Рішення № 127475794, 20.05.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2025 року справа №320/3509/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Будпостач» до Черкаської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Будпостач» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Черкаської митниці про визнання протиправним та скасування рішення №UA902080/2024/000135/2 від 25.12.2024 про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання (у порядку письмового провадження).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що порушуючи норми діючого митного законодавства України відповідачем прийнято протиправне рішення про коригування митної вартості товарів, внаслідок чого скориговано заявлену позивачем за ціною контракту митну вартість імпортованого ним товару, що призвело до порушення його прав та законних інтересів, оскільки подані позивачем митному органу документи, відповідають встановленим законодавчим вимогам та підтверджують заявлені відомості про митну вартість товару, у той час, як визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов не визнано та зазначено, що в наявних у митниці документах, які надавались декларантом на підтвердження заявленої митної вартості за основним методом, відсутні всі відомості щодо фактично сплаченої ціни товарів, та що підтверджують числові значення всіх обов`язкових складових митної вартості товарів, повноту їх додавання до ціни товару, тим самим декларантом заявлено митниці неповні відомості про митну вартість товарів та обраний метод її визначення. Декларантом не усунуто наявні обставини, які унеможливлюють визначення митної вартості за основним методом. Відтак, відомості, що містяться в наданих декларантом документах є необ`єктивними, не підтвердженими належним чином документально, чим порушено вимоги частини 2 статті 52, частини 21 статті 58 та частини 2 статті 52 Митного кодексу України. За висновками відповідача, декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів та обраний метод її визначення. Обраний декларантом метод за ціною договору не відповідає умовам, визначеним в статті 58 глави 9 Митного кодексу України, а також наявні обставини, визначені частиною 2 статті 58 Митного кодексу України, у зв`язку з чим застосування методу за ціною договору неможливо.

До відзиву на позовну заяву відповідач долучив клопотання про здійснення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Однак суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони може призначити судове засідання за наявності достатніх для цього обґрунтованих підстав.

Відповідно до частини 6 статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Згідно з частиною 7 статті 262 КАС України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Враховуючи предмет позову, обставини справи та характер спірних правовідносин, суд вважає, що дана адміністративна справа може бути розглянута без проведення судового засідання.

Крім того, суд зауважує, що заявлене відповідачем клопотання є клопотанням з процесуальних питань.

Відповідно до частини 1 статті 166 КАС України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Частиною 1 статті 167 КАС України визначено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, серед іншого, зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; підстави заяви (клопотання, заперечення)

Однак, відповідачем не наведені обґрунтовані обставини, які б свідчили про доцільність розгляду справи у судовому засіданні, а лише посилання на важливе значення справи для відповідача не є достатньою підставою для здійснення розгляду цієї справи у судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приватне підприємство "Будпостач" (ідентифікаційний код 24267110, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9-Е, кім. 314,) зареєстроване в якості юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

01.10.2024 між позивачем (далі в т.ч. покупець) та компанією QINGDAO TIANSHUN INDUSTRIAL CO., LTD (Китай) (далі в т.ч. продавець) було укладено контракт №1884. Відповідно до контракту продавець виробляє та продає, а покупець приймає і оплачує рукавички. Найменування, перелік, кількість, ціна, умови поставки вказуються у проформах- інвойсах та інвойсах, що є невід`ємною частиною контракту.

24.02.2020, попередньо для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі - експедитор) договір транспортного експедирування №UA00072711.

14.02.2022, також попередньо, для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі - перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.

08.10.2024 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів, дійсний до 31.01.2025, на умовах поставки FOB порт QINGDAO у Китаї. 9.

10.10.2024 продавець надав комерційний інвойс №TS2441-2 на товари за ціною 95 841,84 доларів США. Продавець надав знижку за об`єм закупівлі в розмірі 1608,70 доларів США, отже ціна товару складає 94233,14 доларів США. Товари поставлялися на умовах оплати 90 днів кредиту від дати, що вказана в коносаменті, на умовах поставки FOB порт QINGDAO у Китаї правил Інкотермс 2020.

11.10.2024 для вивезення товарів із Китаю до України митними органами Китаю була * оформлена митна декларація №425820240001147380.

