Рішення № 127531092, 21.05.2025, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/8720/24 Провадження 2/636/657/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2025 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Золотоверхої О.О.,

за участю секретаря судового засідання Караулової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

09.10.2024 поштовим зв`язком представник позивача звернулася до суду із позовом до відповідача, в якому просила стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором №578861091 від 04.06.2021, укладеного між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», у розмірі 31138.00 грн., а також понесених судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що 04.06.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 кредитний договір №578861091. 28.11.2018 між ТОВ «Манівеошвидка фінансовадопомога» таТОВ «Таліонплюс» укладенодоговір факторингу№28/1118-01,відповідно доякого останнімза платувідступлено правогрошової вимоги,зазначених увідповідних Реєстрахправ вимоги.31.12.2020Додатковою угодою№26до Договоруфакторингу №28/1118-01сторони дійшлизгоди викластитекст договоруу новійредакції.Відповідно дореєстру праввимоги №146від 10.08.2021до ТОВ«Таліон плюс»перейшло правовимоги задоговором №578861091.20.10.2022між ТОВ«Таліон плюс»та позивачемукладено договірфакторингу №20102022,згідно якогоостаннім переходитьправо вимогидо боржниківза плату.Згідно реєструборжників №1від 21.10.2022до договоруфакторингу №20102022,до позивачаперейшло правовимоги довідповідача усумі 31138.00грн.,з яких:9000.00грн. боргза основноюсумою;22138.00грн. боргза відсотками, які позивач просить стягнути на свою користь.

Представник позивача в позові просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив їх задовольнити, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач у судові засідання 27.01.2025, 19.03.2025 та 21.05.2025 не з`явилася, причину неявки суду не повідомила, про дату та час розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, відзив на позов не надала, заяв про розгляд справи в її відсутності не надходило.

Зі згоди представника позивача, керуючись вимогами ч. 4 ст. 223, ст. ст. 280, 281 ЦПК України, суд проводить заочний розгляд справи.

Суд, розглянувши позов, повно та всебічно дослідивши надані докази, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 04.06.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем укладено договір кредитної лінії №578861091 (а.с.6-8), згідно якого останній надано кредит у сумі 9000.00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності. Кредитодавець надає перший транш у сумі 6000.00 грн., позичальник може збільшити суму кредиту в межах максимальної (9000.00 грн.), загальна сума кредиту складається з сум кредиту, отриманих протягом всього строку дії договору. Кредитна лінія надається строком на 30 днів під проценти (у період строку договору за дисконтною процентною ставкою 620,5 % річних, що становить 1,70 процентів від суми кредиту за кожен день користування; аналогічно за умови продовження строку дисконтного періоду з наступного дня після закінчення строку договору), за порушення умов договору позичальником, кредитодавець має право стягнути пеню. Крім того договором передбачено права та обов`язки сторін, відповідальність сторін, інші умови, реквізити сторін. Невід`ємною частиною цього договору є Правила та паспорт споживчого кредиту, з якими позичальник ознайомилася до укладення договору (п.4.1). Договір є електронним документом створеним і збереженим і Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця (п.4.15). Вказаний договір підписаний позичальником шляхом накладення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором MNV4ЕК75 04.06.2021.

Надано до суду і копію паспорта споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору №578861091 від 04.06.2021 (а.с.5), в якому зазначено наступні істотні умови кредитування: тип кредиту: кредитна лінія, сума: 100-22000 грн., строк: 1-30 днів (з можливістю продовження строку), спосіб надання: цілодобово шляхом переказу грошових коштів позичальнику, дисконтна процентна ставка: 3.65%-620.5 % річних, індивідуальні процентна ставка: 310.25 % - 620.5 % річних, базова процентна ставка: 620.5 % річних, фіксована; основна сума кредиту повертається і кінці строку договору або його дострокового припинення, проценти за користування виплачуються в кінці строку надання кредиту (дисконтний період), а в разі користування кредитом понадстроково кожен день користування. Вказана інформація зберігає чинність та є актуальною до 09.06.2021. Щодо підпису позичальника зазначено: «04.06.2021 р. / ОСОБА_3 /.

На підтвердження надання позичальнику коштів до суду надано копії платіжних доручень від 04.06.2021 на суму 6000.00 грн. та від 19.06.2021 на суму 3000.00 грн. (а.с.9, 49, 50).

31.12.2020 між ТОВ Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду №26 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (копія а.с.10-13, 56-65), згідно якої сторони домовилися викласти текст договору в новій редакції: «ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ №28/1118-01 м. Київ 28 листопада 2018 року ». З нової редакції договору факторингу №28/1118-1 від 28.11.2018 (в редакції від 31.12.2020) вбачається, що останнім відступається права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а останні зобов`язуються їх прийняти та передати грошові кошти за плату; право вимоги переходить з моменту підписання відповідного реєстру прав вимоги; право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права до Боржника та додаткового оформлення не потребує. Договором також передбачено визначення термінів, предмет договору, фінансування та порядок розрахунків, порядок відступлення права вимоги, права та обов`язки сторін, заяви та підтвердження, відповідальність сторін, термін дії, зміна та припинення договору, підписи сторін. Наявні ознаки підписів сторін угоди на кожному аркуші угоди та ознаки печаток підприємств у розділі «Підписи сторін». Надано до суду і копію першого та останнього аркушів Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 з ознаками підписів та печаток ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.54-55).

Згідно копії витягу з реєстру прав вимоги №146 від 10.08.2021, укладеного ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання Договору факторингу №28/11118-01 від 28.11.20218, з ознаками електронного підпису представника ТОВ «Таліон плюс» (а.с.48) до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за кредитним договором №578861091 у розмірі 20374.00 грн., з яких 9000.00 грн. заборгованість за основним боргом, 11374.00 грн. заборгованість по відсоткам. Аналогічне вбачається з копії реєстру прав вимоги №146 від 10.08.2021 з ознаками підписів та печаток ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.51-53).

20.10.2022 між ТОВ «Таліон плюс» та позивачем укладено договір факторингу №20102022 (копія а.с.13-14, а.1,2,3,10), з якого вбачається, що останнім за плату відступлено права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги; право вимоги переходить на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги. Наявні ознаки підписів сторін угоди на кожному аркуші угоди та ознаки печаток підприємств у розділі «Підписи сторін».

Згідно витягу від 18.09.2024 з Реєстру прав вимоги №1 від 21.10.2022 до Договору факторингу №20102022 від 20.10.2022, до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за кредитним договором №578861091 у розмірі 31138.00 грн., з яких 9000.00 грн. заборгованість за основним боргом, 22138.00 грн. заборгованість по відсоткам. На витягу наявний підпис представника позивача та печатка позивача.

На запит суду щодо адреси реєстрації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримано відповідь стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Згідно копії розрахунку заборгованості за кредитним договором №578861091 від 04.06.2021 з ознаками електронного підпису представника ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.43-45) вбачається наступне: дата видачі 04.06.2021 (04.06.2021 6000.00 грн., 19.06.2021 3000.00 грн.), строк 30 днів, сума 9000.00 грн., дата продажу 10.08.2021, за період з 04.06.2021 по 17.06.2021 нараховано відсотків по 102.00 грн. на день, 19.06.2021 нараховано відсотків у сумі 255.00 грн., за період з 21.06.2021 по 04.07.2021 нараховано відсотків у розмірі 153.00 грн. на день, 07.07.2025 сплачено відсотків у сумі 75.00 грн., 08.07.2021 нараховано відсотків у сумі 828.00 грн., з 09.07.2021 по 10.08.2021 нараховано відсотків у сумі 207.00 грн. на день, 15.07.2021 сплачено відсотків у сумі 35.00 грн.; загальна сума до сплати станом на 10.08.2021 20484.00 грн.

Згідно копії розрахунку заборгованості за кредитним договором №578861091 від 04.06.2021 з ознаками електронного підпису представника ТОВ «Таліон плюс» (а.с.46-47) вбачається, що з 11.08.2021 по 01.10.2021 позичальнику нараховувалися проценти у розмір 207.00 грн. на день, станом на 21.10.2022 заборгованість склала 31138.00 грн., з яких 9000.00 грн. тіло кредиту, 22138.00 грн. проценти за користування коштами.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №578861091 від 04.06.2021 за період з 21.10.2022 по 31.08.2024 за підписом представника позивача (а.с.16) з моменту відступлення права вимоги 21.10.2022 позивачем додаткових нарахувань не здійснювалося.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», у чинній на день укладення сторонами Договору редакції (далі Закон), електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги», у чинній на день укладення сторонами Договору редакції, електронний підпис, електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; електронні дані будь-яка інформація в електронній формі; засіб електронного підпису чи печатки апаратно-програмний або апаратний пристрій чи програмне забезпечення, які використовуються для створення та/або перевірки електронного підпису чи печатки.

Відповідно до змісту ст. 7 Закону оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Згідно зі ст.14 Закону електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно з загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», у чинній на день укладення сторонами Договору редакції, у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Частиною 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у чинній на день укладення сторонами Договору редакції, передбачено, що електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові і відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Крім того, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

Визначення поняття зобов`язання міститься у ч.1ст.509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст.1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З положень частини 1, 2ст. 1056-1 ЦК Українивбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Заст.610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідност.629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування»(далі також -Закон України № 1734-VIII), який набрав чинності 10 червня 2017 року.

За статтею 11ЗаконуУкраїни«Про захистправспоживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України № 1734-VIII.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Додатком 2 до Правил про споживчий кредит до платежів за додаткові та супутні послуги банку віднесено, у тому числі, розрахунково-касове обслуговування.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону № 1734-VIIIтапідтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості (постанова Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21),

Відповідно до частини 4 статті 263ЦПКУкраїни при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У той же час суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215ЦКУкраїни визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першоїстатті 216ЦК Українинедійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі статтями 11,18ЗаконуУкраїни«Про захистправспоживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до статті 47 Закону України«Пробанкиі банківськудіяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до частини п`ятої статті 12ЗаконуУкраїни«Про споживчекредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписамиЦК Українимають різний зміст.

Відповідно до частини першоїстатті 251 ЦК Українистроком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина першастатті 631 ЦК України). Цей строк починає спливатиз моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четвертастатті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані устатті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Сторони строк договору визначили, погодили строк договору, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов`язання.

У відповідності зістаттею 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першоюстатті 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно достатті 599 ЦК Українизобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов`язання простроченого боржника за договором не припиняється. Так, зобов`язання може бути належно виконане простроченим боржником і після спливу позовної давності. Згідно з частиною першоюстатті 267 ЦК Україниособа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четвертастатті 267 ЦК України).

Отже, припис абзацу 2 частини першоїстатті 1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку позики чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12 (н/п 4-10 цс 18).

Судом встановлено, що заборгованість відповідача складає 31138.00 грн., з яких: 9000.00 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 22138.00 грн. сума заборгованості за відсотками, відсотки нараховувалися з 04.06.2021 по 01.10.2021, тобто і поза межами 30-денного строку, узгодженого при укладенні кредитного договору.

Виходячи з викладеного суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги частково, стягнувши з відповідача за кредитним договором 13480.00 грн., з яких 9000.00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 4480.00 грн. заборгованість про процентам (9000.00 грн. * 1.7 % * 30 днів 110.00 грн. сплачених процентів = 4480.00 грн.).

Суд зазначає, що суду не надано доказів продовження строку дії кредитного договору №578861091 від 04.06.2021, у зв`язку з чим вважає за доцільне у стягненні заборгованості по процентам, нарахованим після спливу строку дії кредитного договору відмовити.

Частиною 1 статті 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження існування істотних обставин у відповідача, які слугували б поважною причиною невиконання взятих на себе зобов`язань, суду не надано.

Суд розподіляє судові витрати згідно зі статтею 141 ЦПК України.

Відповідно доч.ч.1,2,8ст.141ЦПКУкраїни судовийзбір покладаєтьсяна сторонипропорційно розмірузадоволених позовнихвимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: уразі задоволенняпозову на відповідача; уразі відмовив позові напозивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем на підтвердження сплати судового збору надано платіжну інструкцію №81636 від 17.09.2024 (а.с.1) на суму 3028.00 грн.

Керуючись ст.ст.4,5,13,76-81,178,141,258-259,263-265,268,279,280-282 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості,- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Код ЄДРПОУ 35625014, адреса: м. Київ, вул. С. Петлюри, 30) заборгованість за кредитним договором №518861091 від 04.06.2021 у розмірі 13480.00 грн. (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят гривень).

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Код ЄДРПОУ 35625014, адреса: м. Київ, вул. С. Петлюри, 30) суму судових витрат у розмірі 1310.82 грн. (одна тисяча триста десять гривень 82 копійки), судовий збір.

В задоволенні вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими після спливу строку дії кредитного договору, - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його переглядякщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.О. Золотоверха