Рішення № 127439815, 16.05.2025, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2025 року справа № 640/23427/19 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Аскоп-Україна до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Головного управління ДПС у м. Києві про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

24.01.2025 у Черкаський окружний адміністративний з Київського окружного адміністративного суду на виконання Закону України Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду надійшла справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Аскоп-Україна (далі позивач) до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі відповідач 1), Головного управління ДПС м. Києві (далі відповідач 2), в якій позивач просить стягнути пеню за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 566844,98 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Вищого адміністративного суду України від 14.11.2017 визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Дніпровському районі щодо неподання до органу казначейства висновку із зазначенням суми ПДВ у розмірі 1412951,00 грн, що підлягає відшкодування з бюджету на користь ТОВ "Аскоп-Україна", зобов`язано податковий орган надати такий висновок органу казначейства та стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Аскоп-Україна" пеню за прострочення виплати бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 72583,10 грн, нараховану за період з 30.10.2014 по 03.03.2015.

Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2019 року у справі №826/16356/17 стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві пеню за несвоєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року у розмірі 120% облікової ставки Національного банку України за період з 04.03.2015 по 12.12.2017 у сумі 891854,68 грн.

Враховуючи, що на день звернення до суду з даним позовом сума бюджетного відшкодування в розмірі 1412951,00 грн не відшкодована контролюючим органом, позивач на підставі пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України просить суд стягнути пеню в розмірі 566844,98 грн, нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, за період з 13.12.2017 по 25.11.2019.

Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві подало суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у її задоволенні. Зазначено, що 07.06.2021 згідно інформаційного запиту Головним управлінням Казначейства було перераховано кошти в сумі 1412951,00 гривень на рахунок Державної казначейської служби України, платіжним дорученням від 07.06.2021 №60, з призначенням платежу: «На виконан.викон.листа суду 27.04.2021 по справі №640/22357/19 щодо стягнення ПДВ стягувачу ТОВ "Аскоп-Україна"».

При цьому, органи Казначейства не займаються питаннями оподаткування та узгодженням сум бюджетного відшкодування. Дії органів Казначейства в процесі бюджетного відшкодування ПДВ є похідними від дій податкових органів Головним управлінням Казначейства жодним чином не порушено право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ, що могло би стати підставою для виникнення у позивача права на пеню.

Позовні вимоги до Головного управління Казначейства не пред`явлено, а в прохальній частині позовної заяви описано спосіб виконання судового рішення.

Отже, склад учасників справи №640/23427/19 не відповідає сталій судові практиці де у справах №640/18567/20, №640/16602/21, №320/32311/23 з аналогічними позивними вимогами відповідачем виступає Головне управління Державної податкової служби України у м. Києві, а Головне управління казначейства зазначено третьою особою.

На вказаний відзив позивач подав відповідь, в якій зазначив, що внаслідок несвоєчасного здійснення платнику податків бюджетного відшкодування ПДВ, такі суми податку перетворюються на заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ незалежно від того, яким державним органом було допущено порушення строку такого відшкодування. На суму такої заборгованості бюджету нараховується пеня. Відповідно, такі суми ПДВ та/або пені підлягають стягненню саме з бюджету, в зв`язку із несвоєчасним здійсненням бюджетного відшкодування ПДВ.

Оскільки тільки Казначейство є тим єдиним державним органом, який уповноважений здійснювати операції з бюджетними коштами, і жоден інший державний орган не наділений такими повноваженнями, саме воно в особі своїх територіальних органів є належним відповідачем у справах про стягнення бюджетної заборгованості із відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість. Відтак, доводи органу казначейства про те, що він є неналежним відповідачем у справі, є необґрунтованими.

Головне управління ДПС м. Києві подало суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у її задоволенні. Зазначено, що відповідно до даних ІКП «Податковий блок» підсистеми «Облік платежів» в ІКП ТОВ «Аскоп-Україна» по Україні коду класифікації доходів бюджету 14010100 «Податок на додану вартість із вироблених в товарів (робіт, послуг)» 07.06.2021 відображено відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника у зв`язку з виконанням вимоги державного виконавця (виконавчий лист №826/3775/15, виданого 05.02.2018 Окружним адміністративним судом м. Києва) про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Аскоп-Україна» заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ у розмірі 1412 951 грн. по декларації з ПДВ від 19.08.2014 №9048103324 за звітний податковий період липень 2014 року 07.06.2021 на розрахунковий рахунок ТОВ «Аскоп-Україна» відшкодовано ПДВ по платіжному дорученню № 60 від 07,06.2021 в розмірі 1 412 951 грн.

