Рішення № 127522163, 06.05.2025, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 227/1146/24

(2/199/1676/25)

РІШЕННЯ

Іменем України

06.05.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Мацак А.О., за участі відповідача ОСОБА_1 , представників сторін ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «СК АСКО ДС» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачів, зазначивши, що 13 вересня 2021 року о 14:15 год., відповідач ОСОБА_1 , керуючи на законних підставах автомобілем «ВАЗ 2110» р.№ НОМЕР_1 , рухаючись по автошляху «Олександрівка-Покровськ-Костянтинопіль», не переконавшись в безпеці здійснив поворот на ґрунтову дорогу вліво, в той момент, коли у попутному напрямку зліва рухався автомобіль LEXUS р.№ НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , що належить ОСОБА_5 , та відбулось зіткнення вказаних транспортних засобів.

Внаслідок ДТП, автомобілі отримали механічні пошкодження, а пасажир автомобіля вагітна ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження. З приводу яких проходила лікування.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.1, 14.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, та відповідно скоїв правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вказані обставини встановлені постановою про закриття кримінального провадження слідчого СВ відділу поліції №1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області від 31 жовтня 2022 року по справі № 42021052670000045, що набрала законної сили 11.11.2022року, та відповідно до ч. 4 ст. 82 ТТПК України не підлягають доказуванню. Слідчий направив матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до ВП №1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області, за ст. 124 КУпАП, однак з невідомих причин в судовому порядку не розглянуті вказані матеріали.

Автомобіль «LEXUS LX 570» д.н.р. НОМЕР_2 , належить позивачу ОСОБА_5 .

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ 21104» р.№ НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної події була застрахована полісом № АР/1681654, страхової компанії ПрАТ «СК "АСКО ДС», де страхова сума на одного потерпілого за шкоду завдану майну складає 130000 гривень, розмір франшизи 2600 гривень.

Позивач зазначає, що страховик ПрАТ СК «АСКО ДС» оглянув пошкоджений автомобіль позивача «LEXUS LX 570», д.н.з НОМЕР_2 та звернувся до оцінювача ОСОБА_7 для встановлення вартості завданої матеріальної шкоди внаслідок ДТП, однак після цього ПрАТ СК «АСКО ДС» страхове відшкодування сплачено не було.

На підставі адвокатського запиту №349 від 11.11.2023року, страховик надав копію звіту ФОП ОСОБА_8 №886/10 від 21 жовтня 2021року, відповідно до якого вартість матеріальної шкоди завданої власнику автомобіля «LEXUS LX570» д.н.з. НОМЕР_2 , на момент проведення цього дослідження становить 221580,26 гривень.

Позивач зазначає у позові, що досудове розслідування у кримінальному провадженні тривало досить довго, на той момент позивач народила доньку, що, а також початок війни, завадило їй звернутись до страховика на протязі одного року із заявою про страхове відшкодування.

Позивач, керуючись вище вказаними нормами ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з неповнотою дослідження, щодо встановлення розміру відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ, була змушена витрачати свої кошти та звернутись до експерта.

Відповідно до висновку експерта № 49 експертного автотоварознавчого дослідження від 22 жовтня 2021 року, виконаної на замовлення позивача, судовим експертом Дегтярем Вадимом Олександровичем, вартість відновлювальних робіт автомобіля «LEXUS LX570» д.н.з НОМЕР_2 складає: 561976,20 грн. Ринкова вартість автомобіля «LEXUS LX570» д.н.з. НОМЕР_2 складає: 1 429 698 грн. 71коп. Вартість матеріальних збитків заподіяних власнику автомобіля «LEXUS LX570» д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням зносу складає: 225544гривень 72 копійки.

Вартість послуг експерта: виготовлення експертного висновку складає 15000 гривень.

Позивач посилається на те, що страхова компанія ПрАТ СК «АСКО ДС» повинна сплатити страхове відшкодування в межах лімітів страхової відповідальності позивачу враховуючи поважність пропуску строку подання заяви про страхове відшкодування, з боку потерпілої особи позивача, в сумі встановленого експертним шляхом матеріального збитку врахуванням зносу, а саме 225544,72 гривень, але не більше ніж передбачено полісом страхування 130000,00 гривень, з врахуванням франшизи 2600 гривень. Таким чином, страховик повинен сплатити позивачу 127400 гривень. А винуватець ДТП ОСОБА_1 різницю між страховим відшкодуванням (з урахуванням зносу) та загальною вартістю відновлювального ремонту, тобто 561976,20 грн. 127400,00 грн.= 434576,20 грн.

Також позивач оцінює моральну шкоду, спричинену їй діями відповідача ОСОБА_1 в 25000,00 грн., які просила суд стягнути з відповідача. Крім того просила суд стягнути з відповідачів судові витрати, які на час подачі позову складають 15000 гривень за проведення експертного дослідження, 14000 гривень за надання правничої допомоги та сплату судового збору у розмірі 5869,76 гривень.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 23 квітня 2024 року було відкрито провадження по даній справі.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 24.09.2024 року №2797/0/15-24 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області» змінено з 7 жовтня 2024 року територіальну підсудність судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 січня 2025 року дану справу прийнято до свого провадження.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні проти позову заперечували в повному обсязі, посилаючись на відсутність доказів щодо вини ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді.

Представник ПрАТ СК «АСКО ДС» в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на доводи викладені у відзиві, в якому зазначив, що 05.07.2021 року між ПрАТ СКАСКО ДС та ОСОБА_1 , укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі, який оформлено полісом АР/1681654. Згідно вказаного полісу забезпеченим транспортним засобом є ВАЗ, д/н НОМЕР_1 , страхова сума (ліміт відповідальності) страховика за шкоду, заподіяну майну, 130 000 грн., франшиза - 2600 грн. 13.09.2021 сталася ДТП за участі транспортного засобу, цивільного правова відповідальність водія якого застрахована в ПрАТ СК АСКО ДС згідно полісу АР/1681654. Обов`язковим елементом повного складу цивільного правопорушення є наявність вини особи. Позивач стверджує, що ОСОБА_1 порушив вимоги ПДР України (п.10.1, 14.3), вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, а ці обставини встановлені постановою від 31.10.2022 про закриття кримінального провадження №42021052670000045 від 01.10.2021 та не підлягають доказуванню в силу приписів ч.4 ст. 82 ЦПК України. Однак представник відповідача приведені посилання позивача вважав безпідставними. Також зазначив, що ПрАТ СК АСКО ДС не відмовляло позивачу у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з пропуском річного строку, заява позивача про страхове відшкодування нею підписана 25.03.2024, надіслана до ПрАТ СК АСКО ДС 26.03.2024 року в конверті з штрихкодовим ідентифікатором 0417400064170, доставлена адресату 09.04.2024. Заява позивача про страхове відшкодування від 25.03.2024 буде розглянута в порядку і строки, передбачені Законом №1961.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13 вересня 2021 року о 14:15 год., відповідач ОСОБА_1 , керуючи на законних підставах автомобілем «ВАЗ 2110» р.№ НОМЕР_1 , рухаючись по автошляху «Олександрівка-Покровськ-Костянтинопіль», не переконавшись в безпеці здійснив поворот на грунтову дорогу вліво, в той момент, коли у попутному напрямку зліва рухався автомобіль LEXUS р.№ НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , що належить ОСОБА_5 , та відбулось зіткнення вказаних транспортних засобів.

Внаслідок ДТП, автомобілі отримали механічні пошкодження, а пасажир автомобіля, позивач по справі, яка на момент дтп, була вагітною, отримала тілесні ушкодження,з приводу яких проходила лікування.

Відповідно до висновку експерта Донецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/105-24/4169-ІТ від 17.06.2024 року встановлено, зокрема, що дії водія автомобіля марки ВАЗ 21104 (номерний знак НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 , не відповідали вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху України[3.2] і знаходилися у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо- транспортної пригоди, оскільки він, виконуючи вимоги вищезгаданого пункту Правил дорожнього руху України мав технічну можливість запобігти наступ даної ДТП.

05.07.2021 року між ПрАТ СКАСКО ДС та ОСОБА_1 , укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі, який оформлено полісом АР/1681654. Згідно вказаного полісу забезпеченим транспортним засобом є ВАЗ, д/н НОМЕР_1 , страхова сума (ліміт відповідальності) страховика за шкоду, заподіяну майну, 130 000 грн., франшиза - 2600 грн. 13.09.2021 сталася ДТП за участі транспортного засобу, цивільного правова відповідальність водія якого застрахована в ПрАТ СК АСКО ДС згідно полісу АР/1681654.

20.09.2021 року ОСОБА_6 подав до ПрАТ СК АСКО ДС повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку (ДТП).

Відповідно до висновку судового експерта Дегтяр О.І. № 49 за результатами проведення автотоварознавчого дослідження за замовленням ОСОБА_5 від 22 жовтня 2021 року, вартість матеріальних збитків (з технічної точки зору), заподіяної власнику автомобіля LEXUS д.н.з НОМЕР_2 , на момент проведення дослідження становить 225544,72 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 561976,20 грн.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1188 ЦПК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із Законом № 1961-IV.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачений такий обов`язок.

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до статей 9, 22-31, 35, 36 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначені вище норми матеріального права, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18.

Відповідно до статей 1166, 1187, 1188 ЦК України, з урахуванням установлених у цій справі обставин, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Згідно з пунктом 1 статті 35.1 Закону № 1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 65/4621/16-к, провадження № 13-24кс19, зазначила, що у системному зв`язку зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права. Крім цього, у підпункті 37.1.3 пункту 37.1. статті 37 Закону № 1961-IV передбачено іншу підставу для відмови у відшкодуванні - невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на його отримання, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Отже, у зазначеній нормі втілено загальний принцип недопустимості формального підходу до вирішення питання про здійснення або нездійснення компенсації і надання пріоритету зовнішній формі юридично значущих дій або бездіяльності над їх змістом і наслідками. Адже підставою для відмови у відшкодуванні визнаються не будь-які порушення регламентованої цим законом процедури, а лише ті, що призвели до неможливості встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру.

У постанові Великої Палати Верховного Суд від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20, зазначено, що Закон № 1961-IV з огляду на принцип добросовісності визначає, що якщо потерпілий недобросовісно реалізовує право на отримання відшкодування завданої йому під час експлуатації наземного транспортного засобу шкоди, не виконує покладені на нього Законом № 1961-IV обов`язки, він має нести тягар негативних наслідків власної поведінки. Аналізуючи вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що законодавство у страхових правовідносинах передбачає здійснення прав та обов`язків з дотриманням принципу добросовісності всіма учасниками цих правовідносин і не дотримання цього принципу може мати наслідком відмову в захисті порушеного права, зокрема у праві на відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці особи взагалі, та звільняє страховика від обов`язку відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці винної особи та потерпілого. Разом з тим у порушення принципу пропорційності законом не встановлено механізму захисту права осіб (поновлення права), які добросовісно виконують покладені на них обов`язки, якщо шкода не відшкодована не з їхньої вини. Тому тлумачення права щодо відшкодування шкоди за наслідками страхового випадку за Законом № 1961-IV, має здійснюватися з огляду на добросовісне виконання зобов`язань та поведінки всіх учасників (добросовісна чи недобросовісна поведінка/дії) та пропорційність інтересів усіх учасників цих правовідносин.

Судом встановлено, що 20.09.2021 року ОСОБА_6 подав до ПрАТ СК АСКО ДС повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку (ДТП).

Заява позивача про страхове відшкодування нею підписана 25.03.2024, надіслана до ПрАТ СК АСКО ДС 26.03.2024 року в конверті з штрихкодовим ідентифікатором 0417400064170, доставлена адресату 09.04.2024.

Тобто вчинені дії для встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру. Із 20.09.2021 року страхова компанія обізнана щодо факту ДТП, її учасників та наслідків.

За встановлених обставин покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, тому приходить до висновку про стягнення із страхової компанії коштів на користь потерпілого в межах ліміту страхового відшкодування.

Подібність спірних правовідносин у справах можна визначити за допомогою трьох критеріїв. З-поміж них змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а суб`єктний і об`єктний - додатковими. Останні два критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказувати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17, провадження № 12-104гс18, зазначено, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону обов`язкове страхування право страховика за договором (полісом) відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про його виплату не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою та підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.

Постанова Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 201/8286/16-ц, провадження № 61-4898св18, ухвалена до формулювання Великою Палатою Верховного Суду правового висновку у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20, про те, що у випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винного у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.

У даній справі здійснені розумні заходи для отримання відшкодування за рахунок страховика, тому з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, зокрема викладені у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20, суд дійшов висновку про стягнення коштів із страховика.

Даючи оцінку доводам сторін, суд не погоджується з посиланнями відповідача щодо відсутності доказів щодо наявності вини у дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_1 , оскільки вони в цілому спростовуються висновком експерта Донецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/105-24/4169-ІТ від 17.06.2024 року.

З огляду на вищевказане суд вважає за необхідне стягнути з Приватного акціонерного товариства «СК АСКО ДС» на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 127400 грн. в межах страхового ліміту, з ОСОБА_1 на користь позивача стягнути матеріальну шкоду в розмірі 98144,72 грн., що є різницею між вартістю матеріальних збитків відповідно до висновку експертизи № 49 (225544,72 грн.) та страховим відшкодуванням (127400 грн.).

В іншій частині вимоги позивача щодо стягнення матеріальних збитків задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами проведення відновлювального ремонту автомобіля в межах визначеної експертом суми в розмірі 561976,20 грн.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 25000,00 грн. суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.23 ЦПК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України №4від 31березня 1995року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової)шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідно до п.9 Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить з того, що позивач безсумнівно зазнала душевних страждань, зумовлених діями відповідача ОСОБА_1 , що призвели до пошкодження її майна та необхідністю у зв`язку з цим докладати зусилля для відновлення попередніх життєвих умов через неможливість користуватися автомобілем та необхідністю проведення його ремонту. Крім того, суд враховує стан вагітності позивача на момент ДТП та її фізичні та моральні страждання через ризик ушкодження здоров`я майбутньої дитини та отримання тілесних ушкоджень безпосередньо позивачем.

Разом із тим при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом враховуються вимоги розумності і справедливості.

Тому суд вважає, що відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000,00 грн. є достатньою та справедливою компенсацією позивачу і відповідає принципу розумності та справедливості з огляду на конкретні обставини даної справи.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14000,00 грн. суд приходить до наступного.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

В даному випадку позивач підтверджує понесення ним витрат на професійну правничу допомогу наступними доказами, а саме: договором № 82 про надання правової допомоги від 03.11.2023 року, квитанцією № 82 від 31.03.2024 року на суму 14000,00 грн., актом виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 31.03.2024 року.

Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу розмірі 5000 грн., з кожного відповідача на 2500,00 грн.

Відповідно дост.141ЦПК Українисуд вважаєза необхіднестягнути накористь позивача:з Приватногоакціонерного товариства«СК АСКОДС» судовийзбір врозмірі 1274,00грн,7500грн.на проведенняавтотоварознавчої експертизи; з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1011,45 грн., витрати на проведення інженерно-транспортної експертизи в розмірі 2726,22 грн. та 7500 грн. вартості автотоварознавчої експертизи.

Керуючись ст.ст.12,81,133,141,263-265 ЦПК України, ст.ст. 23, 1166,1167,1188,1194 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «СК АСКО ДС» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерноготовариства «СКАСКО ДС» (код ЄДРПОУ 13494943, Донецька область м. Дружківка вул.Соборна,37 ) на користь ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) матеріальну шкоду в розмірі 127400 грн., а також судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 1274,00 грн., витрат на правову допомогу в розмірі 2500,00 грн., частини вартості автотоварознавчої експертизи в розмірі 7500 грн., а всього 138674 (сто тридцять вісім тисяч шістсот сімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) матеріальну шкоду в розмірі 98144,72 грн., моральну шкоду в розмірі 3000 грн., а також судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 1011,45 грн., витрат на правову допомогу в розмірі 2500,00 грн., частини вартості автотоварознавчої експертизи в розмірі 7500 грн., витрат на проведення інженерно-транспортної експертизи в розмірі 2726,22 грн., а всього 114882 (сто чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві) гривні 39 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складення повного рішення апеляційної скарги.

Повне рішення складено 19 травня 2025 року.

Суддя: Руденко В.В.