Постанова № 12753039, 24.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 листопада 2010 року 10:50 № 2а-8913/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Наумець О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонстор Україна»

доДержавної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТзОВ «Фонстор Україна»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби у Подільському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що податковий орган дійшов невірного висновку про включення до валового доходу безповоротної фінансової вимоги, термін повернення якої настав. Також покликається, що товариством не було допущено заниження задекларованих показників приросту балансової вартості запасів, оскільки помилка була зроблена в оборотно-сальдових відомостях, товари, які не були реалізовані, обліковувались, як товари на складі, а в деклараціях були правильно відображені як приріст балансової вартості. Вважає також необґрунтованим твердження податкового органу про заниження податку на додану вартість, оскільки податкові накладні виписані позивачу постачальниками з порушеннями, з тих підстав, що на момент здійснення господарських операцій контрагент був зареєстрований платником ПДВ.

В поданих письмових запереченнях відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки перевіркою встановлено, що товариством занижено приріст балансової вартості запасів, не включено до валового доходу безповоротну фінансову допомогу, а також занижено податок на додану вартість за рахунок здійснення фіктивних господарських операцій.

У звязку з неявкою представника позивача розгляд справи відкладався з 21.07.2010р. на 29.09.2010р., а також для надання можливості сторонам подати додаткові докази в судовому засіданні оголошувалась перерва з 27.10.2010р. та на 24.11.2010р.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

В період з 29.12.2009р. по 01.02.2010р. ДПІ у Подільському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку дотримання ТзОВ «Фонстор Україна»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.09.2009р. про що складено Акт №29/23-511/33787290 від 13.09.2010р.

Перевіркою встановлено порушення товариством зокрема серед інших порушень: п.п. 1.22.1 п 1.22, п. 1.25 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п 5.9 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме заниження податку на прибуток в сумі 5416364 грн.; п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.п. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження ПДВ в сумі 1183101 грн.

За результатами перевірки 25.02.2010р. ДПІ у Подільському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення рішення №0000222360/0, яким ТзОВ «Фонстор Україна»визначено зобовязання по податку на прибуток за основним платежем 5416364 грн. та 5416364 грн. штрафних санкцій, а також податкове повідомлення-рішення №0000232360/0 яким товариству визначено зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1183101 грн. за основним платежем та 1182062 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначені обставини підтверджуються також витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, які надані відповідачем на вимогу суду та долучені до матеріалів справи.

Згідно ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.1 Положення передбачено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п.2.16 ст.2 вищезазначеного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Відповідно до п.2 ст. 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності. (згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1112/11/13-10 від 20.07.2010р.

Позивачем не надано первинних документів, як б пітверджували факт надання послуг, окрім актів виконаних робіт та податкових накладних. На вимоги суду надати докази, які б підтверджували факт надання послуг перевезення: товаросупровідні документи, докази оплати послуг, товарно-транспортні-накладні, довіреності на отримання ТММ. Із поданих доказів неможливо навіть встановити в чому полягали надані послуги, що викликає у суду сумнів у фактичності їх надання.

Крім цього, СПДФО ОСОБА_2 недотримано п. 12.3-12.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.2997р. якими передбачено в графах 4-5 податкової накладної повинні заноситись дані про одиницю виміру товарів (послуг) та кількість (обєм, обсяг) поставки товарів.

Як вбачається із поданих в судовому засіданні позивачем поданих накладних позивачем не заповнено цих розділів податкової накладної належним чином.

Відповідно до підпунктів 7.2.1, 7.2.3 та 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість у порядку, передбаченому статтею 9 вказаного Закону.

Відповідно до пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 7.2.6 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно пп.7.7.1 ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахування) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку- покупця належно оформленої податкової декларації, проте позивачем не було дотримано зазначеної норми.

Відповідно до п.18 Порядку заповнення податкової накладної всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Згідно з п.2 цього Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкові накладні видані НВО „Укрпромбуд 2008" підписувалися від імені ОСОБА_1, який фінансово - господарською діяльностю не займався податкову звітність та первинні документи від імені НВО „Укрпромбуд 2008" не підписував. Всі надані на перевірку податкові накладні складені також з порушенням порядку їх заповнення тому не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

Перевіркою також встановлено, що в перевіряємому періоді СПДФО ОСОБА_2 включав до валових витрат та до податкового кредиту витрати на бензин згідно видаткових та податкових накладних отриманих від ПП „Лукойл Україна" та АТ „Українська автомобільна корпорація".

Згідно наданих СПДФО ОСОБА_2 під час перевірки маршрутні листи та акти списання пального до перевірки не надавалися, не були вони надані й в судовому засіданні.

В судовому засіданні позивачем було лише надано рішення Оболонського районного суду м. Києві від 01.10.2010р. по справі №2-5594/2010р. за позовом СПДФО ОСОБА_2 до ОСОБА_3 яким визнано дійсним договір оренди автомобіля від 10.11.2007р. з моменту його підписання так акт передання-прийняття транспортного засобу.

Наявність договору оренди не підтверджує використання автомобіля власне в господарській діяльності. Будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт використання позивачем автомобіля при здійсненні ним господарської діяльності та відповідно підтвердження валових витрат не надано.

Відповідно до розділу IV Декрет Кабінету Міністрів України №13-92 від 26.12.1992р. "Про прибутковий податок з громадян" у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»оподаткуванню підлягають доходи, одержані за звітний податковий період фізичною особою суб'єктом господарської діяльності від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням у відповідному звітному періоді доходом.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств"

Відповідно до п.4.1. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

Оскільки СПДФО ОСОБА_2 не надав на перевірку оформлених належним чином документів, що підтверджують валові витрати, то розрахунок суми валових витрат проводився відповідно до Інструкції "Про прибутковий податок з громадян" затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України №12 від 21.04.1993р. що склали до валового доходу за нормами у відсотках (25%) до валового доходу.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що рішення податкового органу відповідають вимогам законодавства, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.О. Баранов