Рішення № 127511011, 16.05.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2025 рокуСправа №160/6937/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся через систему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 68558/04-36-24-16/2256707973 від 06.11.2024 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з 01.10.2024 року за порушення вимог абз.8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 ст.291 ПК України;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області поновити фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 у реєстрі платників єдиного податку з 01.10.2024 року;

- визнати неправомірною відмову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у прийнятті податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2024 рік ОСОБА_1 № 9419553284 від 21.01.2025 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що рішенням Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 68558/04-36-24-16/ НОМЕР_1 від 06.11.2024 року анульовано реєстрацію платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) з 01.10.2024 року за порушення вимог абз.8 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України. Позивач вважає, що висновки контролюючого органу, та прийняте на їх основі спірне рішення про виключення його з реєстру платників єдиного податку не ґрунтуються на нормах законодавства та є такими, що порушують його права та охоронювані законом інтереси, оскільки він не здійснює діяльності за видами, перелік яких наведено у абз.8 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України. Крім того позивач зауважує, що відповідачем проведено не той вид перевірки, за результатом якої прийнято оскаржуване рішення. Вказане й стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На виконання вимог ухвали суду, відповідачем 24.03.2025 року подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Кам`янська ДПІ), як фізична особа-підприємець з 25.11.2002 року по теперішній час. З 01.07.2013 р. по 30.09.2024 р. застосовував спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, а саме платник єдиного податку 3 групи. Кам`янським відділом податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб складено акт камеральної перевірки від 30.09.2024 р. №63052/04-36-24-16/ НОМЕР_1 . На підставі акта камеральної перевірки від 30.09.2024 р. прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку від 06.11.2024 р. № 68558/04-36-24-16/ НОМЕР_1 , яке направлено поштою на адресу платника з повідомленням про вручення. Рішенням ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 68558/04-36-24-16/ НОМЕР_1 від 06.11.2024 р. анульовано реєстрацію платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 01.10.2024 року за порушення вимог абз.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України. З 01.10.2024 року ФОП ОСОБА_1 перебуває на загальній системі оподаткування, обліку та звітності.

Так перевіркою встановлено, що згідно із інформаційних баз даних ДПС України, в реєстраційних даних та в реєстрі платників єдиного податку серед видів діяльності, обраних ФОП ОСОБА_1 для перебування на спрощеній системі оподаткування, зазначено такий вид діяльності як 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв`язку». Згідно із реєстраційної бази даних інформаційно-комунікаційної системи «Податковий блок» та заяви про застосування спрощеної системи оподаткування наявний вид економічної діяльності КВЕД 61.10 «Дiяльнiсть у сферi проводового електрозв`язку». Відповідно до поданої позивачем декларації з єдиного податку за три квартали 2024 року, задекларовано вид підприємницької діяльності КВЕД 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв`язку» в якій КВЕД 61.10 зазначений як вид підприємницької діяльності, від якого отримано доходи у звітному періоді. Інформація про припинення даного виду діяльності та обрання іншого виду діяльності ФОП ОСОБА_2 не вносилась та відсутня у контролюючого органу. Відповідно до абзацу 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми. Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

До суду 26.03.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач не мав підстав для проведення камеральної перевірки щодо порушення ФОП ОСОБА_1 умов застосування спрощеної системи оподаткування, за наслідками якої складений акт про результати камеральної перевірки від 30.09.2024 р. № 63052/04-36-24-16/ НОМЕР_1 . Так як питання перевірки щодо порушення умов застосування спрощеної системи оподаткування не є предметом проведення камеральної перевірки згідно із п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України. Враховуючи, що відповідачем було порушено процедуру проведення камеральної перевірки умов застосування спрощеної системи оподаткування та не було проведено документальну перевірку, акт про результати камеральної перевірки щодо порушення ФОП ОСОБА_1 умов застосування спрощеної системи оподаткування від 30.09.2024 р. № 63052/04- 36-24-16/ НОМЕР_1 , складений Кам`янським відділом податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області, не є допустимим доказом у справі. Крім того вказано, що на сьогоднішній день податкові органи не можуть приймати рішення про анулювання реєстрації платників єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за порушення вимог абз.8 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України, оскільки види діяльності, зазначені в цьому пункті не відповідають Закону України «Про електронні комунікації». За таких обставин, позивач просив суд позов задовольнити з підстав викладених у ньому.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (Кам`янська ДПІ) з 24.09.2001 року по теперішній час. З 01.07.2013 р. по 30.09.2024 р. застосовував спрощену систему оподаткування, платник єдиного податку 3 групи 5%.

Судом також встановлено, що 30.09.2024 року на підставі п.п.299.10, 299.11 ст.299 ПК України Кам`янським відділом податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровської області проведено камеральну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , щодо порушення умов застосування спрощеної системи оподаткування за наслідками якого складено акт №63052/04-36-24-16/ НОМЕР_1 .

