Ухвала суду № 127494700, 20.05.2025, Дарницький районний суд міста Києва

справа № 753/3313/24

провадження № 6/753/294/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2025 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Хильченко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Києва заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відстрочення виконання рішення суду по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із заявою від 30 квітьня 2025 року про відстрочення на 1 (один) рік виконання рішення Дарницького районного суду м.Києва від 22 травня 2024 року по справі за позовом ТзОВ «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, яким позовні вимоги ТзОВ «Євро-Реконструкція» задовольнено, й стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ТзОВ «Євро-Реконструкція», код ЄДПРОУ - 37739041, 42 786 грн. 57 коп. - заборгованості за надані послуги гарячого водопостачання, 7 268 грн. 12 коп. - інфляційну складову боргу, 2 025 грн. 99 коп. - три відсотки річних, нарахованих на суму заборгованості, всього 52 080 грн. 68 коп., вирішено про стягнення з відповідачів на користь позивача по 1 514 грн. 00 коп. з кожного судового збору.

Обгрунтовуючи свою заяву заявники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вказують, що зазначеним рішенням позовні вимоги ТзОВ «Євро-Реконструкція» задоволено, проте виконати рішення вчасно вони не можуть з підстав складного фінансового становища.

Так, ОСОБА_1 з травня 2024 року втратила роботу, у зв`язку із чим немає фінансової спроможності погасити борг, а з травні 2016 року вона хворіє, має також й інші борги за всіма житлово-комунальними послугами, сума яких налічує понад 120 000 грн., а також має борги за кредитним договорами перед банківськими установами. В січні 2025 року було відключено світло за борги, унаслідок чого вона вимушена була укладати кредитні договори на погашення боргів, на її утриманні знаходиться син, який є студентом 3-го курсу.

Вказує, що за час відстрочення виконання рішення суду вона зможе знайти роботу та з коштів заробітної полати погасити борг за рішенням суду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про час та місце його проведення - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оглошенням на офіційному сайті судової влади (суду).

Позивачем ТзОВ «Євро-Реконструкція»подано відзив на заяву відповідачів про відстрочення виконання рішення суду від 07.05.2025 року, з проханням відмовити у заяві, вважаючи заяву необґрунтовано, такою, що порушуватими право позивача на очікуване виконання рішення суду, у строки визначені законом, яке набуло чинності, проте безпідставно й у проти законний спосіб не виконується відповідачами тривалий час - майже рік.

ТзОВ «Євро-Реконструкція» вказує на недобросовісність відповідачів, які отримували від позивача житлово-комуунальні послуги, проте тривалий час (понад шість років, а саме з 2017 року) не сплачують надані позивачем, який є об`єктом критичної інфраструктури, послуги. Їх поведінка щодо вже тривалого невиконання рішення суду, а це майже один рік, адже рішення ухвалено 22 травня 2024 року, й пропоноване відповідачами відстрочення ще на один рік виконання рішення суду, є таким, що може поставити позивача під ризик задоволення комунальних потреб інших споживачів комунальних послуг, адже завдає значних матеріальних збитків господарській діяльності позивача.

Відповідь на відзив не подано.

Суд вважає, що неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце заяви, не перешкоджає її розгляду заяви відповідно до ч.2 ст.435 ЦПК України.

Так, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи ( ч.2 ст.435 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

Наведені обставини свідчать, що сторони завчасно повідомлені про розгляд заяви судом.

Виходячи з положень ст.13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.

У постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16 викладено позицію, що неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи є їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, а тому не може бути перешкодою для розгляду судом питання по суті.

Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали заяви, у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, суд приходить до висновку про те, що заява підлягає відмові у її задоволенні із наступних підстав.

Розділом VI ЦПК України врегульовані процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Так, відповідно до частини 1 статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При цьому вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховую: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частини 3-4 статті 435 ЦПК України.)

Перелік обставин, що можуть бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення, не є вичерпним.

Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 9901/598/19.

Відповідно до частини 5 статті 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 22 травня 2024 року, яке набуло чинності, позов ТзОВ «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, задовольнено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ТзОВ «Євро-Реконструкція» 42 786 грн. 57 коп. - заборгованості за надані послуги гарячого водопостачання, 7 268 грн. 12 коп. - інфляційну складову боргу, 2 025 грн. 99 коп. - три відсотки річних, нарахованих на суму заборгованості, всього 52 080 грн. 68 коп., й вирішено про стягнення з відповідачів на користь позивача по 1 514 грн. 00 коп. з кожного судового збору.

Дане рішення звернуто до виконання.

