Ухвала суду № 127510586, 20.05.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

20 травня 2025 р.Справа № 120/16078/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши письмово матеріали справи за позовом: ОСОБА_1 до: військової частини НОМЕР_1 про: визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача вказує на протиправну бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 у розмірі 100 000 грн, пропорційно періодам стаціонарного лікування з 14.01.2024 по 08.02.2024, з 08.02.2024 по 22.02.2024, з 22.02.2024 по 29.02.2024, з 29.02.2024 по 07.03.2024, з 08.03.2024 по 22.03.2024, з 23.03.2024 по 12.04.2024.

З метою зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити таку додаткову винагороду, представник в інтересах позивача звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 06.12.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою установлено строк для подання заяв по суті.

Скориставшись своїм процесуальним правом відповідач подав відзив, у якому проти задоволення позову заперечує. Окремо представник відповідача вважає, що позовна заява підлягала залишенню без руху з тих підстав, що позивачем не сплачений судовий збір. Заявлені вимоги не є справою про стягнення заробітної плати або поновлення на роботі, у яких особа звільняється від судового збору. Відтак, оскільки будь яких підстав для звільнення від сплати судового збору ні Позивачем, ні його представником не надоно, тому слід застосувати положення частини 1 ст. 169 КАС України.

Також представник відповідача заявляє про недотримання позивачем строків звернення до суду з вимогами про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду за час перебування на лікуванні.

На думку відповідача стосовно позовних вимог сплинув строк позовної давності, оскільки вимоги про нарахування додаткової винагороди за період 14.01.2024 по 08.02.2024 рік минуло 10 місяців (з лютого 2024 по 02.12.2024 - дата звернення з позовом); за періоди з 08.02.2024 по 22.02.2024 рік та з 22.02.2024 по 29.02.2024 рік минуло 9 місяців (з березня 2024 по 02.12.2024 - дата звернення з позовом), за періоди з 29.02.2024 по 07.03.2024 рік та з 08.03.2024 по 22.03.2024 рік минуло 8 місяців (з квітня 2024 по 02.12.2024 - дата звернення з позовом) за період з 23.03.2024 по 12.04.2024 рік минуло 7 місяців (з травня 2024 по 02.12.2024 - дата звернення з позовом).

Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП).

Згідно із наведеною нормою законодавець не встановлює форми письмового повідомлення, а лише зазначає, що перебіг позовної давності цієї категорії спорів починається з дня одержання письмового повідомлення.

Представник відповідача акцентує, що у відповідь на адвокатський запит від 12.04.2024 представнику позивача 31.05.2024 направлений лист № 6761 від 28.05.2024 до якого додано картку особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 .

Отже, відповідач вважає, що з моменту отримання документів з питань грошового забезпечення, а саме, листа № 6761 від 28.05.2024 до якого додано картку особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які містить положення про виплату грошового забезпечення при звільненні, Позивач є таким, що одержав письмове повідомленим про суми, нараховані та виплачені йому за період проходження служби.

Суд, розглядаючи питання дотримання позивачем строків звернення до суду, зазначає таке.

Питання щодо застосування строку звернення до суду з питань виплати грошового забезпечення було предметом дослідження Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23.

Судовою палатою Верховного Суду в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 наголошено, що період з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

У зв`язку з цим зроблено висновок про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).

Виходячи з цього, Судова палата вважає що саме дата вручення позивачу зазначеного документа, є подією, з якою пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду.

Досліджуючи питання перебігу строку з яким стаття 233 КЗпП України пов`язує початок з якого необхідно його обчислювати, суд зазначає, що позивач наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 10.05.2024 №135 виключений із списків особового складу частини та знятий з усіх видів забезпечення. Цей наказ не містить відомостей про вручення позивачу письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені.

В своїх доводах відповідач покликається на направлений лист військової частини від 28.05.2024 із долученими до нього картки особового рахунку військовослужбовця та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії для призначення пенсії з яким військова частина вважає, що Позивач є таким, що одержав письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому за період проходження служби.

Суд відхиляє такий аргумент, оскільки цей лист надавався на адвокатський запит від 12.04.2024 в інтересах ОСОБА_1 , тобто в той період, коли позивач ще не був звільнений з військової служби.

Натомість, стаття 233 КЗпП України передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

При цьому, як слідує зі змісту листа, що надавався на адвокатський запит від 12.04.2024 військова частина в частині запиту щодо здійснення нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному до 100 тис. грн. розмірі згідно з постановою КМУ №168 від 28.02.2022 пропорційно періодам перебування на лікуванні повідомила, що з урахуванням Порядку №260 від 07.06.2018, скеровано запит до командира підрозділу в якому проходив службу ОСОБА_1 з метою врахування долучених до запиту документів при поданні рапорту на виплату додаткової винагороди та включення його для здійснення доплати.

Тобто, спірного питання у відповіді на запит щодо виплати позивачу додаткової винагороди не було.

Надалі, заявою від 28.08.2024 адвокат в інтересах позивача звернувся з питанням про нарахування та виплати додаткової винагороди пропорційно періодам перебування на стаціонарному лікуванні.

У відповідь на звернення військова частина від 14.09.2024 повідомила, що з поміж долучених до запиту документів відсутні висновки (постанови) військово-лікарської комісії про ступінь тяжкості отриманого поранення ОСОБА_1 , тому відсутні правові підстави для нарахування додаткової винагороди. На підтвердження раніше нарахованих та сплачених сум відповідач направив Довідку про доходи позивача №11311 від 11.09.2024.

Отже, із обсягу здобутих доказів, суд вважає, що позивач звернувся до суду в межах строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України.

З приводу повноти сплаченого позивачем судового збору суд зазначає, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закону України "Про судовий збір".

Пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" обумовлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 19.07.2023, тому він звільнений від сплати судового збору, а відтак, суд доходить висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви без буху.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без руху слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 44, 169, 171, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без руху - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

СуддяДмитришена Руслана Миколаївна