Рішення № 127530335, 22.05.2025, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/1647/25

2/583/807/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 року

Охтирський міськрайонний суд Сумської області

у складі: головуючого судді Савєльєвої А.І.,

за участю секретаря - Доценко Т.Г.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні м. Охтирка справу за цивільним позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Абрамович Олексій Володимирович, до Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області про визнання права власності на майно за набувальною давністю,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_2 в особі представника адвоката Абрамовича ОлексіяВолодимировича звернулася до суду з позовом до Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області про визнання права приватної власності на житловий будинок з прибудовою літ. «А-1ж, а», загальною площею 46,4 кв.м. та житловою площею 24,6 кв.м. та господарські будівлі і споруди: погріб літ. «Б», сарай з прибудовою літ.»В.В» та огорожа № 1-2, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Охтирського районного суду Сумської області від 24.08.1965, справа № 2-779, визнано право власності в порядку спадкування на домоволодіння про АДРЕСА_2 в рівних частинах за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Відповідно до договору дарування від 21.12.1965 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 подарували ОСОБА_4 , частини домоволодіння про АДРЕСА_2 . ОСОБА_4 стала одноосібним власником даного домоволодіння. Згідно матеріалів інвентаризаційної справи на нерухоме майно по АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 право власності зареєстроване за ОСОБА_4 - 3/4, згідно договору дарування, посвідченого Охтирською держнотконторою 21.12.1965 року, реєстр.7-1829 та , згідно рішення Охтирського райнарсуду Сумської області від 24.08.1965 року. ОСОБА_4 жила в цьому будинку одна, періодично до неї навідувалася донька ОСОБА_7 та позивач з матір`ю. В останні роки ОСОБА_7 хворіла, вона була інвалідом 2 групи з дитинства, майже не виходила з квартири, тому за ОСОБА_8 доглядали в основному позивач та її матір. Поховали ОСОБА_4 в лютому 1999 році та ОСОБА_9 у травні 1999 року позивач з матір`ю, бо ніяких рідних у них не було. Згідно інформаційних довідок зі спадкового Реєстру після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_9 спадкові справи не відкривалися. У ОСОБА_9 була донька ОСОБА_10 , яка в 1995 році виїхала до Ізраїлю на постійне проживання, де і померла11.06.2020. Після смерті ОСОБА_4 залишилось домоволодіння по АДРЕСА_2 старенька хата, сарайчик, погріб, садок та город. Із квітня 1999 року за даним домоволодінням доглядала мати позивача ОСОБА_11 , обробляла город, користувалася садком, тримала свій господарський інвентар. У зв`язку із віком та за станом здоров`я навесні 2005 року вона не змогла утримувати домоволодіння. А тому з травня 2005 року цим домоволодінням володіє позивач, ремонтує будинок з надвірними будівлями і спорудами, паркан, садить город, користується комунальними послугами та оплачує їх. Згідно даних будинкової книги на будинок АДРЕСА_2 на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 проживала і була зареєстрована одна в цьому будинку. Інших осіб не зареєстровано. Позивач ОСОБА_2 не є спадкоємцем за законом ОСОБА_4 відповідно до положень статей 529 та 530 ЦК УРСР. Тому оскільки ніяких спадкоємців на даний час немає, після смерті ОСОБА_4 ніхто не приймав спадщини, а позивач не є спадкоємцем за законом, хоча саме позивач користується даним житловим будинком безперервно та відкрито з травня 2005 року, просить визнати за нею право власності на дане домоволодіння за набувальною давністю.

25.04.2025 ухвалою судді відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

У підготовче судове засідання представник позивача адвокат Абрамович О.В. надав письмову заяву про відмову від клопотання про виклик свідків, просить рішення постановити в підготовчому засіданні.

Представник відповідача Охтирської міської ради Божко Л.В. надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, рішення просить прийняти відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно дост.247ЦПК України узв`язку знеявкою всудове засіданнявсіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заст. 6 Європейської конвенції з прав людинивизнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідноч. 1ст.82ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно ч. 5ст. 263ЦПКУкраїни, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 (дівоче прізвище ОСОБА_12 ) народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Охтирка. ЇЇ батька є ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.8).

24 листопада 2001 року ОСОБА_14 вийшла заміж за ОСОБА_15 та взяла прізвище ОСОБА_16 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с.9).

Батько позивача ОСОБА_13 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками є ОСОБА_17 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 20.07.1947(а.с.10).

ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Охтирка, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 21.06.2017 (а.с.11).

Батьками ОСОБА_13 були ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 20.07.1947 (а.с.10).

ОСОБА_17 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьками є ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_4 (а.с.12).

ОСОБА_17 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Охтирка, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 23.12.1974 (а.с.13).

У ОСОБА_17 був рідний брат ОСОБА_21 , який загину ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується повідомленням Охтирського військомату від 11.04.1944 року (а.с.14).

ОСОБА_21 уклав шлюб із ОСОБА_4 , що підтверджується посвідкою про шлюб № НОМЕР_6 від 07.08.1938 (а.с.15).

ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_4 померла в м. Охтирка, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 від 22.02.1999 (а.с.16).

У ОСОБА_22 та ОСОБА_4 була донька ОСОБА_9 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 від 01.03.1994 (повторне) (а.с.17).

ІНФОРМАЦІЯ_10 у ОСОБА_9 та ОСОБА_23 , народилася донька ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_9 від 14.08.1974 (а.с.18).

ОСОБА_10 вийшла заміж та взяла прізвище чоловіка ОСОБА_24 . У 1995 році вона виїхала до Ізраїлю на постійне проживання, померла вона в ОСОБА_25 ІНФОРМАЦІЯ_11 , документів не надано.

Рішенням Охтирського районного суду Сумської області від 24.08.1965, справа № 2-779, визнано право власності в порядку спадкування на домоволодіння про АДРЕСА_2 в рівних частинах за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.24).

Відповідно до договору дарування від 21.12.1965 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 подарували ОСОБА_4 , частини домоволодіння про АДРЕСА_2 (а.с.25-31).

Згідно матеріалів інвентаризаційної справи на нерухоме майно по АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 право власності зареєстроване за ОСОБА_4 - 3/4, згідно договору дарування, посвідченого Охтирською держнотконторою 21.12.1965 року, реєстр.7-1829 та , згідно рішення Охтирського райнарсуду Сумської області від 24.08.1965 року.

Згідно даних будинкової книги на будок АДРЕСА_2 на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 проживала і була зареєстрована одна в цьому будинку (а.с.31-34).

На адвокатський запит начальник відділу № 2 управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру в Сумській області повідомив листом від 20.11.2023 № 3190/15-23 про те, що станом на 01.01.2013 за адресою: АДРЕСА_2 відсутня інформація щодо реєстрації земельних ділянок та виготовлення державного акту (а.с.37).

Згідно листа міського голови м. Охтирка від 15.12.2023 № 01-12/3005 земельна ділянка або її частка (частина) за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, надвірних будівель та споруд у приватну власність ОСОБА_4 не передавалась (а.с.38).

До домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 підведена електроенергія та газопостачання, заведено особовий рахунок № НОМЕР_10 на електроенергію та особовий рахунок № НОМЕР_11 на газопостачання на ім`я позивача ОСОБА_11 (а.с.35-36).

Із квітня 1999 року за вказаним домоволодінням доглядала мати позивача ОСОБА_11 , обробляла город, користувалася садком, тримала свій господарський інвентар. У зв`язку із віком та за станом здоров`я навесні 2005 року вона не змогла утримувати домоволодіння. А тому з травня 2005 року цим домоволодінням володіє позивач, ремонтує будинок з надвірними будівлями і спорудами, паркан, садить город, користується комунальними послугами та оплачує їх.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК).

Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК). (п. 9 Постанови)

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 зазначила, зокрема: правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме:

-наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт;

-законність об`єкта володіння;

-добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння;

-сплив установлених строків володіння;

-відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю;

-для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація) (п. 43);

-аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно дост. 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків;

-при вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом;

-володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном;

-крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього (п. 46);

-звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю;

-підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність;

-наявність у володільця певного юридичного титулу, володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник;

-володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності (п.п. 47, 55);

-якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності добросовісність заволодіння майном (п. 48);

-відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння;

-при цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння;

-володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник (п. 50);

-давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим; тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений уЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи; для нерухомого майна такий строк складає десять років (п. 52);

-набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності (п. 54).

Аналогічні правові позиції Верховний Суд висловив і в ряді інших своїх судових рішень, а в постанові від 28.04.2020 у справі № 552/1354/18 вказав також на те, що:

-за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено;

- позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування; не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексіУкраїни строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Враховуючи, що позивачем ОСОБА_2 доведено наявність сукупності обставин необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, а саме його добросовісне, відкрите та безперервне володіння нерухомим майном з травня 2005 року, те, що вона утримує будинокз господарськимиспорудами вналежному стані, відповідачем не надано належних доказів на спростування зазначених обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 344 ЦК України, ст. ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265,

268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в :

Цивільний позов ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Абрамович Олексій Володимирович, до Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області про визнання права власності на майно за набувальною давністю задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_12 право приватної власності на житловий будинок з прибудовою літ. « А-1ж, а», загальною площею 46,4 кв.м. та житловою площею 24,6 кв.м., та господарські будівлі і споруди: погріб літ. «Б», сарай з прибудовою літ. «В.в» та огорожа № 1-2, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.І.Савєльєва