Актом про результати камеральної перевірки від 30.09.2024 року №63052/04-36-24-16/ НОМЕР_1 встановлено, що порушено вимоги абз.5 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України, а саме: здійснення діяльності з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж. Відповідно до абз.5 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України такий платник зобов`язаний перейти на сплату інших податків і зборів з першого числа місяця податковим звітним періодом, у якому здійснювались такі види діяльності. Станом на 03.09.2024 року заява на відмову від застосування спрощеної системи оподаткування не подана.

На підставі акту камеральної перевірки від 30.09.2024 року №63052/04-36-24-16/2256707973, Кам`янським відділом податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Дніпропетровській області прийнято спірне рішення від 06.11.2024 року №68558/04-36-24-16/ НОМЕР_1 про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), з 01 жовтня 2024 року.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

За змістом підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України визначено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Згідно із пунктом 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Пунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють: діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що виявлення порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених Главою 1 розділуПК України можливе лише під час проведення перевірок.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Суд наголошує на тому, предметом спору у цій справі є правомірність прийняття відповідачем рішення про анулювання реєстрації позивача, як платника єдиного податку.

Підставою прийняття відповідачем такого рішення стали висновки акта камеральної перевірки правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування позивача про те, що останній немає підстав перебування в реєстрі платників єдиного податку третьої групи.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 року у справі №826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові від 22.09.2020 року у справі №520/8836/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, окрім наведених вище висновків, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення.

Зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

Також суд звертає увагу на те, що Верховний Суд при розгляді подібних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26.02.2019 року у справі №805/1396/17-а, від 05.02.2019 року у справі №805/206/17-а, від 24.01.2019 року у справі №813/1346/18, від 05.06.2018 року у справі №813/4266/17).

Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів проведення документальної перевірки позивача, в свою чергу відповідачем проведено камеральну перевірку.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків затверджений наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 року № 727, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. №1300/27745 (далі - Порядок №727).

Згідно із підпунктом 1 розділу ІІ вказаного Порядку результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки документальної перевірки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт документальної перевірки, а в разі відсутності порушень - довідка документальної перевірки.

Пунктами 3-5 розділу ІІ Порядку №727 передбачено, що акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. У ньому викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів. Обов`язково наводиться в акті документальної перевірки інформація щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформація щодо пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків.

Суд наголошує на тому, що незважаючи на те, що акт податкової перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, він є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки. Текст акта перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення. Описова частина акта перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акта перевірки порушень, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення, мав змогу подати заперечення проти акта перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу.

Про обов`язок деталізувати зміст виявлених порушень та необхідність відповідності такого опису вказаним висновкам про вчинене в акті перевірки акцентує увагу в численних рішеннях і Верховний Суд, зокрема в постанові від 26.06.2023 року у справі №815/6819/14.

Суд звертає увагу на те, що в акті камеральної перевірки зазначено виключно, що позивачем порушено вимоги абз.5 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України, а саме: здійснення діяльності з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

На підставі зазначеного, податковий орган дійшов до висновку, що позивач немає підстав для перебування в реєстрі платників єдиного податку третьої групи та за рішенням контролюючого органу підлягає виключенню з Реєстру платників єдиного податку третьої групи з 01.10.2024 року.

Суд звертає увагу на те, що акт перевірки на підставі якого прийнято спірне рішення, взагалі не відображає зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень. З описової частини акта перевірки не зрозуміло в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення.

Зміст акту від 30.09.2024 року свідчить, що податковим органом не наведено жодного доводу, який би підтверджував здійснення позивачем господарської діяльності, яка не може здійснюватися платниками єдиного податку першої - третьої груп.

В свою чергу, неповнота висновків акта перевірки, виключає можливість стверджувати про здійснення позивачем господарської діяльності, яка не може здійснюватися платниками єдиного податку першої - третьої груп.

Крім того, суд наголошує на тому, що неповнота висновків акта перевірки, фактично унеможливлює здійснити аналіз правових норм в межах конкретних правовідносин.

Означеної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 18.03.2025 року по справі №160/21398/24.

З урахуванням наведених судом висновків та враховуючи положення законодавства рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №68558/04-36-24-16/2256707973 від 06.11.2024 року про анулювання реєстрації платником єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 01.10.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на вищенаведене, з метою відновлення порушених прав позивача суд доходить висновку про необхідність задоволення похідної позовної вимоги щодо зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області поновити ФОП ОСОБА_1 реєстрацію у якості платника єдиного податку третьої групи з 01.10.2024 року.

Стосовно заявленої позовної вимоги визнати неправомірною відмову відповідача у прийнятті податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2024 рік ОСОБА_1 № 9419553284 від 21.01.2025 року, суд вказує на таке.

Згідно із пунктом 46.1 статті 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.49.3 ст.49 ПК України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Єдиною підставою для неприйняття податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність кваліфікованого електронного підпису чи печатки такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії відповідного сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа, містить достовірні обов`язкові реквізити та надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Водночас за змістом пункту 49.4 статті 49 ПК України, податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Як визначено нормою абзацу першого пункту 49.9 статті 49 ПК України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

При цьому за змістом пункту 49.10 статті 49 ПК України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо), забороняється.

Відповідно до пп.49.11.1 п.49.11 ст.49 ПК України, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48, а також недотримання вимог абзаців першого - третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання.

Пунктом 49.13 статті 49 ПК України передбачено, що у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Отже зміст наведених правових норм свідчить про те, що перелік підстав для відмови контролюючого органу від прийняття податкової декларації, закріплений положеннями статей 48 та 49 ПК України, є вичерпним; неприйняття податкової декларації з інших підстав, не передбачених податковим законодавством, забороняється.

Як передбачено пунктом 48.1 статті 48 ПК України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Так, відповідно до пункту 48.7 ПК України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Однак, основне призначення звітності - надати користувачам достовірну інформацію щодо майнового та фінансового стану, результатів господарської та фінансової діяльності за звітний період.

Пунктом 48.2 статті 48 ПК України визначено, що обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Відповідно до п.48.3 ст.48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточняється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Як встановлено судом, 21.01.2025 року ФОП ОСОБА_1 через електронний кабінет платника податків подано до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (Кам`янська ДПІ) податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи -підприємця за 2024 рік.

Відповідно до квитанції №2 від 21.01.2025 року, податкову декларацію було оброблено, прийнято та зареєстровано № 9419553284.

25.02.2025 року ФОП ОСОБА_1 по пошті отримано лист Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 10890/6/04-36-24-15-12 від 13.02.2025 року «Повідомлення про невизнання податкової звітності», відповідно до якого було повідомлено що надіслана податкова декларація платника єдиного податку фізичної особи - підприємця за 2024 рік № 9419553284 від 21.01.2025 року оформлена з порушенням вимог п.48.3 ст.48 ПК країни, а саме зазначені недостовірні значення обов`язкових реквізитів (обрана невірна форма).

У відзиві відповідач вказав, що надіслана позивачем податкова декларація платника єдиного податку фізичної - особи за 2024 рік №9419553284 оформлена з порушенням вимог п.48.3 ст.48 ПК України, а саме зазначені недостовірні значення обов`язкових реквізитів (обрана невірна форма).

Разом з тим, згідно із п.49.11 ПК України, у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 р. №1503/12/13-12 «Щодо відмови у прийнятті податкових декларацій» Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов`язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Суд зазначає, що повідомлення про невизнання податкової звітності відповідача від 13.02.2025 р. №10890/6/04-36-24-15-12 не містить фрази про відмову у прийнятті податкової декларації платника податків. Водночас у цьому листі зазначається про те, що податкова звітність складена з порушенням норм ПК України, а тому не визнається податковою звітністю.

Таким чином, відповідач не надав платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації, а надіслав йому повідомлення про невизнання його декларації податковою звітністю, чим порушив пункт 49.11 статті 49 ПК України.

Чинним законодавством України податковий орган не наділений повноваженнями щодо невизнання податкової декларації документом податкової звітності, тобто надання їй статусу «визнана як не податкова», оскільки відповідно до статей 48 та 49 ПК України податковий орган має право або прийняти податкову декларацію, або відмовити у її прийнятті.

Таким чином, відповідач під час складання повідомлення про невизнання податкової звітності від 13.02.2025 р. №10890/6/04-36-24-15-12 діяв не у спосіб, що передбачений ПК України, і тим самим порушив п.1 ч.3 ст.2 КАС України, якою передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень повинні бути прийняті (вчинені), зокрема, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім цього, повідомлення про невизнання податкової звітності від 13.02.2025 р. №10890/6/04-36-24-15-12 є необґрунтованим, оскільки в ньому відповідач вказує загальні норми податкового законодавства, які нібито порушені платником податку, і не зазначає, які необхідні обов`язкові реквізити були відсутні у поданій податковій звітності позивача.

Отже, суд дійшов висновку, що факт протиправної відмови Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в прийнятті податкової звітності ФОП ОСОБА_1 знайшов своє підтвердження під час розгляду справи.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

Щодо сплаченого позивачем судового збору за подання позову, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 422, 40 грн.

Відтак, відповідно до положень ч.1 ст.139 КАС України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору розмірі 2 422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №68558/04-36-24-16/2256707973 від 06.11.2024 року про анулювання реєстрації платником єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з 01.10.2024 року.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області поновити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 реєстрацію у якості платника єдиного податку третьої групи з 01.10.2024 року шляхом включення відомостей про нього до реєстру платників єдиного податку.

Визнати протиправною відмову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в прийнятті податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2024 рік Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 № 9419553284 від 21.01.2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, буд.17-а, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м.Жовті Води, Кам`янський р-н, Дніпропетровська обл., 52210, рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 2 422, 40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма