Ухвала суду № 127483457, 30.04.2025, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/4717/25

Провадження №2-з/367/64/2025

УХВАЛА

Іменем України

30 квітня 2025 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Роксан» про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Роксан» про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати.

Одночасно з поданням позовної заяви позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача ОСОБА_2 , а саме квартиру АДРЕСА_1 та приватного будинку у АДРЕСА_2 , а також накласти арешт на всі рахунки ОСОБА_2 в банках.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, заявник вказує, що відповідач ОСОБА_3 (директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Роксан») вчиняє дії, спрямовані на приховування прибутків від діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Роксан», свідомо здійснює заходи для припинення діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Роксан», продажу великої кількості обладнання та майна, а також тривалий час не виплачує їй значну заборгованість по заробітній платі.

Зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.

Відповідно до приписів ч. 1ст. 153 ЦПК Українисуд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, повно, об`єктивно та всебічно дослідивши доводи заявника, суд приходить до висновку про те, що вимоги заяви задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 149 ЦПК України,суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихст. 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Згідно із ч. 2ст. 149 ЦПК України,забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 3ст. 150 ЦПК України,заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом першим ч. 1ст. 150ЦПК України передбачено, щопозов може забезпечуватися шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Згідно із п. п. 4, 5, 6Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи встановлено, що предметом цього позову є стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати. Загальна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача становить 143380 (сто сорок три тисячі триста вісімдесят) гривень 19 копійок, яка складається з: нарахованої але не виплаченої заробітної плати 36030 (тридцять шість тисяч тридцять) гривень 77 копійок; інфляції 96208 (дев`яносто шість тисяч двісті вісім) гривень 54 копійки; 3% річних 11140 (одинадцять тисяч сто сорок) гривень 88 копійок.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , а також на приватний будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

Однак, заявником не долучено до позовної заяви жодного доказу на підтвердження того, що у власності відповідача ОСОБА_2 перебуває зазначене в заяві про забезпечення позову майно, а також не долучені докази розміру ринкової вартості належного відповідачу майна станом на час звернення до суду.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Аналіз норм ЦК України вказує на те, що право власності це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усунення третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов`язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.

Відповідно до усталеної прецедентної практики ЄСПЛ, напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reason ablerelationship of proportionality between the means employed and the aims pursued).

ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality) «справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

«Справедлива рівновага» не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» (individual and excessive burden).

Звертаючись з заявою про забезпечення позову у даній справі заявник не вказав конкретних обставин, які свідчать про те, що незастосування відповідного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення судуне підтвердив таких обставин належними й допустимими доказами, а також не надав доказів належності відповідачу нерухомого майна, на яке ставиться питання про накладення арешту.

Крім того, заявник в заяві про забезпечення позову просить накласти арешт на всі банківські рахунки ОСОБА_2 .

Однак, дану вимогу зазначено не конкретно, оскільки не зазначено номери рахунків ОСОБА_2 , банківські установи, в яких дані рахунки знаходяться, а також суми коштів, які на них розмішені.

У свою чергу, стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Арештовані кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення судом арешту на рахунки, банківську скриньку боржника чинним законодавством не передбачене, але суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських установах або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником (постанова Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 320/3560/18).

Ухвала про вжиття заходів забезпечення позову має бути чіткою для її виконання, зокрема, щодо кола виконавців такої ухвали (банківських установ).

Не зазначення заявницею чіткої інформації про конкретні рахунки, що належать ОСОБА_2 , та в яких саме банківських установах, не дозволяє визначити порядок виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Заявником не зазначено жодного доказу на підтвердження наявності обставин, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, та свідчать про необхідність накладення арешту на нерухоме майно, зазначене у заяві про забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що в заяві про забезпечення позову заявником не наведено обґрунтованих та об`єктивних доказів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке не є безпосереднім предметом позову, не доведено, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також, що такий захід забезпечення співмірний заявленим позовним вимогам.

Керуючись ст. ст.149-153, 260-261 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Роксан» про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю.В. Кравчук