Рішення № 127473480, 19.05.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2025 рокуСправа №160/6919/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до 1-Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області, 2-Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до 1- Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області, 2- Державної судової адміністрації України, в якому просить:

визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 у період з 01 січня 2025 року по 28 (включно) лютого 2025 року суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2025 року у розмірі 2102,00 грн.;

зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату судді ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену суддівську винагороду за період з 01 січня 2025 року по 28 (включно) лютого 2025 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-УШ виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2025 року (3028,00 грн.), з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті;

визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення фінансування виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2025 року по 28 (включно) лютого 2025 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2025 році 3028,00 грн.;

зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування виплати належної судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2025 року по 28 (включно) лютого 2025 року з включенням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2025 році 3028,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що позивач отримував суддівську винагороду за вказані вище спірні періоди, у менщому розмірі ніж передбачено чинним законодавством України.Натомістьст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»станом на 1 січня установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб3028 грн. Позивач вважає, що розмір виплаченої йому винагороди не відповідає розміру, встановленому спеціальним Законом, що в свою чергу призводить до зменшення розміру суддівської винагороди.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 року відкрито провадження по справі №160/6919/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, заперечує проти позовних вимогу відзиві на позовну заяву, обґрунтовуючи наступним.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 № 4059-ІХ, встановлено прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня - 2102 гривні.

В Законі №4059-ІХ, законодавцем конкретизовано перелік працездатних осіб та встановлено окремі розміри прожиткового мінімуму для суддів, прокурорів окружної прокуратури та працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, що у спірному випадку (для суддів) не суперечить Конституції України та Закону № 1402-VIII.

Аналіз такого правового регулювання дає підстави для висновку про те, що законодавець чітко передбачив, що для визначення посадових окладів усіх суддів застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, установлений на 01 січня відповідного календарного року.

Закон №4059-ІХ в судовому порядку не скасовувався, неконституційним не визнавався та є чинним.

Відповідно до статі 116 Бюджетного Кодексу України здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч Бюджетного Кодексу України чи закону про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

З системного аналізу норм бюджетного законодавства вбачається, що розпорядник бюджетних коштів має право здійснювати відповідні видатки, у тому числі пов`язані з виплатою заробітної плати, виключно в межах бюджетних асигнувань. Отже, Територіальне управління здійснює всі нарахування і виплати лише у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом.

Фінансування за КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода» у 2025 році, здійснюється згідно, затвердженого Державною судовою адміністрацією України кошторису та плану асигнувань на 2025 рік.

Кошторисом ТУ ДСА України в Дніпропетровській області на 2025 рік, затвердженим ДСА України, видатки на оплату праці, у т.ч. суддівської винагороди, передбачені, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2102,00 грн, з урахуванням ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

Державна судова адміністрація України відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надала.

Відповідач-2 про розгляд справи був повідомлений належним чином, шляхом доставлення 20.03.2025 до його електронного кабінету ухвали суду від 17.03.2025, що підтверджується довідкою Дніпропетровського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 відповідно до рішення Верховного Суду від 06.06.2022 №178/0/149-22 «Про відрядження судді Михайлівського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області» був відряджений до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області для здійснення правосуддя з 07 червня 2022 року.

Відповідно до наказу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.06.2022 №27-к «Про тимчасове переведення в порядку відрядження судді ОСОБА_1 », наказано вважати суддю ОСОБА_1 , відрядженого із Михайлівського районного суду Запорізької області, таким , що приступив до виконання повноважень судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області із 09 червня 2022 року до прийняття рішення про закінчення відрядження судді, з посадовим окладом згідно штатного розпису.

Позивач зазначає, що в період з 01 січня 2025 року по 28 лютого 2025 року включно відповідач нарахував йому суддівську винагороду, для визначення сум якої використовувалася величина в розмірі 2102,00 грн. під назвою «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».

Однак відповідно до приписів спеціального закону, яким є Закон України «Про судоустрій і статус суддів» відповідач повинен був нараховувати суддівську винагороду в 2024 році виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2025 року в розмірі 3028,00 грн..

Вважаючи дії відповідача-1 протиправними, такими, що порушують право особина належне матеріальне забезпечення, позивач з позовом звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно дост. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Заст. 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно дост. 130 Конституції Україниустановлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Статтею 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»(Закон № 1402-VІІІ) передбачено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаютьсяКонституцією Українита законом. Зміни до цьогоЗаконуможуть вноситися виключно законами про внесення змін доЗакону України «Про судоустрій і статус суддів».

Частинами 1, 2ст. 135 Закону № 1402-VІІІвстановлено, що суддівська винагорода регулюється цимЗакономта не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 135 Закону № 1402 базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»(Закон №4059-IX) установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум працездатних осіб - 3028 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

За визначенням уст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV(Закон № 966-XIV) прожитковий мінімумце вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Законом № 966-XIVзакріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Законом № 1402-VIII, який є спеціальним для спірних правовідносин, встановлено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені доКонституції України, згідно ізЗаконом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», серед іншого,статтю 130 Конституції Українивикладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».

Відповідно до ч. 5ст. 242 КАС Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із позицією Верховного Суду у цій категорії спорівЗаконом № 1402-VIIIзакріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначенаЗаконом № 1402-VIII(постанови від 10.11.2021 у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 02.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 13.07.2023 у справі №280/1233/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі №120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі №240/2978/22, від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, від 20.11.2023 у справі № 120/709/22-а, від 12.09.2024 у справі №580/2522/24.

У постанові від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21 Верховний Суд сформулював наступні правові висновки:

-Законом України «Про судоустрій і статус суддів»закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

- суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначенаЗаконом України «Про судоустрій і статус суддів»;

- змінаЗаконом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.

Таким чином, заміна гарантованоїКонституцією Україниоднієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року (2270 грн) на іншу розрахункову величину, якаЗаконом №1402-VIIIне передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн), на підставі абз. 5ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», була неправомірною.

Виплата суддівської винагороди регулюєтьсяст. 130 Конституції Українитаст. 135 Закону № 1402-VIIIй норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Докази, що у спірний період Державна судова адміністрація України виконала свої повноваження для забезпечення виплати позивачу суддівської винагороди із урахуванням прожиткового мінімуму величиною 3028,00 грн, матеріали справи не містять.

В силу частин 1 і 2ст. 22 Бюджетного кодексу України, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

ДСА України є головним розпорядником бюджетних коштів.

Пунктами 2 та 4 ч. 5ст. 22 Бюджетного кодексу Українипередбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів: організовує та забезпечує на підставі Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та плану діяльності на середньостроковий період складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Згідноч. 1ст. 23 Бюджетного кодексу Українибудь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 №141/0/15-19, Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.

Державна судова адміністрація України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів (пункт 2 Положення).

Відповідно до правил частин 3 і 4ст. 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.

Заст. 149 цього Законусуди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цьогоЗакону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленомуБюджетним кодексом України.

Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом (ч. 1ст. 151 Закону № 1402-VІІІ).

Підпунктами 2 та 7 ч. 1ст. 152 Закону № 1402-VІІІвстановлено, що Державна судова адміністрація України забезпечує належні умови діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених цим Законом; готує бюджетний запит.

Виходячи з наведених норм права, головним розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів є Державна судова адміністрація України.

Суд приходить до висновку, щооскільки заміна гарантованоїКонституцією Україниоднієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2025 року на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі ст. 7 Закону №4059-IX є неправомірною, дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 01 січня 2025 року по 28 лютого 2025 року, обчислених, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 грн. є протиправними.

Водночас, Державна судова адміністрація України не забезпечила фінансування виплати належної позивачу суддівської винагороди у 2025 році у повному обсязі, чим допустила протиправну бездіяльність.

Як наслідок, підлягає задоволенню вимога позивача про зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області.

Такий спосіб захисту порушеного права підтверджено Верховним Судом у постановах від 15.08.2023 у справі № 120/19262/21-а, від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, від 27.07.2023 у справі № 240/3795/23.

За приписами ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягаютьзадоволенню.

Згідно ч. 1ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судом не здійснюєтьсярозподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.243-246,250,262,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до 1-Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (пр. Дмитра Яворницького, 57, к. 301, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 26239738), 2- Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795), провизнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії-задовольнити.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 у період з 01 січня 2025 року по 28 (включно) лютого 2025 року суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2025 року у розмірі 2102,00 грн.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області пр. Дмитра Яворницького, 57, к. 301,. м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 26239738) провести нарахування та виплату судді ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) недонараховану та невиплачену суддівську винагороду за період з 01 січня 2025 року по 28 (включно) лютого 2025 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-УШ виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2025 року (3028,00 грн.), з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення фінансування виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2025 року по 28 (включно) лютого 2025 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2025 році 3028,00 грн.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області для проведення виплати належної судді ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суддівської винагороди за період з 01 січня 2025 року по 28 (включно) лютого 2025 року, з включенням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2025 році 3028,00 грн.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбаченістаттею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона