Постанова № 12752632, 08.12.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа №2а- 6934/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2010 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Колесниченко О.В.,

при секретарі Болотовій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 150,00 грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 93,38 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 150,00 грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 93,38 грн.. Свої вимоги позивач обґрунтовує порушенням з боку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вимог ст.ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. №875-ХІІ.

В судовому засіданні представник Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив задовольнити позов.

Представник відповідача в ході розгляду справи заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, з огляду на те, що відповідач повідомляв органи працевлаштування про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив наступне.

Згідно ч. 8 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. №875-ХІІ відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.

Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів було проведено перевірку додержання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. №875-ХІІ щодо створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Перевіркою було встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 порушуються права незахищених верств населення та на протязі 2009р. були недораховані кошти до державного бюджету України за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Згідно «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік” середньооблікова чисельність штатних працівників у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 склала 10 осіб, в звязку з чим норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у відповідності до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-Х11 із змінами та доповненнями склав 1 робоче місце, проте відповідачем не було створено жодного місця. (а.с. 7).

З урахуванням вищенаведеного та відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. №875-ХІІ Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, згідно розрахунку, були застосовані до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарські санкції шляхом нарахування до сплати 4150,00 грн. за 1 нестворене робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда. (а.с. 9).

Незважаючи на викладене, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. №875-ХІІ, суми нарахованих Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій у розмірі 4150,00 грн. сплачено не було, у звязку з чим, Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовними вимогами про стягнення у примусовому порядку з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вищезазначеної суми штрафних санкцій.

Проаналізувавши матеріали справи та доводи представників сторін, суд дійшов висновку щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів з огляду на наступне.

Згідно ст. 17 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. №875-ХІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда. Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.

Частиною 9 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. №875-ХІІ передбачені вимоги до підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, щодо реєстрації у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щорічного подання цим відділенням звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно ч. 2 „Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування”, затвердженого Постановою КМУ від 31 січня 2007 р. N 70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Такий же обов'язок підприємств, установ та організацій по створенню робочих місць для інвалідів та прийняттю їх на роботу закріплено й у ст. 12 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.1992р. N 2694-XII (із змінами та доп.) та у ст. 172 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971р. (із змінами та доп.).

Частиною 4 ст. 43 Конституції України проголошено, що кожний має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Отже чинним законодавством України передбачено гарантії спеціального захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на підприємство обов'язку забезпечувати для інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємства жодних обмежень щодо обов'язку працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 10 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. №875-ХІІ керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні було встановлено, що згідно «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік” середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача склала 10 осіб, в звязку з чим норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у відповідності до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-Х11 із змінами та доповненнями склав 1 робоче місце.

Нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів на підприємство покладено обов'язок щодо забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в порушення ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-Х11 із змінами та доповненнями не було створено у межах нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів жодного робочого місця.

Крім того, на думку суду, із змісту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №2606-ІІІ від 05.07.2001р. вбачається, що відповідальність підприємств, установ, організацій у вигляді штрафних санкцій згідно зі ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. №875-ХІІ жодним чином не повязується з причинами, які зумовили недодержання підприємством, установою, організацією нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-Х11 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Судом критично оцінюються доводи відповідача стосовно відсутності порушень ст.ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, у звязку з інформуванням органів працевлаштування про наявність вільних робочих місць для інвалідів.

Дійсно, у відповідності до ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань, здійснює Державна служба зайнятості.

Проте, згідно Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 року за № 1534/11814, для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців використовується форма звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій».

У графі 15 цієї форми наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України «Про зайнятість населення», із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2009 року відповідач лише чотири рази подавав до Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості звіти про наявність вакансій, на які можуть бути працевлаштовані інваліди.

У відповідності до „Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою КМУ від 31 січня 2007 р. N 70, який визначає процедуру сплати підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на балансовий рахунок 3510 в установах Національного банку, відкритий в органах Державного казначейства, або на балансовий рахунок 2510 в установах комерційних банків до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

У відповідності до ч. 2 ст. 20 цього ж Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В свою чергу, згідно ч. 4 „Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою КМУ від 31 січня 2007 р. N 70, порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення. Порядок нарахування пені та встановлення строку її сплати затверджуються Мінпраці.

Наявність та розмір заборгованості відповідача перед Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів по сплаті нарахованих за 2009 рік штрафних санкцій за 1 робоче місце, не зайняте інвалідом, у сумі 4 150,00 грн. підтверджується наявним в матеріалах справи обґрунтованим розрахунком штрафних санкцій, складеним на підставі даних представлених до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів самим відповідачем. Доказів спростовуючих викладене відповідачем в порядку ст.ст. 69 71 КАС України до суду представлено не було.

Відповідно до розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій, що складається з поділення фонду заробітної плати на середньооблікову чисельність штатних працівників, та помноження її на кількість нестворених робочих місць для інвалідів, сума відрахувань за 1 нестворене робоче місце становить 4150,00 гривень (83 000,00 : 10 = 8300,00 гривень, 8300,00 : 2 = 4150,00, 4150,00 х 1 = 4150,00 гривень), яку відповідач всупереч ст. 20 цього Закону не сплатив.

Посилаючись на порушення відповідачем термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, позивачем також було нараховано до сплати кредитній спілці «Промислово-фінансова спілка»пеню у сумі 93,39 грн.

За таких обставин, суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, дійшов до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. №875-ХІІ, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 164, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 150,00 грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 93,38 грн. задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2, ЮГРУ «Приватбанк», МФО НОМЕР_3/ на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок Державного казначейства України / Банк ГУДКУ в Одеській області, Одержувач - УДК у Білгород-Дністровському районі, МФО 828011, р/р 312112230700011, Код 23215016, код 50070000/ суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році у розмірі 4 150,00 грн. / чотири тисячі сто пятдесят грн.. 00 коп./ та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 93,38 грн. / девяносто три грн. 38 коп./.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 08.12.2010 року.

Суддя О.В. Колесниченко

08 грудня 2010 року.