16.10.2024 продавець надав позивачу сертифікат походження товарів №24C3702Q6390/50013 про те, що країною походження товарів є Китай.

08.11.2024 продавець передав товари перевізнику для доставки у порт Гданська в Польщі та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент №APU065265.

03.12.2024 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг, експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру №5653430460, а перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойс №5653430459.

10.12.2024 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №30, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України в двох контейнерах складає 156 068,66 грн., а також 2886,65 доларів США.

Відповідно до залізничних накладних УМВС від 12.12.2024 №00000454 та від 13.12.2024 №2151557314 товари були доставлені з порту у Гданську в Польщі до залізничної станції у м. Тернополі, а на підставі міжнародних товарно-транспортних накладних CMR від 24.12.2024 №2727 та № 4383 товари були доставлені до Черкаської митниці.

25.12.2024 позивач підготував до митниці лист про оплату товарів, у якому вказав, що оплата за товари не проводилася з огляду на те, що оплата здійснюється на умовах відстрочки платежу у 90 днів від дати коносаменту.

У цей же день, 25.12.2024, позивач підготував до митниці відомості із мережі Інтернет про ціни на ідентичні товари на ринках у Китаї, а також каталожні дані про технічні характеристики товарів.

У цей же день, 25.12.2024 позивач подав відповідачу митну декларацію №24UA902080804299U9 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 94233,14 доларів США.

Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №24UA902080804299U9 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA902080/2024/000214, виписаної відповідачем, а саме:

- Контракт від 01.10.2024 №1884;

- Прайс лист від 08.10.2024 щодо ціни товарів, дійсний до 31.01.2025;

- Комерційний інвойс від 10.10.2024 №TS2441-2 на оплату товарів за ціною 94 233,14 доларів США;

- Сертифікат походження від 16.10.2024 № 24C3702Q6390/50013, за яким країна походження товарів - Китай;

- Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем та експедитором ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;

- Договір від 14.02.2022 №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і перевізником компанією Maersk A/S (Данія);

- Коносамент від 08.11.2024 № APU065265 про доставку товарів у двох контейнерах з Китаю до порту Гданськ у Польщі;

- Рахунок-фактура ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 03.12.2024 №5653430460 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів;

- Інвойс компанії Maersk A/S (Данія) від 03.12.2024 №5653430459 для оплати послуг з перевезення товарів;

- Довідку ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 10.12.2024 №30;

- Залізничні накладні УМВС від 12.12.2024 №00000454 та від 13.12.2024 №2151557314;

- Міжнародні товарно-транспортні накладні CMR від 24.12.2024 №2727 та №43 83;

- Лист позивача від 25.12.2024 про оплату товарів;

- Видаткові накладні позивача;

- Відомості із мережі Інтернет про ціни на ідентичні товари на ринках у Китаї;

- Каталожні дані про технічні характеристики товарів;

- Декларацію митної вартості. 20.

25.12.2024 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №1084335, яким витребував у декларанта додаткові документи, а саме:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

8) копію митної декларації країни відправлення.

25.10.2024 у відповідь на електронне повідомлення позивач повідомив митний орган, що всі наявні документи надані разом з митною декларацією.

При цьому позивач повідомив, що договори або контракти про поставку товарів з третіми особами не укладалися; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, а також рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) не виставлялися; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів не укладався.

25.12.2024 Черкаська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA902080/2024/000135/2, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом на рівні 4,41 доларів США/кг.

Також 25.12.2024 Черкаська митниця виписала картку відмови у прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів № UA902080/2024/000214.

Так, з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості, позивач заявив товари за митною декларацією № 24UA902080804308U6, по якій були надмірно сплачені митні платежі: мито на 78947,02 грн., ПДВ на 213156,97 грн., разом на 292103,99 грн.

Не погоджуючись з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України (далі МК України) (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За правилами частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1-3 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (частина 6 вказаної статті МК України).

Відповідно до частини 12 статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (частина 7 статті 55 МК України).

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частинами 1, 2 статті 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Так, з оскарженого рішення про коригування митної вартості судом встановлено, що митний орган не застосував другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, інформації щодо обчислення вартості, наданої виробником товарів.

Судом встановлено, що відповідач застосував шостий резервний метод і джерелом для коригування митної вартості слугували відомості митної декларації від 25.12.2024 №24UA902080804299U9.

З даного приводу суд зазначає, що відомості, які містяться в базах даних Держмитслужби України мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини з різноманітними контрагентами здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Верховним Судом було сформовано правову позицію, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанови від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).

Також суд зазначає, що згідно наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів всупереч положенням п.п. 2, 4 частини 2 статті 55 МК України (крім номерів митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів), не містить жодних належних обґрунтувань митного органу щодо зроблених коригувань, зокрема, умов поставки, комерційних умов подібних (аналогічних) товарів, та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

З огляду на викладені вище обставини суд доходить висновку, про недотримання митним органом вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу та визначення більшої митної вартості за резервним методом.

Так, у графі 33 оскаржуваного рішення та в електронному повідомленні від 25.12.2024 №1084335 зазначено, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни товару (яка підлягає сплаті), а також щодо числових значень складових митної вартості, а саме: «Відповідно п. 2.1. зовнішньоекономічного договору від 01.10.2024 №1884, якість товару, що поставляється за цим контрактом, має підтверджуватись сертифікатами якості (відповідності) заводу-виробника, однак декларантом не надано сертифікатами якості (відповідності) заводу-виробника, які передбачені п.2.1. зовнішньоекономічного договору від 01.10.2024 №1884, щодо партії оцінюваного товару, у зв`язку з чим у митниці відсутнє відповідне документально підтвердження виробника товару, його якісних характеристик, що значною мірою впливає на вартість товару».

Суд зауважує, відповідно до статті 53 МК України визначено, що до документів, які підтверджують митну вартість товарів законодавцем не віднесено сертифікат якості. Згідно частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У графі 33 оскаржуваного рішення та в електронному повідомленні від 25.12.2024 №1084335 відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, послався на те, що «Відповідно до пункту 4.1 зовнішньоекономічного договору від 01.10.2024 №1884, вартість товару включає в себе вартість пакування. В наданих декларантом документах відсутні відомості про числове значення витрат на пакування, пакувальних матеріалів та робіт пов`язаних з пакуванням та маркування, а також декларантом не заявлено митниці про включення», то вказані обставини також не були підставою для витребування додаткових документів на підставі частини 3 статті 53 МК України.

Згідно з підпунктом 3.8.1. контракту від 01.10.2024 №1884 продавець зобов`язаний забезпечити належне пакування товару, а у пункті 4.1. контракту сторони домовилися, що товар повинен поставлятися в упаковці, вартість товару включає в себе вартість пакування.

Разом з тим, відповідно до умов поставки FOB правил Інкотермс 2020 поставка «Франко- борт» означає, що продавець здійснює поставку товару покупцю коли товар поставлений на борт судна.

Згідно з обов`язками продавця «А2 Поставка» Продавець повинен поставити товар шляхом розміщення товару на борту судна, номінованого покупцем у пункті завантаження.

У пункті «А8 Перевірка/пакування/маркування» визначено, що Продавець зобов`язаний за власний рахунок здійснити пакування товару, за винятком випадків, коли в певній галузі торгівлі зазвичай здійснюється перевезення такого виду товару без упаковки. Продавець повинен здійснити пакування й маркування товару у спосіб, прийнятний для йога перевезення.

Таким чином, вартість упаковки, або пакувальних матеріалів та робіт пов`язаних із пакуванням включена у ціну товарів, оскільки згідно з правилами Інкотермс за умов поставки FOB продавець зобов`язаний за власний рахунок здійснити пакування товару, а згідно умовам контракту, укладеного між позивачем та продавцем - вартість товару вже включає в себе вартість пакування.

У графі 33 спірного рішення та у повідомленні від 25.12.2024 № 1084335 відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості зазначив: Митниці заявлено в графі 21 ДМВ до митної декларації - витрати на навантаження, вивантаження, обробку, як окрему складову митної вартості в сумі 2886,65 дол. США.

В рахунку від 03.12.2024 №5653430459 зазначено числове значення витрат «terminal handling service in Gdansk» 42 7,82 дол. США ma «Documentation fee - Destination in Gdansk» 58,83 дол. США, що є «обробкою» партії товарів в порту Гданськ.

В рахунку від 03.12.2024 №5653430459 відсутні відомості про числові значення витрат на навантаження/вивантаження. Зважаючи на викладене, числове значення складової митної вартості «витрати на навантаження, вивантаження, обробку», відомості щодо якої заявлені в гр. 21 ДМВ не відповідають числовому значенню відомостей, які містяться в поданих документах, тим самим заявлені митниці відомості в графі 21 ДМВ та в митній декларації щодо складової митної вартості «витрати на навантаження, вивантаження, обробку» не підтверджені документально та не піддаються обчисленню».

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, у довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 10.12.2024 №30 вказано вартість послуг, зокрема у доларах США:

- Оформлення документації у Гданську, Польща - 58,83 доларів США;

- Операційні послуги терміналу у Гданську, Польща - 427,82 доларів США;

- Залізничні перевезення Гданськ, Польща - пункт пропуску Пшемисль - Мостиська на кордоні Польща/Україна, які становить 2400,00 доларів США.

Таким чином разом у доларах США за територією України - 2886,65 доларів США.

Тобто, відомості у графі 21 ДМВ (декларації митної вартості) та у довідці про транспортні витрати, що обраховувалися у доларах США є однаковими та складають 2886,65 доларів США.

При цьому повідомляємо, що декларант у графі 21 ДМВ до витрат на навантаження, вивантаження та обробку товару, що обраховані у доларах США, додав вартість залізничних перевезень.

Додавання до послуг вивантаження, навантаження та обробки товарів вартості залізничного перевезення, які обраховані в доларах США, викликані неможливістю внесення у декларацію митної вартості, що формується у митному органі автоматично, два рази послуг з перевезення товарів, а саме вартості перевезення водним транспортом у гривнях та вартості перевезення залізничним транспортом у доларах США.

Декларант у графі 20 ДМВ вказав витрати на перевезення у гривнях, тому записати витрати у доларах США на перевезення товарів залізничним транспортом із-за роботи митної програми немає можливості. Вартість залізничного перевезення була додана до вартості витрат з вивантаження, завантаження та оформлення документів, які також обраховані у доларах США.

Відповідачу така ситуація відома, що підтверджується тими доказами, що митний орган у графі 33 спірного рішення не послався на обставини, що декларант не додав до митної вартості послуг з перевезення товарів залізничним транспортом у розмірі 2 400,00 доларів США, що заявлені у ДМВ як вартість послуг навантаження/вивантаження товарів.

Крім того суд враховує Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року №2 „Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року" де у пункті 14 Висновків зазначено, що «Якщо законом не визначено доказ (докази) виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів».

У графі 33 спірного рішення та у повідомленні від 25.12.2024 № 1084335 відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості зазначив: «В наданих до митного оформлення рахунку від 03.12.2024 №5653430460 від імені Мерск Україна ЛТД, та рахунку від 03.12.2024 №5653430459 від імені MAERSK А/S відсутні відомості про операції навантаження, вивантаження».

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, у довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 10.12.2024 №30 зазначено вартість послуг:

- Оформлення документації у Гданську, Польща - 58,83 доларів США;

- Операційні послуги терміналу у Гданську, Польща - 427,82 доларів США.

Саме до вартості операційних послуг терміналу у Гданськ, Польща в розмірі 427,82 доларів США включені послуги з вивантаження контейнера із судна та завантаження на залізничний транспорт.

Враховуючи, що товари поставлялися на умова поставки FOB правил Інкотермс 2020, то вартість послуг по завантаженню товарів на судно здійснювалося за рахунок продавця.

Стосовно відомостей у графі 33 оскаржуваного рішення та в електронному повідомленні від 25.12.2024 №1084335 про те, що: «В рахунку від 03.12.2024 №5653430460 від імені Мерск Україна ЛТД зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 30 днів. У рахунку від 03.12.2024 №5653430459 від імені MAERSK A/S зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 21 дня. Станом на 25.12.2024 митниці не надано відомості чи здійснено оплату згідно наданих рахунків».

При цьому, відповідач не навів докази про те, як обставини про ненадання відомостей про оплату послуг перевезення товарів свідчать про наявність сумнівів у правильності заявленої митної вартості.

Також, слід врахувати правову позицію Верховного Суду, що зазначена у постанові від 11.06.20219 у справі №813/1755/17, адміністративне провадження №К/9901/42425/18 «Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару».

Згідно правової позиції Верховного Суду, що зазначена у постанові від 13.02.2018 у справі №803/1112/17 адміністративне провадження № К/9901/1233/17 «колегія суддів вважає, що ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання/передачі автомобіля), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей».

Виходячи з наведеного випливає висновок, що доводи, які зазначені відповідачем у графі 33 рішення про коригування митної вартості також не можуть бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів.

Надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити мигну вартість товару за ціною договору.

Згідно з відомостями у графі 33 спірного рішення відповідач визначив митну вартість за резервним методом на рівні 4,41 дол. США/кг. Джерело інформації митна декларація від 10.09.2024 № 24UA401020045696U7.

Разом з тим, відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, визначено що у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Так само, слід врахувати Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року №2 „Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року" де у пунктах 16, 18 та 22 Висновків зазначено:

«У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії, умов поставки, комерційних умов, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, тощо.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, провадження №К/9901/36092/18, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Згідно з правовою позицією, наведеною Верховним Судом у постанові від 23.10.2020 у справі №820/3231/16, провадження № К/9901 /45484/18, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести обґрунтований математичний розрахунок ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеної у постанові від 12.10.2021 у справі №300/3386/20, касаційне провадження №К/9901/33581/21, визначено, що «дотримання умов прийняття рішення про визначення митної вартості в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування».

При цьому, товари на адресу позивача поставлялися за прямим контрактом з виробником товарів, на підставі комерційного інвойсу від 10.10.2024 №TS2441-2 на оплату товарів за ціною 94233,14 доларів США, товари поставлялися на умовах поставки FОВ порт QINGDAO у Китаї правил Інкотермс 2020, що свідчить про те, що позивач самостійно організовував доставку товару з порту в Китаї до України, що вплинуло на ціну товару, оскільки вартість транспортування не включена у ціну товару, що імпортований в Україну.

Відповідач у спірних рішеннях не навів обґрунтування числового значення визначеної митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, чим не виконав вимоги ст. 55 МК України. Крім цього, не вказав у спірних рішеннях пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов чим не виконав вимоги Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. Також, не навів порівняння характеристик товарів, не вказав обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), тощо.

Отже, зазначення у графі 33 оскаржуваних рішень лише дати та номера митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, не дає підстав вважати такі рішення обґрунтованими та мотивованими у контексті положень ч.2 ст.55 МК України.

При цьому, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може вважатися заниженням митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару та не може бути достатньою підставою для відмови в здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Тому, проаналізувавши доводи сторін та надані ними докази, суд приходить до висновку, що Позивач під час митного оформлення товарів подав Відповідачу усі документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті Позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки, на які посилається Відповідач не перешкоджали визначенню митної вартості товарів.

Отже, позивачем включено до митної вартості товарів усі необхідні складові, визначено їх числові значення, підтверджено та обґрунтовано документально складові митної вартості товарів - ціну, що підлягала сплаті за товар, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на думку відповідача, застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

При цьому, відповідачем не доведено у своїх аргументах, викладених у відзиві на позовну заяву, що документи, подані позивачем для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Відтак, підстави для незастосування першого методу визначення митної вартості Відповідачем не підтверджено, наявність підстав для коригування митної вартості товару та відмови в прийнятті митної декларації відповідачем не доведена.

За таких умов суд доходить висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а тому протиправним та таким, що підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням частини 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми, у розумінні частини 1 статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим частина 1 статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в сумі 4381,56 грн. згідно з платіжною інструкцією від 10.01.2025 №1955, який в силу положень статті 139 КАС України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73- 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства«Будпостач»(02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-Е, кім. 314, ЄДРПОУ 24267110) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці від 25.12.2024 №UA902080/2024/000135/2 про коригування митної вартості товарів.

3. Стягнути на користь Приватного підприємства«Будпостач»(02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-Е, кім. 314, ЄДРПОУ 24267110) сплачений судовий збір у розмірі 4381,56 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці (18007, м. Черкаси, вул. Остафія Дашковича, 76, код ЄДРПОУ 44005652).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.