Ухвала суду № 127462472, 15.05.2025, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/638/24 1-і/335/3/2025

15 травня 2025 року м.Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя клопотання представника потерпілої ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення по кримінальному провадженню №12023082050002183від 30.10.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

06 травня 2025 року представник потерпілої ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 подав до суду клопотання про ухвалення додаткового рішення по кримінальному провадженню №12023082050002183від 30.10.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 понесені потерпілою ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у розмірі 14 000 грн.

Учасники процесу в судове засідання, будучи належним чином повідомленимипро дату, час і місце його проведення, не з`явилися, заяв, клопотань на розгляд суду не подали.

Зважаючи на те, що їх явка не визнана обов`язковою, враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду дійшов висновку про можливість розглянути справу у їх відсутність.

Суд, дослідивши подану заяву та матеріали кримінальної справи, дійшов до наступного.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, якщо процесуальні відносини , що виникли в зв`язку з цивільним позовом, цим кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільно процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Судом встановлено, що 29 квітня 2025 року вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. На підставі ст.76 КК України на засудженого ОСОБА_5 покладено у період іспитового строку наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Між іншим з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_3 стягнуто витрати на правничу допомогу в частині складання процесуальних документів, надання консультацій, тощо у розмірі 9500,00 грн.

Разом із тим, судом не було вирішено питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, понесених потерпілою за представництво її інтересів безпосередньо у судових засіданнях.

Відповідно до договору про надання правової допомоги від 01 листопада 2023 року та додаткової угоди до нього від тієї ж дати, потерпіла ОСОБА_3 сплатила адвокату ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 14 000,00 грн за представництво її інтересів у суді, що підтверджується актом № 2 приймання-передачі наданих послуг від 10 березня 2025 року.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (п.3 ч.1ст. 270 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Згідно з частиною 4 статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Статтями 26, 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Захист інтересів потерпілої ОСОБА_3 здійснює адвокат ОСОБА_4 , що підтверджується договором про надання правової допомоги від 01.11.2023 та додатковою угодою до договору від 01.11.2023 укладеною між представником та потерпілою ОСОБА_3 .

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги. Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію

розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (частина 2 статті 15 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 року у цивільній справі справа №372/1010/16-ц.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних із розглядом справи в суді, у розмірі 12 000 грн., оскільки, відповідно до протоколу судового засідання від 27.05.2024, встановлено, що захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні участі не брав, а згідно із заявою від 23.05.2024 вх. №25187 просив здійснювати розгляд справи за його відсутності та за відсутності потерпілої ОСОБА_3 .

Керуючись ст. 270 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника потерпілої ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення по кримінальному провадженню №12023082050002183від 30.10.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 судові витрати з надання професійної правничої допомоги у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення.

Cуддя: ОСОБА_1