Ухвала суду № 127509778, 19.05.2025, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 591/2322/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2025 року слідчий суддя Сумського районного суду Сумської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , яка брала участь в режимі відеоконференції, розглянувши матеріали скарги адвоката ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , на постанову слідчого ОВС Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сумах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 62025170040003040 від 20 лютого 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , звернулась до слідчого судді Сумського районного суду Сумської області із скаргою на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 62025170040003040 від 20 лютого 2025 року. Свою заяву обґрунтовує тим, що 24 лютого 2025 року звернулась в інтересах ОСОБА_5 до Державного бюро розслідувань із заявою про визнання ОСОБА_5 потерпілою особою у кримінальному провадженні № 62025170040003040 від 20 лютого 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, але постановою старшого слідчого ОВС Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сумах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 від 25 лютого 2025 року у задоволені заяви відмовлено. За твердженням органу досудового розслідування кримінальне провадження здійснюється з підстав нанесення державі збитки у сумі 2500 євро матеріальної шкоди та 250 євро компенсації з державного бюджету України, виплачених ОСОБА_5 за рішенням ЄСПЛ у справі «Сириця та інші проти України» (скарга № 18261/23 ОСОБА_7 , скарга №30755/23 ОСОБА_5 тощо) за неналежне виконання окремими суддями Зарічного районного суду міста Суми своїх посадових обов`язків. Разом з тим, потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого (ч. 3 ст. 55 КПКУ). Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень ЗУ "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди (ч. 1 ст. 55 КПК України). Безумовним є порушення права ОСОБА_5 на особисту свободу і недоторканість, а тому ОСОБА_5 є потерпілою особою. Тому слідчий у своїй постанові про відмову у визнанні потерпілим мав послатися на докази, зібрані у ході досудового розслідування, які доводять, що зазначеними у заяві ОСОБА_5 діями останньому шкоди не заподіяно. Натомість жодного доказу відсутності завданої ОСОБА_5 матеріальної та моральної шкоди слідчим не зібрано і в оскаржуваній постанові не наведено. Вважає вказану постанову незаконною, необґрунтованою та просить її скасувати.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні вважав постанову слідчого від 25 лютого 2025 року обґрунтованою, зазначив, що внаслідок стягнення Європейським судом з прав людини на користь ОСОБА_5 компенсації з державного бюджету шкода спричинена саме державі.

Адвокат ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , в судовому засіданні скаргу підтримала з вищенаведених підстав.

ОСОБА_5 повідомлений про розгляд справи, заяв чи клопотань від нього не надходило.

Слідчий про дату, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином в установленому законом порядку, проте в судове засідання не з`явився, заяв чи клопотань від нього не надходило.

Відповідно до ст. ст. 22, 304 КПК Українивизнано можливим розглянути за відсутності сторін кримінального провадження, враховуючи строки розгляду.

Заслухавши пояснення скаржника, дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до таких висновків.

19 лютого 2025 року до Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сумах) ТУ ДБР у м. Полтаві надійшла заява Міністерства юстиції України від 27 січня 2025 року за №11780/9.1.4/15/25 щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини від 05 вересня 2024 року у справі «Сириця та інші проти України», зокрема за заявою ОСОБА_5 №30755/23. Судом встановлено порушення Державою Україна п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та зобов`язано сплатити заявнику 2500 євро в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також 250 євро компенсації судових та інших витрат, чим спричинено збитки державі. За вказаним фактом проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170040003040 від 20 лютого 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

Постановою слідчого від 25 лютого 2025 року ОСОБА_5 відмовлено у визнанні його потерпілим у вищевказаному кримінальному провадженні. При цьому постанова мотивована, зокрема тим, що предметом доказування у вказаному кримінальному провадженні є тривале перебування ОСОБА_5 під вартою під час розгляду судами різних інстанцій обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12020170110001155 від 26 липня 2020 року, тобто фактично неналежне виконання окремими суддями судів Сумської області своїх службових обов`язків, у результаті чого спричинено шкоду державі у вигляді стягнення Європейським судом з прав людини 2500 євро матеріальної шкоди та 250 євро компенсації з державного бюджету України. ОСОБА_5 не надав будь-яких обґрунтувань чи підтверджень спричинення йому моральної, фізичної або майнової шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що віднесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим кодексом.

Згідно з п. 5 ч. 1ст. 303 КПК Українирішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим може бути оскаржено особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.

Ч. ч. 1, 3 ст.55КПК України передбачає, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України"Проринки капіталута організованітоварні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

Як зазначено у ч. 2ст. 9 КПК Українислідчий зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до ч. 5ст. 110 КПК Українипостанова слідчого, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цьогоКодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.

Таке процесуальне рішення слідчий, прокурор приймає з урахуванням нормст. 94 КПК України, у якій зазначається, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

У рішенні ЄСПЛ «Шмалько проти України» п. 33 та «Далбан проти Румунії» п. 44 визначено, що термін «потерпілий» у сенсі статті 34Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод означає особу, яка безпосередньо постраждала від дії чи бездіяльності, яка є предметом судового розгляду; при цьому порушення Конвенції може мати місце навіть за відсутності шкоди. Отже, прийняття рішення чи вжиття заходу на користь заявника в принципі не є достатнім для позбавлення останнього статусу «потерпілого», якщо державні органи не визнали порушення Конвенції, чи то безпосередньо, чи по суті, і не надали за це порушення компенсації.

Відповідно до ч. 1 ст. 367КК України кримінальна відповідальність настає за службову недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

Обґрунтовуючи постанову про відмову у визнанні потерпілим, слідчий вказує, що заявник не обґрунтував, яку саме йому шкоду спричинено внаслідок настання події кримінального правопорушення та не надав будь-яких обґрунтувань чи підтверджень спричинення йому моральної, фізичної або майнової шкоди.

Однак слідчим не наведені підстави, визначені ч. 3 ст. 55 КПК України, які виключають визнання особи потерпілим, та мотиви прийняття такого рішення. Правового обґрунтування відсутності підстав щодо задоволення клопотання про визнання заявника потерпілим оскаржувана постанова не містить.

Слідчим в постанові зроблено формальний висновок про відсутність даних про заподіяння шкоди, без посилання на матеріали досудового розслідування, які дають підстави вважати, що ОСОБА_5 не було завдано шкоди. Слідчим не з`ясовано у ОСОБА_5 , у чому виразилась моральна шкода, відносно яких дій, рішень чи бездіяльності, яких посадових осіб йому завдано моральну шкоду, та вказаним твердженням не надано належного обґрунтування.

В узагальненні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» зазначено, що процесуальною підставою прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим відповідно до ст.55КПК є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява подана особою, якій не завдано шкоди. При цьому відповідні підстави згідно із зазначеною статтею мають бути належним чином мотивовані. За умови встановлення того, що зазначені вимоги є недотриманими, слідчі судді приймають рішення про скасування постанов.

За таких обставин, постанова слідчого від 25 лютого 2025 року про відмову у визнанні потерпілим носить у собі формальний характер. А тому слідчий суддя приходить до висновку про необхідність скасування вищевказаної постанови слідчого.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст. 9, 55, 93, 94, 303-305, 309 КПК України

УХВАЛИЛА:

Скаргу задовольнити.

Скасувати постанову старшого слідчого в ОВС Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сумах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 від 25 лютого 2025 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_5 про визнання потерпілим в межах кримінального провадження № 62025170040003040, зобов`язавши слідчого розглянути клопотання ОСОБА_5 відповідно до приписів КПК України з прийняттям обґрунтованого процесуального рішення.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та проголошено 21 травня 2025 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1