Рішення № 127510835, 19.05.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2025 року ЛуцькСправа № 640/8832/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Аеробуд» (далі - ПрАТ «Аеробуд», позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.01.2020 №0004930411.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно із висновками акту перевірки №12730/26-15-04-11-13 від 11.12.2019 встановлено порушення ПрАТ «Аеробуд» граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість, передбачених пунктами 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України (далі ПК України), з урахуванням статті 102 ПК України.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 09.01.2020 №0004930411, згідно із яким до позивача застосовано штраф у розмірі 83 000 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач подав скаргу, однак рішенням Державної податкової служби України (далі ДПС України) від 20.03.2020 скаргу ПрАТ «Аеробуд» залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення від 09.01.2020 № 000493041- без змін.

Позивач не погоджується із винесеним податковим повідомленням рішенням та вважає його таким, що прийняте із порушенням норм чинного законодавства.

Позивач вказує, що ПрАТ «Аеробуд» не порушувало граничні строки сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість за перевіряємий період, підстави для нарахування штрафних санкцій та списання коштів з його електронного рахунку в рахунок погашення податкового боргу відсутні.

Так, позивач зазначає, що за реєстрами складеними та поданими податковим органом Казначейством списано з електронного рахунку товариства грошові кошти. Підстави для такого списання визначено податкові повідомлення рішення (форми «Ш»), (форми «ПС»), форми «Н», податкова декларація з податку на додану вартість.

Разом з тим, для сплати зобов`язань з ПДВ за період з квітня 2019 року по грудень 2019 року включно електронний рахунок ПрАТ «Аеробуд» поповнено на суму 1441500,00 грн. За вказаний період розмір податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість ПрАТ «Аеробуд» становить 1 395 478,00 грн, тобто сума поповнення ПДВ-рахунка значно перевищує суму податкових зобов`язань.

З урахуванням зазначено позивач вважає, що податковий орган помилково зазначає про порушення ним граничних строків сплати грошового зобов`язання зі сплати ПДВ, адже на електронному рахунку ПрАТ «Аеробуд» була достатня сума коштів для списання в рахунок сплати зобов`язань із ПДВ за відповідний поточний період, а списання грошових коштів з електронного рахунку в рахунок сплати будь-яких інших зобов`язань (штрафів, пені) порушує його права.

Окрім того, позивач вказує, що ані з акту перевірки, ані із оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не вбачаться на підставі якого рішення суду та у межах яких сум здійснювалося списання податкового боргу.

З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) (а.с.53).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с.56-58) позовні вимоги заперечила, мотивуючи тим, що ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку ПрАТ «Аеробуд» щодо дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати ПДВ до бюджету, якою встановлено порушення вимог пунктів 57.1, 57.3 статті 57 ПК України, а саме: порушено граничні строки сплати узгодженої суми грошового зобов?язання по ПДВ. За результатами перевірки складено акт перевірки від 11.12.2019 №12730/26-15-04-11-13.

Представник відповідача вказує, що виявлене порушення зумовлене несвоєчасною сплатою ПрАТ «Аеробуд» узгодженої суми податкового зобов`язання по податковим деклараціям з ПДВ, тобто з затримкою більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання.

Станом на 31.12.2018 в інтегрованій картці платника з ПДВ (код бюджетної класифікації 14010100) обліковувалася заборгованість у розмірі 531 352,83 грн.

Відтак, кошти, що сплачував платник на бюджетні рахунки з ПДВ, зараховувались в рахунок погашення боргу з цього податку згідно з черговістю його виникнення, згідно з пунктом 87.9 статті 87 ПК України, що призвело до розрахунку в автоматичному режимі штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України, ГУ ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 09.01.2020 №0004930411 на суму 83 000,00 грн у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (415000,00 грн Ч 20%).

З огляду на вказане представник відповідача просить в задоволенні позову ПрАТ «Аеробуд» відмовити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 прийнято до провадження дану адміністративну справу та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.69-70).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 в даній справі замінено відповідача - Головне управління ДФС у м. Києві на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (а.с.84-85).

Представник ГУ ДПС у м. Києві у відзиві на позовну заяву (а.с.89-92) позовних вимог не визнав та в обґрунтування такої позиції вказав, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75, в порядку пункту 76.3 статті 76 ПК України ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ПрАТ «Аеробуд».

При проведенні камеральної перевірки встановлено факт порушення ПрАТ «Аеробуд» граничних строків сплати узгоджених сум грошового зобов?язання задекларованих платником у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.06.2019 №9132082819, а також узгодженої суми податкового зобов?язання по податкових повідомленнях-рішеннях від 20.06.2019 №0507401207 та від 03.07.2019 №545221213.

За результатами перевірки ГУ ДПС у м. Києві складено акт про результати камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ПрАТ «Аеробуд» від 11.12.2019 №12730/26-15-04-11-13.

Згідно з пунктом 54.3 статті 54 та відповідно до статті 126 Кодексу (діючої на дату проведення перевірки), ГУ ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 09.01.2020 №000493041 про застосування до ПрАТ «Аеробуд» штрафних санкцій за порушення граничних термінів сплати узгодженої суми грошового зобов?язання по податку на додану вартість.

Представник відповідача вказує, що позивач в позовній заяви жодним чином не спростовує висновок податкового органу про порушення граничних строків сплати податку на додану вартість, та не наводить жодних доказів та посилань на своєчасність сплати узгодженого грошового зобов?язання.

Також у позовній заяві, ПрАТ «Аеробуд» зазначає, що своєчасно погашав грошові зобов`язання та на підтвердження цьому надає платіжні доручення, але не враховує, що згідно приписів статті 89 ПК України кошти першочергово йдуть у погашення податкового боргу.

З урахуванням зазначеного, представник вважає, що податкове повідомлення рішення 09.01.2020 №000493041 винесено ГУ ДПС у м. Києві правомірно та просить в задоволені позову відмовити.

Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить наступних висновків.

Посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми податку на додану вартість.

За результатами перевірки ГУ ДПС у м. Києві складено акт камеральної перевірки від 11.12.2019 №12730/26-15-04-11-13 (а.с.4-5, 96-97), яким встановлено порушення позивачем граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість передбачених пунктами 57.1, 57.3 статті 57 ПК України, урахуванням статті 102 ПК України, відповідальність за що передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 09.01.2020 №0004930411, згідно із яким на підставі статті 126 ПК України, за затримку на більше 30 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 415000,00 грн, до позивача застосовано штраф у розмірі 20% в сумі 83000,00 грн (а.с.6, 95).

Позивач оскаржував вказане податкове повідомлення - рішення в адміністративному порядку, однак рішенням ДПС України від 20.03.2020 №10271/6/99-00-08-05-05-06 податкове повідомлення-рішення від 09.01.2020 №0004930411 залишено без змін, а скаргу ПрАТ «Аеробуд» без задоволення (а.с.48-49).

Позивач, вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК Україниконтролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із підпунктом 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 ПК Україникамеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також можуть бути, у тому числі своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у ЄРПН, виправлення помилок у податкових накладних.

Судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми податку на додану вартість, про що складено акт від 11.12.2019 №12730/26-15-04-11-13 (а.с.4-5).

Як вбачається із вказаного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість передбачених пунктами 57.1, 57.3 статті 57 ПК України, урахуванням статті 102 ПК України, відповідальність за що передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

Так, згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У відповідності до пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Згідно із пунктом 31.2. статті 31 ПК України строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За правилами пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За змістом пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно із пунктом 126.1. статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених податковим законодавством, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК України. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Як вбачається із акту перевірки та розрахунку штрафної санкції (а.с.6 зворот.) згідно із оскаржуваним податковим повідомленням рішенням до позивача було застосовано штрафні санкції за невчасну самостійно визначених грошових зобов`язань за деклараціями з податку на додану вартість від 20.06.2019 №9132082819 та від 18.07.2019 №9156511567, а також сум грошового зобов`язання визначених контролюючим органом згідно із податковими повідомленнями рішеннями від 20.06.2019 №507401207 (а.с.44) та від 03.07.2019 №545221213 (а.с.46).

Так, як вбачається із інтегрованої картки платника податків (далі ІКП) за 2019 рік за декларацією з податку на додану вартість від 20.06.2019 №9132082819 позивачем була самостійно визначена сума грошового зобов`язання в розмірі 431627,00 грн., терміном сплати до 30.06.2019.

Станом на 30.06.2019 за позивачем рахувалася заборгованість в загальній сумі 154355,05 грн, у зв`язку із чим вказане грошове зобов`язання не було погашене у встановлені законодавством терміни.

16.09.2019 згідно з платіжним дорученням №787 від 13.09.2019 (а.с.38) відбувалася часткова сплата в сумі 20000 грн, у зв`язку з чим була застосована штрафна санкція в сумі 4000,00 грн (20 % від суми сплати, за прострочення у 78 днів з 30.06.2019 по 16.09.2019).

23.09.2019 згідно з платіжними дорученнями №799 (а.с.34) та №801 (а.с.43) також відбувалася сплата в загальній сумі 100000,00 грн, у зв`язку з чим була застосована штрафна санкція в сумі 20 000 грн. (20 % від суми сплати, за прострочення у 85 днів з 30.06.2019 по 23.09.2019).

15.10.2019 згідно з платіжним дорученням №865 від 11.10.2019 (а.с.27) та №864 від 11.10.2019 (а.с.39) відбувалася сплата в загальній сумі 75 000 грн, у зв`язку з чим була застосована штрафна санкція в сумі 15 000 грн. (20 % від суми сплати, за прострочення у 107 днів з 30.06.2019 по 15.10.2019).

31.10.2019 відбувалася часткова сплата в сумі 50 000 грн згідно з платіжним дорученням №880 від 30.10.2019 (а.с.11), у зв`язку з чим була застосована штрафна санкція в сумі 10 000 грн. (20 % від суми сплати, за прострочення у 123 дні з 30.06.2019 по 31.10.2019).

07.11.2019 відбувалася часткова сплата в сумі 50 000 грн згідно з платіжним дорученням №923 (а.с.8), у зв`язку з чим була застосована штрафна санкція в сумі 10 000 грн. (20 % від суми сплати, за прострочення у 130 днів з 30.06.2019 по 07.11.2019).

27.11.2019 згідно з платіжним дорученням №945 на загальну суму 70 000,00 грн (а.с.7) був погашений залишок податкового боргу в сумі 30482,05 грн, який на той момент обліковувався по вищезазначеній декларації, у зв`язку з чим була застосована штрафна санкція в сумі 6096,41 грн. (20 % від суми сплати, за прострочення у 150 днів з 30.06.2019 по 27.11.2019).

Також матеріалами справи підтверджується, що згідно із податковими повідомленнями - рішенням від 20.06.2019 №507401207 (а.с.44) та від 03.07.2019 №545221213 (а.с.46) до позивача були застосовані штрафні санкції в сумі 5493,29 грн та 50199,32 грн відповідно.

В судовому порядку вищезазначені податкові повідомлення-рішення позивачем не оскаржувались. Доказів протилежного суду не надано.

З врахуванням викладеного несплачені у встановлені законодавством строки суми податкового зобов`язання, визначені такими податковими повідомленнями-рішеннями, набули статусу податкового боргу та були відображені в ІКП 20.07.2019 (згідно із податковим повідомленням рішенням від 03.07.2019 №545221213) та 25.07.2019 (згідно із податковим повідомленням рішенням від 20.06.2019 №507401207).

З урахуванням зазначеного, залишок оплати в сумі 39517,95 грн, проведеної згідно з платіжним дорученням №945 від 27.11.2019 на загальну суму 70 000,00 грн (а.с.7) був спрямований на погашення податкового боргу згідно із податковим повідомленням рішенням від 03.07.2019 №545221213, у зв`язку з чим була застосована штрафна санкція в загальній сумі 7903,59 грн. (20 % від суми сплати, за прострочення у 130 днів з 20.07.2019 по 27.11.2019).

04.12.2019 згідно з платіжним дорученням №981 на загальну суму 50 000,00 грн (а.с.9) був погашений залишок податкового боргу по податковому повідомленні рішенні від 03.07.2019 №545221213 в загальній сумі 10681,35 грн, у зв`язку з чим була застосована штрафна санкція в сумі 2136,27 грн (20 % від суми сплати, за прострочення у 137 днів з 20.07.2019 по 04.12.2019).

Також 04.12.2019 згідно з платіжним дорученням №981 (а.с.9) був погашений податковий борг по податковому повідомленні рішенні від 20.06.2019 №507401207 в сумі 5493,29 грн, у зв`язку з чим була застосована штрафна санкція в загальній сумі 1098,66 грн. (20 % від суми сплати, за прострочення у 132 дні з 25.07.2019 по 04.12.2019).

Окрім того, як встановлено судом на підставі даних за декларацією з податку на додану вартість від 18.07.2019 №9156511567 позивачем була самостійно визначена сума грошового зобов`язання в розмірі 161357,00 грн, терміном сплати до 30.07.2019.

З огляду на що, 04.12.2019 залишок оплати в сумі 33825,35 грн, проведеної згідно з платіжним дорученням №981 (а.с.9) був спрямований на часткове погашення податкового боргу за вищезазначеною декларацією, у зв`язку з чим була застосована штрафна санкція в загальній сумі 6765,07 грн. (20 % від суми сплати, за прострочення у 130 днів з 30.07.2019 по 04.12.2019).

У свою чергу позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог стверджує, що на електронному рахунку ПрАТ «Аеробуд» була достатня сума коштів для списання в рахунок сплати зобов?язань із ПДВ за відповідний поточний період, а списання грошових коштів з електронного рахунку в рахунок сплати будь-яких інших зобов`язань (штрафів, пені) порушує його права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Згідно абзацом другим пункту 87.9 статті 87 ПК України спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Суд зауважує, що аналіз положень пункту 87.9 статті 87 ПК України свідчить про те, що зарахування сплачених платником коштів в рахунок погашення податкового боргу, всупереч напряму сплати, визначеного платником податків, прямо передбачено нормами чинного податкового законодавства України.

З урахуванням зазначеного, незважаючи на те, що позивачем проводилася оплата грошових зобов`язань з податку на додану вартість за відповідний податковий (звітний) період, проте грошові кошти, що надходили в оплату поточних податкових зобов`язань, відповідачем автоматично зараховувалися в рахунок погашення податкового боргу минулих податкових (звітних) періодів. Рух грошових коштів по бюджетному рахунку підтверджується даними інтегрованої облікової картки позивача.

При цьому, суд зауважує, що в ІКП відображена оплата по всіх платіжних дорученнях, які долучені позивачем до позовної заяви, тобто всі сплати, враховані контролюючим органом.

Разом з тим, сплата позивачем податкового зобов`язання перед погашенням податкового боргу, тобто з порушенням приписів пункту 87.9 статті 87 ПК України, внаслідок чого податковий орган здійснював зарахування коштів на погашення податкового боргу замість платника податків, на думку суду, не може вважатися належною сплатою податкового зобов`язання та тягне за собою відповідальність, передбачену пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №804/15898/15, від 26.03.2019 у справі №810/315/17.

Правова позиція з приводу того, що податковим законодавством встановлено обов`язок контролюючого органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в першу чергу в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків висловлена Верховним Судом в постанові від 05.06.2018 у справі №821/1750/17.

Також в постанові від 04.04.2018 у справі №815/5491/16 Верховний Суд зазначив, що у випадку перенаправлення контролюючим органом коштів на оплату поточних податкових зобов`язань у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, у такого платника податків виникає недоїмка за податковими зобов`язаннями за поточні податкові періоди, яка погашається у порядку, визначеному пунктом 87.9 ст. 87 ПК України та у випадку несвоєчасного погашення якої, ДПІ нараховує штраф у розмірах, установлених статті 126 ПК України у залежності від терміну затримки.

З урахуванням зазначеного, суд критично оцінює доводи позивача про те, що за період з квітня 2019 року по грудень 2019 року електронний рахунок ПрАТ «Аеробуд» поповнено на суму 1 441 500,00 грн, тоді як період розмір податкових зобов?язань зі сплати податку на додану вартість ПрАТ «Аеробуд» становить 1 395 478,00 грн та констатує, що станом на 31.12.2017 за позивачем уже рахувався борг в загальній сумі 201335,19 грн, а станом на 31.12.2018 в сумі 564862,22 грн. Вказані обставини, а також безперервність існування податкового боргу підтверджується наявними в матеріалах справи ІКП з податку на додану вартість за 2018 2019 роки.

Суд зауважує, що норма пункту 126.1 статті 126 ПК України, як випливає з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого ПК України строку сплати узгодженого податкового зобов`язання.

Отже, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов`язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу.

Правопорушення, відповідальність за яке встановлена пунктом 126.1 статті 126.1 ПК України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов`язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов`язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).

Диспозиція частини першої статті 126 ПК України не визначає спосіб погашення боргу платником податків (самостійна сплата чи зарахування контролюючим органом в рахунок погашення боргу в порядку черговості його виникнення) як обставину з якою законодавець пов`язує притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу.

Визначальним для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу за частиною першої статті 126 ПК України є факт несплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання, тобто наявність податкового боргу, протягом певного строку, а розмір такого штрафу залежить від кількості днів такої несплати.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду 19.02.2019 у справі №823/457/18.

При цьому, як встановлено судом строк затримки сплати грошового зобов`язання у всіх випадках становив більше 30 календарних днів, у зв`язку із чим на позивача накладено штраф в розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.

За вказаних обставин суд вважає, що відповідач у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні правильно визначив розмір штрафу, застосувавши відповідні норми ПК України.

Таким чином, внаслідок порушення позивачем свого обов`язку щодо своєчасної сплати податкового зобов`язання у строки, встановлені ПК України, на думку суду, у податкового органу були наявні підстави для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій відповідно до статті 126 ПК України.

Суд також відхиляє посилання позивача на рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2019 (а.с.41-42), яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 (а.с.43) у справі №640/18373/18 за адміністративним позовом ГУ ДФС у місті Києві до ПрАТ «Аеробуд» про стягнення податкового боргу, оскільки у даному випадку спірним є зарахування контролюючим органом добровільно здійснених позивачем оплат в рахунок погашення боргу в порядку черговості його виникнення, а не примусове стягнення із його рахунків сум податкового боргу.

Частиною першоюстатті 9 КАС Українипередбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другоїстатті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З урахуванням встановлених обставин та проведеного аналізу чинного законодавства, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 09.01.2020 №0004930411 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а тому, в задоволенні позову слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати із статтею згідно присудженню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями243-246,262,295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставіПодаткового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк