Рішення № 127473991, 20.05.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2025 року Справа№640/3863/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Галатіної О.О. розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» (01010, м. Київ, пров. Хрестовий, 2, офіс 405) до Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» (далі позивач) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.09.2021 №0709190707.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що в період з 13.08.2021р. по 21.08.2021р. Головним управлінням ДПС у Запорізькій області було проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» (надалі - позивач) за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності, за результатами якої був складений Акт фактичної перевірки №7880/08/01/07/09/39039648 від 25.08.2021 р.

Згідно змісту Акту, контролюючий орган зробив висновок про порушення позивачем вимог п.п. 1, 7, 9 та 11 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95-ВР (надалі - Закон №265).

В подальшому Головним управлінням ДПС у м.Києві (надалі - відповідач) 22 вересня 2021 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0709190707, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції, передбачені п.п.1, 7, 10 ст.17 Закону №265, у загальному розмірі 360003,16 грн. (354 393,16 грн. - штраф за порушення п.1 ст.3 Закону №265, 510,00 грн. - штраф за порушення п.п.7 ,9 ст.3 Закону №265 та 5100,00 грн. - штраф за порушення п.11 ст.3 Закону №265).

Позивач не погоджується з фактами, встановленими у ході перевірки, висновками, зробленими в Акті перевірки, та податковим повідомленням-рішення, прийнятим за результатом його розгляду з огляду на нижчевказане.

А саме: позивач наголошує, що вказаний наказ №2369-п від 06.08.2021р. в якості підстав для проведення фактичної перевірки містив лише посилання на пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України. Будь-якої інформації про те, яка інформація чи від яких державних органів або органів місцевого самоврядування була отримана податковим органом, що могла слугувати підставою для призначення фактичної перевірки, вказаний наказ не містив.

Посилаючись на практику суду касаційної інстанції позивач наголошує, що акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, а податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками такої перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

Щодо суті виявлених порушень позивач зауважує, що під час проведення перевірки перевіряючим органом не було встановлено порушення п.1 ст.3 Закону №265, що прямо вбачається з Акту.

Позивач наголошує, що перевіркою, яка розпочалась 13.08.2021 р., не могло бути встановлене порушення у вигляді не проведення розрахункових операцій чи не створення відповідного розрахункового документу, оскільки, на момент проведення фактичної перевірки у всіх без виключення чеках РРО, які роздруковувалися та видавалися на перевіряємій АЗС, вказувалося літерне позначення акцизного податку, розмір ставки акцизного податку та загальна сума такого податку.

Вказане підтверджується, зокрема, 2-звітами РРО за 12 та 13 серпня 2021 р., Х-звітом РРО, який був роздрукований на початку перевірки на вимогу представників контролюючого органу та є додатком до Акту перевірки.

Відтак позивач наголошує, що відомості про порушення позивачем п.1 ст.3 Закону про РРО ґрунтується виключно на припущеннях представників контролюючого органу і належними доказами не підтверджується.

Також позивач вважає, що відсутнє в чеку літерне позначення та сума акцизного податку (що було встановлено за результатами перевірки), не містить складу правопорушення, передбаченого п.1 ст.3 Закону №265, а тому і відповідальність у вигляді штрафу, передбаченого п.1 ст.17 Закону №265, не застосовується.

Позивач наголошує, що як п.1 ст.3, так і п.1 ст.17 Закону №265 стосуються саме випадків, коли розрахунковий документ взагалі не створюється та не видається, а не випадку, коли розрахунковий документ був створений, роздрукований та виданий але не містив реквізит, який жодним чином не впливав на визначення основних параметрів розрахункової операції.

Також позивач зауважує, що відсутність обов`язкового реквізиту розрахункового документу не прирівнюється законодавцем до його не створення та/чи не видачі/надання клієнту, у розумінні положень п.2 ст.3 та п.1 ст.17 Закону №265.

Окрім вказаного Товариство з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» звертає увагу на те, що санкція, визначена пунктом 1 ст. 17 цього Закону, застосовується в розмірі 50 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) за кожне наступне вчинене порушення.

Проте факт не зазначення літерного позначення та сум акцизного податку в розрахункових документах, що видавалися на АЗС до проведення фактичної перевірки, за наслідками якої було винесено спірне ППР, контролюючим органом не встановлювалися.

На підставі вказаного позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС №0709190707 від 22 вересня 2021 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

21.11.2022 року відповідачем надано відзив по справі, згідно змісту якого, посилаючись на п. 3 розд. 1 Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов`язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), зареєстрованого в Міністерстві юстиції "України 11.02.2016 за № 220/28350 зазначає, що у разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Ухвалою від 20.03.2025 року прийнято до провадження адміністративну справу. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін суддею одноособово.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

В період з 13.08.2021р. по 21.08.2021р. Головним управлінням ДПС у Запорізькій області було проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності.

Вказану перевірку проведено на підставі Наказу від 06.08.2021 № 2369-п, зі змісту якогг установлено, що останній прийнято на підставі, зокрема, пп.80.2.5, пп.80.2.2 ст. 80 ПК України, п.52(2) підрозділу 10 «Інші перехідні положення ПК України з метою проведення з 12.08.2021 тривалістю не більше 10 діб фактичну перевірку АЗС з магазином за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Гагаріна, 2, де здійснює діяльність ТОВ «МАНГО-ГРУП» (код ЄДРПОУ 39039648) за період з 01.01.2021 по день закінчення фактичної перевірки, з питань дотримання норм законодавства, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі підакцизними товарами; вимог законодавства, яке регулює ведення касових операцій; наявності ліцензій та інших документів; установлених правил торгівлі підакцизними товарами, а також інших питань, що регулюють виробництво та обіг підакцизних товарів в Україні.

За результатами проведеної перевірки був складений Акт фактичної перевірки №7880/08/01/07/09/39039648 від 25.08.2021 р., у якому було встановлено:

1) порушення порядку режиму попереднього програмування підакцизних товарів, а саме: згідно баз даних АС «Податковий блок», 30.07.2021р. через РРО №3000243384 об 07:47, 7:57, 0:10, 0:49, 9:14 і т.д. було реалізовано бензин А-95-ЄВРО5-Е5 без зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД;

2) неподання до органів ДПС звітності, пов`язаної із використанням РРО №3000243384 та неподання фіскального звітного чеку з РРО за 22.04.2021р;

3) проведення розрахункових операцій через РРО без створення відповідних розрахункових документів, а саме: згідно Положення про форму розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №13 від 21.01.2016р., розрахунковий документ відповідної форми повинен містити інформацію, у тому числі, щодо ставки акцизного податку, його літерного позначення та сум акцизного податку. В порушення цього на перевіряємій АЗС ТОВ «МАНГО-ГРУП» при проведенні розрахункових операцій на РРО №3000243384 друкуються чеки невстановленої форми та змісту, які не містять вищевказану інформацію стосовно акцизного податку, а також згідно діючого законодавства, не є розрахунковими документами. За перевіряємий період на АЗС з магазином ТОВ «МАНГО-ГРУП», було роздруковано чеків невстановленої форми при продажу підакцизних товарів на загальну суму 13 890 368,23 грн.

У зв`язку з виявленими порушеннями контролюючий орган зробив висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог п.п. 1, 7, 9 та 11 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95-ВР.

Позивач 07 вересня 2021 року подав до Головного управління ДПС у Запорізькій області заперечення №614 на Акт перевірки, до якого приклав усі без винятку документи, які підтверджували необґрунтованість висновків, зроблених перевіряючими в Акті перевірки.

Проте, незважаючи на аргументи, наведені позивачем у його запереченні, та прикладені до нього документи. Головним управлінням ДПС у м.Києві 22 вересня 2021 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0709190707, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції, передбачені п.п.1, 7, 10 ст.17 Закону №265, у загальному розмірі 360003,16 грн. (354 393,16 грн. - штраф за порушення п.1 ст.З Закону №265, 510,00 грн. - штраф за порушення п.п.7,9 ст.З Закону №265 та 5100,00 грн. - штраф за порушення п.11 ст.3 Закону №265).

Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби України.

За результатами розгляду скарги позивача ДПС України винесла рішення про результати розгляду скарги №1086/6/99-00-06-03-02-06 від 20.01.2022р., яким скаргу позивача залишила без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення без змін. Вказане рішення позивач отримав 24 січня 2022р.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Положеннями п.п. 80.1, 80.10 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

За правилами п. 86.1, 86.5, 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

Щодо позиції про відсутність у Наказі на проведення перевірки № 98-п від 26.01.2022 року фактичних обставин, що обумовили необхідність проведення перевірки.

Як визначено в Наказі на проведення перевірки № 98-п від 26.01.2022 року, перевірка відбулась на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

З аналізу підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України вбачається, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною підставою з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

В даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин, зокрема і у сфері виробництва та обігу пального.

Тобто, норма зазначеного вище підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального покладені на відповідача.

Відповідні функції контролю передбачені також і підпунктами 19-1.1.1, 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17,19-1.1.54. пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, зокрема контролюючі органи виконують такі функції: проводять відповідно до законодавства перевірки платників податків; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального;здійснюють інші функції, визначені законом.

Отже контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки господарюючого суб`єкту з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20, від 10.04.2020 у справі №815/1978/18, від 25.01.2019 у справі №812/1112/16, від 07.11.2019 у справі №140/391/19, від 20.03.2018 у справі №820/4766/17, від 22.05.2018 у справі №810/1394/16, у справі № 140/2889/21, від 5 квітня 2023 року у справі № 200/1354/21-а, від 11 січня 2023 року у справі № 160/2357/21.

Відтак позиція позивача щодо протиправності проведення перевірки є помилковою.

Щодо суті виявлених порушень.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР. Дія цього закону поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

За визначеннями, наведеними у статті 2 3акон №265/95, реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти) (пункт 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР).

Згідно з приписами п. 11 ст. 3 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у редакції, що була чинною на час проведення фактичної перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.

Сутність виявленого полягає в порушенні позивачем режиму програмування підакцизних товарів, а саме згідно бази даних «Податковий блок», 30.07.2021 об 7 год. 47 хв., об 7 год. 57 хв., об 8 год. 10 хв., об 8 год. 48 хв. і т.д. було продано бензин А-95- Євро5-Е5 без зазначення коду товарної підкатеторії згідно з УКТ ЗЕД.

Обгрунтовуючи позовні вимоги в цій частині позивач наголошує, що відсутність в розрахунковому документі лише інформації щодо УКТ ЗЕД, не становить склад правопорушення.

Тобто фактично позивачем відсутність УКТ ЗЕД в розрахункових документах, виявлених під час проведення перевірки, не заперечується.

Приписами статті 2 Закону № 265/95-ВР визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21 січня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 220/28350.

Відповідно до пункту 1 розділу I Положення № 13, визначено форму і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, які в обов`язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.

Згідно з пунктом 2 розділу 2 Положення № 13 визначено обов`язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги), який повинен містити, в тому числі: код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7).

Пунктом 3 розділу І Положення № 13 передбачено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Отже, розрахунковим може вважатися лише документ, який відповідає вимогам зазначеного Положення.

Відсутність обов`язкового реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання, позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону України № 265/95-ВР.

Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, що викладені у постанові від 27.03.2025 у справі № 560/15692/23.

Враховуючи наведене та позицію товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» щодо відсутності складу правопорушення через невизначення у розрахунковому документі лише УКТ ЗЕД, суд вважає позицію відповідача в цій частині вимог доведеною.

А відтак Товариством з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» допущено порушення п.1 ст.3 Закону №265 (розрахунковий документ не вважається таким, що відповідає нормам Закону, а тому фактично рахується не наданим) та п.11 ст.3 Закону №265 (відсутність обов`язкового реквізиту у фіскальному касовому чеку).

Як визначено п.7, 9 ст 3 Закону №265, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: подавати до контролюючих органів звітність, пов`язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв`язку тощо; щоденно створювати у паперовій та/або електронній формі реєстраторами розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) або програмними реєстраторами розрахункових операцій фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій.

Сутність виявленого порушення полягає в тому, що позивачем не було надлано до контролюючого органу копій фіскальних звітних чеків з РРО за 22.04.2021.

Спростовуючи виявлене порушення позивач наголошує, що створював, роздруковував та видавав чеки РРО при кожній реалізації як підакцизних, так і інших товарів. Підтвердженням належного проведення розрахунків з видачею розрахункових документів є банківські виписки (еквайрінг), що при порівнянні з чеками РРО, копії яких передавалися на сервер податкової служби, доводить належне виконання позивачем вимог п.2 ст.3 Закону №265.

При цьому в матеріалах справи наявні банківські виписки (еквайрінг), що при порівнянні з чеками РРО дозволяють дійти висновку, про відсутність порушення позивачем п.7, 9 ст 3 Закону №265.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 ПК України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Як вже було зазначено вище, у разі незгоди з контролюючим органом платник податків має право оскаржити прийняте рішення (податкове повідомлення-рішення) (підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України). За змістом пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу.

Пунктом 1, 7, 10 статті 17 Закону №265, у редакції, яка діє з 01.01.2021, визначено, що у разі встановлення в ході перевірки, зокрема, невидачу (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у разі встановлення в ході перевірки факту проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній ФОРМІ) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

10 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

50 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості;

тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі неподання до контролюючих органів звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з реєстраторів розрахункових операцій через дротові або бездротові канали зв`язку в разі обов`язковості її подання.

Таким чином, враховуючи вищевказані висновки суду щодо відсутності порушення позивачем п.7, 9 ст 3 Закону №265, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0709190707 від 22 вересня 2021 року є протиправним та підлягає скасуванню в частині суми 510,00 грн.

У відповідності до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003 вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

На підставі аналізу норм чинного законодавства та обставин, встановлених письмовими доказами, суд дійшов переконання, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів належними та допустимими доказами наявність підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в решті суми, а саме: 354 393,16 грн. - штраф за порушення п.1 ст.3 Закону №265, та 5100,00 грн. - штраф за порушення п.11 ст.3 Закону №265).

На підставі вказаного суд вважає за належне задовольнити позов частково.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодування або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позов задоволено частково, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача, на користь позивача судового збору в розмірі 7 грн 56 коп., що становить 0,14% від загальної сплаченої суми судового збору, та є пропорційним до задоволеної частини позовних вимог (510,00грн. скасованої суми / 360003,16 грн. загальна сума ППР*100%=0,14%).

Керуючись ст. ст. 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» (01010, м. Київ, пров. Хрестовий, 2, офіс 405) до Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві №0709190707 від 22 вересня 2021 року на суму 510, 00 грн.

В іншій частині позову, - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» (01010, м. Київ, пров. Хрестовий, 2, офіс 405) судовий збір у сумі 7,56 грн (сім гривень пятдесят шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Галатіна