Рішення № 1274555, 10.12.2007, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

10 грудня 2007 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Філь О.Є.

при секретарі Кульковій Ю.В.

за участю адвоката - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_2, яка діє від свого імені та від імені своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, до ДП ВК „Краснолиманська”, третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську, про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом від свого імені та від імені своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, до відповідача ДП ВК „Краснолиманська” про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування вимог за позовом зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 після тяжкої довготривалої хвороби помер її чоловік, ОСОБА_5, 1961 р/н, з яким вона перебувала у шлюбі з 24 листопада 1992 року. Шлюб зареєстровано Красноармійським міським відділом ЗАГСу, а/з № 529.

Від шлюбу у них народилися діти - донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

На час початку подружнього життя у 1992 році, її чоловік вже більше 5 років (з 17.06.1987 року) працював у відповідача підземним горноробочим очисного забою 5 розряду (ГРОЗ) з повним робочим днем у шахті на добичній дільниці шахти „Краснолиманська”.

Після проходження чоловіком МСЕК на початку 1995 року, і встановлення 40% втрати профпрацездатності і ІІІ групи інвалідності у зв'язку з виявленим профзахворюванням, на виконання рекомендацій МСЕК, відповідач 11.03.1995 року звільнив його з роботи у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я за п.2 ст. 40 КЗпП України.

Починаючи з 1995 року щодо антракосілікатоза її чоловік знаходився під постійним наглядом лікарів, проходив курси стаціонарного лікування, в тому числі і в інституті профзахворювань, неодноразово проходив огляд у МСЕК, де підтвержувались раніше встановлені висновки та рекомендації.

Останній перед смертю чоловіка огляд у Донецькій МСЕК відбувся 05.04.04р., яким збільшено до 50% ступінь втрати профпрацездатності з 01.04.2004. по 01.05.2007. та підтверджена ІІІ група інвалідності у зв'язку з профзахворюванням - пневмоконіозом (коніотуберкульоз, антракосілікатоз, вузелкова форма 2/2; 1/1 очаговий туберкульоз легенів у фазі уплотнення).

27.10.2006 року Обласною поширеною МСЕК м. Донецька було встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_5 з профзахворюванням, на підставі чого їй була видана Довідка № 2141 від 27.10.2006 року.

Після звернення до Красноармійського Відділення ФССНВ, Постановою Фонду № 146 від 14.11.2006р., були призначені щомісячні страхові виплати у разі смерті потерпілого ОСОБА_5, який помер внаслідок професійного захворювання, отриманого 27.12.1994 р. за час роботи на ДП ВК Краснолиманська, призначено суми одноразової страхової виплати дітям: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - по 25041,84 грн. кожному; призначено суми щомісячної страхової виплати дітям ОСОБА_3та ОСОБА_4, до 16 років, та матері померлого, безстроково, - по 310,85 грн. кожному.

Після встановлення рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 21.12.2006 року факту її сумісного проживання однією сім'єю та ведення спільного господарства з її чоловіком ОСОБА_5, АДРЕСА_1, на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3, Фондом м. Красноармійська Постановою № 47 від 31.01.07р. призначено одноразову страхову виплату по смерті ОСОБА_5 його сім'ї в розмірі 125 209,20 грн. та виплачено їй зазначену суму відшкодування.

Але вона вважає, що однієї матеріальної компенсації її сім'ї в зв'язку зі смертю ОСОБА_5, її чоловіка та батька її дітей, яку призначив та виплачує Відділення Фонду ССНВ у м.Красноармійську з 27.10.2006 року (моменту встановлення МСЕК зв'язку смерті з профзахворюванням) недостатньо для повного відшкодування зазнаної ним шкоди від втрати дорогої людини.

Вона вважає, що відповідач ДП „ВК „Краснолиманська”, під час роботи на якому її чоловік отримав невиліковне професійне захворювання, яке стало причиною його нестерпних страждань у останній рік життя та причиною його передвчасної смерті, повинен відшкодувати їй та її дітям отриману ними моральну шкоду.

З урахуванням наведених вище обставин, моральна шкода, яка заподіОСОБА_3 її сім'ї виражається у наступному: Через необхідність постійного лікування чоловіка, в тому числі в умовах стаціонару, ним потрібно було докладати додаткових зусиль для організації життя їхньої родини. Вона відчувала постійне занепокоєння наявністю у чоловіка хвороби, бо у них була маленька донька та, як виявилось згодом, вона на початку 1998 року була вагітна. Вона намагалася знайти роботу з графіком, який підходив би для догляду за дітьми та за чоловіком, який часто перебував у лікарнях м. Красноармійська та м.Донецька. Вона страждала через те, що діти переважно спілкуються з батьком у лікарнях і бачать його у такому стані, у якому він перебував у останній рік до смерті. Неминучість летального виходу хвороби чоловіка у останній рік його життя та смерть її чоловіка і батька їхніх дітей також додали їй великих моральних страждань. Вона залишилася без чоловіка та супутника життя, з яким мріяла прожити та вирастити дітей. Діти залишилися без батька, якого вони любили і який їм був дуже потрібен. Через його втрату у них порушився нормальний образ життя, бо як би вона не намагалася замінити дітям батька, вона відчуває їх біль, самотність та невпевненість. Після смерті чоловіка їй необхідно докладати додаткових зусиль для того, щоб самостійно виховати та виростити дітей.

Саме тому, вона вважає, що відповідач повинен компенсувати понесені моральні страждання, зміст яких викладено вище. Завдану відповідачем моральну шкоду вона оцінює у сумі 150 000 гривень. Вона вважає, що саме ця сума одноразово компенсує моральні страждання, які вона з дітьми переносить через вину відповідача, який порушив законодавство, не створив безпечних умов праці, що призвело до тяжких наслідків - невиліковного професійного захворювання, яке стало причиною передвчасної смерті мого чоловіка.

Оскільки на сьогодні, на підставі Закону України № 717-V від 23.02.07р. „ Про внесення змін у Закон України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...”, з Фонду ССНВ знято обов'язок з компенсації моральної шкоди постраждалим особам, то відшкодування моральної шкоди повинно провадитися на підставі цивільного законодавства і за рахунок того, хто спричинив моральні страждання людині, тобто за рахунок роботодавця.

Цивільним кодексом України встановлений порядок відшкодування моральної шкоди :

- згідно ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода виражається у фізичній болі та стражданнях, які фізична особа отримала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я ( ч.2 ст. 23). Розмір моральної шкоди встановлюється судом. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов'язана з розміром цього відшкодування; - згідно ст.1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка спричинила цю шкоду, за наявності її вини; згідно ч.2 ст.1168 ЦК, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, повинна бути відшкодована відповідачем їй, дружині померлого ОСОБА_5 та їхнім дітям.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 підтримала заявлені позовні вимоги, просила їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав в повному обсязі.

Представник третьої особи - відділення виконавчої дирекції Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійськ Донецької області позовні вимоги не визнав у повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі з 17.06.1987 року по 11.03.1995 року (а.с.9-11).

Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 27.12.1994 року встановлено, що причиною виникнення хронічного захворювання ОСОБА_5 була висока запиленість повітря при виконанні ним трудових обов'язків, у тому числі робота у несприятливих мікрокліматичних умовах (а.с.14-15).

Після проходження ОСОБА_5 МСЕК на початку 1995 року, і встановлення 40% втрати профпрацездатності і ІІІ групи інвалідності у зв'язку з виявленим профзахворюванням, на виконання рекомендацій МСЕК, відповідач 11.03.1995 року звільнив його з роботи у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я за п.2 ст. 40 КЗпП України (а.с.11)..

Останній перед смертю ОСОБА_5 огляд у Донецькій МСЕК відбувся 05.04.04р., яким збільшено до 50% ступінь втрати профпрацездатності з 01.04.2004. по 01.05.2007. та підтверджена ІІІ група інвалідності у зв'язку з профзахворюванням - пневмоконіозом (коніотуберкульоз, антракосілікатоз, вузелкова форма 2/2; 1/1 очаговий туберкульоз легенів у фазі уплотнення) (а.с.16-17).

27.10.2006 року Обласною поширеною МСЕК м.Донецька було встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_5 з профзахворюванням (а.с.26).

Згідно ч.1 ст.23 ЦК України позивачка ОСОБА_2 та її діти ОСОБА_3, ОСОБА_4 є особами, які мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав.

Пунктом 2 частини 2 вказаної статті передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв2язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Як наслідок, у даному випадку моральна шкода, заподіОСОБА_3 умовами виробництва, спричинила порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Судом встановлено, що у зв'язку зі смертю ОСОБА_5 внаслідок професійного захворювання, завдано моральну шкоду позивачці ОСОБА_2 та її дітям, яка полягає у душевних, психічних стражданнях, яких вони зазнали, характер яких полягає в тому, що їх неможливо відновити.

Смерть ОСОБА_5 настала внаслідок професійного захворювання і при цьому мала місце протиправність дій відповідача, пов'язаних з порушенням Закону України „Про охорону праці”, Гірничого Закону України, „Правил безпеки у вугільних підприємствах”, що стало причиною хронічного професійного захворювання ОСОБА_5 (а.с.14-15).

Між протиправними діями відповідача та настанням негативних наслідків, тобто смертю потерпілого і заподіянням моральної шкоди його близьким, є прямих причинний зв'язок, а також є вина відповідача у настанні вказаних негативних наслідків, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Згідно з ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_2 є дружиною померлого ОСОБА_5 (а.с.7).

Малолітні ОСОБА_3, 1995 року народження, та ОСОБА_4, 1998 року народження, в інтересах яких діє позивачка ОСОБА_2 є дітьми померлого ОСОБА_5 (а.с.8).

В результаті смерті ОСОБА_5, яка настала внаслідок професійного захворювання, позивачці ОСОБА_2 та її дітям ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відповідачем було спричинено моральну шкоду, а саме:

Позивачка ОСОБА_2 залишилася без чоловіка та супутника життя, з яким мріяла прожити та виростити дітей. Діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишилися без батька, якого вони любили і який їм був дуже потрібен. Через його втрату у них порушився нормальний образ життя, бо як би мати не намагалась замінити дітям батька, вона відчуває їх біль, самотність та невпевненість. Після смерті чоловіка їй потрібно докладати додаткових зусиль для того, щоб самостійно виховати та виростити дітей. Але вона знає, що біль відсутності батька діти будуть відчувати усе своє життя, особливо тоді, коли їм буде потрібна саме його допомога.

Після смерті чоловіка 21.06.2005р. позивачка залишилася одна з двома дітьми і могла розраховувати тільки на свій заробіток. Оскільки вона була впевнена у тому, що причиною смерті мого чоловіка було саме його профзахворювання, вона майже півтора року добивалася призначення її родині виплати належних коштів у зв'язку з втратою годувальника через профзахворювання. Навіть після призначення страхових виплат Фондом, вона вимушена працювати, бо кошти, які їхня родина отримала як матеріальну компенсацію втрати годувальника не дають повного забезпечення усіх майбутніх потреб родини і повного розвитку дітей, особливо з подорожчанням життя.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує глибину фізичних і душевних страждань кожного з позивачів, те, що ці страждання у них довічні, ступень вини відповідача, а також виходить з засад розумності, виваженості та справедливості, що узгоджується з роз'ясненнями, що містяться у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31 березня 1995 року № 4 ( зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5), де вказано, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягнувши на користь кожного з позивачів по 30000 гривень.

Оскільки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, є малолітніми особами, не досягли чотирнадцяти років, то у відповідності до ст.31 ЦК України є частково дієздатними особами, то суми моральної шкоди, що належать їм, повинні бути стягненні з відповідача на користь їх законного представника, тобто позивачки ОСОБА_2.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.23, 31, 1167, 1168 ЦК України, ст.ст.212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2, яка діє від свого імені та від імені малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ДП ВК „Краснолиманська” про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ДП ВК „Краснолиманська” з р/р 260006301620720 в АК ПІБ м. Красноармійська, МФО 334497, код ОКПО 31599557 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої їй та її малолітнім дітям ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, 90000 (дев'яносто тисяч) грн.

Стягнути з ДП ВК „Краснолиманська” з р/р 260006301620720 в АК ПІБ м. Красноармійська, МФО 334497, код ОКПО 31599557 судовий збір на користь держави 8,50 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 7,50 гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана Апеляційному суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: