Рішення № 127521101, 08.05.2025, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/2414/25

пр. № 2/759/2758/25

08 травня 2025 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Бондарчук М.І., за участю позивача, ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Святошинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання батьківства,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиції учасників справи

Аргументи позивача

28 січня 2025 року до суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана 22 січня 2025 року, до ОСОБА_3 , Святошинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Святошинський ДРАЦС), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання батьківства.

Позов обґрунтований тим, що:

- у 2013 році ОСОБА_1 і ОСОБА_4 перебували у стосунках; надалі ці стосунки не склалися і припинилися;

- 07 лютого 2014 року ОСОБА_5 і ОСОБА_3 зареєстрували шлюб; після реєстрації шлюбу дружині присвоєне прізвище « ОСОБА_6 »;

- ІНФОРМАЦІЯ_1 у цьому шлюбі народилася дочка, ОСОБА_7 ; батьками дитини записані ОСОБА_3 і ОСОБА_8 ;

- через деякий час шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_8 був розірваний;

- надалі ОСОБА_1 і ОСОБА_8 поновили стосунки; 15 грудня 2019 року між ними був зареєстрований шлюб;

- попри те, що малолітня ОСОБА_7 була народжена в шлюбі з ОСОБА_3 , біологічним батьком дитини є ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, позивач просив визнати його батьком ОСОБА_7 , виключити з актового запису про народження дитини відомості про ОСОБА_3 як батька дитини, зазначити батьком дитини ОСОБА_1 .

У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Додатково повідомив, що познайомився з ОСОБА_2 у 2012 році, незабаром вони почали жити разом. Через деякий час вони посварилися і припинили сімейні стосунки, проте продовжували періодично бачитися. Під час зустрічей мали статеві контакти. Наприкінці 2014 року вони поновили стосунки, згодо почали проживати однією сім`єю. У 2018 році у них народився син, у 2019 році вони зареєстрували шлюб. Після народження сина почав помічати зовнішню схожість між собою та малолітньою дочкою. Для підтвердження батьківства зробив ДНК-тест, який показав, що саме він є батьком ОСОБА_7 з вірогідністю 99,99%.

Позиція ОСОБА_3

ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином шляхом, у тому числі через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України (а.с. 62).

Відзив на позовну заяву ОСОБА_3 не подав.

Позиція Святошинського ДРАЦС

Представник Святошинського ДРАЦС у судове засідання не з`явився. 04 квітня 2025 року до суду засобами поштового зв`язку надійшла заява, підписана начальником Святошинського ДРАЦС Інною Старою, подана 30.03.2025, в якій вона просила розглядати справи без участі представника Святошинського ДРАЦС, ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Позиція ОСОБА_2

У судовому засіданні ОСОБА_2 позов підтримала, посилаючись на обставини, зазначені в ньому, просила його задовольнити.

Позиція Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації

Представник Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації у судове засідання не з`явився. 25 квітня 2025 року на електронну пошту суду надійшла заява, підписана заступником начальника Служби Іриною Лєтніковою, в якій вона просила розглядати справи без участі представника Служби, ухвалити рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини.

ІІ. Процесуальні дії суду

03 лютого 2025 року суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху з підстав недоплати позивачем судового збору.

19 лютого 2025 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій визначив проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 31 березня 2025 року.

На підставі заяви позивача, з метою подання додаткових доказів у справі, підготовче засідання, призначене на 31 березня 2025 року, суд відклав на 16 квітня 2025 року.

16 квітня 2025 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті на 08 травня 2025 року.

ІІІ. Обставини, які встановив суд

07 лютого 2014 року ОСОБА_3 і ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Старосинявського районного управління юстиції у Хмельницькій області 07.02.2014, актовий запис № 2; прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_6 (а.с. 5).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві 14.02.2014, актовий запис № 472, батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записані ОСОБА_3 і ОСОБА_8 (а.с. 7).

15 грудня 2019 року ОСОБА_1 і ОСОБА_8 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві 15.12.2019, актовий запис № 2571; прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_9 (а.с. 6).

Відповідно до висновку про біологічне батьківство, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Генкод діагностик» 26.06.2024 за № MGU 0673, імовірність батьківства ОСОБА_1 щодо ОСОБА_7 становить 99,9999991148 % (а.с. 8).

Згідно з характеристикою ОСОБА_7 , складеною Спеціалізованою школою І-ІІІ ступенів № 57 з поглибленим вивченням англійської мови Шевченківського району м. Києва 20.01.2025 за № 1-11/17, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у школі з 4 класу. Опікою та навчанням дитини займаються мати, ОСОБА_10 , та ОСОБА_11 , які приділяють належну увагу вихованню дитини, супроводжують її до шкоди, своєчасно забирають зі школи, цікавляться навчанням і розвитком, відвідують батьківські збори, беруть активну участь в житті класу (а.с. 48-49).

Згідно з довідкою, виданою Початковим спеціалізованим мистецьким навчальним закладом «Київська дитяча музична школа № 32» 23.01.2024 за № 38, ОСОБА_7 відвідує школу з вересня 2023 року. Опікою та розвитком дитини займаються ОСОБА_10 (мати) та ОСОБА_11 (батько) ОСОБА_12 , які своєчасно оплачують заняття, відвідують концерти (а.с. 50).

Допитана як свідок у судовому засіданні за її згодою, ОСОБА_2 , пояснила, що познайомилася з позивачем у 2012 році. У 2013 році вони посварилися, проте продовжували періодично бачитися. У цей час мали інтимні стосунки. Надалі їх стосунки припинилися і вона вийшла заміж за ОСОБА_3 , народила дочку. Батьком дочки вважала ОСОБА_3 . Стосунки з ОСОБА_3 не склалися, що призвело до розірвання шлюбу. З 2016 року сімейні стосунки між нею і позивачем поновилися, відтоді вони разом. У 2018 році у них народився син, у 2019 році вони зареєстрували шлюб. З огляду на результат ДНК-тесту не має сумнівів у тому, що позивач є батьком ОСОБА_7 .

ІV. Мотиви суду

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Аналогічна за змістом норма наведена у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Відповідно до ч. 10 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Способами захисту сімейних прав та інтересів є, зокрема, встановлення правовідношення (пункт перший частини другої статті 18 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Згідно із ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, що ратифікована постановою Верховної Ради УРСР 27.02.1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-III від 26.04.2001 забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Стаття 7 Конвенції визначає, що дитина має право на ім`я і набуття громадянства, а також право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно зі статтею 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Ніяких моральних та правових обмежень будь-які діти не знають. Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державними органами реєстрації актів цивільного стану в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (частина перша статті 126 СК України).

Згідно із частиною третьою статті 128 СК України позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України (частина друга статті 128 СК України).

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Системне тлумачення наведених норм свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України. Тобто, встановлення батьківства на підставі ч. 2 ст. 128, ч. 1 ст. 129 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц Верховний Суд зазначив, що: «доказами у справі про визнання батьківства можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи. Судово-генетична та судово-імунологічна експертизи у цій справі не проведені, проте встановлено з підтвердженням належними і допустимими доказами походження дитини від позивача: сумісне проживання відповідача разом із позивачем без реєстрації шлюбу до і на момент народження дитини у квартирі батьків позивача, визнання позивачем дитини своєю».

У постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 444/526/18 Верховний Суд наголосив, що доказами батьківства конкретного чоловіка можуть бути різноманітні документи (листи, заяви за місцем роботи про надання матеріальної допомоги тощо), усні заяви та поведінка відповідача під час вагітності матері та після народження дитини (турбота про матір, вітання з новонародженим, обрання імені дитині та інше). Усе це може прямо чи опосередковано свідчити про те, що батьком дитини є саме позивач. Крім цього, на сьогодні існує багато видів різноманітних експертиз, які дозволяють встановити батьківство з великою мірою точності. Такими є, наприклад, генетична дактилоскопія (по ДНК, де міститься генетичний код, індивідуальний для кожної особи, при цьому ДНК дитини завжди поєднує ознаки ДНК матері та батька), експертиза по амніотичній рідині (води при вагітності).

У постанові від 08 березня 2023 року в справі № 205/5698/21 Верховний Суд вказав, що рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Згідно зі ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

V. Оцінка суду

Щодо суті спору

У справі, що розглядається, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати його батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внести зміни до актового запису про народження дитини.

Надані позивачем письмові докази та показання свідка з достатнім ступенем переконливості засвідчують походження малолітньої ОСОБА_7 від ОСОБА_1 .

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, не скористався своїми процесуальними правами учасника справи, не подав відзиву на позов та не навів суду будь-яких аргументів, якщо у нього такі існували, що спростовують доводи позивача і надані ним докази в обґрунтування позовних вимог.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що визнання позивача батьком ОСОБА_7 відповідатиме якнайкращим інтересам дитини і забезпечить ефективний захист їх порушених прав, що свідчитиме про вирішення завдань цивільного судочинства.

З огляду на викладене, вимога про визнання батьківства підлягає задоволенню.

Оскільки суд констатував законність і обґрунтованість вимоги про визнання батьківства, вимогу про внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_7 шляхом виключення відомостей про ОСОБА_3 як про батька дитини та вказівку батьком ОСОБА_1 також належить задовольнити.

Щодо належного відповідача у справі

Відповідно до ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Згідно зі ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

У постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18 Верховний Суд виснував, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові.

У позовній заяві ОСОБА_1 визначив відповідачами у справі ОСОБА_3 і Святошинський ДРАЦС.

Суд повторює, що згідно із частиною третьою статті 128 СК України позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

Системне тлумачення наведених норм дозволяє виснувати, що належними відповідачами у справах про визнання батьківства можуть бути:

- мати дитини (у разі пред`явлення позову на підставі ст. 128 СК України);

- інший чоловік, з яким мати дитини перебувала у шлюбі в момент зачаття або народження дитини, який записаний батьком дитини (у разі пред`явлення позову на підставі ст. 129 СК України).

У будь-якому разі орган державної реєстрації актів цивільного стану не є належним відповідачем у справах про визнання батьківства, адже такий орган не є учасником сімейних відносин і не може забезпечити ефективний захист прав позивача.

З огляду на викладене, у задоволенні вимоги до Святошинського ДРАЦС суд відмовляє.

VІ. Висновки суду

ОСОБА_1 надав належні, допустимі, достовірні та достатні докази кровного споріднення між ним і малолітньою ОСОБА_7 , проте пред`явив вимоги до двох відповідачів, один з яких є неналежним.

За таких обставин, суд задовольняє позов частково.

VІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач при поданні позову сплатив судовий збір в сумі 3 633,60 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № Т6РН-3ВС7-3Р7С-7Р6Р від 16.01.2025 (а.с. 9) та платіжною інструкцією АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № E0PC-XTT0-42B9-6P34 від 09.02.2025 (а.с. 18).

Доказів понесення інших витрат сторони не надали.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки сторони не заявляли вимоги щодо відшкодування судових витрат, суд не вирішує питання їх розподілу.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Святошинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Виключити з актового запису № 472 від 14.02.2014 про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про ОСОБА_3 як батька дитини.

Внести зміни до актового запису № 472 від 14.02.2014 про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: у графі «відомості про батька» вказати: батько - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 ).

Відповідач: ОСОБА_3 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ).

Відповідач: Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Якуба Коласа, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 26125455).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (місцезнаходження: місто Київ, бульвар Шевченка Тараса, будинок 26/4).

Повне рішення суду складене 19 травня 2025 року.

Суддя Ю.В. Кравченко