Постанова № 12752483, 02.12.2010, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2010 р. Справа № 2а-2880/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Кафарського В.В.

за участю секретаря Вилки О.С.

прокурора: Савчук Л.Є.

представника позивача: Костюка В.Б.

представника відповідача: Мельника Р.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції, про визнання нечинним податкового повідомлення рішення № 0000592302/0 від 29.03.2006 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення рішення № 0000592302/0 від 29.03.2006 року.

Справа розглядалась Господарським судом Івано-Франківської області та Львівським апеляційним адміністративним судом, рішення яких переглянуті в порядку касаційного провадження Вищим адміністративним судом України.

На стадії касаційного розгляду даної адміністративної справи Перший заступник прокурора Івано-Франківської області реалізував своє процесуальне право на представництво інтересів держави та у відповідності до статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України звернувся з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанції, ухвалені в цій справі.

Ухвалою Вищого адміністративного суд України від 22.07.2010 року касаційну скаргу Першого заступника прокурора Івано-Франківської області задоволено частково. Постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 31 серпня 2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2006 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заявлені позовні вимоги представник позивача в судовому засіданні підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, та вважає винесене податкове повідомлення рішення протиправним, не погоджуючись з висновком податкового органу про завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2005 року. Вказав на те, що, позивач правомірно, відповідно до підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", визначив суму ПДВ за грудень 2005 року, що підлягала бюджетному відшкодуванню в розмірі 36 789 068,00 грн., включивши до складу вказаних сум розмір податку на додану вартість залишків від'ємних значень, які раніше не могли бути заявлені до бюджетного відшкодування відповідно до вимог статті 7 цього Закону.

Відповідач позову не визнав, проти його задоволення заперечив мотивуючи тим, що перевірка правильності визначення позивачем сум податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за грудень 2005 року проводилась з врахуванням вимог підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7, підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також пункту 5.12, 9.2, 9.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість. Вважає, що позивачем в порушення наведених норм в грудні 2005 року в розрахунку бюджетного відшкодування відображено суму податку на додану вартість фактично сплачену протягом червня, липня, серпня, листопада 2005 року, що призвело до завищення заявленого бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2005 року в сумі 30 533 594, 00грн. Також зазначив, що позивач зареєстрований як платник ПДВ, отже має право на отримання бюджетного відшкодування починаючи з 12 місяця після реєстрації платником ПДВ, включаючи до бюджетного відшкодування суми податку, фактично сплачені у попередньому звітному податковому періоді.

Прокурор проти позову заперечила та зазначила, що оскаржуване повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, дослідивши докази, виходячи з висновків і мотивів, з яких скасовані попередні судові рішення в цій справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підставні та підлягають до задоволення з таких мотивів.

Судом встановлено, що ТзОВ "Карпатнафтохім" зареєстровано Калуською оДПІ платником податку на додану вартість 08.11.2004 року (свідоцтво платника ПДВ № 12568950).

20.01.2006 року позивачем до Калуської оДПІ подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2005 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заява про повернення бюджетного відшкодування в сумі 8 983 539 грн.

30.01.2006 року товариством подано до податкової інспекції уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2005 року, згідно якого збільшено суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 2 55 899грн.

23.02.2006 року товариством подано до податкової інспекції уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2005 року, заява про повернення бюджетного відшкодування в сумі 36 789 068 грн. та розрахунок суми бюджетного відшкодування та письмове пояснення позивача щодо розрахунку суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Калуською оДПІ проведена перевірка правильності визначення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню ТзОВ "Карпатнафтохім" за грудень 2005 року.

За наслідками проведеної перевірки складено Акт про результати перевірки правильності визначення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за грудень 2005 року та 29.03.2006 року, за наслідками розгляду вказаного акту Калуською оДПІ винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000592302/0, за яким позивачу визначено суму завищення бюджетного відшкодування за грудень 2005 року в розмірі 30 533 594, 00 грн.

Суд не погоджується з таким висновком податкового органу, виходячи з наступного.

Підставою винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок відповідача про неправомірність включення позивачем до розрахунку бюджетного відшкодування сум ПДВ, сплачених у податкових періодах, що передували попередньому звітному періоду.

Так, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється в порядку пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строк, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідної з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, сума, розрахована за правилами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до пункту 1.8 статті 1 цього Закону набуває статусу бюджетного відшкодування і підлягає поверненню з бюджету. При цьому законодавчо установлений порядок повернення з бюджету сум бюджетного відшкодування не передбачає автоматичного погашення сум бюджетного відшкодування у разі, якщо такі суми не були своєчасно заявлені до відшкодування.

Наведене стосується і залишків від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту податкових періодів, що передували попередньому періоду, та у яких сформувалися суми, що підлягали відшкодуванню в наступному податковому періоді, але не заявлялись до відшкодування у наступних податкових періодах, за яким вони виникли.

Закон не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання бюджетного відшкодування ПДВ в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит. Тому відмова платнику у бюджетному відшкодуванні лише на тій підставі, що таке відшкодування не було заявлене у наступних податкових періодах, за якими вони виникли є протиправним.

Аналогічну правову позицію визначено Вищим адміністративним судом України в справі між цими ж сторонами (ухвала від 30.11.2010 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції, справа № К-10726/10).

Встановлюючи факти врахування сум податку на додану вартість, заявлених позивачем до відшкодування в грудні 2005 року, при формуванні від'ємного значення сум даного податку за попередні податкові періоди, відсутність дослідження яких слугували підставою для скасування судом касаційної інстанції попередніх рішень в цій справі, суд встановив наступне.

Як зазначалось судом вище, відповідно до підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, що регулювала спірні правовідносини, сума податку, що підлягає сплати (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпункту 7.7.1, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1, має від'ємне значення то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Не врахування сум податку на додану вартість, заявлених позивачем до відшкодування в грудні 2005 року, при формуванні від'ємного значення за попередні податкові періоди може мати місце лише у випадку, коли відповідні суми податку не належали до складу податкового кредиту платника, який враховувався при визначені від'ємної різниці.

Судом встановлено, що суми податку на додану вартість в розмірі 30 533 594, 00 гривень сплачені позивачем своїм контрагентам у складі цін придбаних товарів (робіт, послуг) в період червня, липня, серпня, листопада 2005 року та у відповідності до підпункту 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" вказана сума податку утворювала від'ємне значення і підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту у наступних звітних періодах. Тобто, станом на грудень 2005 року сума податку на додану вартість в розмірі 36 789 06, 00 гривень утворює податковий кредит позивача (т.1 а.с.14-22, 41-50, т.4 а.с. 1-110, 113-132)

Як встановлено судом позивачем суми від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 30 533 594, 00 гривень не були включені до складу податкових декларацій з податку на додану вартість поданих за наслідками податкових періодів червня, липня, серпня, листопада 2005 року внаслідок допущеної позивачем помилки в розрахунках вказаного податку.

У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Позивач скористався своїм правом на подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, виправив допущені ним помилки і 30.01.2006 року та 23.02.2006 року подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2005 року, згідно з якими збільшено суму що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту та бюджетному відшкодуванню за грудень 2005 року в загальній сумі 36 789 06, 00 гривень. Як встановлено судом та не заперечується сторонами у вказаних уточнюючих розрахунках суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість збільшено за рахунок сум цього податку в розмірі 30 533 594, 00 гривень сплачених позивачем своїм контрагентам у складі цін придбаних товарів (робіт, послуг) в період червня, липня, серпня, листопада 2005 року.

Податковим органом не зазначено про наявність будь-яких порушень у формуванні сум податкового кредиту за податкові періоди, що передували звітному, не наведено обставин, які свідчили б про недобросовісність позивача. Судом встановлений факт сплати позивачем своїм контрагентам відповідної суми ПДВ у складі цін придбаних товарів (робіт, послуг) за наслідками виконання у попередніх податкових періодах операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит.

Таким чином, суми податку на додану вартість в розмірі 36 789 06, 00 гривень сплачені позивачем в попередніх податкових періодах враховано при формуванні від'ємного значення за ці періоди та підставно заявлено в грудні 2005 року до бюджетного відшкодування.

Також суд вважає безпідставними твердження відповідача про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в грудні 2005 року в силу підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", виходячи з наступного.

Як зазначено у підпункті 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону, не має права на отримання бюджетного відшкодування, зокрема, особа, яка була зареєстрована як платник ПДВ менше ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на таке відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання чи спорудження (будівництва) основних фондів); не провадила діяльність протягом останніх 12 календарних місяців.

Згідно з підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених Законом, - календарний квартал з урахуванням, зокрема, того, що в разі реєстрації особи платником податку з дня, іншого ніж перший день календарного місяця першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця.

Таким чином, право на бюджетне відшкодування у суб'єкта господарювання виникає через 12 календарних місяців від дня його реєстрації як платника податку в останній день повного календарного місяця. При цьому календарним місяцем є місяць за календарем (січень, лютий, березень і т.д.), тобто період із першого по останній день кожного місяця календарного року (наприклад, із 1 по 31 січня).

Оскільки позивача зареєстровано платником податку 8 листопада 2004 року, то податковий період, у якому в нього виникає право на таке відшкодування, настав в грудні 2005 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що даний позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

В матеріалах справи наявне платіжне доручення № 3120 від 26.05.2006 року про сплату державного мита в сумі 85,00 грн., яка підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000592302/0 від 29.03.2006 року винесене Калуською об'єднаною державною податковою інспекцію Івано-Франківської області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" , код ЄДРПОУ 33129683 - 85 (вісімдесят п"ять)грн. 00коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя:Кафарський В.В.

Постанова складена в повному обсязі 07.12.2010 року.