Вказаним рішенням встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є зареєстрованими мешканцями/власниками квартири АДРЕСА_1 , отримують житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, при цьому не виконують зобов`язання по їх оплаті, чим спричинили позивачу, який є організацією, що обслуговує даний будинок в частині надання вказаних послуг, матеріальні збитки у вигляді недоотримання у повному обсязі плати за постачання гарячої води станом на 01.01.2024 року, яка становить 42 786 грн. 57 коп., й складається із таких складових: 42 786 грн. 57 коп. - заборгованість за послуги постачання гарячої води за період з серпня 2017 року (а.с.6-7, 8, 9-13, 14-16, 22), що вказує на ступінь вини відповідача у виникненні спору (п.1 ч.4 ст. 435 ЦПК України, тривалість несплачених комунальних послуг, що впливає на вирішення заяви.

Заявники обгрунтовують свою заяву тим, що рішенням суду позовні вимоги задоволено, проте виконати вчасно вони не можуть з підстав складного фінансового становища, й із заявою звернулись до суду 30 квітня 2025 року.

Зокрема, ОСОБА_1 вказує, що з травня 2024 року вона втратила роботу, у зв`язку із чим немає фінансової спропожнрості погасити борг, а з травні 2016 року вона хворіє, має також й інші борги за всіма житлово-комунальними послугами, сума яких налічує понад 120 000 грн., а також борги за кредитним договорами перед банківськими установами, в січні 2025 року було відключено світло за борги, унаслідок чого вимушена була укладати кредитні договори на погашення боргів, на її утриманні знаходиться син, який є студентом 3-го курсу.

Зазначає, що за час відстрочення виконання рішення суду вона зможе знайти роботу та з коштів заробітної полати погасити борг.

Доводи заяви відповідача ОСОБА_2 , який є солідарним боржником, у спільній заяві ОСОБА_1 ОСОБА_2 про відстрочення виконання рішення суду вцілому відсутні, що судом враховується, й впливає на наслідки вирішення такої заяви.

Надані до суду докази не можуть однозначно свідчити про об`єктивну неможливість виконання рішення суду, оскільки не підтверджують дійсний майновий стан заявників. Заявниками не було надано доказів на підтвердження відсутності у них інших доходів, в тому числі, від підприємницької діяльності тощо. Не було надано доказів і про те, що у відповідачів відсутнє рухоме та нерухоме майно, за рахунок якого вони можуть отримувати доходи, а також те, що вони не є учасником юридичних осіб та не отримують доходи від їх діяльності тощо.

Поведінка ОСОБА_1 ОСОБА_2 щодо вже тривалого невиконання рішення суду, а це майже один рік, адже рішення ухвалено 22 травня 2024 року, й набуло чинності, про яке відповідачі були обізнані у належний спосіб, й пропоноване відповідачами відстрочення ще на один рік виконання рішення суду, є таким, що порушуватими право позивача на виконання рішення суду у строки, визначені законом, а також може поставити під ризик задоволення комунальних потреб інших споживачів комунальних послуг, адже завдає значних матеріальних збитків господарській діяльності позивача.

Таким чином, суд лише у виняткових випадках може розстрочити виконання рішення суду за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, проте в ході розгляду заяви судом такі обставини не встановлені: заявники є особами працезданого віку, за станом здоров`я не мають протипоказань до праців, те, що один заявників ( ОСОБА_1 ) тимчасовне не працює, не є підставою для відстрочення виконання рішення суду, як й навчання повнолітнього сина відповідачів, не підтверджують об`єктивну відсутність у відповідачів можливості виконати рішення суду, а ступінь вини таких відповідачів у виникненні спору (тривале з 2017 року невиконання зобов`язання по сплаті наданих послуг), період невиконання зобов"язань, слугують підставами для відмови у заяві.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення у справі «Горнсбі проти Греції», заява № 18357/91, від 19 березня 1997 року).

Окрім того, суд, встановивши строк звернення заявників із заявою до суду, із якого вбачається, що заявники звернулися до суду із заявою про відстрочення виконання судового рішення лише 30 квітня 2025 року, тобто майже рік після ухвалення рішення про стягнення з них заборгованості, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви й із цієї підстави.

Так, відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. При цьому у частині 4 статті 435 ЦПК України прямо передбачено, що відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року саме з дня ухвалення такого рішення.

Тобто граничним терміном відстрочення виконання рішення суду від 22 травня 2024 року могло бути 22 травня 2025 року, в той час, як заявники звернулися з відповідною заявою до суду 30 квітня 2025 року, яка передана судді відповідно до протоколу розподілу справ 12 травня 2025 року, із призначення заяви дро розгляду на 20 травня 2025 року.

Виходячи з наведеного, з урахуванням прав позивача, який законно очікує на виконання рішення суду, яке набуло чиннності, завдані йому збитки, винність дій відповідачів, строк, визначений ч.4 ст.435 ЦПК України, яким передбачено, що відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року саме з дня ухвалення такого рішення, й такий строк по вказані справі міг бути продовжений лише до 22 травня 2025 року, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви для відстрочення виконання судового рішення.

На півдставі вищевикладеного, п.9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, керуючись ст.435 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відстрочення виконання рішення суду по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Київського апеляційного суду.

СУДДЯ: