Рішення № 127474697, 20.05.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/4609/25

категорія 112050000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України про надання компенсації ОСОБА_1 від 01.09.2023 та рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області «Про затвердження рішення Комісії про надання компенсації ОСОБА_1 за знищений об`єкт нерухомого майна» від 01.09.2023 №1217;

- зобов`язати комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України анулювати рішення про видачу житлового сертифікату ЖС-06.09.2023-11 на суму 1103321,25 грн (один мільйон сто три тисячі триста двадцять одна гривня 25 копійок) за знищений об`єкт нерухомого майна ОСОБА_1 , а саме квартиру, що розміщується за адресою: АДРЕСА_1 , та повторно розглянути заяву про компенсацію від 04.08.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.03.2022 внаслідок російської авіабомби було зруйновано багатоквартирний будинок у м.Житомирі, зокрема квартиру ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 11.04.2022 через мобільний застосунок «Дія» подав заяву про руйнування нерухомості, а 04.08.2023 заяву про компенсацію. Комісія 30.08.2023 прийняла рішення про надання компенсації у розмірі 1103321,25 грн шляхом видачі житлового сертифікату, яке затверджено виконавчим комітетом 01.09.2023. ОСОБА_1 вважає суму компенсації заниженою, оскільки вона не відповідає ринковій вартості житла в Житомирі. Він стверджує, що не був повідомлений про хід розгляду заяви та не мав можливості оскаржити рішення в адміністративному порядку. Після внесення змін до Порядку №600 від 12.03.2024, які збільшили коефіцієнт для розрахунку компенсації, ОСОБА_1 01.10.2024 звернувся із заявою про скасування попередньої заяви та анулювання сертифікату, але отримав відмову від 14.10.2024. Позивач наполягає, що порушення процедури повідомлення та неможливість перерахунку компенсації з урахуванням нових коефіцієнтів порушують його право власності.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду Черняхович І.Е. від 27.02.2025 задоволено самовідвід у даній справі.

Після здійснення повторного автоматизованого розподілу справи ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду Леміщака Д.М. від 04.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 18.03.2025, відповідач - виконавчий комітет Житомирської міської ради зазначив, що комісія діяла відповідно до законодавства, чинного на момент розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.08.2023. Рішення про компенсацію у розмірі 1103321,25 грн було прийнято 30.08.2023 на основі формули, передбаченої Порядком №600, і затверджено 01.09.2023. Житловий сертифікат ЖС-06.09.2023-11 сформовано 06.09.2023 і надіслано позивачу в електронній формі. Відповідач стверджує, що інформація про засідання комісії та виконавчого комітету була оприлюднена на сайті ради 28.08.2023 та 31.08.2023 відповідно. Виконавчий комітет вважає, що комісія не має процесуальної правосуб`єктності, а позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, оскільки дізнався про рішення у вересні 2023. Відповідач заперечує можливість анулювання сертифікату чи перерахунку компенсації, посилаючись на відсутність таких механізмів у законодавстві.

Позивач 25.03.2024 подав відповідь на відзив, у якій вказав, що комісія має повноваження адміністративного органу, оскільки самостійно приймає рішення про компенсацію, а виконавчий комітет лише затверджує їх. ОСОБА_1 стверджує, що інформація про засідання комісії 30.08.2023 та виконавчого комітету 01.09.2023 була оприлюднена формально, без належного повідомлення, що унеможливило його участь чи оскарження. Позивач зазначає, що не отримував копій рішень, а дізнався про них лише через витребування доказів судом.Він наполягає, що намагався врегулювати спір у адміністративному порядку, зокрема шляхом звернень 04.09.2023, 21.02.2024, 10.05.2024 та 01.10.2024, але отримав відмову від 14.10.2024. ОСОБА_1 вважає поважними причини пропуску строку звернення до суду через тривалі спроби досудового врегулювання та відсутність доступу до тексту рішень. Позивач просить визнати дії відповідачів протиправними, скасувати рішення та зобов`язати комісію анулювати сертифікат і повторно розглянути заяву.

Виконавчий комітет Житомирської міської ради 28.03.2025 подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у якому спростовує твердження про самостійність комісії у прийнятті рішень, посилаючись на Закони України «Про місцеве самоврядування» та «Про компенсацію за пошкодження майна внаслідок бойових дій», Порядок №600 від 30.05.2023 та Положення про Комісію від 05.07.2023, наголошуючи, що рішення Комісії набувають юридичної сили лише після затвердження виконавчим комітетом.Твердження позивача про відсутність інформації про діяльність Комісії на офіційному сайті ради вважає несуттєвими для предмета позову. Для розрахунку компенсації застосовано коефіцієнт 0,69, чинний у серпні 2023 року, відповідно до Порядку №600, а зміни від 12.03.2024 не можуть застосовуватися ретроспективно, що підтверджує принцип незворотності дії нормативних актів (стаття 58 Конституції України). Лист ДП «Дія» від 01.01.2024 засвідчує технічну неможливість анулювання заяви в Реєстрі пошкодженого майна за програмою «єВідновлення». Житловий сертифікат на суму 1103321,25 грн видано 06.09.2023 через застосунок «Дія», але позивач, за твердженням відповідача, приховує факт його отримання, порушуючи статтю 44 КАС України. Усі звернення ОСОБА_1 (від 04.09.2023, 21.02.2024, 10.05.2024, 01.10.2024) були розглянуті, відповіді надані, зокрема лист від 24.05.2024 про неможливість перерахунку компенсації та право на судове оскарження. Реєстр, згідно з Порядком №624, не передбачає анулювання заяв чи перегляду компенсації, окрім випадків технічних помилок, яких у справі немає. Позивач не запитував тексти рішень Комісії чи виконавчого комітету. Контроль державних виплат, передбачений Законом «Про верифікацію та моніторинг державних виплат», не виявив порушень у справі, що виключає підстави для перегляду компенсації.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

08.03.2022 внаслідок авіаційного удару, спричиненого збройною агресією російської федерації проти України, було зруйновано багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Серед знищених об`єктів нерухомого майна була квартира АДРЕСА_3 , що належала ОСОБА_1 .

11.04.2022 ОСОБА_1 через мобільний застосунок «Дія» подав заяву про факт руйнування належного йому об`єкта нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

04.08.2023 ОСОБА_1 подав заяву до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України (далі Комісія) про надання компенсації за знищену квартиру.

30.08.2023 Комісія прийняла рішення про надання ОСОБА_1 компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна у вигляді житлового сертифікату на суму 1103321,25грн. Для розрахунку компенсації було застосовано коефіцієнт 0,69, передбачений додатком 5 до Порядку надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2023 №600 (далі Порядок №600), що був чинним на момент розгляду заяви.

01.09.2023 виконавчий комітет Житомирської міської ради прийняв рішення №1217 «Про затвердження рішення Комісії про надання компенсації ОСОБА_1 за знищений об`єкт нерухомого майна», яким затвердив рішення Комісії від 30.08.2023 про надання компенсації у розмірі 1103321,25 грн шляхом видачі житлового сертифікату.

04.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до виконавчого комітету Житомирської міської ради з листом №25/М-7519, у якому вказав на невідповідність визначеної суми компенсації ринковим цінам на житло в м.Житомирі.

06.09.2023 на підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 01.09.2023 №1217 у Державному реєстрі майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, було сформовано житловий сертифікат ЖС-06.09.2023-11 на суму 1103321,25 грн. Цей сертифікат було надіслано ОСОБА_1 в електронній формі через мобільний застосунок «Дія» у вкладці «єВідновлення».

21.02.2024 ОСОБА_1 повторно звернувся до виконавчого комітету Житомирської міської ради із заявою щодо перегляду суми компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна.

24.05.2024 виконавчий комітет Житомирської міської ради направив ОСОБА_1 лист №25/М-4684/1537, у якому зазначив, що визначена сума компенсації перерахунку не підлягає, та поінформував про можливість оскарження рішення в судовому порядку.

22.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до виконавчого комітету Житомирської міської ради із заявою №25/М-7032 щодо скасування житлового сертифікату ЖС-06.09.2023-11. Виконавчий комітет надав відповідь, у якій зазначив про неможливість такого скасування, посилаючись на чинне законодавство.

01.10.2024 ОСОБА_1 подав до Комісії заяву про скасування попередньої заяви від 04.08.2023 та анулювання житлового сертифікату ЖС-06.09.2023-11 з метою повторного розгляду питання надання компенсації з урахуванням змін до Порядку №600 від 12.03.2024.

14.10.2024 Комісія відмовила ОСОБА_1 у задоволенні заяви від 01.10.2024, посилаючись на відсутність у Порядку №600 механізму анулювання житлового сертифікату та перерахунку компенсації, а також на технічну неможливість анулювання заяви в Реєстрі пошкодженого та знищеного майна, що підтверджується листом державного підприємства «Дія» №61/02-10 від 01.01.2024.

Вважаючи рішення Комісії від 30.08.2023, рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 01.09.2023 №1217, а також відмову Комісії від 14.10.2024 протиправними, ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких міркувань.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 4 КАС України відповідач суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Згідно з частиною першою статті 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам) (частина третя статті 43 КАС України).

Відповідно до частини шостої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» для реалізації своїх повноважень сільські, селищні, міські, районні, обласні ради можуть утворювати консультативно-дорадчі органи.

Згідно з пунктом 1 Примірного положення про комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.05.2023 №516 (далі - Примірне положення №516), комісія з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, є консультативно-дорадчим органом виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, військової адміністрації населеного пункту або військово-цивільної адміністрації населеного пункту (далі - уповноважений орган), який утворюється для розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації (далі - знищені об`єкти нерухомого майна).

Комісія може виконувати функції з розгляду питань надання компенсації за об`єкти нерухомого майна, пошкоджені внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, у разі прийняття уповноваженим органом рішення щодо покладення на неї таких функцій (пункт 2 Примірного положення №516).

Таким чином, оскільки комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України є консультативно-дорадчими органами виконавчого комітету відповідної сільської, селищної та міської ради, і не мають статусу юридичної особи, а тому не мають адміністративної процесуальної правоздатності.

Належними відповідачами в адміністративних справах щодо дій, бездіяльності та рішень таких комісій є виконавчі комітети відповідних сільських селищних та міських рад.

Відповідно до Положення про комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за знищенні об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, затвердженого рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 05.07.2023 №839 (далі Положення №839) комісія з розгляду питань щодо надання компенсації за знищенні об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України є консультативно-дорадчим органом виконавчого комітету Житомирської міської ради, який утворюється для розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій спричинених збройною агресією Російської Федерації.

Рішення Комісії про надання/відмову в наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна із зазначенням розміру/обсягу та способу надання такої компенсації підлягає затвердженню рішенням уповноваженого органу протягом п`яти календарних днів з дня прийняття комісією такого рішення (пункт 19 Примірного положення №516, пункт 18 Положення №839).

Суд звертає увагу, що якби рішення Комісії було обов`язковим для затвердження виконавчим комітетом без права його зміни по суті, то Комісія могла би розглядатися як суб`єкт, рішення якого є предметом спору. Однак якщо виконавчий комітет має дискрецію щодо затвердження або відхилення рішення Комісії, то саме виконком буде належним відповідачем.Той факт, що виконавчий комітет затверджує рішення Комісії, свідчить про те, що рішення Комісії не є остаточним без цього затвердження.

За таких обставин суд дійшов висновку, що належним відповідачем у справі є виконавчий комітет Житомирської міської ради.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, з дня набрання чинності Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, а також правові засади створення та ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, визначено Законом України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» (далі - Закон №2923-ІХ).

Підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 2 Закону №2923-ІХ встановлено, що отримувачами компенсації за пошкоджені/знищені об`єкти нерухомого майна (далі - отримувачі компенсації) є фізичні особи громадяни України, які є власниками пошкоджених/знищених об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до підпункту «а» пункту 4 частини першої статті 1 Закону №2923-ІХ знищені об`єкти нерухомого майна об`єкти нерухомого майна, які розташовані в Україні та стали непридатними для використання за цільовим призначенням внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, відновлення яких є неможливим шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції, реставрації чи економічно недоцільним: квартири, інші житлові приміщення в будівлі, будинки садибного типу, садові та дачні будинки.

При реалізації положень цього Закону не допускається застосування привілеїв чи обмежень до осіб за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови або іншими ознаками.

Отримувачами компенсації не можуть бути:

1) особи, до яких застосовано санкції відповідно до Закону України «Про санкції»;

2) особи, які мають судимість за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених розділом I «Злочини проти основ національної безпеки України» Особливої частини Кримінального кодексу України;

3) спадкоємці щодо пошкоджених/знищених об`єктів нерухомого майна, які належали за життя спадкодавцям, визначеним пунктами 1 і 2 цієї частини (частини друга і третя статті 2 Закону №2923-ІХ).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону №2923-ІХ заява про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна подається до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації, уповноваженої розглядати заяви про надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна на відповідній території. Така заява подається під час дії воєнного стану та протягом одного року з дня його припинення або скасування на території, на якій розташований (розташовувався) знищений об`єкт нерухомого майна.

