Рішення № 127512245, 19.05.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2025 року Справа № 580/3194/19 Провадження №ЗП/280/543/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі ГУ ДФС у Київській області), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 07.12.2018 №Ф-429075-54 на суму 8639,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач був зареєстрована як фізична особа-підприємець з 10.11.2000 на території АР Криму за адресою: АДРЕСА_1 . Внаслідок збройної агресії російської федерації вимушений змінити місце проживання, та стати на облік, як внутрішньо переміщена особа. Внаслідок зміни місця проживання 04.07.2018 став на податковий облік у ГУ ДФС у Київській області. Пояснює, що 09.07.2018 звернувся до Києво-Святошинської ОДПІ із листом про надання роз`яснень заборгованості по податках та платежах, однак відповіді на вказаний лист не одержав. У подальшому, 12.07.2018 звернувся до Києво-Святошинської ОДПІ з листом, яким інформував про неможливість здійснення діяльності, сплати податків та зборів через окупацію Криму, а також просив скасувати заборгованості зі сплати податків, дійсні розміри яких на той час йому були відомі лише зі слів працівників ОДПІ. При цьому, згідно з листом ГУ ДФС в Київській області від 23.08.2018, яким надано відповідь на це звернення, станом на 02.08.2018 в інтегрованій картці платника податків по єдиному соціальному внеску у позивача рахується заборгованість в сумі 3725,13 грн (з 22.04.2014 в сумі 1267,95 грн та 19.07.2018 - 2457,18 грн). Таким чином, зауважує, що згідно з вказаним листом заборгованість з ЄСВ існує за той період часу, коли мав статус нерезидента та не повинен був сплачувати податки та збори, адже був звільнений від їх сплати. Посилаючись приписи Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014 №1636-VII просить визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 07.12.2018 №Ф-429075-54 на суму 8639,49 грн.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач позов не визнав, 15.11.2019 надіслав до Черкаського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву, у якому посилаючись на норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» вказує, що згідно з даними інтегрованих карток платника у ОСОБА_1 по ЄСВ автоматично здійснені наступні нарахування: за І квартал 2014 року (22.04.2014) 1267,95 грн (за попереднім місцем обліку), за І квартал 2018 року (19.04.2019) 918,06Ч3=2457,18 грн; за ІІ квартал 2018 року (19.07.2019) 918,06Ч3=2457,18 грн, за ІІІ квартал 2018 року (19.10.2019) 918,06Ч3=2457,18 грн, всього нараховано та не сплачено 8639,49 грн. Наголошує, що у зв`язку з наявністю в ІКП ФОП ОСОБА_1 за кодом бюджетної класифікації 71040000 заборгованості зі сплати ЄСВ сформовано спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.12.2018 №Ф-429075-54 на вказану суму, а тому просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 адміністративну справу № 580/3194/19 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. ст. 257-262 КАС України. Суд задовольнив клопотання ГУ ДПС у Київській області та допустив заміну первинного відповідача Головного управління ДПС у Київській області на його правонаступника -ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377).

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2025 прийняти справу №580/3194/19 (ЗП/280/543/25) до свого провадження, продовжено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Вирішено допустити заміну відповідача у справі Головного управління ДПС у Київській області на його правонаступника Головне управління ДПС у Київській області (відокремлений підрозділ ДПС України, далі - відповідач).

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрований 14.11.2001 фізичною особою-підприємцем та 24.01.2008 відомості про нього включені до ЄДР.

При цьому, з 10.11.2000 позивач перебував на податковому обліку у ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі, Генічеське управління, за зареєстрованим місцем проживання на території АР Криму за адресою: АДРЕСА_1 .

З 04.07.2018 позивач взятий на облік у ГУ ДФС у Київській області, до Києво-Святошинського управління за адресою: АДРЕСА_2 .

27.02.2019 до ЄДР внесений запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням.

За даними інформаційної системи органу доходів і зборів станом на 31.10.2018 за позивачем обліковувалась недоїмка із сплати єдиного внеску на суму 8639,49 грн, у тому числі недоїмка 8639,49 грн, у зв`язку із чим 07.12.2018 ГУ ДФС у Київській області сформовано спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-429075-54 на вказану суму.

Позивач не погодився з вимогою про сплату боргу (недоїмки) звернувся до ГУ ДФС у Київській області зі скаргою, проте отримав рішення від 03.05.2019 №11141/Д-10-36-140-03 про залишення скарги без розгляду.

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом про її скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон №2464-VI).

За змістом статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

А пункт 4 частини 1 цієї статті до платників єдиного внеску відносить також фізичних осіб - підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 2 частини 1 цієї статті Закону №2464-VI визначено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Абзацом 1 частини 5 статті 8 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За приписами частини 4 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07травня 2015 року за №508/26953 (далі - Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацом 3 та/або 4 цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у пп. 3, 4, 6 п. 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Абзацом 1 пункту 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України визначено Законом України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014 №1636-VІІ (далі - Закон №1636-VІІ).

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону №1636-VII на території вільної економічної зони «Крим» (далі - ВЕЗ «Крим») діє особливий правовий режим економічної діяльності фізичних та юридичних осіб, у тому числі особливий порядок застосування норм регуляторного, податкового та митного законодавства України, а також особливий режим внутрішньої та зовнішньої міграції фізичних осіб.

Згідно з пунктом 5.3 статті 5 Закону №1636-VII фізична особа, яка має податкову адресу (місце проживання), юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) на території ВЕЗ «Крим», прирівнюється з метою оподаткування до нерезидента.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 названого Закону початком тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя вважається дата набрання чинності Резолюцією №68/262 Сесії Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 27.03.2014 про підтримку територіальної цілісності України. В окремих випадках, прямо визначених цим Законом, початком тимчасової окупації вважається дата набрання чинності Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

В подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» від 15.09.2015 №685-VIII (далі - Закон №685-VIII), який набув чинності 09.10.2015, було виключено пункт 12.1 статті 12 Закону №1636-VII та доповнено статтю 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VII (далі - Закон №1207-VII) частиною другою наступного змісту: «Датою початку тимчасової окупації є 20.02.2014».

Відповідно до підпункту 1 пункту 12.3 статті 12 Закону №1636-VII під час тимчасової окупації справляння податків і зборів, єдиного соціального внеску та застосування реєстраторів розрахункових операцій відносно території ВЕЗ «Крим» діють з урахуванням того, що загальнодержавні податки і збори, визначені статтею 9 Податкового кодексу України, статтею 271 Митного кодексу України, єдиний внесок, встановлений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, справляння якого здійснюється відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», не справляються з доходів, отриманих юридичними особами (їх відокремленими підрозділами) та фізичними особами на тимчасово окупованій території, операцій та/або з інших об`єктів оподаткування (в тому числі об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням) на тимчасово окупованій території.

Особи, які перебували на обліку в контролюючих органах або мали місцезнаходження (місце проживання) на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя на початок тимчасової окупації, звільняються від обов`язків сплати єдиного внеску, передбаченого Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та виконання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» під час провадження їхньої підприємницької діяльності на тимчасово окупованій території України.

Такі особи мають право на добровільну сплату єдиного внеску, передбаченого Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України або уповноваженим органом з питань Криму.

З 01.06.2014 вважається анульованою податкова реєстрація осіб, які станом на 31.05.2014 мали місцезнаходження (місце проживання) та перебували на обліку в контролюючих органах на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя. Така податкова реєстрація може бути відновленою після евакуації особи на іншу територію України згідно із статтею 15 цього Закону у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань оподаткування, або внаслідок завершення строку тимчасової окупації (підпункт 3 пункту 12.3 статті 12 Закону №1636-VII).

Підпунктом 8 пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону №1636-VII внесені зміни до Закону №2464, а саме розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI доповнено пунктом 9-3 такого змісту: «Тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону.

Податкова інформація про суми недоїмки платників єдиного внеску, визначених абзацом першим цього пункту, зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку».

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що з метою врегулювання правовідносин між фізичними і юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій території, та державою Україна законодавець запровадив, в тому числі, особливий порядок застосування норм податкового законодавства України та Закону №2464-VI. Зокрема, фізичні та юридичні особи, які станом на час початку тимчасової окупації перебували на обліку в контролюючих органах або мали місцезнаходження (місце проживання) на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя, звільняються від обов`язку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, але за такими особами зберігається право добровільної сплати вказаного платежу.

Вирішуючи питання щодо дати початку тимчасової окупації, слід виходити з того, що Законом №685-VIII було усунуто неузгодженість між Законом №1636-VII та Законом №1207-VII в цій частині та встановлено єдиний підхід для правильного застосування періоду перебування (проживання) на тимчасово окупованій території з метою захисту майнових і немайнових прав держави, громадян і юридичних осіб України. З огляду на наведене, в усіх випадках датою початку тимчасової окупації слід вважати 20.02.2014.

Таким чином, фізичні та юридичні особи, які станом на 20.02.2014 перебували на обліку в контролюючих органах або мали місцезнаходження (місце проживання) на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя, звільняються від обов`язку сплати єдиного внеску з доходів, отриманих у цей час на тимчасово окупованій території, відповідно до положень пункту 12.3 статті 12 Закону №1636-VII.

Разом із цим, з матеріалів справи вбачається, що у період з 14.11.2001 по 04.07.2018 позивач був зареєстрований та перебував на податковому обліку за адресою: АДРЕСА_1 .

Лише 04.07.2018 позивач вибув з місця попереднього обліку: ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Генічеське управління, Генічеська ДПІ (ВЕЗ Крим, Сімферопольський район) та взятий на податковий облік в Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області за фактичним місцем проживання.

Суд наголошує, що фізичні та юридичні особи, які станом на 20.02.2014 перебували на обліку в контролюючих органах або мали місцезнаходження (місце проживання) на території АРК або міста Севастополя, звільняються від обов`язку сплати єдиного внеску з доходів, отриманих у цей час на тимчасово окупованій території, відповідно до положень пункту 12.3 статті 12 Закону №1636-VII.

Аналогічні правові висновки викладені в рішенні Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №824/1147/18-а та, відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, є обов`язковими для врахування апеляційним судом при розгляді цієї справи.

Отже, ФОП не здійснюється нарахування боргу зі сплати ЄСВ за період, коли вона перебувала на обліку в контролюючих органах на території АРК або м. Севастополя, та, відповідно, за такий період не виноситься податкова вимога зі сплати недоїмки з ЄСВ.

Судом встановлено, що заборгованість за спірною вимогою утворилась внаслідок нарахування ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_1 суми єдиного соціального внеску, зокрема: за І квартал 2014 року (22.04.2014) 1267,95 грн (за попереднім місцем обліку), за І квартал 2018 року (19.04.2019) 918,06Ч3=2457,18 грн; за ІІ квартал 2018 року (19.07.2019) 918,06Ч3=2457,18 грн, за ІІІ квартал 2018 року (19.10.2019) 918,06Ч3=2457,18 грн.

Обставини справи свідчать, що вказана вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована контролюючим органом на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів (відповідно до вимог статті 25 Закону № 2464-VI).

Разом з тим, у період, зокрема з 14.11.2001 по 04.07.2018, позивач перебував на обліку в податкових органах на території АРК (ГУ ДФС у Херсонській області АРК та м. Севастополя) та, відповідно, був звільнений від сплати ЄСВ.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно нараховано позивачу заборгованість зі сплати ЄСВ за період з 2014 року по ІІ квартал 2018 року та винесено податкову вимогу від 07.12.2018 №Ф-429075-54 на суму 6182,31 грн.

Разом із цим, щодо позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.12.2018 №Ф-429075-54 в частині визначення недоїмки у розмірі 2457,18 грн за ІІІ квартал 2018 року суд вважає, що такі задоволенню не підлягають, оскільки у цей період позивач перебував на обліку у ГУ ДФС у Київській області.

Право на звільнення від сплати єдиного внеску мають фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина 4 статті 4 Закону № 2464-VI).

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач у спірний період відносився до категорії осіб, звільнених від сплати єдиного соціального внеску.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 549,87 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (71,56%).

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5-А, код ЄДРПОУ ВП 44096797) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.

Визнати протиправною та частково скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області від 07.12.2018 №Ф-429075-54 про сплату боргу (недоїмки) в частині нарахування ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 6182,31 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 549,87 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак