Постанова № 12752927, 30.11.2010, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2010 р.

Справа № 2-а-11958/09/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Кусик Г.С.,

за участю:

представників позивача - Павліш П.В., Руденко Л.І.,

представника позивача - Горбунової К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Повного товариства "Ломбард-Лідер" ТПВ Постачтехкомплект" і Компанія" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.12.2008 р. № 0000992200/0, № 0001002200/0,

встановив:

Повне товариство "Ломбард-Лідер" ТПВ Постачтехкомплект" і Компанія" (далі - позивач) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.12.2008 р. № 0000992200/0, № 0001002200/0.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами виїзної позапланової перевірки Повного товариства "Ломбард-Лідер" ТПВ Постачкомплект" і Компанія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23.02.2006 р. по 30.06.2007 р., які оформлені актом № 3622/22-1/34073967 від 28.11.2008 р.

Перевіркою з питань правильності нарахування податку на прибуток встановлено, що в результаті порушення п.5.1, пп.5.2.8 п.5.2, пп.5.3.1, 5.3.5 п.5.3, пп.5.4.2 п.5.4 ст.5, пп.12.1.1 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 16982 грн., у тому числі: за півріччя 2007 року на 16554 грн., 9 місяців 2007 року - 16820 грн., за 2007 рік - на 16982 грн., та в порушення вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" занижено суму податку на додану вартість за липень 2007 року в розмірі 8061,67 грн.

На підставі акту перевірки № № 3622/22-1/34073967 від 28.11.2008 р. відповідачем направлено податкове повідомлення-рішення № 0001002200/0 від 15.12.2008 р., яким нараховано податкові зобов"язання по податку на додану вартість в сумі 12093 грн. (8062 грн. за основним платежем, 4031 грн. за штрафними санкціями), та податкове повідомлення-рішення № 0000992200/0 від 15.12.2008 р., яким нараховано податкові зобов"язання з податку на прибуток у сумі 25473 грн. (16982 грн. за основним платежем, 8491 грн. за штрафними санкціями).

Позивач зазначає, не має вмотивованих підстав для віднесення суми валового прибутку, які були збільшені за наслідками попередньої виїзної перевірки до податкових зобов"язань, внаслідок того, що існує судове рішення по справі № 13/42-АП-08 щодо визнання нечинним податкових повідомлень-рішень № 000632200/0 від 17.08.2007 р., № 000632200/1 від 19.09.2007 р., № 000632200/2 від 26.11.2007 р. в частині донарахування 65159,56 грн. податку на прибуток та застосування 17756,10 грн. штрафних санкцій. Сума 65159,56 грн. податковою інспекцією помилково визнана безнадійною заборгованістю, оскільки за основу взято бухгалтерський облік підприємства, але особливості податкового обліку операцій, пов"язаних з реалізацією майна ломбарду, регулюються пунктом 7.9.5 Закону № 334/94-ВР.

Неправомірно нараховано податок на прибуток в розмірі 1436 грн. у зв"язку з тим, що починаючи з першого кварталу 2008 року підприємство отримує збиток у розмірі 41184 грн. Ця сума не може бути податковим зобов"язанням для нарахування штрафних санкцій, тобто, визнається такою, що не тягне зміни податкових зобов"язань.

Заборгованість по податку на додану вартість, а саме формулювання в акті: "Занижено податок на додану вартість" недостовірно відображає факт порушення, тому що помилково сформовані податкові зобов"язання в сумі 8062 грн. компенсуються податковим кредитом в сумі 7078 грн по податку на додану вартість за липень 2007 року. Тому заборгованість перед бюджетом складає 2259 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказавши на те, що під час перевірки встановлено, що в результаті порушення п.5.1, пп.5.2.8 п.5.2, пп.5.3.1, 5.3.5 п.5.3, пп.5.4.2 п.5.4 ст.5, пп.12.1.1 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 16982 грн., у тому числі: за півріччя 2007 року на 16554 грн., 9 місяців 2007 року - 16820 грн., за 2007 рік - на 16982 грн. Зокрема, позивачем безпідставно до складу валових витрат віднесено суму готівкових коштів у розмірі 13,60 грн., які документально не підтверджені, витрати у сумі 225,50 грн. на придбання запчастин та матеріалів для автомобіля, на придбання сувенірів в розмірі 1500 грн., ялинкових прикрас у сумі 252,75 грн., суму безнадійної заборгованості за непогашеними кредитами в розмірі 63971,04 грн., завищено суму валових витрат на суму витрат з навчання у розмірі 896,98 грн. Також в порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем не віднесено до складу податкового зобов"язання суму податку на додану вартість по операції з Держскарбницею, а саме: згідно з банківською випискою від 09.07.2007 р. № 16018 позивачем отримано від Держскарбниці за одержані цінності 48370 грн., в тому числі ПДВ - 8061,67 грн., внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість за липень 2007 року у сумі 8061,67 грн. Податкові повідомлення-рішення винесені на підставі виявлених порушень, є законними та обгрунтованими, а тому просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Основною діяльністю позивача є надання послуг ломбардів, котрі пов"язані з наданням грошових кредитів під заставу догороцінних металів та каміння, а у випадку неповернення кредитів - продаж державі заставленого майна, у зв"язку з чим до такої діяльності застосовуються певні особливості оподаткування, встановлені ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Зокрема, відповідно до пп.7.9.5 п.7.9 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" при відчуженні майна, заставленого з метою забезпечення повної суми боргової вимоги, валові витрати та валові доходи заставодавця та заставодержателя визначаються у такому порядку:

- відчуження об'єкта застави для заставодавця прирівнюється до продажу такого об'єкта у податковий період такого відчуження, а основна сума кредиту та нарахованих на неї процентів, що залишилися неповернутими кредитору (гаранту), - ціною продажу такої застави;

- якщо згідно з умовами договору або закону об'єкт застави відчужується у власність заставодержателя у рахунок погашення боргових зобов'язань, таке відчуження прирівнюється до купівлі заставодержателем такого об'єкта застави у податковий період такого відчуження, а основна сума кредиту та нарахованих на неї процентів, що залишилися неповернутими кредитору (гаранту), - ціною придбання такої застави;

- якщо кредитор у подальшому продає об'єкт застави іншим особам, його доходи або збитки визнаються у загальному порядку;

- якщо згідно з умовами договору або закону об'єкт застави з метою погашення боргових зобов'язань підлягає продажу на аукціоні (публічних торгах), валові доходи і валові витрати заставодержателя визначаються у порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 цього Закону та Законом України "Про заставу".

Порядок надання та погашення боргових зобов'язань, забезпечених заставою, встановлюється відповідним законодавством.

Таким чином, включення до складу валових витрат відповідних сум на придбання предмету застави, слід вважати ціною придбання такої застави, а отже застосування до цих правовідносин положень про безнадійну заборгованість є помилковим.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовими рішеннями в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 14.03.2008 р. визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні № 0000632200/0 від 17.08.2007 р., № 0000632200/1, № 0000632200/2 від 26.11.2007 р. в частині донарахування 65159,56 грн. податку на прибуток та застосування 17756,10 грн. штрафних санкцій. Дана постанова залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2009 р.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами позивача в частині неправомірного донарахування податковою інспекцією податку на прибуток з суми безнадійної заборгованості у сумі 15993 грн. та штрафних санкцій у розмірі 7996,50 грн., а тому податкове повідомлення-рішення № 0000992200/0 від 15.12.2008 р. підлягає частковому скасуванню у сумі 23989,50 грн. (15993 грн. за основним платежем, 7996,50 грн. за штрафними санкціями).

Що стосується решти позовних вимог, то вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Положеннями пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов"язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В порушення зазначених вимог позивачем в IV кварталі 2007 року до складу валовим витрат віднесено 13,60 грн., виданих Крикун К.І.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Під час перевірки встановлено, що позивачем в ІІІ кварталі 2007 року до складу валових витрат віднесено витрати в розмірі 225 грн. на придбання запчастин та матеріалів для автомобіля, однак позивач у перевіряємому періоді не мав власного або орендованого автомобіля.

Відповідно до пп.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" витрати платника податку, пов'язані з професійною підготовкою, навчанням, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку; витрати на навчання та (або) професійну підготовку у вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладах інших осіб, які не перебувають з таким платником податку у трудових відносинах, але уклали з ним письмову угоду (договір, контракт) про взяті ними зобов'язання відпрацювати у платника податку після закінчення вищого та (або) професійно-технічного навчального закладу та отримання спеціальності (кваліфікації) не менше трьох років; витрати на організацію навчально-виробничої практики за профілем основної діяльності платника податку або в структурних підрозділах, що забезпечують його господарську діяльність, осіб, які навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах. Зазначені витрати включаються до валових витрат у розмірі до 3 відсотків фонду оплати праці звітного періоду.

В порушення вказаних вимог позивачем за 2007 рік завищено суму валових витрат на навчання у сумі 896,98 грн., в тому числі за І півріччя 2007 року - 2243,71 грн., 9 місяців 2007 року - 1583,92 грн., 2007 рік - 896,98 грн.

Положеннями пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 даного Закону передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати на: потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб.

У ході проведення перевірки виявлено, що позивачем завищено суму валових витрат за 2007 рік на 1710,63 грн., в тому числі: 9 місяців 2007 року - 1500 грн., 2007 рік - 1710,63 грн.

Так, позивачем в серпні 2007 року до складу валових витрат віднесено суму витрат на придбання сувенірів у розмірі 1500 грн., що підтверджено видатковою накладною від 30.08.2007 р. № 33 та в ІV кварталі 2007 року, та суму витрат на придбання ялинкових прикрас у розмірі 252,75 грн., у тому числі ПДВ 42,12 грн.

Таким чином, відповідачем правомірно нараховано позивачу податок на прибуток підприємств у розмірі 1483,50 грн. (989 грн. за основним платежем, 494,5 грн. за штрафними санкціями).

Перевіркою правильності нарахування податкового зобов"язання з податку на додану вартість встановлено, що позивачем в декларації за липень 2007 року завищено суму податкового кредиту на 7072 грн. Дане порушення відкориговане в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2008 року в рідку 16.1 "Самостійне виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації" та в додатку до податкової декларації № 1 "Розрахунок коригування сум ПДВ", самостійно нараховано та сплачено штраф у сумі 354 грн.

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця.

Пунктом 4.1 ст.4 даного Закону визначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

В порушення вказаних вимог Закону позивачем не віднесено до складу податкового зобов"язання суму податку на додану вартість по операції з Держскарбницею, а саме: згідно з банківською випискою від 09.07.2007 р. № 16018 позивачем отримано від Держскарбниці за одержані цінності 48370 грн., в тому числі ПДВ - 8061,67 грн., внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість за липень 2007 року у сумі 8061,67 грн.

Таким чином, відповідачем правомірно нараховано податок на додану вартість у сумі 12093 грн. (8062 грн. за основним платежем, 4031 грн. за штрафними санкціями), а тому підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0001002200/ від 15.12.2008 р. суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Частково скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000992200/0 від 15.12.2008 р. в сумі 23989,50 грн. (15993 грн. за основним платежем, 7996,50 грн. за штрафними санкціями).

В решті податкове повідомлення-рішення № 0000992200/0 від 15.12.2008 р. залишити без змін.

В частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001002200/0 від 15.12.2008 р. відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 08 грудня 2010 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 2.11.1