Рішення № 127507490, 20.09.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/17713/20-ц

пр. 2-2856/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Сестро-Животовській А.В.,

за участю:

представника позивача: Сіваченка В.В.,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - відповідач, АТ КБ «ПриватБанк») про стягнення коштів, у якому просив стягнути з відповідача на користь позивача 24 663,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14.02.2013 року між ним та АТ КБ «ПриватБанк» укладено угоду № SAMDN52000075720572 на відкриття та обслуговування банківського рахунку. Перша операція за вказаною угодою відбулась 14.02.2013 року, яка мала назву встановлення кредитного ліміту і була безкоштовною. Після цієї операції у графі «списання грошових коштів» відображено 0 грн, в той час як залишок на рахунку після цієї операції відображається, як мінус 27 290,62 грн. Таким чином відповідач без будь-яких правових підстав, незважаючи на те, що згідно з наданою випискою списано 0 грн, неправомірно відобразив залишок на рахунку, мінус 27 290,62 грн. 01.10.2019 року АТ КБ «ПриватБанк» безпідставно «відмінусував» ще 564,66 грн, а 01.11.2019 року додав 3 191,61 грн. У зв`язку з чим загальна сума безпідставно «відмінусуваних» з банківського його рахунку грошових коштів складає 24 663,67 грн. Також вказував, що АТ КБ «ПриватБанк» надав довідку від 19.02.2020 року № JLQUI6LRSVCI2KHC за період з 11.06.2019 року по 30.10.2019 року (включно) в якій відображені операції щодо покупки товарів на загальну суму 24 663,67 грн, яких ніколи не існувало, а тому за них не могли бути стягнуті кошти. 28.02.2020 року позивач звернувся до відповідача з претензією. Разом з цим, банк не зарахував 24 663,67 грн на рахунок позивача і не відреагував на зазначену претензію. Крім цього, 28.02.2020 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з заявою (повідомленням) про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 190 КК України (ч. 1 ст. 192 КК України), що підтверджується відповідною заявою. Враховуючи наведене позивач просив позов задовольнити.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2020 року справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.05.2020 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 16.09.2020 року.

14.07.2020 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від АТ КБ «ПриватБанк» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність. При цьому зазначив, що позивач здійснював покупки на сайті LIOPAY*RIA.COM. RIGA, LV через систему LIQPAY. Зазначені в позовній заяві операції спочатку були авторизовані в системі, а після отримання підтвердження від сайту грошові кошти були списані. Ці операції були проведені згідно Умов та Правил надання банківських послуг, а отже послугу було надано в повному обсязі, а тому ці кошти не підлягають поверненню, оскільки банк виконав платіжні доручення клієнта.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.09.2020 року, у зв`язку з неявкою представника відповідача, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 18.01.2021 року.

29.12.2020 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Сіваченка В.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому останній просив відкласти розгляд справи, у зв`язку із неможливістю з`явитись в судове засідання 18.01.2021 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.01.2021 року у зв`язку із задоволенням клопотання представника позивача, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України розгляд справи було відкладено до 20.04.2021 року.

20.04.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Сіваченка В.В. надійшла заява про проведення судового засідання без фіксування технічними засобами у зв`язку із неявкою представника відповідача.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.04.2021 року у зв`язку з неявкою представника відповідача та відсутністю відомостей про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України розгляд справи було відкладено до 06.09.2021 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.09.2021 року у зв`язку з неявкою представника позивача, на підставі ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 17.11.2021 року.

17.11.2021 року справу знято зі складу, у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному, наступне судове засідання призначено на 24.02.2022 року.

24.02.2022 року справу знято зі складу у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, наявністю загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи, суддів та працівників апарату суду, наступне судове засідання призначено на 20.09.2022 року.

В судове засідання 20.09.2022 року з`явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправляння.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з викладених у позовній заяві підстав та просив їх задовольнити.

Вислухавши вступне слово представника позивача, дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суд встановив, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 14.02.2013 року була укладена угода № SAMDN52000075720572 на відкриття та обслуговування банківського рахунку та в подальшому був відкритий рахунок та видана платіжна карта, що підтверджується випискою по карті. Зазначені обставини сторони не заперечували, а тому вони не потребують доказуванню.

АТ КБ «ПриватБанк» надало довідку від 19.02.2020 року № JLQUI6LRSVCI2KHC за період з 11.06.2019 року по 30.10.2019 року (включно) в якій відображені операції щодо покупки товарів на загальну суму 24 663,67 грн.

28.02.2020 року позивач звернувся до відповідача з претензією, оскільки він не купував вказані товари, однак відповідач не відреагував на зазначену претензію.

28.02.2020 року ОСОБА_1 також звернувся до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області із заявою (повідомленням) про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 190 КК України (ч. 1 ст. 192 КК України), на яку поліція повідомила, що відносини, які склалися є цивільно-правовими і не належать до компетенції поліції.

Згідно з переліком операцій по карті НОМЕР_1 були проведені операції купівлі-продажу. Тобто позивач здійснював покупки на сайті LIOPAY*RIA.COM. RIGA, LV через систему LIQPAY. Ці операції спочатку були авторизовані в системі (26.09.2019 року), а після отримання підтвердження від сайту (05.12.2019 року) сума коштів була списана: 26/09/2019 22:12:45 - 05/12/2019 Р10 F DB - 353.72 UAH - 352.00 - 904.89 719145 7311 IOLVRIAC LVA LIQPAY*RIA.COM, RIGA, LV Покупка. Такі ж дій проведені за всіма операціям, які були зазначені позивачем у позовній заяві. Зазначені операції були проведені згідно Умов та Правил надання банківських послуг, а отже послугу було надано в повному об`ємі та не підлягають списанню з банку оскільки банком було виконано платіжні доручення клієнта.

Як визначено у ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

За змістом ст. 3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно з ч.1, 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Статтею 1073 ЦК України визначено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 1087 ЦК України розрахунки за участю фізичних осіб, не пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.

Згідно з ч. 3 ст. 1092 ЦК України, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 року № 2346-III (далі - Закон № 2346-III) переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою; помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі; неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі; платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача; платіжний інструмент - засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому носії інформації, який використовується для ініціювання переказів. До платіжних інструментів належать документи на переказ та електронні платіжні засоби; неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Згідно з п. 14.12, 14.16 ст. 14 Закону № 2346-III користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Відповідно до п. 14.17 ст. 14 цього ж Закону банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого законом для розгляду звернень скарг громадян.

Строки встановлення емітентом правомірності переказу та повернення на рахунок користувача попередньо списаного неналежного переказу встановлені п. 37.2 ст.37 цього Закону (на час встановлення ініціатора та правомірності переказу, але не більше ніж впродовж дев`яноста календарних днів, емітент має право не повертати на рахунок неналежного платника суму попередньо списаного неналежного переказу)

Відповідно до п.32.1, 32.3 ст.32 Закону № 2346-III Банки несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

Банки зобов`язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених п. 22.6 ст. 22 цього Закону.

Зокрема, відповідно до п. 22.6 обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов`язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/реєстраційним (обліковим) номером платника податків/реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і приймати цей документ лише в разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.

Згідно з п. 32.3.2 ст. 32 Закону № 2346-III у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Відповідно до п. 39.1 ст. 39 Закону № 2346-III суб`єкти переказу зобов`язані виконувати встановлені законодавством України та правилами платіжних систем вимоги щодо захисту інформації, яка обробляється за допомогою цих платіжних систем. Правила платіжних систем мають передбачати відповідальність за порушення цих вимог з урахуванням вимог законодавства України.

Згідно з п. 1, 5, 6-9 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління Національного банку України від 05.11.2014 року № 705, користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень.

Користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.

Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Закон України «Про захист прав споживачів», який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Суд встановив, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, і в порядку ст. 634 ЦК України (договір приєднання) це є укладенням між сторонами договору/угоди від 14.02.2013 року № SAMDN52000075720572, згідно з якою отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

На підставі підписаної анкети-заяви клієнт отримував платіжну карту та послуги банку.

Оцінюючи спірні правовідносини суд виходить з того, що сторони, діючи вільно, на власний розсуд, уклали договір про надання банківських послуг, відповідно до якого позивачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну карту, на яку було встановлено кредитний ліміт. Наявність цих договірних відносин між сторонами ними не оспорюється і, відповідно, не підлягає доведенню іншими засобами доказування.

В період з 11.06.2019 року по 30.10.2019 року здійснювалося списання коштів з призначенням платежу LIOPAY*RIA.COM. RIGA, LV і залишок коштів на останнє подібне списання дорівнював 24 663,67 грн.

Таким чином з карткового рахунку позивача за рахунок кредитного ліміту було здійснено переказ грошових коштів в загальній сумі 24 663,67 грн, у зв`язку з чим банк надав позивачу кредит на зазначену суму, тобто між ними виникли договірні кредитні правовідносини, в силу яких у позивача виник обов`язок повернути кредит та сплатити проценти за користування ним в порядку та строки, встановлені договором.

Як встановив суд, переказ грошових коштів з карткового рахунку позивача було здійснено через систему дистанційного обслуговування клієнтів Приват24.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що розпорядження на переказ грошових коштів він банку не давав ні в паперовому, ні в електронному вигляді, будь-яких інших дій, що могли призвести до списання грошових коштів не вчиняв, будь-яку інформацію щодо кредитної картки, в т.ч. її номеру, терміну дії, ССV-коду, нікому не повідомляв, грошові кошти були переказані з його рахунку незаконно невідомими особами, про що він повідомив Банк та правоохоронні органи.

Водночас Умовами та правилами надання банківських послуг сторони узгодили можливість використання Клієнтом наступних систем дистанційного обслуговування: Система «Приват24», в т.ч. мобільна версія, системи «LiqPay» та «Sendmoney», ATM, TCO, SMS, месенджери та будь-які інші системи «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк», «телефонний банкінг», «миттєва безконтактна оплата», якщо Банком надається така технічна можливість.

Згідно із загальнодоступної інформації з мережі Інтернету система «LiqPay» - це платіжний сервіс Банку, призначений для спрощення проведення розрахунків між фізичними особами, юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями в мережі Інтернет за допомогою персональних комп`ютерів та/або інших мобільних пристроїв.

Відповідно до Умовам та Правил надання послуг в системі LiqPay Банк надає Клієнту послуги переказу коштів з використанням платіжного сервісу Liqpay для спрощення проведення платіжних операцій у мережі Інтернет, а саме: переказ коштів, ініційований з використанням реквізитів Платіжних карток з метою здійснення ініціювання\виконання платіжних операцій від фізичних осіб на користь Клієнта (операції еквайрингу та p2pdebit) та від Клієнта на користь фізичних осіб (масові виплати), здійснення платіжних операцій з (оплати) у безготівковій формі на користь залучених Клієнтом Підприємств за реалізовані\надані\виконані ними товари/роботи/послуги, а також фінансові послуги з прийому платежів за допомогою системи LiqPay (далі - Послуги), в порядку, визначеному законодавством та цим Договором, а Клієнт зобов`язується сплачувати Банку винагороду, передбачену чинними Тарифами Банку

Згідно з п. п. 4.3.12.1. 4.3.12.2. Умов та Правил надання послуг в системі LiqPay Клієнт несе відповідальність за розголошення і збереження конфіденційності даних, що використовуються для авторизації Клієнта в системі LiqPay. Клієнт несе повну відповідальність за будь-які дії осіб, яким були передані дані, які використовуються для авторизації Клієнта в системі LiqPay для підключення Клієнта до системи LiqPay або внесення зміни в умови надання Послуг. Клієнт несе повну відповідальність за операції, що здійснюються в системі LiqPay його Довіреними особами.

Таким чином, позивач самостійно здійснив прикріплення особистої кредитної картки на відповідному сайті для подальшої сплати послуг на рахунок відповідної компанії, тому відповідальність за здійснення банківських операцій з переказу коштів та оплати послуг у спірний період на рахунок компанії LIOPAY*RIA.COM. RIGA, LV повністю покладається на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2, 6 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» затвердженої постановою Правління НБУ від 05.11.2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», то користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Згідно з пунктом 14.16 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Отже вказаними нормами права чітко та однозначно розмежовані часові межі відповідальності сторін за відшкодування збитків від здійснення спірних операцій.

Разом з цим, як відомо з обставин справи, спірні операції здійснені з 11.06.2019 року по 30.10.2019 року включно, а позивач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з претензією щодо здійснення цих операцій лише 28.02.2020 року.

Згідно ст. ст. 1066, 1068 Цивільного кодексу України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

На час здійснення спірних транзакцій у банка не було будь-яких заяв від клієнта та правових підстав для нездійснення цих платежів клієнта.

Пунктом 14.12 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» зазначено, що користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Таким чином, у спірному випадку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність за них повністю несе позивач.

При цьому позивач не вчинив дій щодо додаткового захисту власних чи кредитних коштів, що перебувають на його кредитній картці, а саме:

кожен клієнт має можливість встановити на будь-якій картці ПриватБанка інтернет-ліміт (на день чи місяць) для здійснення операцій/платежів в мережі Інтернет;

спеціально для здійснення операцій/платежів в мережі Інтернет кожен клієнт має можливість безкоштовно замовити в Приват24 миттєву (віртуальну) інтернет-картку, яка не буде пов`язана з грошима, що знаходяться на інших картках клієнта у банку.

Отже, власна недбалість та бездіяльність із захисту своїх грошей, а також дії чи бездіяльність позивача із захисту власних персональних даних та власного мобільного фінансового телефону/смартфону могли стати причиною того, що були списані кошти.

Верховний Суд у постанові від 01.07.2020 року у справі № 712/9107/18 (провадження № 61-9877св19) зробив правовий висновок щодо провини у здійсненні спірних платежів саме клієнта/позивача через його власну бездіяльність по захисту власних персональних даних та власного мобільного фінансового телефону, що дало змогу третім особам отримати доступ до фінансового телефону, а потім й вільний доступ до кредитної картки клієнта. А у цій справі, звертаємо увагу суду, що клієнт приєднав свою кредитну картку на власному смартфоні до системи сплати платежів GOOGLE PAY, яка працює на платформі NFC. що дозволяє здійснювати розрахунки в терміналах, призначених для безконтактної оплати. Висока безпека даних забезпечується завдяки біометричній системі аутентифікації, тобто саме клієнт підтверджує свою особу (відбитком пальця, ока, обличчя) під час здійснення платежу.

Згідно зі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

За обставинами цієї справи операції з переказу грошових коштів з карткового рахунку позивача були здійснені через Інтернет-систему дистанційного обслуговування Приват24 шляхом її ідентифікації як клієнта за номером фінансового телефону, ПІН-Коду, одноразових (динамічних) паролів, одержаних на цей фінансовий телефон, тобто із застосуванням електронного платіжного засобу з електронною ідентифікацією (авторизацією) його користувача.

Здійснивши авторизацію в системі Приват24 та підтвердивши переказ грошових коштів одноразовими паролем, позивачка тим самим в електронному вигляді здійснила розпорядження Банку на переказ грошових коштів. Банк, отримавши розпорядження, здійснив ідентифікацію платника відповідними засобами (номер фінансового телефону, пароль входу, одноразові паролі тощо) за вірно введеними даними, перевірив відповідність розрахункового документу зареєстрованим в системі даним та здійснив відповідні платіжні операції. Жодних порушень з боку банка під час здійснення таких операцій судом не встановлено.

В спірному випадку, доводи позивача про те, що він не здійснював такого розпорядження і що банк безпідставно списав грошові кошти з її рахунку, суд відхиляє, оскільки вони спростовуються вищезазначеними обставинами.

Також суд виходить з того, що користувач звільняється від відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо буде доведено, що він своїми діями чи бездіяльністю не сприяв втраті, незаконному використанню номеру телефону, ПІНу, паролів або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Водночас належних, допустимих та достовірних доказів, які безспірно б доводили ці обставини, суду не надано.

Крім того, суд враховує, що на даний час факт шахрайських чи інших протиправних дій при здійсненні переказу грошових коштів з карткового рахунку позивача належними та допустимими доказами не підтверджено.

Також суд бере до уваги той факт, що клієнт зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та негайно повідомляти банк про операції, які не виконувалися ним. До моменту такого повідомлення відповідальність у повному обсязі за всі операції, які до того ж супроводжуються авторизацією, несе саме клієнт.

Вказані обставини в сукупності свідчать про відсутність порушень прав позивача з боку АТ КБ «ПриватБанк» при здійсненні платіжних операції в спірний період з переказу грошових коштів з карткового рахунку позивача і відповідно відсутність підстав для зобов`язання його відновити суму несанкціонованого списаних кредитних коштів за рахунок кредитного ліміту на картковому рахунку позивача.

Отже суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» є необґрунтованими та в задоволенні позову слід відмовити.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови позивачу в позові, він не має права на компенсацію за рахунок відповідачів будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом.

На підставі викладеного, відповідно Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 11, 15, 1046, 1054, 1066-1069, 1071-1073 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 03.10.2022 року.

Суддя І.В. Григоренко