Рішення № 127473788, 20.05.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 року Справа № 160/8932/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України (відповідач-1), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (відповідач-2) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом (з урахуванням уточненого позову), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ДСА України щодо не забезпечення ТУ ДСА України в Дніпропетровській області в повному обсязі в асигнуваннях на проведення видатків з виплати мені суддівської винагороди за період з 01.01.2025 по 28.02.2025, допомоги на оздоровлення та остаточного розрахунку при моєму звільненні, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2025 в розмірі 3028 грн;

- зобов`язати ДСА України забезпечити ТУ ДСА України в Дніпропетровській області в повному обсязі в асигнуваннях на проведення видатків з виплати мені суддівської винагороди за період з 01.01.2025 по 28.02.2025, допомоги на оздоровлення та остаточного розрахунку при моєму звільненні, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2025 в розмірі 3028 грн;

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2025 по 28.02.2025, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу судді, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2025 року у розмірі 2102,00 гривні;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 по 28.02.2025 включно на підставі частин 2, 3, 4, 5, 7 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2025 року складає 3028,00 грн., з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,2, доплати за вислугу років у розмірі 40% від посадового окладу та доплати за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15% посадового окладу судді відповідного суду, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті;

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати сум при проведенні остаточного розрахунку при моєму звільненні, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області здійснити остаточний розрахунок та виплату сум при звільненні із суддею Самарського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2025, а саме у розмірі 3028 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів;

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо видачі довідки № Б-с-334 від 03.03.2025 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій суми посадового окладу та доплати за вислугу та за науковий ступінь обраховані виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області видати судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська у відставці ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій суми посадового окладу та доплати за вислугу та науковий ступінь обраховані, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 3028 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що працював на посаді судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська. При цьому, суддівська винагорода нарахована та виплачена відповідачем-2 за період з 01.01.2025 по 28.02.2025, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2025 року, в розмірі 2102 грн. Водночас, позивач посилається на те, що відповідно до приписів Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 2025 рік у розмірі 3028 грн. Таким чином, позивач стверджує, що розмір виплаченої йому винагороди не відповідає розміру, встановленому спеціальним Законом, що в свою чергу призвело до зменшення розміру суддівської винагороди і, відповідно, порушення його прав та гарантій.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - задоволено частково. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37988155). У задоволенні іншої частини клопотання - відмовлено.

Запропонувано відповідачам у разі невизнання адміністративного позову подати до суду відзив на позов разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення (в разі неможливості їх подання - зазначити докази, які не можуть бути подані разом з відзивом із зазначенням причин їх неподання) та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, відповідно до вимог ст. 162 КАС України.

Витребувано у Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, наступні документи:

- інформацію про те, чи передбачав затверджений на 2025 рік для Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області кошторис видатків та щомісячний розпис видатків, обсяг фінансування витрат на виплату суддівської винагороди достатньо коштів (бюджетних асигнувань) для обчислення та виплати суддівської винагороди із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01.01.2025 (3028 грн) (тобто, чи виділено головним розпорядником (Державною судовою адміністрацією України) Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області достатньо коштів для обчислення та виплати у період з 01.01.2025 по 28.02.2025 суддівської винагороди із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн;

- інформацію у формі пояснень та її документальне підтвердження про те, чи могла б бути виплачена суддівська винагорода судді у відставці Самарського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за період з 01.01.2025 по 28.02.2025 із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01.01.2025 (3028 грн) за рахунок тих бюджетних асигнувань, що передбачалися для Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в затвердженому на 2025 рік кошторисі та щомісячному розписі видатків;

- докази (розрахунки, довідки про доходи тощо) щодо розміру виплаченої судді у відставці Самарського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2025 по 28.02.2025 помісячно, із зазначенням її складових та прожиткового мінімуму з якого вона обраховувалась, а також із включенням сум, виплачених позивачу при звільненні.

ТУ ДСА в Дніпропетровській області 08.04.2025 подано до суду відзив на позовну заяву та витребувані судом докази (кошторис на 2025 рік, план асигнувань на 2025 рік та план спеціального фонду бюджету на 2025 рік, інформація про стан фінансування, нарахування та кредиторської заборгованості, довідка про розмір нарахованої суддівської винагороди). У поданому відзиві відповідач-1 зазначив, що, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 № 4059-IX (далі - Закон № 4059-IX), встановлено прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня - 2102 гривні. Разом з тим, порівняльний аналіз змісту норм пункту 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII та статті 7 Закону №4059-IX (в частині встановлення розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді) дає підстави для висновку, що норму пункту 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII та норму статті 7 Закону №4059-IX (у вказаній частині) викладено в різному формулюванні, але при однаковому розумінні розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, тобто за обома цими нормами базовий розмір посадового окладу судді визначається з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений станом на 01 січня 2025 року. Таким чином, позивачу як нараховувалося, так і виплачувався 30 прожиткових мінімумів, встановлених Законом № 1402-VIII. Територіальне управління здійснює всі нарахування і виплати лише у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. Фінансування за КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода» у 2025 рік, здійснювалась згідно, затвердженого Державною судовою адміністрацією України кошторису (зі змінами) та плану асигнувань на 2025 рік. Кошторисом ТУ ДСА України в Дніпропетровській області на 2025 рік, затвердженим ДСА України, видатки на оплату праці, у т.ч. суддівської винагороди, передбачені, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2102,00 грн, з урахуванням ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік». Таким чином, Територіальне управління, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2025 рік), а тому діяло в межах чинного законодавства. У задоволенні позовних вимог відповідач-1 просив відмовити, розгляд справи проводити без його участі у зв`язку з великою завантаженістю.

01.05.2025 від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 закрито підготовче провадження в адміністративній справі № 160/8932/25.

Призначено справу до судового розгляду по суті на 20 травня 2025 року о 10:45 год у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: 49005, м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5, зала №2. Розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, Державної судової адміністрації України - розпочато спочатку.

Відповідач-1 ухвалу від 31.03.2025 та позовну заяву з додатками отримав засобами підсистеми «Електронний Суд», проте, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У судове засідання 20.05.2025 учасники справи не з`явились.

Згідно вимог ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Указом Президента України №713/2010 від 18.06.2010 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 було призначено суддею Самарського районного суду м. Дніпропетровська.

Указом Президента України №157/2017 від 12.06.2017 року ОСОБА_1 призначено безстроково на посаду судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська.

Наказом голови Самарського районного суду м. Дніпропетровська №10-ОС від 27.01.2025 року ОСОБА_1 з 01.01.2025 року встановлена щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу та доплата за науковий ступінь кандидата юридичних наук у розмірі 15% посадового окладу.

Рішенням Вищої ради правосуддя №301/0/15-25 від 20.02.2025 вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади судді Самарського районного суду міста Дніпропетровська у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Наказом голови Самарського районного суду м. Дніпропетровська №14-ОС від 26.08.2025 року ОСОБА_1 відраховано зі штату суду з посади судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська у зв`язку зі звільненням у відставку 28.02.2025.

За період з 01.01.2025 по 28.02.2025 відповідач-2 нараховував позивачу суддівську винагороду, а також здійснив остаточний розрахунок при звільненні, для визначення розміру яких використовувалася величина «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2025 року, у розмірі 2 102,00 гривні».

При цьому, як стверджує позивач, відповідач-2 повинен був нарахувати та виплатити суддівську винагороду, а також остаточний розрахунок при звільненні, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році, встановленого на 01 січня 2025 року у розмірі 3028 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідачів, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За змістом ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Приписами статті 43 Конституції України визначено, зокрема, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом - Законом України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі по тексту Закон № 1402-VIII), гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 № 11-р/2018.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом № 1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

У преамбулі Закону № 1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 1402-VIII зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів.

Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 2 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до ст. 136 Закону №1402-VIII суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

З 30.09.2016 набрали чинності зміни, унесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (далі по тексту - Закон № 1401-VIII).

Законом №1401-VIII, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України від 15.07.1999 № 966-XIV Про прожитковий мінімум, відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Зі змісту означеної норми Закону № 966-XIV вбачається, що у ній закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік від 11 листопада 2024 року № 4059-IX (далі по тексту - Закон України № 4059-IX) встановлено, що у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років 3196 гривень; працездатних осіб 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, 2102 гривні.

Слід зазначити, що зміни до Закону № 1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.

Водночас Законами України № 1082-IX, № 1928-IX, № 2710-IX фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.

Проте, означені Закони України № 1082-IX, № 1928-IX, № 2710-IX, не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Отже, Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2025 у розмірі 3028,00 грн. на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102,00 грн.), на підставі Законів України № 3460-IX та № 4059-IX, була неправомірною.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.07.2023 у справі №240/3795/22, від 12.07.2023 у справі №140/5481/22, від 13.07.2023 у справі №280/1233/22, від 15.08.2023 у справі №120/19262/21.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем нараховано та виплачено позивачу за спірний період суддівську винагороду, а також , виходячи з розрахункової величини у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн. Така обставина не заперечується сторонами по справі.

Окрім цього, відповідачем-2 у відзиві на позовну заяву зазначено, що оскільки Територіальне управління з 01 січня 2025 року не мало правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України про «Державний бюджет України на 2025 рік», то, відповідно, і вихідну допомогу судді у зв`язку з відставкою, а також остаточний розрахунок при звільненні з такого ж розрахунку.

При цьому, як зазначено вище, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2025 (3028,00 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102,00 грн.), на підставі Закону України № 4059-IX, була неправомірною.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач, нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду, а також остаточний розрахунок при звільненні із застосуванням прожиткового мінімуму - 2102,00 грн., діяв з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статей 135, 136 Закону №1402-VIII, що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності судді.

Таким чином, відповідачем-2 вчинено протиправні дії щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 01.01.2025 по 28.02.2025, допомоги на оздоровлення, а також сум при проведенні остаточного розрахунку при звільненні в розмірі посадового окладу судді, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2025 року у розмірі 2102,00 гривні.

Оскільки судом визнано протиправність щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 01.01.2025 по 28.02.2025, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102грн, то наявні підстави для зобов`язання відповідача-2 видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із зазначенням розміру посадового окладу та доплати за вислугу та науковий ступінь обрахованого, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 3028 грн

Застосовуючи практику Верховного Суду щодо аналогічних правовідносин, суд зазначає, що у постанові від 10.11.2021 у справі №400/2031/21, розглядаючи спір у подібних правовідносинах щодо обчислення суддівської винагороди із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн, Верховний Суд дійшов таких висновків: «виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України. Відповідач (ТУ ДСА України) як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі.

Тому для правильного вирішення цієї справи та обрання ефективного способу захисту порушених прав судам потрібно з`ясувати також участь ДСА України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні прожиткового мінімуму «для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» при виплаті суддівської винагороди, передбачених абзацом 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», відтак визначити правовий статус цього державного органу в адміністративному спорі - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору чи відповідач (другий відповідач)».

У цьому зв`язку Верховним Судом зазначено, що причиною невиплати позивачу суддівської винагороди в повному обсязі протягом спірного періоду може бути недостатність виділених відповідачу коштів (бюджетних асигнувань) на ці потреби. У такому випадку невиплату суддівської винагороди в повному обсязі можна пов`язувати із діяльністю ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; стаття 148 Закону №1402-VIII), відповідно як суб`єкта владних повноважень, рішеннями/діями якого порушено право особи (судді).

Суд Касаційної інстанції зазначив, що в іншому випадку, коли ДСА України виділила відповідачу достатньо коштів для виплати суддівської винагороди (зокрема й позивачу) з урахуванням вимог статті 135 Закону №1402-VIII (затвердивши відповідний кошторис), але відповідач натомість розпорядився цими коштами з урахуванням зменшеного розміру прожиткового мінімуму, є підстави стверджувати, що невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі, як наслідок виникнення заборгованості з її виплати (перед позивачем), є результатом дій/рішень відповідача, а тому спосіб захисту повинен співвідноситися/пов`язуватися з цими діями та їх наслідками".

У наданих до суду поясненнях відповідач-2 зазначив, що кошторисом ТУ ДСА України в Дніпропетровській області на 2025 рік, затвердженим ДСА України, видатки на оплату праці, у т.ч. суддівської винагороди, передбачені, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2102,00 грн, з урахуванням ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік». Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, для обрахунку посадового окладу судді керувалося розрахунковою величиною 2 102,00 грн, для чого в Державному бюджеті України на 2025 рік були передбачені відповідні асигнування. Натомість для застосування розрахункової величини 3028 грн, бюджетних асигнувань не передбачалося. Таким чином, ТУ ДСА України в Дніпропетровській області проводило нарахування та виплату суддівської винагороди позивачу з 01.01.2025 по 28.02.2025 із застосуванням на підставі статей 7 Закону №2710-ІХ розрахункової величини "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді" у розмірі 2102,00 грн.

Таким чином, з урахуванням наданих відповідачем-2 пояснень, а також кошторису та плану асигнувань на 2025 рік, територіальним управлінням як розпорядником коштів нижчого рівня здійснено виплату суддівської винагороди із застосуванням норм ст. 7 Законів №2710-ІХ в рамках виділених йому бюджетних асигнувань.

Отже, враховуючи те, що ДСА України є головним розпорядником бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів, суд дійшов висновку, що спір у даній справі безпосередньо пов`язаний із діяльністю ДСА України, а ДСА України є особою, яка має відповідати за цим позовом.

З урахуванням статусу ДСА України, як головного розпорядника бюджетних коштів та учасника бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 року у справі № 280/788/19 дійшов висновку про правильність рішення судів у спорі "щодо розміру суддівської винагороди", яким зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування розпорядника коштів нижчого рівня з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого для виконання рішень судів на користь суддів, для проведення виплати судді недоотриманих сум суддівської винагороди.

Також аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.02.2022 року у справі № 160/10554/20.

Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом:

- визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 по 28.02.2025, допомоги на оздоровлення та остаточного розрахунку при звільненні, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2025 в розмірі 3028 грн;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України (код ЄДРПОУ 26239738) забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 по 28.02.2025, допомоги на оздоровлення та остаточного розрахунку при звільненні, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2025 в розмірі 3028 грн;

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2025 по 28.02.2025, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу судді, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2025 року у розмірі 2102,00 гривні;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 по 28.02.2025 включно на підставі частин 2, 3, 4, 5, 7 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2025 року складає 3028,00 грн., з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,2, доплати за вислугу років у розмірі 40% від посадового окладу та доплати за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15% посадового окладу судді відповідного суду, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті;

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 сум при проведенні остаточного розрахунку при звільненні, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області здійснити остаточний розрахунок та виплату ОСОБА_1 сум при звільненні з посади судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2025, а саме у розмірі 3028 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів;

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо зазначення у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № Б-с-334 від 03.03.2025 розмірів складових суддівської винагороди, обрахованих, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області видати судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська у відставці ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із зазначенням розмірів складових суддівської винагороди (посадовий оклад, доплата за вислугу року та доплата за науковий ступінь), обрахованих, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 3028 грн.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат у вигляді судового збору, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», а докази понесення ним інших судових витрати відсутні, виходячи з положень ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 по 28.02.2025, допомоги на оздоровлення та остаточного розрахунку при звільненні, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2025 в розмірі 3028 грн.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України (код ЄДРПОУ 26239738) забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2025 по 28.02.2025, допомоги на оздоровлення та остаточного розрахунку при звільненні, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2025 в розмірі 3028 грн.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2025 по 28.02.2025, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу судді, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2025 року у розмірі 2102,00 гривні.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 26239738) провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2025 по 28.02.2025 включно на підставі частин 2, 3, 4, 5, 7 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2025 року складає 3028,00 грн., з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,2, доплати за вислугу років у розмірі 40% від посадового окладу та доплати за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15% посадового окладу судді відповідного суду, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 сум при проведенні остаточного розрахунку при звільненні, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 26239738) здійснити остаточний розрахунок та виплату ОСОБА_1 сум при звільненні з посади судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2025, а саме у розмірі 3028 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо зазначення у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № Б-с-334 від 03.03.2025 розмірів складових суддівської винагороди, обрахованих, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області видати судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська у відставці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із зазначенням розмірів складових суддівської винагороди (посадовий оклад, доплата за вислугу року та доплата за науковий ступінь), обрахованих, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 3028 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 20.05.2025.

Суддя Н.Є. Калугіна