Рішення № 127471727, 15.05.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/13727/25

Провадження № 2/761/6288/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., при секретарі Каніковському Б.А., за участі представника позивача адвоката Шумейко Ю.О., представника відповідача Іванченко В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в обґрунтування якого зазначає, що він є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» шляхом укладення з Відповідачем договору приєднання та відкриття банківського рахунку. На підставі зазначеного договору на його ім`я випущена картка НОМЕР_1 , якій відповідає наступний банківський рахунок № НОМЕР_2 . 03.12.2024 Позивачем реалізовано через біржу ВINANCE відповідно до вимог чинного законодавства в галузі валютного регулювання власні кошти - долар США (USDT) в сумі 441.86, за які йому перераховано покупцем переказ в сумі 19 000 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № Р24А3600073576D9296 від 03.12.2024 14:24. 04.12.2024 Банк в односторонньому порядку зупинив фінансові операції по картковому рахунку, заблокувавши системи дистанційного банківського обслуговування «Приват24». Правомірність блокування Відповідачем карткового рахунку Позивача була можлива тільки по підставах, за процедурою та у межах термінів, встановлених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Проте, відповідно до вищезазначених обставин справи, Відповідач здійснив блокування карткового рахунку Позивача поза підстав, не дотримавши процедури та із значним перевищенням термінів, встановлених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», тим самим порушивши право Позивача на вільне володіння та розпорядження приналежним йому майном - грошовими коштами, що знаходились на заблокованому Відповідачем картковому рахунку Позивача. На підставі наведеного просить суд зобов`язати Відповідача усунути перешкоди у користуванні Позивачем картковим рахунком, відкритими у Відповідача, шляхом розблокування даного карткового рахунку і забезпечення можливості вільно користуватися та розпоряджатися грошовими коштами на цьому поточному рахунку, а також просить стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на свою користь 3 відсотки пені за кожен день невиконання (прострочення виконання, неналежного виконання) зобов`язань за період з 04.12.2024 року по 27.03.2025 рокув сумі 89015,76 грн., які передбачені статтею 10 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2025 року справу передано на розгляд судді Матвєєвій Ю.О.

Ухвалою судді від 09.04.2025 року відкрито спрощене позовне провадження та справу призначено до розгляду по суті.

14.04.2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позо, в якому позовні вимоги не визнає та зазначає про правомірність дій Банку, які відповідають вимогам ЗУ «Про банки та банківську діяльність» та ЗУ «»Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення». Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

18.04.2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій сторона позивача наполягає на задоволенні позовних вимог, оскільки відповідачем не доведено неправомірності платіжної операції, на підставі чого позивачеві було заблоковано рахунок та позбавлено можливості розпоряджатися власними грошовими коштами. Наполягала на задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача заперечувала проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, повідомила суд про закриття 28.04.2025 року банківського рахунку позивача та про припинення з ним договірних відносин. Просила в задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк», на ім`я якого відкрито рахунок НОМЕР_2 .

04.12.2024 року Банком було обмежено операції за рахунками ОСОБА_1 у зв`язку з виникненням підозри щодо можливих незаконних фінансових операцій з його боку.

16.12.2024 року у відповіді на звернення позивача Банк зазначив про припинення обслуговування платіжної картки позивача на підставі п. 1.1.10.5.2 Умов і правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 1.1.10.5.2 Умов і правил надання банківських послуг в разі порушення клієнтом вимог чинного законодавства України та/або умов даного Договору та/або у разі виникнення несанкціонованого овердрафту, а також з інших умов, визначених цим договором, Банк має право зупинити (заблокувати платіжну картку) або припинити право клієнта на використання платіжної картки та/або визнати її недійсною до моменту усунення зазначених порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань у цілому або у встановленій банком частині у разі невиконання клієнтом своїх боргових зобов`язань та інших зобов`язань за цим договором.

Відповідно частини 1 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу.

Пунктом 56 частини 1 статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки.

Пунктом 3 частини 21 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що емітент право зупинити або припинити право користувача на використання електронного платіжного засобу у разі порушення користувачем умов його використання, визначених договором та/або законодавством. Зупинення або припинення права користувача на використання електронного платіжного засобу не припиняє зобов`язань користувача і емітента, що виникли до зупинення або припинення зазначеного права.

Відповідно статті 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.

Згідно ст. 1075 ЦК України, договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Банк не має права за заявою клієнта розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, заморожені відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Клієнт не має права без згоди обтяжувача за домовленістю з банком чи односторонньо, у тому числі шляхом односторонньої відмови від виконання зобов`язання, розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо майнові права на грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, є предметом обтяження, якщо інше не передбачено умовами обтяження. Правочини, вчинені з порушенням цієї вимоги, є нікчемними.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єктами первинного фінансового моніторингу є в тому числі банки.

За змістом положень статті 23 вказаного Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу, що здійснює або забезпечує здійснення фінансових операцій, має право зупинити здійснення таких операцій, якщо вони є підозрілими, та зобов`язаний зупинити такі фінансові операції у разі виникнення підозри, що вони містять ознаки вчинення кримінального правопорушення, визначеного Кримінальним кодексом України.

У день зупинення фінансової операції суб`єкт первинного фінансового моніторингу повідомляє спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку фінансову операцію, її учасників та про залишок коштів на рахунку клієнта, відкритому суб`єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової операції, та у разі зарахування коштів на транзитний рахунок суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на такому рахунку в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється без попереднього повідомлення клієнта на два робочі дні з дня зупинення включно.

Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансових операцій, здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до семи робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до семи робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. У такому разі суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний в день отримання, але не пізніше 11 години наступного робочого дня після отримання відповідного рішення, повідомити спеціально уповноваженому органу про залишок коштів на рахунку клієнта, фінансові операції (кошти) за яким були зупинені, та у разі зупинення фінансових операцій на транзитних рахунках суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках у межах зарахованих сум.

Відповідно частини 5 статті 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» у разі прийняття рішення відповідно до частин другої і третьої цієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних фінансових операцій або зупинення видаткових фінансових операцій проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє, аналізує її та у разі, якщо за результатами перевірки: - ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого кримінального правопорушення, не підтверджуються, спеціально уповноважений орган зобов`язаний негайно, але не пізніше наступного робочого дня, скасувати своє рішення про подальше зупинення відповідних фінансових операцій або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомити про це суб`єкта первинного фінансового моніторингу; - є мотивовані підозри, - спеціально уповноважений орган приймає рішення про продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та в день прийняття такого рішення інформує відповідного суб`єкта первинного фінансового моніторингу про дату закінчення строку зупинення відповідних фінансових операцій. Строк зупинення відповідних фінансових операцій продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів.

Строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) суб`єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій п`ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають (частина 6 статті 17 Закону).

Відповідно пункту 91 постанови Правління Національного банку України від 26 червня 2015 року №417 «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу» банк зобов`язаний інформувати визначені законодавством України правоохоронні органи за місцем розташування банку про фінансові операції, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов`язані , стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, та їх учасників у день виявлення, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій.

Відповідно частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частинами 1, 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно пункту 1.1.3.2.14 Умов та Правил надання банківських послуг, розміщених на офіційному сайті ПАТ КБ «Приватбанк» на Інтернет - порталі https://privatbank.ua/terms/, банк має право відмовитися від здійснення видаткових операцій за рахунком клієнта у випадку виникнення вмотивованих підозр щодо використання Банку для проведення незаконних операцій.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання відповідачем встановленого Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» порядку та строків блокування картки користувача у разі виникнення підозри стосовно законності походження коштів, а також доказів в підтвердження того, що кошти на рахунок позивача надійшли злочинним шляхом та наявності рішення, прийнятого з цього питання правоохоронними органами.

Відповідачем не надано суду доказів про вчинення саме позивачем фінансових операцій, які містять ознаки шахрайства, на які Банк посилався в судовому засіданні, або інших дій, пов`язаний із легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом.

Відповідно до вимог статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Посилання відповідача на те, що позивач здійснив незаконну фінансову операцію з отримання коштів шахрайським способом є лише припущенням, оскільки ніяких процесуальних рішень правоохоронних органів з цього питання відповідач суду не надав, а за приписами частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Водночас, як зазначив відповідач, на підставі підозри у здійсненні позивачем зазначених дій відповідач зупинив фінансові операції позивача.

З матеріалів справи випливає, що у відповідача відсутні будь-які дані про те, що дії позивача містять ознаки шахрайства. Належних доказів неправомірних дій збоку позивача відповідачем не надано, а судом таких доказів не здобуто.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що з використанням картки позивача було здійснено незаконну діяльність.

Верховний Суд у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 235/5538/16-ц (провадження № 61-30301св18), від 08 лютого 2023 року у справі757/19084/21-ц (провадження № 61-11827св22) дійшов висновку, що правомірність блокування карткового рахунку є можливою лише у випадку подальшого вчинення банком дій, визначених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму», а також за умови дотримання строків зупинення фінансових операцій та блокування картки.

У матеріалах справи відсутні докази дотримання банком зазначених вище вимог, а також здійснення позивачем незаконних операцій, на підставі чого було обмежено доступ до карткових рахунків.

За таких обставин, АТ КБ «Приватбанк» не доведена правомірність обмеження права доступу позивача до власних коштів та вільного розпорядження ними.

Між тим, суд зазначає, що 28.04.2025 року Банком прийнято рішення про відмову від підтримання ділових відносин із позивачем, про що повідомлено позивача та відповідно до заяви позивача від 05.05.2025 року поточний рахунок закрито та залишки коштів перераховані на інший рахунок.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання АТ КБ «ПриватБанк» усунути перешкоди у користуванні позивачем шляхом зняття (скасування) встановлених обмежень права на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на поточному рахунку у гривні, а саме № НОМЕР_2 та обслуговується карткою, шляхом розблокування зазначеного карткового рахунку і забезпечення можливістю користуватися та розпоряджатися грошовими коштами на даному рахунку.

Вимоги позивача про стягнення пені суд вирішує наступним чином.

Позивач просить стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на свою користь 3 відсотки пені за кожен день невиконання (прострочення виконання, неналежного виконання) зобов`язань в сумі 89015,76 грн., які передбачені статтею 10 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно з частиною третьою статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Відповідно до статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду; в інших випадках, встановлених законом; у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (стаття 1074 ЦК України).

Як зазначено в частинах першій, третій статті 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Положення статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (містять поняття: банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті 549, 551, 611 ЦК України).

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У цьому Законі не визначено вичерпного переліку відносин, на які він поширюється, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та керуючись загальними принципами цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах «слабкої сторони», якою є фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. І особливістю таких правовідносин є участь у них спеціального суб`єкта - споживача.

У статті 1 Закону визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 цієї статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Частиною п`ятою статті 10 Закону встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Отже, пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 цього Закону, застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь споживача.

У загальноприйнятому розумінні поняття «вартість послуги» - це грошові кошти у визначеному сторонами відповідного договору розмірі, які споживач сплачує виконавцю за надану останнім послугу.

При цьому такі кошти після виконання договору залишаються у виконавця і не повертаються споживачеві. Тому внесені споживачами на відповідні рахунки в банку грошові кошти як за договором банківського вкладу, так і за договором банківського рахунка за жодних обставин не можна вважати вартістю відповідних банківських послуг, оскільки такі кошти завжди підлягають поверненню споживачам, тобто не є платою виконавцю за надані ним послуги. Виходячи з наведеного, розмір внесених споживачами в банк грошових коштів за договорами банківського вкладу та банківського рахунка не може бути базою для обчислення пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону.

Крім того, за змістом правових норм параграфа 3 «Банківський вклад» глави 71 та параграфа 1 «Загальні положення про банківський рахунок» глави 72 ЦК України як за договором банківського вкладу, так і за договором банківського рахунка відповідні банківські послуги надаються банком безкоштовно, тобто споживач не оплачує виконавцю такі послуги, якщо це не передбачено умовами укладених між сторонами договорів.

З урахуванням розширеного змісту поняття «послуга», прийнятого в законодавстві про захист прав споживачів, й усі пов`язані з ним норми слід трактувати таким чином, щоб вони відповідали дійсному його змісту (за необхідності - трактувати розширено). Тому дійсний зміст приписів частини п`ятої статті 10 Закону слід трактувати так, що пеня має бути виплачена виконавцем від суми, що складає грошовий вимір відплатності відповідного договору.

Тобто обов`язок банку за договором банківського рахунка повернути суму коштів безумовно є грошовим, однак обов`язок повернення суми не зумовлює відплатність договору банківського рахунка, через що ця сума не може бути врахована в базі нарахування пені відповідно до приписів частини п`ятої статті 10 Закону.

Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20) та від 18 квітня 2023 року у справі № 199/3152/20 (провадження № 14-224цс20).

Отже, доводи позивача про необхідність застосування до спірних відносин пені, обрахованої на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів, є помилковими, оскільки сама сума коштів, розміщених на рахунках, не може бути врахована в базі нарахування пені відповідно до приписів частини п`ятої статті 10 згаданого Закону.

При цьому, суд зауважує, що в силу ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» ця норма застосовується у разі, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.86 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином.

Згідно з п.п.1, 2 ч.5 ст.86 Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за платіжними операціями, виконаними з порушенням установлених цим Законом строків, у разі: порушення надавачем платіжних послуг платника строку виконання платіжної операції; порушення надавачем платіжних послуг отримувача строку зарахування коштів за платіжною операцією на рахунок отримувача, виплати їх у готівковій формі та/або забезпечення доступності коштів.

Відповідно до ч.6 ст.86 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг у разі порушення строків виконання платіжних операцій, передбачених цим Законом або договором про надання платіжних послуг, зобов`язаний сплатити користувачу пеню в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 10 відсотків суми платіжної операції, якщо інший розмір пені не обумовлений договором про надання платіжних послуг.

З урахуванням наведених норм, якими передбачено правовий механізм та вид відповідальності у разі порушень прав контрагента за договором банківського рахунку, суд дійшов висновку, що за установленими у цій справі обставинами відповідальність відповідача за обмеження прав позивача щодо розпорядження коштами шляхом здійснення переказів має застосовуватись згідно з Законом України «Про платіжні послуги» та з урахуванням умов укладеного між сторонами договору.

Беручи до уваги, що відповідач АТ КБ «ПриватБанк», відмовивши позивачу в обслуговуванні та заблокувавши його рахунки, чим обмежив позивача у доступі до його грошових коштів та позбавив його можливості здійснити будь-які платіжні операції, які він мав намір ініціювати, а також відмовив позивачу у задоволенні його вимог про повернення йому суми вкладу та коштів, розміщених на поточних рахунках, суд вважає, що в даному випадку банк зобов`язаний сплатити позивачу пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення, але не більше 10 % від суми переказу відповідно до Закону України «Про платіжні послуги».

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 18.05.2023 по справі № 757/1587/21-ц, від 17.05.2023 по справі № 344/4355/20, від 23.03.2023 по справі № 757/9599/20-ц.

Враховуючи період, який зазначає позивач для стягнення пені, з 04.12.2024 року по 27.03.2025 року, суд дійшов висновку про нарахування з відповідача на користь позивача пені у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення - 114 днів, що становить : 26028, 00 грн. (залишок коштів) х 0,1 % х 114 (днів) = 2967, 19 грн.

Однак, враховуючи вимоги ч.6 ст.86 Закону України «Про платіжні послуги», суд стягує з відповідача в якості пені 2602,80 грн., що складає 10 % від суми залишку.

Судові витрати.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем ОСОБА_1 судовий збір не сплачувався на підставі ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».

З огляду на часткове задоволення позовних вимог суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 35, 40 грн. пропорційно задоволеної частини позову (задоволено 2602,80 грн. від заявленої суми позову 89015,76 грн., що складає 2,92 %; 1211,20 грн. сума судового збору, яку слід було сплатити при зверненні до суду, виходячи із часткового задоволення позову 1211,20 - 2,92 % = 35,40 грн.)

Керуючись ст. ст. 1 - 23, 76 - 81, 89, 95, 141, 258 - 259, 263 - 265, 352 - 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів - задовольнити частково.

Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) пеню в розмірі 2602 (дві тисячі шістсот дві) грн. 80 коп.

Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь держави судовий збір в сумі 35 (тридцять п`ять) грн. 40 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 20.05.2025 року.

Суддя Ю.О. Матвєєва

15 травня 2025 року