Рішення № 127472218, 20.05.2025, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/5089/25

Провадження №2-а/592/105/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі головуючого судді Титаренко В.В., за участю секретаря судового засідання Каплін А.А., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Бережної Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

до Ковпаківського районного суду м. Суми звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач), Департаменту патрульної поліції (далі відповідач 2) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4354393 від 26.03.2025, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №4354393 від 26.03.2025 о 01 год 38 хв в м. Суми по вул. Харківська, 42, він керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортним засобом, чим порушив п. 2.1.а ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП. Відповідно до постанови на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 гривень 00 коп. Зазначає, що вночі з 25 березня на 26 березня він їхав пасажиром на автомобілі Nissan X-Trail разом з побратимом ОСОБА_2 , з яким служать в одній роті, вони повертались додому з бойового завдання, яке виконували в с. Басівка. ОСОБА_2 був за кермом автомобіля на ньому був одягнутий прилад нічного бачення, оскільки рух на автомобілі в зоні бойових дій здійснюється з вимкнутими фарами. Під час руху до м. Суми ОСОБА_2 засліпило, внаслідок чого він не міг продовжувати рух на транспортному засобі, оскільки час відновлення зору після засліплення при використанні приладу нічного бачення складає більше двох годин. Після цього ОСОБА_1 , маючи навички керування транспортними засобами, сів за кермо автомобіля і продовжив рух, оскільки після бойового завдання вони із ОСОБА_2 були вкрай виснажені і їм необхідно було дістатись місця проживання в м. Суми, тим більше відстань була невелика. Посилається на те, що фактично правопорушення було вчинено в умовах крайньої необхідності, однак інспектором не враховано цієї обставини, чим порушено вимоги ст. 268 КУпАП. Тому, у зв`язку з неврахуванням обставин, які характеризують позивача, не дослідження інших доказів, які мають значення для правильного вирішення справи, постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП винесена з грубим порушенням принципу всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Від представника відповідача - Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд залишити без змін постанову серії ЕНА № 4354393 від 26.03.2025 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором взводу № 1 роти № 2 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Пронтом А.В., а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що 25.03.2025 близько 23 год 18 хв в м. Суми по вул. Харківська поблизу буд. № 42 в ході патрулювання нарядом поліції був зупинений транспортний засіб NISSAN, номерний знак НОМЕР_1 , оскільки, водій вищевказаного автомобіля керував транспортним засобом під час дії комендантської години, що зафіксовано на службовий відеореєстратор Xiaomi моделі Yi Car DVR. Інспектор ОСОБА_3 підійшов до позивача, відрекомендувався, пояснив суть правопорушення, попросив надати для перевірки посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб відповідно до п. 2.4 ПДР України. Позивач на вимогу поліцейського пред`явив військовий квиток. Під час перевірки документів позивача через інформаційно-комунікаційну систему «Інформаційний портал Національної поліції України» було встановлено, що позивач позбавлений права керування транспортними засобами на строк один рік відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04.10.2024 у справі № 334/6470/24. Дата набрання законної сили вищевказаної постанови суду - 15.10.2024. Інспектор Пронт А.В. пояснив позивачу, що він порушив вимоги п. 2.1 а ПДР, а саме: керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами на строк один рік, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно з ч. 4 ст. 126 КУпАП. Позивачу було роз`яснено вимоги ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, позивачу права були зрозумілі. 26.03.2025, розглянувши в присутності позивача, матеріали адміністративної справи, ОСОБА_3 виніс постанову серії ЕНА № 4354393 у справі про адміністративне правопорушення про накладення на Позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400,00 грн. Інспектор Пронт А.В. оголосив постанову та вручив її копію Позивачу. Під час вирішення питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності інспектором враховано факт правопорушення та усні пояснення позивача в цій справі. Також зазначає, що позивач до позовної заяви не додає жодних доказів, які б засвідчили ту обставину, що ОСОБА_2 дійсно мав проблеми із зором, внаслідок чого не міг керувати автомобілем. Після завершення розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП щодо позивача, саме ОСОБА_2 сів за кермо автомобіля NISSAN, номерний знак НОМЕР_1 , та продовжив рух.

Ухвалою від 30 квітня 2025 року суд відкрив провадження в адміністративній справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свою позовну заяву підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити, постанову скасувати, адже правопорушення було вчинено в умовах крайньої необхідності.

Представник відповідача - Департаменту патрульної поліції в судовому засіданні відзив на позов підтримала та просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини та зміст спірних правовідносин.

26.03.2025 інспектор 1 взводу 2 роти 1 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області старший лейтенант поліції Пронт А.В. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №4354393 за ч. 4 ст. 126 КУпАП, відповідно до якої 26.03.2025 о 01 год 38 хв в м. Суми, вул. Харківська, 42, водій керував тз, будучи позбавленим права керування тз від 04.02.2024 Ленінським р-н судом м. Запоріжжя, чим порушив п. 2.1.а. ПДР керування тз особою, позбавленою права керування тз.

Відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04.10.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього штраф у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному розгляді в судовому засіданні обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов такого висновку.

Відповідно доч.2ст.2КАС Україниу справахщодо оскарженнярішень,дій чибездіяльності суб`єктіввладних повноваженьадміністративні судиперевіряють,чи прийняті(вчинені)вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законамиУкраїни; 2)з використаннямповноваження зметою,з якоюце повноваженнянадано; 3)обґрунтовано,тобто зурахуванням усіхобставин,що маютьзначення дляприйняття рішення(вчиненнядії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманнямпринципу рівностіперед законом,запобігаючи всімформам дискримінації; 8)пропорційно,зокрема здотриманням необхідногобалансу міжбудь-якиминесприятливими наслідкамидля прав,свобод таінтересів особиі цілями,на досягненняяких спрямованеце рішення(дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

За приписами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Зазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП є, зокрема, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також інші документи.

Ст. 17 КУпАП передбачено, що особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, серед іншого, вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони (стаття 247 КУпАП).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що притягнення особи до адміністративної відповідальності здійснюється за умови повного з`ясування усіх обставин вчинення нею адміністративного правопорушення та виявлення причин, що спричинили його вчинення. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності не достатньо лише встановлення факту вчинення нею порушення, оскільки застосування передбачених нормами КУпАП заходів впливу, можливе лише за умови відсутності обставин, визначених статтями 17, 247 КУпАП та у разі, якщо вина особи повністю доведена належними та допустимими доказами.

Диспозиція ч. 4 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до п. 2.1 а) Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Перевіряючи обставини справи в цій справі, суд встановив, що розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації від 06.11.2023 року № 619-ОД «Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації-начальника обласної військової адміністрації від 25.05.2023 № 205-ОД» установлено з 00 год 00 хв 09.11.2023 на території Сумської області комендантську годину з 23 год 00 хв до 05 год 00 хв, у тому числі шляхом заборони перебування громадян у встановлений період доби на вулицях та інших громадських місцях без спеціально наданих перепусток, а також руху транспортних засобів».

25.03.2025 близько 23 год 18 хв в м. Суми по вул. Харківська поблизу буд. 42 в ході патрулювання нарядом поліції був зупинений транспортний засіб NISSAN, номерний знак НОМЕР_1 , оскільки, водій вищевказаного автомобіля керував транспортним засобом під час дії комендантської години, що зафіксовано на службовий відеореєстратор Xiaomi моделі Yi Car DVR.

Під час перевірки документів ОСОБА_1 через інформаційно-комунікаційну систему «Інформаційний портал Національної поліції України» було встановлено, що останній позбавлений права керування транспортними засобами на строк один рік відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04.10.2024 у справі № 334/6470/24. Дата набрання законної сили вищевказаної постанови суду - 15.10.2024.

Інспектор роз`яснив Мельничуку А.О. підстави притягнення його до адміністративної відповідальності, а саме, те, він порушив вимоги п. 2.1 а ПДР, керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами на строк один рік, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно з ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Також ОСОБА_1 були роз`яснені вимоги ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що зафіксовано на цифрову нагрудну відеокамеру Motorola Solutions моделі Video НОМЕР_2 . Жодних заяв та клопотань ОСОБА_1 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не заявляв.

26.03.2025, розглянувши в присутності ОСОБА_1 матеріали адміністративної справи, працівник патрульної поліції виніс постанову серії ЕНА № 4354393 у справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400,00 грн, постанова була оголошена ОСОБА_1 та останній отримав її копію.

Отже, під час розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, уповноважена особа (інспектор патрульної поліції) діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений законом, з дотриманням положень КУпАП, що регламентують провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Суд не бере до уваги твердження ОСОБА_1 про те, що він діяв у стані крайньої необхідності з огляду на таке.

З наявних у справі відеозаписів вбачається, що після зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 не заперечує факту керування транспортним засобом, в подальшому повідомляє, що разом з побратимом ОСОБА_2 повертались додому з бойового завдання, яке виконували в с. Басівка. Під час руху до м. Суми ОСОБА_2 засліпило, внаслідок чого він не міг продовжувати рух на транспортному засобі. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 вимушений був сісти за кермо транспортного засобу та продовжити рух до місця проживання в м. Суми.

Однак, ОСОБА_1 до позовної заяви не додає жодних доказів, які б засвідчили ту обставину, що ОСОБА_2 дійсно мав проблеми із зором, внаслідок чого не міг керувати автомобілем.

Крім того, суд зауважує, що після завершення розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , саме ОСОБА_2 сів за кермо автомобіля NISSAN, номерний знак НОМЕР_1 , та продовжив рух.

Також під час розгляду адміністративної справи ОСОБА_1 не повідомляв працівників поліції, що він діє у стані крайньої необхідності.

Як зазначалося вище, положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності, однак лише у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.

У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності, така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує».

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 у справі №686/5225/17.

Обов`язковими ознаками крайньої необхідності є вчинення дії: 1) з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, 2) якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами, 3) якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази в розумінні вимог ст. 251 КУпАП, які б доводили, що керування ОСОБА_1 автомобілем, будучи позбавленим права керування транспортним засобом, є виправданим та терміновим у цьому конкретному випадку, зважаючи на значну небезпеку та загрозу для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху.

Суд не встановив жодних обставин, які б загрожували безпеці ОСОБА_1 та його побратима ОСОБА_2 , який їхав разом з ним, іншим особам, учасникам дорожнього руху, та які б змусили його усвідомлено порушити Правила дорожнього руху і керувати транспортним засобом будучи позбавленим права керування транспортними засобами на строк один рік.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність дій інспектора патрульної поліції та, відповідно, відсутність правових підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4354393 від 26.03.2025, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн.

За таких обставин, суд вважає, що позивач був правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, а відтак заявлений позов є необґрунтованим та таким, не підлягає заоволенню.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72-77, 139, 241, 242, 246, 255, 271, 286 КАС України, суд

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 18/1.

Відповідач: Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя В.В. Титаренко