Заява про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна подається щодо кожного знищеного об`єкта нерухомого майна окремо.

Частиною сімнадцятою статті 4 Закону №2923-ІХ встановлено, що заява про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна направляється на розгляд Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації, уповноваженої розглядати заяви про надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна на відповідній території, автоматично програмними засобами Реєстру пошкодженого та знищеного майна.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 6 Закону №2923-ІХ строк розгляду заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації не повинен перевищувати 30 календарних днів з дня подання заяви.

Рішення про надання/відмову у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна підлягає затвердженню рішенням виконавчого органу ради, військової адміністрації населеного пункту або військово-цивільної адміністрації населеного пункту протягом п`яти календарних днів з дня прийняття Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації такого рішення (абзац перший частини сьомої статті 6 Закону №2923-ІХ).

Відповідно до частини другої статті 10 Закону №2923-ІХ порядок надання компенсації за пошкоджений об`єкт нерухомого майна визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацом першим пункту 6 Порядку надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 30.05.2023 №600 (далі - Порядок №600, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для отримання компенсації заявник подає до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна, уповноваженої розглядати заяви на відповідній території, заяву.

Згідно з частинами 16-18 статті 4 Закону №2923-ІХ реєстрація заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна здійснюється автоматично програмними засобами Реєстру пошкодженого та знищеного майна з присвоєнням реєстраційного номера в цьому Реєстрі.

Заява про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна направляється на розгляд Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації, уповноваженої розглядати заяви про надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна на відповідній території, автоматично програмними засобами Реєстру пошкодженого та знищеного майна.

Заявник, який подав заяву про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна в електронній формі, автоматично засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг отримує повідомлення про реєстрацію поданої заяви.

Частиною першою статті 6 Закону №2923-ІХ встановлено, що розгляд заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації включає:

1) встановлення наявності/відсутності підстав для отримання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна;

2) встановлення наявності/відсутності пріоритетного права на отримання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна;

3) збирання документів та/або інформації, необхідних для прийняття рішення про надання компенсації;

4) забезпечення проведення обстеження об`єкта (крім випадків його проведення до розгляду заяви);

5) прийняття рішення про надання/відмову у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна;

6) у разі прийняття рішення про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна шляхом видачі житлового сертифіката - виготовлення житлового сертифіката з використанням Реєстру пошкодженого та знищеного майна та направлення його заявнику.

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону №2923-ІХ строк розгляду заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації не повинен перевищувати 30 календарних днів з дня подання заяви.

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 Закону №2923-ІХ компенсація за знищений об`єкт нерухомого майна надається шляхом:

1) надання грошових коштів шляхом їх перерахування на поточний рахунок отримувача компенсації із спеціальним режимом використання для фінансування будівництва будинку садибного типу, садового або дачного будинку. Такий рахунок відкривається на ім`я отримувача компенсації. Порядок відкриття та ведення таких рахунків визначається Національним банком України;

2) фінансування придбання квартири, іншого житлового приміщення, будинку садибного типу, садового або дачного будинку (у тому числі фінансування придбання такого приміщення/будинку, що буде споруджений у майбутньому, або інвестування/ фінансування його будівництва) з використанням житлового сертифіката.

Компенсація за знищений будинок садибного типу, садовий або дачний будинок, об`єкти будівництва (будинки садибного типу, садові та дачні будинки) надається за вибором отримувача компенсації в один із способів, визначених частиною першою цієї статті.

Компенсація за знищену квартиру, інше житлове приміщення в будівлі, складову частину об`єкта будівництва (квартиру, інше житлове приміщення в будівлі), що після прийняття в експлуатацію є самостійним об`єктом нерухомого майна, надається у спосіб, визначений пунктом 2 частини першої цієї статті.

Тобто компенсація за знищений об`єкт нерухомого майна квартиру надається виключно шляхом видачі житлового сертифіката.

Відповідно до частин 4, 7 статті 8 Закону №2923-ІХ розмір компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна визначається щодо кожного отримувача компенсації та кожного знищеного об`єкта нерухомого майна окремо, виходячи із загальної площі знищеного об`єкта нерухомого майна та вартості 1 квадратного метра площі знищеного об`єкта нерухомого майна. Визначення вартості 1 квадратного метра площі знищеного об`єкта нерухомого майна здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України в Порядку надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до пункту 16 Порядку розмір компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна розраховується Комісією за формулою:

16. Розмір компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна розраховується Комісією за формулою:

1) для зруйнованих квартир, інших житлових приміщень в будівлі (далі - квартири):

Ві=Вср х Кр х Ккімн х Крік х Sзн ? Віпов,

де Ві - розмір компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна (квартири), гривень;

Вср - показник вартості 1 кв.метра житла на вторинному ринку в цілому по Україні, що становить 36422,33 гривні;

Кр - регіональний коефіцієнт, який враховує відмінність ціни за 1 кв.метр залежно від розташування знищеного об`єкта нерухомого майна (квартири), наведений у додатку 3;

Ккімн - коефіцієнт, який враховує відмінність ціни за 1 кв.метр залежно від кількості кімнат знищеного об`єкта нерухомого майна (квартири), наведений у додатку 4;

Крік - коефіцієнт, який враховує відмінність ціни за 1 кв.метр залежно від року забудови знищеного об`єкта нерухомого майна (квартири), наведений у додатку 5;

Sзн - площа знищеного об`єкта нерухомого майна, кв.метрів;

Віпов=Пов х Sзн,

де Віпов - компенсація за знищений об`єкт нерухомого майна, визначена за показником опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, гривень;

Пов - показник опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України відповідно до місцезнаходження такого майна, затверджений наказом Мінінфраструктури станом на дату виплати компенсації, гривень.

Суд зазначає, що він не перевіряє доцільність встановленої Урядом методики розрахунку, а лише досліджує правильність її застосування Комісією та виконавчим комітетом.

Матеріалами справи підтверджується, що 04.08.2023 ОСОБА_1 подав заяву про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна з використанням мобільного додатку Дія, якій присвоєно порядковий номер 3В-04.08.2023-34074.

Комісією 30.08.2023 було розглянуто заяву ОСОБА_1 щодо надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та прийнято рішення від 30.08.2023 №12 про надання згідно з розрахунком компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна у розмірі 1103321,25 грн (один мільйон сто три тисячі триста двадцять одна гривня 25 копійок) шляхом видачі житлового сертифіката.

01.09.2023 виконавчий комітет Житомирської міської ради прийняв рішення №1217 «Про затвердження рішення Комісії про надання компенсації ОСОБА_1 за знищений об`єкт нерухомого майна», яким затвердив рішення Комісії від 30.08.2023 про надання компенсації у розмірі 1103321,25 грн шляхом видачі житлового сертифікату.

06.09.2023 на підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 01.09.2023 №1217 у Державному реєстрі майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, було сформовано житловий сертифікат ЖС-06.09.2023-11 на суму 1103321,25 грн. Цей сертифікат було надіслано ОСОБА_1 в електронній формі через мобільний застосунок «Дія».

При цьому, 04.09.2023 та 21.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до виконавчого комітету Житомирської міської ради із заявами про невідповідність визначеної суми компенсації ринковим цінам на житло в м.Житомирі та перегляд суми компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна.

Поряд із цим, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 оскаржував не неправильність розрахунку, а неможливість реального придбання житла за розраховану суму.

Фактично суть позову зводиться до незгоди позивача із відмовою у перегляді розрахованої суми компенсації у зв`язку зі зміною коефіцієнта за роком забудови.

Судом встановлено, що додаток 5 до Порядку №600 у його первісній редакції передбачав такі коефіцієнти (Крік), які враховують відмінність ціни за 1 кв.метр залежно від року забудови об`єкта нерухомого майна (квартири):

1800-1917 роки -1,22;

1918-1990 роки - 0,69;

із 1991 року і до сьогодні - 1,03;

12.03.2024, після розгляду заяви позивача, до Порядку №600 постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2024 №285 були внесені зміни, якими, зокрема, змінено деякі коефіцієнти у додатку 5:

1800-1917 роки - 0,9;

1918-1990 роки 1;

починаючи з 1991 року - 1,03.

У цій справі позивач не погоджується із неможливістю застосування до його випадку редакції Порядку №600 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2024 №285, тому

Суд звертає увагу, що відповідно до частин першоїстатті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Цій конституційній нормі надано офіційне тлумаченнярішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99. За наведеними у вищевказаному Рішенні Конституційного Суду України юридичними позиціями, у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія) шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першійстатті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується тойзаконабо інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

УРішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України виснував, що за змістом частини першоїстатті 58 Основного Закону України, новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Отже, у разі безпосередньо (прямої) діїзаконув часі, новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

Тобто якщо публічно-правові відносини тривали станом на момент запровадження законодавцем іншого (нового) правового регулювання цих відносин і вони не припинились, або виникли після змін у законодавстві, то суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей діяти або приймати рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

Такий підхід у вирішенні питання щодо застосування принципу дії законів у часі продемонстровано Верховним Судом й у постановах від 09.09.2020 у справі №826/10971/16, від 31.03.2021 у справі №803/1541/16, від 24.01.2023 у справах №640/14816/20 та №600/5806/21-а відповідно.

При цьому, у даній справі компенсація за знищене майно є одноразовою дією, а Порядок №600 не містить положень про ретроспективне застосування змін від 12.03.2024. Крім того, стаття 58 Конституції України чітко вказує на неможливість зворотної дії нормативних актів, якщо це не передбачено законом, а лист ДП «Дія» від 01.01.2024 також підтверджує технічну неможливість анулювання заяви в Реєстрі, що додатково обмежує можливість перегляду розміру компенсації.

Оскільки станом на час розгляду заяви ОСОБА_1 відповідач застосував чинну редакцію Порядку №600, то в суду відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем норм чинного законодавства.

Суд наголошує, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено (і не було передбачено) можливості перегляду розміру компенсації за знищене майно, тому відповідач не мав іншого варіанту правомірної поведінки, крім того, який ним було обрано.

Щодо підстав для скасування рішення Комісії від 30.08.2023 через неналежне повідомлення позивача про її засідання та засідання виконавчого комітету суд звертає увагу на таке.

Судом не здобуто доказів на підтвердження доводу відповідача про те, що 28.08.2023 на офіційному вебсайті Житомирської міської ради було оприлюднено інформацію про засідання Комісії, заплановане на 30.08.2023, на якому розглядалася, зокрема, заява ОСОБА_1 . Так, при переході за посиланням https://zt-rada.gov.ua/advert?p=18 така інформація відсутня.

Однак судом встановлено, що 31.08.2023 на офіційному вебсайті Житомирської міської ради було оприлюднено інформацію про засідання виконавчого комітету Житомирської міської ради, заплановане на 01.09.2023, на якому розглядалося питання затвердження рішення Комісії щодо ОСОБА_1 (https://zt-rada.gov.ua/?pages=17364, питання 15 "Про затвердження рішення Комісії про надання компенсації М.Ю. О. за знищений об`єкт нерухомого майна"

При цьому, відповідач не надав доказів, які б підтверджували належне повідомлення безпосередньо ОСОБА_1 про засідання Комісії та виконавчого комітету.

Разом із тим, ні Законом №2923-ІХ, ні Порядком №600 не встановлено порядку участі особи, питання якої розглядається, в розгляді питання відповідним колегіальним органом.

Крім того, суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування лише у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі№813/1790/18.

На думку суду, неналежне повідомлення учасника процесу про розгляд його питання не є автоматичною підставою для скасування рішення, якщо не доведено, що це порушення позбавило особу можливості реалізувати свої процесуальні права. Для того, щоб порушення процедури (зокрема, неналежне повідомлення) стало підставою для скасування рішення, позивач має довести, що таке порушення мало негативний вплив на його права та інтереси, позбавивши його можливості надати докази чи пояснення, які могли б вплинути на зміст оскаржуваного рішення. Суд має встановити, чи призвело порушення права бути почутим до ухвалення рішення, яке за відсутності цього порушення могло би бути іншим.

Суд звертає увагу, що позиція позивача полягає в незгоді з коефіцієнтом, який був нормативно встановлений і чинний на момент розгляду його заяви, тому його присутність на засіданні не могла б змінити цей аспект, оскільки Комісія зобов`язана була застосовувати чинну методику.

Ні у подальших заявах до Комісії, ні в заявах по суті справи ОСОБА_1 не посилається на жодні докази чи відомості, які могли б змінити рішення Комісії та виконавчого комітету у разі присутності позивача на їх засіданнях.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що позивачем не було доведено наявності порушень суб`єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про розмір компенсації.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Pronina V. Ukraine, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.06.2006).

Суд враховує й те, що згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішенні ЄСПЛ у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п.26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є істотними для прийняття даного судового рішення.

Як зазначено у статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом із тим, суд зауважує, що ці положення закону не можуть нівелювати обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, як це передбачено частиною 1 статті 77 КАС України.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством, та довів правомірність своїх дій, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області (майдан С.П.Корольова, буд.4/2, м.Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10014, ЄДРПОУ 04053625) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 20 травня 2025 р.

20.05.25