Ухвала суду № 127474912, 19.05.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ

19 травня 2025 року Справа № 640/22251/21 провадження ЗП/280/342/25 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження клопотання відповідача про залишення позовув адміністративній справізапозовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Апарату Верховної Ради України (далі відповідач), в якому просить суд:

бездіяльність Апарату Верховної Ради України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за період роботи з 27 квітня 2011 року до 27 листопада 2014 року визнати протиправною;

зобов`язати Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за період роботи з 27 квітня 2011 року до 27 листопада 2014 року в сумі 10601,87грн.;

зобов`язати Апарат Верховної Ради України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки з 12.12.2012 по день фактичного розрахунку, з 27.11.2014 по день фактичного розрахунку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року у справі №640/22251/21 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

02.12.2021 до суду надійшло клопотання, в якому представник відповідача просить залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що позивачу стало відомо про порушення своїх прав з моменту її звільнень з посад, натомість, до суду з вказаним позовом позивач звернулась у серпні 2021 ркоу, тобто, через 9, 7 років після звільнення з порушенням ч.5 ст.122 КАС України, одних клопотань, як це передбачено ст.123 КАС України, з проханням продовжити строк звернення до суду з поясненням поважності причин пропуску строку позивач не подавала.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст.ст. 289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

28 лютого 2025 року матеріали адміністративної справи №640/22251/21 надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2025 зазначену справу передано на розгляд головуючому судді Черновій Ж.М.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 рокуприйнято до провадження адміністративну справу № 640/22251/21 (ЗП/280/342/25) та продовжено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Розглянувши подане відповідачем клопотання про залишення позовубез розгляду,яке залишилось невирішеним Окружним адміністративним судом міста Києва, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячизнаступного.

Згіднозчастинами 1, 2 статті 122 КАСУкраїнипозов може бути подано в межахстроку зверненнядо адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Длязверненнядо адміністративного судузазахистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюєтьсяздня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Длязверненнядо суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільненнязпублічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАСУкраїни).

Водночас, відповідно до правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 27 квітня 2023 року у справі №300/4201/22 та від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, положення статті 122 КАСУкраїнине містять норми, які б врегульовували порядокзверненняосіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Положення статті 233 КЗпПУкраїнив частині, що стосуютьсястроку зверненнядо суду у справах, пов`язанихзнедотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАСУкраїни.

Подібний висновок також викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 990/156/23.

Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працюУкраїни(в редакції, чинній до змін, внесених згідно із ЗакономУкраїнивід 1 липня 2022 року № 2352-IX, тобто у період виникнення спірних правовідносин) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до судузпозовом про стягнення належної йому заробітної платибезобмеження будь-яким строком.

ЗакономУкраїнивід 1 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинностіз19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпПУкраїнивикладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строкздня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строкздня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строкздня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпПУкраїнине обмежував будь-яким строком право працівника назверненнядо судузпозовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строкзверненнядо судузтрудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцямиздня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, від 03 серпня 2023 року у справі № 280/6779/22 та у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22.

Суд зазначає, що офіційне тлумачення положення указаної норми, у редакції до змін, внесених Законом № 2352-ІХ, надав Конституційний СудУкраїниу рішеннях від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013.

Так, у рішенні № 8-рп/2013 Конституційний СудУкраїнидійшов висновку, що в аспекті конституційногозвернення,положення частини другої статті 233 КЗпПУкраїниу системномузв`язку зположеннями статей 1, 12 ЗаконуУкраїни«Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строкомзверненняпрацівника до судузпозовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згіднозумовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема йзачас простою, який мав місце незвини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Згіднозпунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Під заробітною платою, яка належить працівникові, або,завизначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпПУкраїни,належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згіднозумовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинахзроботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Спір у цій справі стосується невиплати грошової компенсаціїзавсіневикористані дні щорічної основної відпусткипри звільненні відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, а тому не обмежується будь-яким строкомзверненняпрацівника до судузпозовом про її стягнення.

На момент порушення прав позивача в частині ненарахування та невиплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за період роботи з 27 квітня 2011 року до 27 листопада 2014 року частина другастатті 233 КЗпП Українидіяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком, а тому вона і підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Затаких обставин, клопотання відповідача про залишення позовубез розглядує необґрунтованими, а тому в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 122, 240, 248, 256 КАСУкраїни

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заявибез розгляду - відмовити.

Копію ухвали направити сторонам.

Ухваланабирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на рішення суду.

Суддя Ж.М. Чернова