Ухвала суду № 127470103, 20.05.2025, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/3349/25

Провадження №2/487/2030/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2025 Суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Афоніна С.М., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні з виплатою грошової компенсації та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 омана ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні квартири АДРЕСА_1 з виплатою грошової компенсації у розмірі, 115311 грн. та визнання за позивачем права власності на частку квартири АДРЕСА_1 , припинення права власності на 1/12 частку у спільному майні квартири АДРЕСА_2 , з виплатою грошової компенсації у розмірі 19474 грн. та визнання за позивачем права власності на 1/12 частку квартири АДРЕСА_2 .

Вивчивши матеріали позовної заяви, дійшла висновку, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху.

Відповідно до статті 185 ЦПК України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 175 і 177 цього Кодексу.

Так, позивачами суду не надано доказів на підтвердження того, що відповідач є співвласником квартири АДРЕСА_3 та її частка становить 4/15 та на підставі яких правовстановлюючих документів.

Відповідно до п.п. 2, 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна.

Згідно з п.16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року, розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п`ятою статті 216,статтею 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продане в даному населеному пункті чи місцевості.

Відповідно до п. 3 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджених постановою Кабінетів Міністрів України №1440 від 10 вересня 2003 року, ринкова вартість це вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

За ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання.

Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.

Ціна позову визначається від ринкової вартості майна на момент звернення до суду та повинна бути підтверджена відповідними відомостями (оцінкою відповідної установи).

Механізм проведення оцінки нерухомого та рухомого майна для цілей обчислення державного мита та інших обов`язкових платежів визначений постановою Кабінету Міністрів України «Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» від 21 серпня 2014 року №358.

У відповідності до п.п. 1 п. 1 вказаної вище Постанови, оціночною вартістю для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства є ринкова вартість, розрахована відповідно до національних стандартів та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна і майнових прав.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 358 від 21 серпня 2014 року «Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства», строк дії звіту про оцінку нерухомого майна становить не більше шести місяців з дати оцінки.

Таким чином, якщо у позивача виникають труднощі з визначенням ціни позову, що відповідатиме дійсній вартості спірного майна, позивач не позбавлений можливості провести експертну оцінку такого майна, за результатами якої позивач може визначити вірну ціну позову, оскільки оцінка має бути дійсною, тобто за висновком спеціаліста-оцінювача, чиннім протягом шести місяців, що передують даті звернення позивача з позовом до суду.

При цьому, позивачем на підтвердження вартості часток квартири надано висновок експерта №125-146 від 03.06.2024, який на момент звернення до суду не є чинним.

Отже позивачу необхідно надати докази дійсній вартості спірного майна, відповідно до експертної оцінки такого майна, за результатами якої позивач може визначити вірну ціну позову, тобто за висновком спеціаліста-оцінювача, чиннім протягом шести місяців, що передують даті звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до ст. 365 ЦК України, з посиланням на приписи якої позивачем заявлені позовні вимоги, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

При цьому зі змісту ч. 2 ст. 365 ЦК України вбачається, що суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення про задоволення позову. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.

Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання позивачем у справі своїх зобов`язань перед відповідачем.

У постанові Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 367/7792/16-ц зазначено: «рішеннями Європейського суду з прав людини неодноразово (зокрема, у справі «Андрій Руденко проти України», заява № 35041/05), зроблено висновок про порушення національними судами статті 1 Першого протоколу до Конвенції з тих підстав, що суди за вимогою інших співвласників позбавили особу права власності на належну їй частку квартири з порушенням правил щодо попереднього внесення суми відшкодування вартості такої частки на депозит суду, не врахувавши, що встановлена статтею 365 ЦК України вимога про попереднє внесення на депозитний рахунок суду вартості частки в спільному майні в разі припинення права власності за вимогою інших співвласників є однією з основних умов ухвалення рішення про позбавлення особи майна без її згоди».

Позивач, звертаючись до суду з позовом, не надав доказів щодо внесення на депозитний рахунок суду відповідну суму відшкодування вартості частини майна.

Положення ст. 365 ЦК України не уточнюють, коли саме має бути внесена грошова сума на депозитний рахунок суду, однак оскільки позивачем подано до суду позов в порядку вказаної норми права, попереднє внесення вартості частки у спільному майні на депозитний рахунок суду є обов`язком позивача, тому позивачу слід надати суду платіжний документ про зарахування на депозитний рахунок суду вартості частки у спільному майні, визначеною експертною оцінкою такого майна, яка є дійсною, на момент звернення позивача з позовом до суду, з поданням суду документу, що підтверджує сплату таких коштів.

Крім цього, як передбачено частиною 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру для фізичних осіб або фізичних осіб-підприємців складає 1 відсотків ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2024 році з 01 січня встановлений у розмірі 3028 гривень.

Отже, судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсотків ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн. ) та не більше 15140 грн.

Як вбачається зі змісту позову, позивач просить припинити право власності відповідача на належні йому частки в квартирах АДРЕСА_4 і АДРЕСА_2 та визнати за позивачем права власності на відповідні частки у вищевказаних квартирах, тобто, позивачем заявлено чотири вимоги майнового характеру.

При пред`явленні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1212 грн.

Враховуючи викладене, позивачу необхідно доплатити судовий збір, за вимоги майнового характеру не менше 1212 грн., у розмірі 1 відсотку ціни позову, визначеною експертною оцінкою такого майна, яка є дійсною, на момент звернення позивача з позовом до суду, або надати докази, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, позивачам необхідно усунути недоліки позовної заяви зазначені в мотивувальній частині даної ухвали.

Керуючись ст. ст.175,185 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 проприпинення прававласності начастку успільному майніз виплатоюгрошової компенсаціїта визнанняправа власності -залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки в строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити, що якщо у визначений строк недоліки не будуть усунені, позовна заява на підставі ч. 3ст. 185 ЦПК Українибуде вважаться неподаною та повернута позивачу.

Ухвала не підлягає оскарженню.

Суддя С.М. Афоніна