Рішення № 127473902, 16.05.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Єдиний державний реєстр судових рішень

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2025 року Справа№200/2574/25

приміщення суду за адресою: 84122, м. Слов`янськ, вул. Незалежності, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

10 квітня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), надісланий через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 09 квітня 2025 року, в якому позивач просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 09 квітня 2025 року про відмову у перерахунку пенсії;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок пенсії й виплатити додаткові кошти з урахуванням довідки про заробітну плату від 21 лютого 2025 року № 60, починаючи з 02 квітня 2025 року.

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

15 квітня 2025 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановив строк для подання відзиву на позовну заяву; витребував докази у відповідача та у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі ГУ ПФУ в Донецькій області).

Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі учасники справи повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС).

Відповідно до ч. 1 ст. 262 КАС розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу, розпочинається через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС).

Як на час прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі, так і на час розгляду справи по суті триває широкомасштабна військова агресія російської федерації проти України, яка слугувала підставою для введення в Україні з 24 лютого 2022 року 05 години 30 хвилин воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану».

Указом Президента України від 15 квітня 2025 року № 235/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 16 квітня 2025 року № 4356-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану продовжений з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що 02 квітня 2025 року звернулася до органів Пенсійного фонду з заявою про перерахунок пенсії, до якої додала довідку про заробітку плату від 21 лютого 2025 року № 60.

09 квітня 2025 року за наслідками розгляду цієї заяви ГУ ПФУ в Харківській області прийняло рішення, яким відмовило у перерахунку пенсії, мотивувавши його тим, що довідка про заробітну плату, видана органами влади з території, яка не підконтрольна українській владі, не підлягає врахуванню.

Вважаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії протиправним і таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Позивач вказувала на те, що довідка від 21 лютого 2025 року № 60 видана на підставі особового рахунку і містить інформацію про її заробітну плату за період з серпня 1980 року по серпень 1982 року. Ця довідка підписана відповідною посадовою особою і засвідчена печаткою підприємства, яке її видало, тобто відповідає вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1).

Відтак, на переконання позивачки, ця довідка мала бути врахована пенсійним органом під час розгляду її заяви про перерахунок пенсії.

З приводу твердження відповідача про те, що довідка, видана на тимчасово окупованій території, не може бути врахована, позивач на підставі ст. 9 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VІІ «Про забезпечення прав в свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» (далі Закон № 1207) та висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 29 червня 2023 року у справі № 810/4456/18, від 21 лютого 2022 року № 243/4336/17, від 04 вересня 2018 року у справі № 500/232/17, зауважила, що встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їхніх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення, зокрема, захисту прав і свобод громадян України; вважала за можливе застосувати загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини у контексті оцінки документів, виданих на тимчасово окупованій території.

Крім того, позивач наголосила, що товариство з обмеженою відповідальністю «Крок», яке надало довідку про підтвердження її заробітної плати, не є незаконно створеним органом в розумінні Закону № 1207, а тому норми ст. 9 цього Закону не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Просила задовольнити позов.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ухвалою від 15 квітня 2025 року суд витребував у відповідача пенсійну справу (копії матеріалів електронної пенсійної справи) ОСОБА_1 з усіма наявними у ній документами; заяву позивача про перерахунок пенсії від 02 квітня 2025 року № 2309 та всі документи, що були подані разом з нею; рішення від 09 квітня 2025 року № 054450003748 про відмову в перерахунку пенсії та всі документи, що слугували підставою для його прийняття.

Цією ж ухвалою суд витребував у ГУ ПФУ в Донецькій області пенсійну справу (копії матеріалів електронної пенсійної справи) ОСОБА_1 з усіма наявними у ній документами.

Відповідач витребувані докази суду не надав, про причини, що унеможливили їх подання, суд не повідомив; ГУ ПФУ в Донецькій області надало лише частину матеріалів пенсійної справи позивачки.

За цих обставин справа розглянута по суті за наявними у ній матеріалами.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

З 13 липня 1988 року постійне місце проживання позивачки зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить штамп про реєстрацію місця проживання, проставлений в паспорті.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058).

Як свідчить рішення про перерахунок пенсії від 27 березня 2025 року № 054450003748, на час виникнення спірних правовідносин пенсія позивачки була обчислена виходячи з такого:

шифр та вид пенсії 101 пенсія за віком;

умови призначення Закону № 1058;

середньомісячний заробіток 9810,61084;

дата перерахунку, вік та ознака роботи 26 березня 2025 року, 62 роки 11 місяців 11 днів, не працює;

вид перерахунку макетна обробка;

підстава лист ГУ ПФУ від 18 лютого 2025 року № 0500-0305-5/14025;

особливості не підлягають МП, призначена за рішенням суду в твердому розмірі з 01 серпня 2024 року довічно; призначення за рішенням суду з 16 квітня 2022 року по 29 березня 2023 року; призначення за рішенням суду з 28 жовтня 2023 року довічно; призначення за рішенням суду з 30 березня 2023 року по 27 жовтня 2023 року;

тривалість стажу:

страховий стаж (повний) 42 роки 06 місяців 26 днів;

страховий стаж до 01 січня 2004 року 24 роки 04 місяці 03 дні;

страховий стаж після 01 січня 2004 року 18 років 02 місяці 23 дні;

коефіцієнт стажу без урахування кратності 0,42500;

коефіцієнт стажу з урахуванням кратності ((510/100*12)*1) 0,42500;

01 серпня 2024 року 31 грудня 2024 року

розмір пенсії за віком (ст. 27) (9810,61*0,42500) 4169,51 грн;

доплата за понаднормовий стаж (ст. 28 ч. 1 абз. 2) (за 12 років) 283,32 грн;

загальний розмір пенсії 4452,83 грн;

підвищення жінкам 9% ОРП 375,26 грн;

місяць підвищення розміру пенсії 01 серпня 2024 року;

розмір пенсії з надбавками 4828,09 грн;

01 січня 2025 року 14 квітня 2027 року

розмір пенсії за віком (ст. 27) (9810,61*0,42500) 4169,51 грн;

доплата за понаднормовий стаж (ст. 28 ч. 1 абз. 2) (за 12 років) 283,32 грн;

загальний розмір пенсії 4452,83 грн;

підвищення жінкам 9% ОРП 375,26 грн;

місяць підвищення розміру пенсії 01 серпня 2024 року;

розмір пенсії з надбавками 4828,09 грн;

з 15 квітня 2027 року довічно

розмір пенсії за віком (ст. 27) (9810,61*0,42500) 4169,51 грн;

доплата за понаднормовий стаж (ст. 28 ч. 1 абз. 2) (за 12 років) 283,32 грн;

загальний розмір пенсії 4452,83 грн;

підвищення жінкам 9% ОРП 375,26 грн;

місяць підвищення розміру пенсії 01 серпня 2024 року;

розмір пенсії з надбавками 4828,09 грн.

Розрахунок заробітку для обчислення пенсії проведений у такий спосіб:

загальний страховий стаж в одинарному розмірі 41 рік 02 місяці 08 днів 494 місяці;

загальний страховий стаж після 01 липня 2000 року 21 рік 08 місяців 23 дні 260 місяців;

дата вводу заробітку 16 квітня 2022 року;

середній заробіток за 3 попередні роки (за 2019-2021 роки) 14016,56 грн;

останній місяць вводу заробітку 31 березня 2022 року;

максимальна дата оптимізації 31 березня 2022 року;

сума коефіцієнтів заробітної плати (до оптимізації) 190,98625;

сума коефіцієнтів заробітної плати (після оптимізації) 169,91853;

кількість місяців заробітної плати (до оптимізації) 317;

кількість місяців, виключених оптимізацією (в межах 10%) 73;

кількість місяців, виключених додатково (понад 10%) 0;

кількість місяців заробітної плати (після оптимізації) 244;

індивідуальний коефіцієнт для обчислення (до оптимізації) 0,60248;

страховий стаж за місяці врахованої заробітної плати (244-2+23/30) 243,00000;

індивідуальний коефіцієнт для обчислення (після оптимізації) 9810,61084.

02 квітня 2025 року через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду ОСОБА_1 звернулася з заявою про перерахунок пенсії, яка зареєстрована за № 2309.

Цією заявою позивач просила здійснити перерахунок її пенсії шляхом зміни врахованого періоду заробітної плати, а саме 60 місяців до 01 липня 2000 року.

При зверненні до пенсійного органу 02 квітня 2025 року ОСОБА_1 надала такі документи: копія паспорта НОМЕР_3 .pdf (Паспорт або ID-картка або посвідка); довідка № 60 від 21.02.2025 про заробітну плату м. Донецьк.pdf (Довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01 липня 2000 року); pension.pdf (Заява про призначення/перерахунок пенсії).

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код 14099344) зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис.

За принципом екстериторіальності для розгляду згаданої вище заяви був визначений структурний підрозділ ГУ ПФУ в Харківській області.

09 квітня 2025 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 02 квітня 2025 року № 2309 про перерахунок пенсії зміна періоду 60 місяців до 01 липня 2000 року (довідка про заробітну плату для обчислення пенсії від 21 лютого 2025 року № 60) відділ перерахунку пенсій № 4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Харківській області прийняв рішення № 054450003748, яким відмовив у проведенні такого перерахунку.

Відмовляючи позивачці в перерахунку пенсії, пенсійний орган виходив з такого.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р визначено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1207 тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 1207 будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці організації та особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону № 1058 будь-який акт (рішення, документи), виданий органами та/або особами, передбаченими ч. 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Згідно зі ст. 40 Закону № 1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажі підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Пенсійний орган вказував на те, що 02 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулася з заявою про перерахунок пенсії та надала довідку про заробітну плату від 21 лютого 2025 року № 60, видану «ООО «Крок» (архивный отдел)» (мовою оригіналу).

Виходячи з того, що «документи, які видані органами влади з території, яка не підконтрольна українській владі, не підлягають виконанню», ГУ ПФУ в Харківській області дійшло висновку про відсутність підстав для перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Пенсійний орган роз`яснив, що це рішення може бути оскаржено в порядку, визначеному ст. 105 Закону № 1058, відповідно до законодавства про звернення громадян, а також в судовому порядку.

З приводу періоду роботи, врахувати заробітну плату за який просить позивач, суд встановив такі обставини.

Трудова книжка серії НОМЕР_4 містить такі записи.

[…]

Запис 2 29 липня 1980 року на підставі наказу від 28 липня 1980 року № 125к позивач була прийнята на роботу до Донецького спеціалізованого управління «Електромонтаж» № 416 тресту «Донбаспромелектромонтаж» монтажницею зв`язку 3 розряду.

Запис 3 13 липня 1982 року на підставі наказу від 16 липня 1982 року № 147к звільнена за ст. 38 Кодексу законів про працю Української СРСР за власним бажанням.

[…]

Як свідчать витяги з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, сформовані станом на 21 січня 2025 року та на 06 травня 2025 року, ОСОБА_1 набула страховий стаж до 2004 року, в тому числі за період роботи в Донецькому спеціалізованому управлінні «Електромонтаж» № 416 тресту «Донбаспромелектромонтаж» з 29 липня 1980 року по 13 липня 1982 року.

Надані суду матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 не містять доказів, які б зумовлювали висновок про те, що під час призначення та подальших перерахунків її пенсії пенсійний орган не зарахував до страхового стажу період роботи з 29 липня 1980 року по 13 липня 1982 року з тих чи інших підстав.

Суд встановив, що 21 лютого 2025 року архівний відділ товариства з обмеженою відповідальністю «Крок» (ідентифікаційний код 31004513, місцезнаходження: 83117, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Бахметьєва, буд. 34) видав довідку № 60 (архівну інформацію про заробітну плату).

Довідка від 21 лютого 2025 року № 60 видана на підставі особового рахунку № 738 за 1980-1982 роки та містить інформацію про заробітку плату ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з серпня 1980 року по серпень 1982 року включно.

Також в цій довідці наявні відомості про перейменування і реорганізацію підприємства, а саме:

наказом від 29 вересня 1989 року № 213 Донецьке спеціалізоване управління № 416 тресту «Донбаспромелектромонтаж» перейменовано в Донецьке спеціалізоване управління «Промзв`язокмонтаж» № 416 орендного підприємства «Донбаспромелектромонтаж»;

Донецьке спеціалізоване управління «Промзв`язокмонтаж» № 416 орендного підприємства «Донбаспромелектромонтаж» з 03 листопада 1994 року перейменовано в Донецьке спеціалізоване управління «Промзв`язокмонтаж» № 416 акціонерного товариства закритого типу «Донбаспромелектромонтаж» (наказ від 03 листопада 1994 року № 1);

наказом від 06 січня2012 року № 2-б акціонерне товариство закритого типу «Донбаспромелектромонтаж» перейменовано в публічне акціонерне товариство «Донбаспромелектромонтаж».

В довідці зазначено, що у зв`язку з процесом ліквідації публічного акціонерного товариства «Донбаспромелектромонтаж» (постанова Господарського суду Донецької області від 28 травня 2012 року у справі № 5006/5/39б/2012) документи по особовому складу і заробітній платі працівників підприємства підрозділу публічного акціонерного товариства «Донбаспромелектромонтаж» Донецьке спеціалізоване управління «Промзв`язокмонтаж» № 416 (ДСУ 416) передані на архівне зберігання товариству з обмеженою відповідальністю «Крок» на підставі договору архівного обслуговування від 23 жовтня 2012 року № 23-10/12.

На підставі відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16 травня 2025 року № 1386794 суд встановив, що публічне акціонерне товариство «Донбаспромелектромонтаж» (ідентифікаційний код 01416990) зареєстроване як юридична особа 03 листопада 1994 року, про що 15 лютого 2005 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис 12661200000004751; в стані припинення не перебуває.

На час виникнення спірних правовідносин і на час розгляду справи місцезнаходження публічного акціонерного товариства «Донбаспромелектромонтаж» зареєстровано за адресою: Україна, 84306, Донецька обл., Краматорський р-н, м. Краматорськ, вул. Хабаровська, буд. 4).

У структуру публічного акціонерного товариства «Донбаспромелектромонтаж» входить низка відокремлених підрозділів без статусу юридичної особи, в тому числі Донецьке спеціалізоване управління «Промзв`язокмонтаж» № 416 (код ЄДРПОУ 01417015, місцезнаходження: Україна, 83058, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Краснооктябрьська, буд. 3).

Крім того, згідно з відповіддю з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16 травня 2025 року № 1386786, товариство з обмеженою відповідальністю «Крок» (ідентифікаційний код 31004513) зареєстроване як юридична особа 31 травня 2000 року, про що 16 жовтня 2006 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за номером 12661200000021487; в стані припинення не перебуває.

Як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи, місцезнаходження товариства з обмеженою відповідальністю «Крок» зареєстровано за адресою: Україна, 83117, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Бахметьєва, буд. 34.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи суду не надали.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058).

На час звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії, тобто станом на 02 квітня 2025 року, Закон № 1058 діяв в редакції від 01 січня 2025 року.

Суд встановив, що на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до ст. 26 Закону № 1058.

Розмір пенсії за віком установлений ст. 27 Закону № 1058, ч. 1 якої передбачено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп * Кс, де:

П розмір пенсії, у гривнях;

Зп заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до ст. 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до ст. 25 цього Закону.

В свою чергу порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії наведений у ст. 40 Закону № 1058.

Так, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж (абз. 2 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058).

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058 для визначення розміру пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом на умовах, передбачених абз. 1 цієї частини.

За приписами абз. 5 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058 заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Аналіз норм ч. 1 ст. 40 Закону № 1058 зумовлює такі висновки:

- за загальним правилом для обчислення пенсії пенсійний орган враховує заробітну плату (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року;

- разом з цим за бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами (або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців), для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Підстави перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1058, установлені ст. 42 цього Закону.

Зокрема, згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 40 Закону № 1058 за бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Порядок звернення за перерахунком пенсії регламентований ст. 44 Закону № 1058.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону № 1058 […] (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за […] (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для […] (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для […] (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

За правилами, наведеними в ч. 3 ст. 44 Закону № 1058, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Строки перерахунку пенсії визначені ст. 45 Закону № 1058.

За приписами ч. 4 ст. 45 Закону № 1058 перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених ч. 1 ст. 35, ч. 2 ст. 38, ч. 3 ст. 42 і ч. 5 ст. 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону № 1058 документи про […] (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про […] (перерахунок) або про відмову в […] (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1).

На час звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії Порядок № 22-1 діяв в редакції від 10 березня 2025 року.

При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі Постанова правління ПФУ № 25-1).

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.

Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про […], перерахунок, […] (Заява про призначення/перерахунок пенсії додаток 1); […] подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі орган, що призначає пенсію).

Заява про […], перерахунок пенсії, […] може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

У разі подання заяви засобами Порталу Дія та за умови реалізації технічної можливості щодо її формування та подання, формування заяви здійснюється засобами Порталу Дія відповідно до відомостей, зазначених в додатках до цього Порядку. Відомості, необхідні для формування заяви, можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами та публічними реєстрами органів державної влади.

[…]

Згідно з абз. 7 п. 1.8 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за перерахунком пенсії, […] вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Документи, необхідні для перерахунку пенсії, визначені розділом ІІ Порядку № 22-1.

П. 2.7 розділу ІІ Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені пп. пп. 2-4 п. 2.1, п. 2.6 цього розділу.

В свою чергу, в пп. пп. 2-4 п. 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 йдеться про такі документи:

[…]

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі індивідуальні відомості про застраховану особу).

[…]

3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).

[…]

4) відомості про місце проживання особи;

[…].

Згідно з п. 2.9 розділу ІІ Порядку № 22-1 під час подання заяв, передбачених п. 1.1 розділу І, п. 3.1 розділу III та п. 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред`являється паспорт громадянина України […]. […].

В заявах зазначається інформація про місце проживання, для підтвердження якої особа може надати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні.

[…]

Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання.

[…].

За приписами п. 2.10 розділу ІІ Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Приймання, оформлення і розгляд документів регламентовані нормами розділу ІV Порядку № 22-1.

Згідно з п. 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Заяви про перерахунок пенсії, […] приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Відповідно до п. 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

ідентифікує заявника (його представника);

надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до п. п. 17-19 Порядку № 637. Опитування свідків проводиться згідно із п. 12 Порядку № 637;

з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з п. 2.28 розділу II цього Порядку;

повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;

видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

П. 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 установлено, що створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

[…]

Відповідно до п. 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в […], перерахунку, […] із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. […]

Згідно з п. 4.8 розділу ІV Порядку № 22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.

Документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі, що призначає пенсію, за правилами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55 «Деякі питання документування управлінської діяльності».

Відповідно до п. 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після […], перерахунку пенсії, […] електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

[…]

Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття органом, що призначає пенсію, рішення про […], перерахунок, […] пенсії, […].

Аналіз положень п. п. 1.1, 4.2, 4.3, 4.8, 4.10 Порядку № 22-1 зумовлює такі висновки:

-з заявою про перерахунок пенсії особа може звернутися до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України, через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб, (тобто сервісний центр), або подати відповідну заяву через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України чи Портал Дія (п. 1.1);

-при прийманні документів працівник сервісного центру територіального органу Пенсійного фонду, до якого звернувся заявник, вчиняє дії, визначені п. 4.2 Порядку № 22-1;

-після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів, електронну пенсійну справу (п. 4.2).

При цьому зміст норм, що містяться в п. 4.2 та 4.10 Порядку № 22-1, свідчить, що сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про перерахунок пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території.

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про перерахунок пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Висновки суду по суті позовних вимог.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з прийняттям ГУ ПФУ в Харківській області рішення від 09 квітня 2025 року № 054450003748.

Цим рішенням позивачці відмовлено в перерахунку пенсії зміна періоду 60 місяців до 01 липня 2000 року відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 21 лютого 2025 року № 60 за її заявою від 02 квітня 2025 року.

Для вирішення публічно-правового спору, що виник між сторонами, суду належить перевірити додержання пенсійним органом вимог Закону України від 17 лютого 2022 року № 2073-ІХ «Про адміністративну процедуру» (далі Закон № 2073), а прийняте ним рішення на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС.

При цьому суд оцінює правомірність рішення про відмову в перерахунку пенсії, виходячи з тих аргументів, які пенсійний орган навів безпосередньо в цьому рішенні.

Закон № 2073 регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів (ч. 1 ст. 1 цього Закону).

За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 2 Закону № 2073:

1) адміністративний орган орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації;

2) адміністративна справа (далі справа) справа, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов`язків, захисту її права, свободи чи законного інтересу, розгляд якої здійснюється адміністративним органом;

3) адміністративний акт рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб);

4) адміністративне провадження сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта;

5) адміністративна процедура визначений законом порядок розгляду та вирішення справи;

[…].

У спірних правовідносинах відповідач є адміністративним органом, а прийняте ним рішення адміністративним актом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2073 адміністративна процедура має проводитись з додержанням таких принципів: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9) ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту.

Як свідчить зміст рішення, яке є предметом спору, ГУ ПФУ в Харківській області, відмовляючи ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, виходило з того, що довідка про заробітну плату від 21 лютого 2025 року № 60 видана товариством з обмеженою відповідальністю «Крок» в м. Донецьк, яке є територією України, тимчасово окупованою російською федерацією, а тому в силу положень ч. ч. 2-3 ст. 9 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VІІ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі Закон № 1207) є недійсною і не підлягає врахуванню.

Суд відхиляє цей аргумент пенсійного органу з огляду на таке.

Як свідчить преамбула до Закону № 1207, Верховна Рада України,

ґрунтуючись на Декларації про державний суверенітет України та Конституції України,

підкреслюючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах міжнародно визнаного державного кордону є цілісною і недоторканною,

не визнаючи тимчасову окупацію російською федерацією частини території України,

підтверджуючи невіддільне суверенне право України на відновлення і збереження її територіальної цілісності в межах міжнародно визнаного державного кордону,

[…]

констатуючи, що у світлі положень ІV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08 червня 1977 року одним із наслідків збройної агресії російської федерації проти України стала тимчасова окупація частини території України,

[…]

враховуючи проміжне рішення Міжнародного суду Організації Об`єднаних Націй від 16 березня 2022 року, відповідно до якого на найвищому юридичному рівні констатовано факт вторгнення росії на територію України,

відзначаючи, що збройна агресія російської федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності, а 24 лютого 2022 року переросла в повномасштабне збройне вторгнення на суверенну територію України,

беручи до уваги, що російська федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань російської федерації, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих міністерству оборони російської федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам російської федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні російської федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України,

відзначаючи, що дії російської федерації на території України грубо порушують принципи та норми міжнародного права,

[…]

враховуючи, що основою гуманітарної, соціальної та економічної політики держави Україна стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист і повноцінна реалізація національно-культурних, соціальних та політичних прав громадян України, у тому числі корінних народів та національних меншин,

[…]

прийняла цей Закон, що має на меті визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях України.

На час виникнення спірних правовідносин Закон № 1207 діяв в редакції від 19 травня 2024 року.

Правовий статус тимчасово окупованої території України визначений ст. 1 Закону № 1207.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1207 тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Тимчасова окупація російською федерацією територій України, визначених ч. 1 ст. 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для російської федерації жодних територіальних прав.

[…]

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону № 1207 датою початку тимчасової окупації російською федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року.

Окремі об`єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими російською федерацією з 19 лютого 2014 року. […]

Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими російською федерацією з 20 лютого 2014 року.

Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими російською федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією російською федерацією) починаючи з 07 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і міст, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.

Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, затверджені Указом Президента України від 07 лютого 2019 року № 32/2019 «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях» (далі Указ № 32/2019).

Місто Донецьк Донецької області включено до Переліку районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, затвердженого Указом № 32/2019, і в силу положень абз. 4 ч. 2 ст. 1 Закону № 1207 є окупованим російською федерацією починаючи з 07 квітня 2014 року.

Довідка від 21 лютого 2025 року № 60 видана архівним відділом товариства з обмеженою відповідальністю «Крок» в м. Донецьку, тобто на території України, тимчасово окупованій російською федерацією.

Ст. 9 «Незаконні органи, їх посадові та службові особи» Закону № 1207 установлено таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1207 державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 1207 будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

За правилами ч. 3 ст. 9 Закону № 1207 будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч. 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 1207 встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Системне тлумачення норм ч. ч. 2 і 3 ст. 9 Закону № 1207 дозволяє дійти висновку, що за загальним правилом недійсним є будь-який акт, виданий незаконним о р г а н о м або посадовою чи службовою особою такого о р г а н у. При цьому незаконним є орган або особа, створені, обрані чи призначені у порядку, який не передбачений законодавством України.

Між тим, довідка від 21 лютого 2025 року № 60 видана не незаконним о р г а н о м та/або його посадовою особою, про які йдеться у ч. ч. 2, 3 ч. 9 Закону № 1207, а юридичною особою, яка створена за законодавством України, відомості про яку внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань.

Суд зауважує, що норма ч. 3 ст. 9 Закону № 1207 пов`язує недійсність акта не з територією, на якій він виданий (підконтрольна органам державної влади України або тимчасово окупована), а з суб`єктом, який такий акт видає.

В ч. 3 ст. 9 Закону № 1207 прямо вказано, що недійсним є акт, виданий о р г а н а м и та/або о с о б а м и, передбаченими ч. 2 цієї статті.

Отже, норми ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 1207 не можуть слугувати підставою для висновку про недійсність довідки від 21 лютого 2025 року № 60, оскільки вона видана архівним відділом товариства з обмеженою відповідальністю «Крок» (ідентифікаційний код 31004513), тобто суб`єктом господарювання, створеними за законодавством України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крок» також не підпадає під визначення «окупаційної адміністрації російської федерації» в розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1-1 Закону № 1207.

Так, за визначенням, наведеним в п. 6 ч. 1 ст. 1-1 Закону № 1207, окупаційна адміністрація російської федерації сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

З дефініції, яка міститься в п. 6 ч. 1 ст. 1-1 Закону № 1207, можна дійти висновку, що до окупаційної адміністрації російської федерації можна віднести і підприємства, проте за умови, що вони 1) належать до сукупності державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями, або 2) підконтрольним російській федерації самопроголошеним органам, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України.

Однак товариство з обмеженою відповідальністю «Крок» не є підприємством, що належить до сукупності державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями, або підконтрольним російській федерації самопроголошеним органам, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України.

При видачі довідки від 21 лютого 2025 року № 60 про заробітну плату ОСОБА_1 за період її роботи Донецькому спеціалізованому управлінні № 416 тресту «Донбаспромелектромонтаж» за 1980-1982 роки товариство з обмеженою відповідальністю «Крок» діяло відповідно до законодавства України на виконання договору архівного обслуговування від 23 жовтня 2012 року № 23-10/12.

Цей договір був укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Крок» та публічним акціонерним товариством «Донбаспромелектромонтаж», яке є правонаступником тресту «Донбаспромелектромонтаж». За умовами договору публічне акціонерне товариство «Донбаспромелектромонтаж», яке на той час перебувало на стадії ліквідації, передало товариству з обмеженою відповідальністю «Крок» на архівне зберігання документи по особовому складу та заробітній платі працівників Донецького спеціалізованого управління «Промзв`язокмонтаж» № 416.

Будь-яких інших підстав для неврахування довідки від 21 лютого 2025 року № 60, крім посилання на норми ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 1207, пенсійний орган не навів.

Довідка від 21 лютого 2025 року № 60 видана на підставі особового рахунку № 738 за 1980-1982 роки, тобто на підставі первинних документів, як того вимагають приписи абз. 1 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058 та п. 2.10 розділу ІІ Порядку № 22-1.

Відтак, довідка від 21 лютого 2025 року № 60 є належним документом про заробітну плату ОСОБА_1 за період страхового стажу до 01 липня 2000 року.

Таке правозастосування відповідає висновками Верховного Суду, викладеним в постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 500/232/17, від 08 грудня 2021 року у справі № 560/3907/18, від 09 грудня 2024 року у справі № 360/777/23.

Зокрема, в постанові від 09 грудня 2024 року у справі № 360/777/23 Верховний Суд зазначив, що чинним законодавством України не встановлено прямої заборони на використання документів, виданих підприємствами, які тепер перебувають на тимчасово неконтрольованій території України; положеннями ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 передбачено право відповідача на проведення перевірок; разом з цим, за вимогами законодавства, неможливість проведення перевірки не ставить в залежність особу, щодо якої розглядається питання про призначення пенсії, оскільки це не є підставою для відмови у зарахуванні стажу і призначення. Посилання відповідача на те, що підприємства, які видали позивачу довідки про підтвердження наявності трудового стажу, розміщені на тимчасово окупованій території України, Верховний Суд не прийняв, оскільки відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі в реалізації наявного права на пенсійне забезпечення. Вказана правова позиція також була викладена в постановах Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а та від 27 лютого 2018 року у справі № 172/718/17.

Крім того в постанові від 09 грудня 2024 року у справі № 360/777/23 Верховний Суд відзначив, що погоджується з тим, що позивач набула трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і їх було утворено відповідно до законодавства України. Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий трудовий стаж роботи.

Повертаючись до обставин справи, що розглядається, суд відзначає, що неможливість пенсійного органу провести перевірку первинних документів, на підставі яких видана довідка про заробітну плату ОСОБА_1 за період страхового стажу до 01 липня 2000 року, через їх перебування на архівному зберіганні в товаристві, яке знаходиться на території України, тимчасово окупованій російською федерацією, не може слугувати підставою для позбавлення позивачки її права на належне пенсійне забезпечення, в тому числі права на обчислення пенсії із заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв, яке передбачено абз. 1 ч. 1 ст. 40 та абз. 2 ч. 4 ст. 42 Закону № 1058.

До того ж у спірних правовідносинах йдеться про заробітну плату за період страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 , який вона набула за чинним на той час законодавством на території Української РСР, (в подальшому на території України) до її тимчасової окупації російською федерацією.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Харківській області мало врахувати відомості про заробітну плату ОСОБА_1 за період страхового стажу, набутого нею до 01 липня 2000 року, в тому числі за період роботи в Донецькому спеціалізованому управлінні № 416 тресту «Донбаспромелектромонтаж» в 1980-1982 роках, які наведені в довідці від 21 лютого 2025 року № 60, виданій архівним відділом товариства з обмеженою відповідальністю «Крок», при перерахунку пенсії позивачки за її заявою від 02 квітня 2025 року.

Водночас, зважаючи на те, що в контексті спірних правовідносин не йдеться про документи, видані незаконними органами та/або посадовими особами, посилання позивачки на норми ч. 4 ст. 9 Закону № 1207 та «Намібійські винятки» не є доречним, а тому суд не бере до уваги ці аргументи.

Жодних інших підстав для відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 за її заявою від 02 квітня 2025 року ГУ ПФУ в Харківській області не навело.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що з огляду на встановлені фактичні обставини та зміст правових норм, які регулюють спірні правовідносини, рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 09 квітня 2025 року № 054450003748 підлягає визнанню протиправним.

Висновок суду про протиправність рішення ґрунтується на тому, що воно не відповідає критеріям, наведеним у п. п. 3, 5, 6 ч. 2 ст. 2 КАС, є необґрунтованим та не може вважатися таким, що прийнято добросовісно і розсудливо.

Відмовляючи позивачці в перерахунку пенсії, ГУ ПФУ в Харківській області не забезпечило всебічний, повний та об`єктивний розгляд поданих нею документів.

Крім того, в процесі розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії і прийнятті оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Харківській області не забезпечило дотримання вимог Закону № 2073.

Суд відзначає, що в процесі адміністративного провадження відповідач не забезпечив дотримання принципів адміністративної процедури, зокрема тих, про які йдеться в п. п. 1, 3, 11 ч. 1 ст. 4 Закону № 2073.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 2073 адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх адміністративних органів, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права (ч. 4 ст. 6 Закону № 2073).

Всупереч приписам ч. ч. 1, 4 ст. 6 Закону № 2073 у спірних правовідносинах ГУ ПФУ в Харківській області застосовувало норми ст. 9 Закону № 1207 без урахування висновків Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 2073 адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 8 Закону № 2073 адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону № 2073 адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом; адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.

Всупереч приписам ч. ч. 1, 2, 3 ст. 8 Закону № 2073 ГУ ПФУ в Харківській області не забезпечило належність і повноту з`ясування обставин, що мали значення для вирішення питання щодо наявності/відсутності у ОСОБА_1 права на перерахунок пенсії; не з`ясувало всі обставини, які мали значення для вирішення справи.

Пенсійний орган обмежився загальною вказівкою на те, що довідка від 21 лютого 2025 року № 60 видана на тимчасово окупованій території України.

Між тим, ГУ ПФУ в Харківській області не встановило, чи є товариство з обмеженою відповідальністю «Крок» незаконним органом або підприємством, створеним незаконним органом, в розумінні Закону № 1207; не з`ясувало, які функції виконувало товариство з обмеженою відповідальністю «Крок» при видачі довідки від 21 лютого 2025 року № 60 тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 2073 адміністративний орган зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи.

За правилами ч. 2 ст. 16 Закону № 2073 адміністративний орган не може зобов`язувати особу самостійно отримувати документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження, якщо такий обов`язок не визначено законом.

Ч. 3 ст. 16 Закону № 2073 адміністративний орган не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що належать до сфери управління такого органу.

Ст. 47 Закону № 2073 визначені обов`язки адміністративного органу під час підготовки справи до розгляду та вирішення.

Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону № 2073 під час підготовки справи до розгляду та вирішення, крім невідкладного розгляду та вирішення справи (ст. 60 цього Закону), адміністративний орган встановлює наявність та достатність матеріалів у справі, а також за необхідності: витребовує додатково документи та відомості, що перебувають у володінні органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, що належить до сфери його управління.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону № 2073 адміністративний орган витребовує документи та відомості, необхідні для вирішення справи, з дотриманням принципу офіційності.

Дослідження обставин справи регламентовано нормами ст. 52 Закону № 2073.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону № 2073 адміністративний орган досліджує обставини, що мають значення для вирішення справи, виходячи з принципів законності та офіційності.

Адміністративний орган визначає відповідно до законодавства способи та обсяг встановлення обставин справи. При цьому адміністративний орган не обмежений доводами учасників адміністративного провадження, наданими ними доказами та клопотаннями (ч. 2 ст. 52 Закону № 2073).

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону № 2073 адміністративний орган повинен неупереджено дослідити всі обставини справи, у тому числі ті, що є сприятливими, а також ті, що є несприятливими для учасників адміністративного провадження.

Забороняється вимагати від учасника адміністративного провадження надання доказів, які не стосуються обставин справи, а також всупереч принципу офіційності, згідно з яким обов`язок збирання доказів покладений на адміністративний орган (ч. 4 ст. 52 Закону № 2073).

При розгляді заяви ОСОБА_1 від 02 квітня 2025 року ГУ ПФУ в Харківській області також не дотриманий принцип офіційності.

Так, пенсійний орган не вжив жодних заходів для з`ясування статусу товариства з обмеженою відповідальністю «Крок», зокрема не використав відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тобто відомості, що перебувають у володінні органу державної влади, для того, щоб встановити, чи належить це товариство до юридичних осіб, створених за законодавством України.

Прийняття рішення у справі регламентовано нормами ст. 69 Закону № 2073.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону № 2073 за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.

Вимоги до змісту адміністративного акта наведені у ст. 71 Закону № 2073.

Так, згідно з ч. 1 ст. 71 Закону № 2073 письмовий адміністративний акт або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, складається із вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин.

Адміністративний акт містить підпис та/або печатку (у тому числі електронні), якщо інше не передбачено законом, та повне ім`я відповідальної посадової особи адміністративного органу.

У вступній частині зазначаються найменування адміністративного органу, дата прийняття адміністративного акта та його реєстраційний номер, відомості в обсязі, достатньому для встановлення особи адресата адміністративного акта, та його контактні дані.

Мотивувальна частина адміністративного акта складається згідно з вимогами цього Закону.

У резолютивній частині адміністративного акта зазначається суть прийнятого за результатами розгляду справи рішення. Крім того, можливе викладення додаткових положень, визначених цією статтею.

У заключній частині зазначаються строк набрання адміністративним актом чинності та спосіб визначення такого строку. В адміністративному акті, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи або покладає на неї певний обов`язок, зазначаються строки і порядок його оскарження (у тому числі найменування та місцезнаходження адміністративного органу, який є суб`єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов). У разі якщо подання скарги чи пред`явлення позову не зупиняє дію адміністративного акта, у заключній частині повинна міститися вказівка на такий винятковий правовий наслідок з посиланням на правові підстави для такого винятку.

Рішення, яке є предметом спору, не повною мірою відповідає вимогам ст. 71 Закону № 2073 щодо змісту адміністративного акта.

Так, заключній частині цього рішення відсутні відомості про строк набрання ним чинності та спосіб визначення такого строку, а роз`яснення строків і порядку оскарження носить формальний характер і не відповідає вимогам Закону № 2073.

Вимоги до мотивування (обґрунтування) адміністративного акта визначені ст. 72 Закону № 2073.

Згідно з ч. 1 ст. 72 Закону № 2073 адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених ч. 6 цієї статті).

Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 Закону № 2073 у мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: 1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); 2) фактичні обставини справи; 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.

Для окремих видів справ законодавством можуть визначатися додаткові відомості, що зазначаються у мотивувальній частині адміністративного акта (ч. 4 ст. 72 Закону № 2073).

Згідно з ч. 5 ст. 72 Закону № 2073 відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.

Ч. 6 ст. 72 Закону № 2073 передбачено, що мотивування (обґрунтування) адміністративного акта не вимагається, якщо: 1) адміністративний орган задовольнив заяву, при цьому адміністративний акт не стосується прав, свобод чи законних інтересів інших осіб; 2) адміністративний орган під час здійснення інспекційних (контрольних, наглядових) повноважень не виявив порушень законодавства.

Рішення, яке є предметом спору, не відповідає вимогам мотивування (обґрунтування) адміністративного акта, визначеним ст. 72 Закону № 2073.

Суд наголошує, що в контексті спірних правовідносин йшлося про прийняття рішення про відмову в перерахунку пенсії, тобто про відмову особі в реалізації її права на належне пенсійне забезпечення.

Відтак, таке рішення потребувало ретельного, повного і чіткого обґрунтування, чого відповідачем не було забезпечено.

Зокрема, рішення, яке є предметом спору, не містить висновків і мотивів пенсійного органу, які дозволили йому ототожнити товариство з обмеженою відповідальністю «Крок» з «органом влади з територій, які не підконтрольні українській владі». Між тим таке мотивування було важливим в контексті спірних правовідносин, оскільки єдина підстава для відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії це те, що довідка про заробітну плату, є «документом, який виданий органами влади з території, яка не підконтрольна українській владі, а тому не підлягає виконанню».

Умови правомірності адміністративного акта наведені у ст. 87 Закону № 2073.

Згідно з ч. 1 ст. 87 Закону № 2073 адміністративний акт є правомірним, якщо він прийнятий компетентним адміністративним органом відповідно до закону, що діяв на момент прийняття акта.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону № 2073 протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним ч. 1 цієї статті, зокрема:

1) прийнятий адміністративним органом, що:

а) не мав на це повноважень;

б) використав дискреційні повноваження незаконно;

2) суперечить положенням закону щодо форми та змісту адміністративного акта;

3) порушує норми матеріального права;

4) не відповідає принципам адміністративної процедури.

Порушення адміністративним органом передбаченої законом адміністративної процедури, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, не спричиняє протиправності адміністративного акта (ч. 3 ст. 87 Закону № 2073).

Оскільки рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 09 квітня 2025 року № 054450003748 не відповідає принципам адміністративної процедури, є протиправним, порушене право позивачки підлягає поновленню шляхом скасування цього рішення.

Виходячи з встановлених фактичних обставин та правового регулювання спірних правовідносин, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС для повного та ефективного захисту порушеного права позивачки на належне пенсійне забезпечення суд вважає за необхідне також застосувати такий спосіб захисту як зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком за її заявою від 02 квітня 2025 року № 2309 з врахуванням відомостей про заробітну плату, наведених в довідці від 21 лютого 2025 року № 60, яка видана товариством з обмеженою відповідальністю «Крок» на підставі особового рахунку № 738 за 1980-1982 роки і містить інформацію про заробітну плату ОСОБА_1 за період роботи в Донецькому спеціалізованому управлінні № 416 треста «Донбаспромелектромонтаж».

Суд зауважує, що з огляду на приписи п. п. 4.2, 4.10 Порядку № 22-1 належним відповідачем за позовними вимогами ОСОБА_1 є ГУ ПФУ в Харківській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у її призначенні.

Отже, саме на ГУ ПФУ в Харківській області суд покладає обов`язок провести перерахунок пенсії позивачки.

За визначенням, наведеним у п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону № 2073, дискреційне повноваження повноваження, надане адміністративному органу законом, обрати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Як визначено у Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року, дискреційні повноваження означають свободу адміністрації оцінювати ситуації й приймати у них рішення, надають адміністрації простір у здійсненні вибору між вільними рішеннями.

Проявом адміністративного розсуду може бути:

а) коли норма, встановлюючи певні варіанти рішень, зобов`язує орган зробити вибір одного з варіантів;

б) коли норма уповноважує орган або посадову особу діяти на власний розсуд і при цьому настання правових наслідків не пов`язується конкретними умовами тощо.

Суд відзначає, що Закон № 1058, серед іншого, надає особі, яка звертається за призначенням (перерахунком) пенсії, право на обчислення пенсії з врахуванням заробітної плати (доходу) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Відтак, за встановлених фактичних обставин, зокрема з урахуванням бажання ОСОБА_1 та враховуючи, що довідка від 21 лютого 2025 року № 60 є належним документом для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу до 30 червня 2000 року, у пенсійного органу був лише один варіант правомірної поведінки прийняти рішення про перерахунок пенсії позивачки за її заявою від 02 квітня 2025 року.

Отже, у спірних правовідносинах повноваження пенсійного органу не є дискреційними.

Як наслідок, застосований судом спосіб захисту порушеного права позивачки не становить втручання в дискреційні повноваження відповідача.

Разом з цим не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 в частині покладання на ГУ ПФУ в Харківській області обов`язку «виплати додаткові кошти, починаючи з 02 квітня 2025 року».

Суд відзначає, що одним із наслідків запровадження принципу екстериторіальності стало розмежування функцій пенсійних органів з розгляду заяв про призначення (перерахунок) пенсії та проведення виплати пенсії.

Сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок) пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території.

Після прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення (перерахунок) пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Суд зауважує, що в контексті спірних правовідносин ГУ ПФУ в Харківській області не є органом, що призначає пенсію, до обов`язків (повноважень) якого належить виплата ОСОБА_1 пенсії. Таким органом є ГУ ПФУ в Донецькій області.

Разом з цим, як на час звернення позивача до суду з цим позовом, так і на час розгляду цієї справи по суті, перерахунок пенсії ОСОБА_1 за її заявою від 02 квітня 2025 року № 2309 ГУ ПФУ в Харківській області ще не проводило, відповідне рішення ГУ ПФУ в Харківській області до ГУ ПФУ в Донецькій області ще не надходило.

Аналіз положень п. п. 4.2, 4.10 Порядку № 22-1 зумовлює висновок, що в контексті спірних правовідносин до повноважень ГУ ПФУ в Харківській області належить прийняття рішення про перерахунок пенсії та направлення цього рішення до ГУ ПФУ в Донецькій області. Виплата ж пенсії після її перерахунку повноваження ГУ ПФУ в Донецькій області.

Однак перерахунок пенсії позивачки ще не проведений, відповідне рішення ГУ ПФУ в Харківській області до ГУ ПФУ в Донецькій області ще не надходило.

Відтак, відсутні правові та фактичні підстави для залучення ГУ ПФУ в Донецькій області до участі у цій справі в якості другого відповідача та покладання на нього будь-яких обов`язків, в тому числі щодо виплати ОСОБА_1 пенсії після її перерахунку з врахуванням фактично виплачених сум чи «виплати додаткових коштів, починаючи з 02 квітня 2025 року», (як це сформулювала позивач).

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн (квитанція від 09 квітня 2025 року).

Докази здійснення інших судових витрат позивач не надав.

Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, заявлених позивачем, суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов`язання прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а тому за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області на користь позивача підлягають присудженню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код 14099344, місцезнаходження: 61022, Харківська обл., м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під`їзд 3, поверх 2) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09 квітня 2025 року № 054450003748.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком за її заявою від 02 квітня 2025 року № 2309 з врахуванням відомостей про заробітну плату, наведених в довідці від 21 лютого 2025 року № 60, яка видана товариством з обмеженою відповідальністю «Крок» на підставі особового рахунку № 738 за 1980-1982 роки і містить інформацію про заробітну плату ОСОБА_1 за період роботи в Донецькому спеціалізованому управлінні № 416 треста «Донбаспромелектромонтаж».

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

8. Повне судове рішення складено 16 травня 2025 року.

Суддя Т.О. Кравченко