Ухвала суду № 127508626, 09.04.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 758/13764/24

Провадження № 2/761/3834/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Юзькової О.О.,

при секретарі: Марінченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазанова Олена Миколаївна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває вказана цивільна справа.

11 лютого 2025 року надійшли письмові заперечення представника відповідача ТОВ «Споживчий центр» щодо вирішення спору в суді, оскільки відповідно до п. 10.1 кредитного договору, укладеного між сторонами, ними погоджено передачу спору на вирішення третейського суду (за виключенням спорів про захист прав споживачів), а саме до постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. В пункті 10.4 договору сторони підтвердили, що положення п. п. 10.1-10.3 становлять третейське застереження відповідно до чинного законодавства України. Також зазначив, що сторони погодили, що кредит який надавався ОСОБА_1 не є споживчим кредитом. За таких обставин, представник відповідача просить залишити позов без розгляду.

Позивач надав пояснення щодо заперечень відповідача, вказавши наступне. Виходячи з Договору та коштів, які позивач отримав в кінцевому етапі використовувались виключно за для задоволення власних потреб, що підпадає під дію Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти підсумку що договір є кредитним і унеможливлює розгляд цієї справи в Постійно діючому третейському суді при Асоціації українських банків. Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, перелічених у статті 6 Закону. Спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не включений до переліку справ, визначених ч.1 ст.6 Закону України "Про третейські суди"., З урахування того що частиною 1 ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Так, основним предметом спору в справі є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Вчинення нотаріусом виконавчого напису, в розумінні чинного законодавства України, це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. П

Сторони, їх представники в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що клопотання про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Так, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

З матеріалів справи вбачається, що 10.01.2020 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферта) № 10.01.2020-100003273.

За приписами ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про особу та місцезнаходження кредитодавця, кредитні умови.

У кредитному договорі №10.01.2020-100003273 від 10.01.2020 вказано, що позичальник підтверджує, що інформація, зазначена в частині 2 статті 12, частині другій статті 13 Закону України «Про захист прав споживачів» йому надана. Для прийняття позичальником усвідомленого рішення та задля зручності надання інформації кредитор до укладення договору надав позичальнику всю необхідну інформацію у обсязі та формі, встановлених Законом України «Про споживче кредитування».

Згідно з п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до преамбули Закону України «Про споживче кредитування» цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 12 грудня 2018р. у справі № 755/11648/15-ц, кредитні договори, укладені фізичними особами з банками за своєю суттю є споживчими договорами і на них розповсюджуються положення Закону України «Про захист прав споживачів». При цьому частина 14 статті 6 Закону України «Про третейські суди» вказує на те, що третейські суди не мають права розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Як наслідок Верховний Суд відмовив банку у задоволенні заяви про видачу виконавчого листа на виконання рішення третейського суду.

Велика Палата Верховного Суду виклала у своїй постанові положення про те, що, якщо договір, у тому числі кредитний, укладений на задоволення особистих потреб фізичної особи і не пов`язаний з підприємницькою діяльністю такої фізичної особи чи виконанням ним обов`язків як найманим працівником, такий договір є споживчим і наявність судового спору щодо цього договору не впливає на його характер, як споживчого, відтак і сам спір у будь-якому випадку стосується прав сторони договору, як споживача, а вирішення такого спору, незалежно від його ініціатора, має ґрунтуватися та враховувати і вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», тобто незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», враховуючи зазначене, судовий захист прав споживачів здійснюється загальними судами за правилами цивільного судочинства в порядку позовного провадження за позовами фізичних осіб споживачів товарів, робіт і послуг.

Також суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020р. у справі № 643/2870/18.

Суд вважає, що кредитний договір №28.05.2020-010000159 від 28.05.2020 за своїм змістом є договором про надання споживчого кредиту, позаяк відсутні докази на підтвердження того, що кредит надавався позичальнику не для задоволення особистих потреб, а пов`язаний зі здійсненням ОСОБА_1 підприємницької діяльності чи виконанням ним обов`язків як найманим працівником.

Отже, декларація сторін кредитного договору у п. 1.2 Договору, що Кредит за даним договором не є споживчим, а даний договір не є договором про надання споживчого кредиту жодного правого значення для кваліфікації цього договору як договору про надання споживчого кредиту не має.

Пунктом 10.1 кредитного договору визначено, що всі вимоги, які виникають при виконанні даного Договору або у зв`язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, окрім справ у спорах щодо захисту прав споживачів, підлягають розгляду в постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків (свідоцтво про реєстрацію постійно діючого третейського суду №007-2005 від 21 червня 2005р., видане Київським міським управлінням юстиції), згідно з регламентом третейського суду. Розгляд здійснюється одноособово суддею, який призначається в порядку, встановленому регламентом постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що є невід`ємною частиною даної третейської угоди, і з яким Сторони ознайомились.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути передано будь-який спір, що виникає з цивільних, господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», третейські суди в порядку, передбаченому цим законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Враховуючи наведене, оскільки укладений між сторонами кредитний договір за своєю правовою природою є споживчим, а тому третейське застереження, викладене в п. 10.1 кредитного договору, не може бути виконане.

Законом України «Про третейські суди» виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Таким чином, суд приходить до висновку, що розгляд спору щодо визнання виконавчого напису, вчиненого щодо кредитного договору №10.01.2020-100003273 від 10.01.2020, таким, що не підлягає виконанню має здійснювати суд загальної юрисдикції, а тому у задоволенні клопотання представника відповідача ТОВ «Споживчий центр» про залишення позову без розгляду необхідно відмовити.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст.257, 352, 353, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазанова Олена Миколаївна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню залишити без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до вказаного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України.

Суддя: