Рішення № 127530650, 16.05.2025, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 619/5361/24

Провадження № 2/621/302/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

16 травня 2025 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Вельможної І.В.,

секретаря судового засідання - Лацько А.В.,

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Головко В.В.,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Служба у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області,

представники третьої особи - Шевченко Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовною за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

19.07.2024 адвокат Головко В.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Дергачівського районного суду Харківської області із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області, з наступними вимогами: позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з липня 2024 року і до досягнення неповнолітньою дитиною повноліття.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Незважаючи на той факт, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , останній проживає разом з батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Мати давно покинула дитину, ніякої уваги суну не приділяє, матеріально не допомагає, не виявляє бажання бачити сина, розвитком дитини не цікавиться, не цікавиться, а ні про її фізичний, а ні про духовний розвиток.

Усі обов`язки по вихованню, піклуванню та забезпеченню сина усім необхідним взяв на себе ОСОБА_1 , який піклується про духовний та фізичний стан, його матеріальне благополуччя, створює усі належні умови для виховання та навчання дитини, тоді, як мати ОСОБА_4 , фактично самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків.

В зв`язку з тим, що мати ухиляється від виконання батьківських обов`язків, з метою захисту прав неповнолітнього, ОСОБА_1 , через свого представника, звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 31.07.2024 цивільну справу направлено за підсудністю до Чугуївського міського суду Харківської області.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 22.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 04.11.2024 цивільну справу направлено за підсудністю до Зміївського районного суду Харківської області.

25.11.2024 матеріали цивільної справи надійшли до Зміївського районного суду Харківської області та розподілені в провадження судді ОСОБА_5

Ухвалою судді Зміївського районного суд Харківської області ОСОБА_5 від 26.11.2024 вказану цивільну справу прийнято до свого провадження. Розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження, з повідомленням сторін.

21.01.2025, у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_5 з посади судді Зміївського районного суду Харківської області, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 16.01.2025 № 76/0/15-25 "Про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Зміївського районного суду Харківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку" здійснено повторний розподіл та автоматизованою системою документообігу для розгляду цивільної справи визначено суддю Зміївського районного суду Харківської області Вельможну І.В.

Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області Вельможної І.В. від 27 січня 2025 року цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче засідання на 04.03.2025.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 24 березня 2025 року закрито підготовче провадження та справа призначена до розгляду по суті на 17 квітня 2025 року.

17.04.2025 у зв`язку з неявкою відповідача судове засідання відкладено до 16.05.2025.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , яка самоусунулась від виховання дитини, зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя. Вказав, що виховує сина самостійно та тривалий час проживає разом із дитиною забезпечуючи ОСОБА_3 всім необхідним, дбає про нього. Мати дитини жодним чином не цікавиться його життям, здоров`ям тощо.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Головко В.В. у судовому засіданні 16.05.2025 підримала позов з підстав викладених у ньому та просила його задовольнити. В зв`язку з неявкою відповідача постановити заочне рішення.

Відповідач ОСОБА_2 повторно у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, рекомендованими листами, направленими на її останню відому адресу місця реєстрації судом та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Причин неявки суду ОСОБА_2 не повідомила, відзив на позов не надавав, будь яких заяв чи клопотань з процесуальних питань, в тому числі й щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Представник третьої особи - служби у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області Шевченко Н. підтримала позовні вимоги та підтвердила факт самоусунення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків щодо сина. Зауважила, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відмовідає інтересам неповнолітнього ОСОБА_3 .

Згідно зі статтею 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, на підставі частини 4 статті 223, статті 280 Цивільного процесуального кодексу України та враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.

Оскільки розгляд справи проводиться без участі сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд, дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - копія Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 798 (а.с.14).

Відповідно до Витягу з Реєстру територіальної громади № 2024/003645045 від 12.04.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , з 13.12.1991 (а.с. 11)

З Витягу з Реєстру територіальної громади № 2024/001387513 від 09.02.2024, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значаться зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_2 , з 01.08.2017 (а.с. 12).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 20.06.2024 складеного головними спеціалістами служби у справах дітей Солоницівської селищної ради Швадроновою Н.М., Куринко К.С. , за заявою ОСОБА_1 проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Умови проживання задовільні, наявне водопостачання, газопостачання, електропостачання, в будинку сучасна техніка, наявний ремонт, в будинку чисто, у дитини наявна кімната, одяг по сезону, наявне обладнання для навчання та дозвілля. Неповнолітній проживає разом з батько, з матір`ю не спілкується, востаннє дитина бачила матір у 2023 році. Хлопчик має добрі стосунки з батьком.

З довідки наданої директором Комунального закладу "Подвірський ліцей" Солоницівської селищної ради Оздоєвою О. № 82 від 18.06.2024 за підписом класного керівника Волощук Н., вбачається, що ОСОБА_3 дійсно навчається у 9 Б класі комунального закладу "Подвірський ліцей" Солоницівської селищної ради та проживає лише з батьком. Батько дитини приділяє увагу вихованню сина, організовує його робочий час, допомагає у виконанні домашніх завдань, цікавиться шкільним життям сина, відвідує батьківські збори. Мати дитини протягом 2022-2024 років батьківські збори не відвідувала, навчанням не цікавилася, зв`язок зі школою не підтримувала (а.с. 14 зворот).

Відповідно до довідки наданої сімейним лікарем КНП Солоницівської селищної ради "Медичний центр Здоров`я +" Харківського району" ОСОБА_3 знаходиться на "Д" нагляді у лікаря. За медичною допомогою звертався батько дитини (а.с. 13).

З Висновку органу опіки та піклування Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області щодо доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 вбачається, що службою у справах дітей Солоницівської селищної ради було розглянуто матеріали про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та враховуючи всі обставини орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 38).

Відповідно до статті 171 Сімейного кодексу України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання.

Відповідно до положень статті 12 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, при чому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що її стосується, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Судом було вжито заходів щодо заслуховування думки неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так, в судовому засіданні 16.05.2025 в режимі відеоконференції за участі представника органу опіки та піклування Солоницівської селищної ради, з`ясовувалася думка дитини щодо позбавлення батьківських прав його матері ОСОБА_2 .

ОСОБА_3 чітко сформулював свій погляд та висловив думку щодо доцільності позбавлення батьківських прав його матері. Так, ОСОБА_3 вказав, що навчається у школі, постійно проживає з батьком, який забезпечує його всім необхідним, дбає про його життя та здоров`я, з батьком проживати краще, є всі умови. Мати ним не цікавиться, не телефонує, не вітає зі святами, днем народження.

За результатами бесіди представником органу опіки та піклування зроблено висновок, що позиція ОСОБА_3 була вільною в своєму судженні, а не сформована під впливом сторонніх осіб.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, духовного та соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно зі статтею 165 Сімейного кодексу України право звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до частин 1-4 статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до частин 3, 4 статті 155 Сімейного кодексу України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з частинами 4, 5, 6 статті 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі статями 18, 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, чинної для України з 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 27 Конвенції, передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до керівних роз`яснень, які містяться у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з абзацу 2 пункту 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо вона ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені умови, як кожну окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 Сімейного кодексу України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Згідно пункту 16 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Стаття 171 Сімейного кодексу України закріплює, що дитина має право бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Суд зазначає, що батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому виникнення між дитиною і батьками конфлікту чи погіршення їх особистих стосунків, що може мати тимчасовий характер, не є підставою для позбавлення цих прав.

При вирішенні судом питання позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батька (матері) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1 статті 164 Сімейного кодексу України. Зокрема, пунктом 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він/вона, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Сімейним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьків батьківських прав щодо дітей.

Отже, ухилення від виконання своїх обов`язків ОСОБА_2 з виховання її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , не виявлення щодо нього батьківського піклування, яка не цікавиться сином, його розвитком, матеріальним забезпеченням, станом здоров`я дитини, не приймає жодної участі у його житті, а тому встановлені фактичні обставини узгоджуються з приписами частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України, та є підставою для позбавлення батьківських прав відповідача з врахуванням наявності її винної поведінки та свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками.

Статтею 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Судом також не встановлено наявність вагомих підстав вважати, що відповідач змінить своє відношення до сина, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про бажання відповідача спілкуватись з дитиною.

Вказані обставини в сукупності свідчать про необхідність застосування судом такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав, а позбавлення батьківських прав відповідача буде відповідати інтересам дитини, а від так позовні вимоги ОСОБА_1 в частині позбавлення батьківських прав підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до статті 181 Сімейного кодексу України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Статтею 182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Згідно з частини 1 статті 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

У відповідності до частини 1 статті 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Враховуючи положення частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 статті 7 Сімейного кодексу України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умова для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказував, що усі обов`язки щодо утримання та виховання сина ОСОБА_3 несе самостійно. Відповідач не надає матеріальну допомогу на утримання дитини.

Разом з тим, судом враховано, що позивач звернувся до суду за захистом прав його неповнолітнього сина, що перебуває на його утриманні.

Відповідно до статей 180, 181, 182, 183 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до її повноліття. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи, що відповідач відповідно до статей 80, 81 Цивільного процесуального кодексу України не надала доказів про спростування заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи що позивач не вимагав відшкодування судових витрат сплачених ним при поданні позову до суду за вимог немайнового характеру у розмірі 1 211 грн 20 к., тому питання щодо розподілу понесених ним витрат в цій частині судом не вирішувалося.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення аліментів, за яку він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", а від так в силу вимог статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача належить стягнути судовий збір на користь держави в розмірі 1 211 грн 20 к.

Відповідно до другого речення частини 5 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до другого речення частини 5 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

Позовну заяву задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав у відношенні неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , копія Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , актовий запис № 798, у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня подання позовної заяви - 19 липня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави (стягувач Державна судова адміністрація України) в розмірі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 к., які перерахувати на рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві (м. Київ) 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Зміївським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути нею подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 26.05.2025.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Третя особа - Служба у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області, адреса місцезнаходження: вул. Визволителів, буд. 6, с-ще Солоницівка, Харківький район, Харківська область, 62370, код за ЄДРПОУ: 44025794.

Головуючий: