Ухвала суду № 127452954, 20.05.2025, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 20.05.2025Справа № 554/7417/25 Провадження № 2/554/3511/2025

У Х В А Л А

20 травня 2025 року суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Савченко Л.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи Полтавагаз» про визнання договору недійсним,-

у с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до АТ «Оператор газорозподільної системи Полтавагаз», у якій прохала визнати недійсним договір № 32К-РР розподілу природного газу.

В обґрунтування позову зазначає, що АТ «Полтавагаз» звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. У позові зазначено інформацію про її приватний стоматологічний кабінет та його адресу. Вона подала зустрічний позов про визнання договору № 32К-РР розподілу природного газу недійсним. Первісний позов судом було залишено без розгляду, на підставі п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України, оскільки позовну заяву подано особою, яка не має права її підписувати. У зв`язку з цим, судом постановлено ухвалу про повернення зустрічного позову та роз`яснено право звернутися до суду у встановленому законодавством порядку.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, зважаючи на таке.

Відповідно дост. 124 Конституції Україниправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Так, відповідно до ч. 1ст. 19 Цивільного процесуального кодексу УкраїнидаліЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч.ч.1,2ст. 4 Господарського процесуального кодексу України(далі -ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна і суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена устатті 20 ГПК України.

За правилами п.1 ч.1ст.20 ГПК Українигосподарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особипідприємці.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 916/2791/16 (провадження № 12-141гс18) зроблено висновки про те, що спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованихЦивільним кодексом України(далі -ЦК України),Господарським кодексом України(далі -ГК України), іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб`єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно з ч.ч. 1,2ст. 3 ГК Українипід господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ч.2ст.55 ГК Українисуб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно доЦивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цьогоКодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Згідно із ч.1ст.128ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1ст. 173 ГК Українизобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленимиЦК України, з урахуванням особливостей, передбаченихГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 ГК України).

За положеннями статті 51ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини виникли з господарського договору про надання послуг з розподілу природного газу № 32К-РР, який був укладений 30.12.2016 між Оператор ГРМ ПАТ «Полтавагаз» та ФОП ОСОБА_1 . Отже, спірні правовідносини виникли із здійснення ними господарської діяльності (укладено господарський договір), суб`єктний склад сторін правочинуТовариство та ФОП, тобто за своїм змістом (предметною юрисдикцією) правовідносини мають господарський характер, а тому спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 186 Цивільного процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За вказаних обставин, враховуючи суб`єктний склад сторін спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, суд дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися в порядку господарського судочинства, у зв`язку з цим відкритті провадження у справі за цим позовом потрібно відмовити.

На підставі викладеного, керуючисьст. 186 ЦПК України,-

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи Полтавагаз» про визнання договору недійсним.

Роз`яснити позивачу право на звернення до Господарського суду Полтавської області в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили через п`ятнадцять днів з дня її постановлення, якщо на неї не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвалу суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Суддя Л.І.Савченко