Рішення № 127450911, 19.05.2025, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/428/25

2/179/356/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2025 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Кравченко О.Ю.

за участю секретаря Кривошлик І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», треті особи: приватний виконавець Сидорук Леся Вікторівна, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Троїцька М.В., звернулася до суду з позовом до ТОВ «Дебт Форс», треті особи: приватний виконавець Сидорук Леся Вікторівна, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у березні 2025 року через додаток ДІЯ позивач дізналася про наявність постанови про відкриття виконавчого провадження №65307686 від 29.04.2021, відповідно до якої з позивача стягується заборгованість у розмірі 92838 грн. 84 коп.

Позивач звернувся до адвоката за юридичною допомогою з приводу даної постанови, адвокат направив адвокатський запит до приватного виконавця та отримав документи, на підставі яких відкрито виконавче провадження, ознайомився та проаналізував матеріали виконавчого провадження, а саме: виконавчий напис №87369 від 05.04.2021, заяву про заміну сторони стягувача, ухвала від 19.12.2023 по справі №202/19168/23, постанова про заміну сторони виконавчого провадження від 31.01.2024.

Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2023 року (справа №202/19168/23) заяву ТОВ «Дебт Форс» задоволено та, як наслідок, замінено стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» на правонаступника ТОВ «Дебт Форс» у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого напису №87369, вчиненого 05 квітня 2021 року приватним нотаріусом Головкіною Я.В.

Позивач жодних заборгованостей перед відповідачем не має. Жодних попереджень щодо наявності заборгованості у позивача перед відповідачем не надходило.

Позивач вважає, що виконавчий напис, вчинений нотаріусом з порушенням порядку вчинення такої нотаріальної дії, всупереч вимог закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки кредитний договір не був посвідчений нотаріально. Крім того, позивач не визнає наявності боргу.

Позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В. від 05.04.2021, зареєстрований в реєстрі за №87369 про стягнення з ОСОБА_1 на користь «Дебт Форс» заборгованість в розмірі 92 838 грн. 84 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір та витрати на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи.

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 14.04.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відповідачу запропоновано подати відзив на позов.

29.04.2025 представником відповідача поданий відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що для вчинення виконавчого напису нотаріусу були подані усі необхідні документи. Нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Крім того, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Разом з відзивом представником відповідача подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, посилаючись на те, що з огляду на складність справи та витрачений адвокатом час, заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 5600 грн. є завищеними; до позовної заяви не подано належних та допустимих документів, які б підтверджували оплату правничої допомогу, у тому числі документів, які б підтверджували перерахунок коштів адвокату в сумі 5600 грн. Просить відмовити позивачу у стягненні витрат на правничу допомогу.

Представником позивача 12.05.2025 подано додаткові пояснення у справі, в яких зазначає, що заперечення відповідача щодо оспорюваного виконавчого напису не знайшли свого підґрунтя із нормами права та правовими позиціями ВСУ. Щодо клопотання про зменшення витрат на правову допомогу зазначає, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 7200 грн., які підтверджені наданими документами, та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у разі задоволення позову.

В судове засідання позивач та її представник не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представником позивача подана заява про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Приватний виконавець Сидорук Л.В. у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі.

Приватний нотаріус у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, заяв та клопотань не подала.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як передбачено ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи судом встановлено, що 05 квітня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріальної округу Київської області Головкіною Я.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №87369, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», як правонаступника кредитора, заборгованість за кредитним договором №132487/0005XSGF від 29.04.2013 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Платинум Банк» у розмірі 92 188,84 грн. та плату за вчинення виконавчого напису у розмірі 650 грн., а всього 92838,84 грн. Стягнення заборгованості проводиться за період з 09.11.2020 по 16.03.2021. (а. с. 11).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. від 29.04.2021 на підставі заяви стягувача відкрито виконавче провадження №65307686 з примусового виконання вказаного виконавчого напису №87369, виданого 05.04.2021 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В. (а.с.12-13).

Постановою приватного виконавця від 31.01.2024 у виконавчому провадженні №65307686 замінено сторону виконавчого провадження, а саме стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (а.с.14).

Відповідно до ст. 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється Законом України «Про нотаріат», Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, в редакції від 29.11.2001, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 з наступними змінами.

Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», зі змінами, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Отже, виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.

Частиною 1 статті 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 87 Закону України «Про нотаріат» перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2, 3.2, 3.5 Глави 16 «Вчинення виконавчих написів» Розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999. Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999.

Як вбачається зі змісту спірного виконавчого напису, під час його вчинення приватний нотаріус керувався ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Пунктом 2 Розділу 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині п.1 та п.2 зазначеної постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України у разі визнання рішенням суду нормативно-правового акта протиправним та нечинним, такий нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001 року.

Така позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 січня 2019 року, справа № 910/13233/17.

Оскільки у судовому порядку визнано незаконною та нечинною постанову КМ України «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 26.11.2014 р. № 662, в частині доповнення переліку новим розділом, на який здійснено посилання нотаріуса у виконавчому написі, суд зауважує, що стягнення заборгованості на підставі виконавчого напису за кредитним договором, що не посвідчений нотаріально, не відповідає положенням законодавства.

Натомість, суд встановив, що доказів укладення кредитного договору №132487/0005XSGF від 29.04.2013 між ОСОБА_1 та ПАТ «Платинум Банк»із його нотаріальним посвідченням, матеріали справи не містять, внаслідок чого у порушення ст.87 Закону України "Про нотаріат", п. п. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу II "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", п. 1 "Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", приватним нотаріусом Головкіною Я.В. було видано 05.04.2021 спірний виконавчий напис, реєстр №87369.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимогиє обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача;2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, щопри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до правової позиції викладеної у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача до матеріалів справи надано: договір про надання правничої допомоги від 13.03.2025, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Троїцькою М.В., додаткова угода №1 від 01.04.2025 до договору про надання правничої допомоги від 13.03.2025; акт виконаних робіт №1 від 07.04.2025 до договору про надання правничої допомоги від 13.03.2025, в якому зазначені перелік виконаних адвокатом робіт на загальну суму 7200 грн., квитанція до прибуткового касового ордера №12/25 від 07.04.2025 про сплату ОСОБА_1 адвокату Троїцькій М.В. суму 7200 грн. за надану правову допомогу; ордер на надання правничої допомоги серії АЕ№1344095.

Згідно вказаних документів, за домовленістю сторін витрати на професійну правничу допомогу склали 7200 грн.

Як зазначалося вище, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Виходячи з вимог діючого законодавства, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин представником позивача надано суду відповідні документи, які свідчать про понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7200 грн. Зазначені витрати документально підтверджені та доведені.

Разом з тим, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу за переконанням суду є завищеним з огляду на те, що предмет позову не є складним, не потребує складних правових досліджень, вивчення великого обсягу фактичних даних та аналізу первинних документів, а фактично виконані адвокатом відповідача роботи (надані послуги) не є складними за обсягом та витраченим часом.

Тому, враховуючи складність справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141, 142,206, 259,263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», треті особи: приватний виконавець Сидорук Леся Вікторівна, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №87369, вчинений 05 квітня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у загальному розмірі 92 838 грн. 84 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», код ЄДРПОУ 43577608, місцезнаходження: 02095, м.Київ, вул.Княжий Затон, буд.9, приміщення 369, офіс 1.

Треті особи:

Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна: 49083, м.Дніпро, вул.Богдана Хмельницького, 4, оф.5.

Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, 08700, Київська область, м.Обухів, вул.Київська, 115-1.

Датою ухвалення рішення, у відповідності до ч.5 ст. 268 ЦПК України та правової позиції ОП КЦС ВС у справі 1519/2-5034/11 від 05.09.2022, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 19.05.2025.

Суддя О.Ю. Кравченко