Також вказано, що позивач зазначає в позовній заяві про нарахування пені на бюджетну заборгованість з відшкодування податку на додану вартість, яка мала надійти на його рахунки в період з 13.12.2017 по 25.11.2019. Тобто, із урахуванням тверджень позивача, наведеним в позовній заяві, ТОВ «Аскоп-Україна» починаючи з 13.12.2017 було цілком обізнано про порушення своїх прав та законних інтересів через несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Відповідно з цього моменту і повинен обраховуватися строк на звернення до суду. Однак, позовна заява ТОВ «Аскоп-Україна» датована 25.11.2019, що свідчить про пропуск 6-місячного строку звернення до суду.

Тому, податковий орган з посиланням на судову практику, викладену в постановах Верховного Суду від 13.04.2023 у справі № 320/5404/20, від 22.01.2025 у справі №200/6958/21, а також на правові висновки ВПВС, викладені в постановах від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19 та від 16.02.2023 у справі № 803/1149/18, вказує на те, що позивачем був пропущений шестимісячний процесуальний строк звернення до адміністративного суду із даним позовом, а тому такий позов підлягає залишенню без розгляду.

На вказаний відзив позивач подав відповідь, в якій зазначив, що жодного акту за наслідками податкової перевірки правомірності заявленого бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2014 року в сумі 1412951,00 грн. та жодних податкових повідомлень-рішень за таким актом податковим органом не виносилось.

Навпаки, податковий орган за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки правомірності бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за липень 2014 року склав Довідку № 6530/26-53-15-01/30579869 від 16.10.2014, в якій не зафіксував жодних порушень при декларуванні ТОВ «Аскоп-Україна» бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 1412951,00 грн. і, відповідно, не склав жодних податкових повідомлень-рішень.

Про зазначені обставини позивач вказав в позовній заяві і такі обставини були встановлені судами в адміністративній справі № 826/3775/15 та № 826/16356/17.

Щодо строків звернення, позивач зазначив, що звернувся до суду із даним позовом про стягнення пені в розмірі 566844,98 грн., нарахованої на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ за період з 13.12.2017 по 25.11.2019, 27 листопада 2019 року. Провадження у даній справі було відкрито 05.05.2020.

На момент звернення позивача до суду із цим позовом про стягнення пені Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду був сформований правовий висновок (зокрема, у постанові від 14.03.2019 у справі № 822/553/17; в постанові від 15.02.2021 у справі № 280/4452/18 та інших постановах) про те, що позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів.

Такий правовий висновок широко застосовувався судами України (в силу вимог ч.5 ст.242 КАСУ, ч.6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») та учасниками відповідних відносин і ТОВ «Аскоп-Україна», звертаючись до суду з даним позовом, керувалось таким висновком та розраховувало на те, що такий правовий висновок Верховного Суду щодо 1095-денного строку звернення до суду з позовом про стягнення пені буде застосований і до поданого товариством позову у даній справі.

На момент звернення позивача до суду іншого правового висновку щодо строку звернення до суду із позовом про стягнення пені не існувало. Враховуючи вищевикладене, застосування до спірних правовідносин правового висновку Верховного Суду, викладеного в постановах від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19 та від 16.02.2023 у справі № 803/1149/18, який суттєво відрізняється від правового висновку Верховного Суду (викладеного, зокрема, у постанові від 14.03.2019 у справі № 822/553/17; в постанові від 15.02.2021 у справі № 280/4452/18 та інших постановах), що був сформований на момент подачі даного позову та яким товариство керувалось і якого дотримувалось при його подачі, буде грубим порушенням принципу правової визначеності, як одного із елементів принципу верховенства права.

Тому з метою дотримання принципу правової визначеності (верховенства права) правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постановах від 19.01.2023 у справі №140/1770/19 та від 16.02.2023 у справі № 803/1149/18, не може бути застосований до спірних правовідносин, інакше це буде порушенням п. 1 статті 6 Конвенції (права на справедливий суд).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

19.08.2014 ТОВ "Аскоп-Україна" подало до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2014 року, у якій позивач заявив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 1412951,00 грн.

Разом з податковою декларацією ТОВ "Аскоп-Україна", відповідно до вимог пунктів 200.7 та 200.8 статті 200 Податкового кодексу України, було подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4) та розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3).

На підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1238 "Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку" ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "Аскоп-Україна" бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого на рахунок платника в банку у сумі 1412951,00 грн, відображених в податковій декларації з ПДВ, поданій за липень 2014 року, за результатами якої складено довідку від 16.10.2014 № 6530/26-53-15-01/30579869.

Згідно з висновками, викладеними в указаній довідці, у ході перевірки встановлено, що на момент складання довідки неможливо підтвердити суму бюджетного відшкодування за липень 2014 року в сумі 1412951,00 грн, що пов`язано з відсутністю відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання.

Вважаючи, що довідкою від 16.10.2014 №6530/26-53-15-01/30579869 контролюючий орган фактично підтвердив право позивача на отримання бюджетного відшкодування, останній 04.03.2015 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Дніпровському районі м. Києва щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 1412951,00 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ "Аскоп-Україна";

- стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКС у м. Києві на користь ТОВ "Аскоп-Україна" заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1412951,00 грн та суму пені в розмірі 72 583,10 грн., нараховану на суму такої заборгованості за період з 30.10.2014 по 03.03.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2015 у справі №826/3775/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015, повністю відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Аскоп-Україна".

Постановою Вищого адміністративного суду України від 14.11.2017 у справі № 826/3775/15 касаційну скаргу ТОВ "Аскоп-Україна" - задоволено частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.04.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 - скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 1412951,00 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ "Аскоп-Україна";

- зобов`язано ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві про виплату ТОВ "Аскоп-Україна" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за липень 2014 року в сумі 1412951,00 грн;

- стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Аскоп-Україна" пеню за прострочення виплати бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 72583,10 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2019 у справі №826/16356/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019, стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві пеню за несвоєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року у розмірі 120% облікової ставки Національного банку України за період з 04.03.2015 по 12.12.2017 у сумі 891854,68 грн.

У подальшому, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2020 у справі №826/22357/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2021 стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1412951,00 грн.

Враховуючи, що на день звернення до суду з цим позовом сума бюджетного відшкодування в розмірі 1412951,00 грн не відшкодована контролюючим органом, позивач на підставі пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України просить суд стягнути пеню в розмірі 566844,98 грн, нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, за період з 13.12.2017 по 25.11.2019.

Для вирішення спору суд врахував норми Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений статтею 200 ПК України.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Контролюючий орган має право провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу, за період до 1 січня 2016 року (пункт 200.11 статті 200 ПК України).

Контролюючий орган зобов`язаний протягом п`яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (пункт 200.12 статті 200 ПК України).

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

Пунктом 200.15 статті 200 ПК України визначено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Відповідно до пункту 200.17 статті 200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.

Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Наведеними положеннями ПК України прямо закріплена відповідальність держави за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість. Зазначена норма є імперативною та не має будь-яких виключень.

Неподання контролюючим органом у строк встановлений статтею 200 ПК України до органів Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення, у зв`язку з цим, заборгованості бюджету з податку на додану вартість, обумовлює набуття платником податку права на пред`явлення вимоги про стягнення пені відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України, за якою суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03.06.2014 у справі № 21-131а14 та Верховним Судом у постанові від 14.03.2019 у справі №803/591/16.

Отже, передумовою початку нарахування пені є невиконання контролюючим органом обов`язку з повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість протягом строку, визначеного статтею 200 ПК України.

Нарахування пені пов`язується саме з недотриманням суб`єктами владних повноважень положень статті 200 ПК України, яка визначає, зокрема, комплекс дій, необхідних для своєчасного повернення сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок невідшкодування йому відповідної суми.

Суд зазначає, що Вищим адміністративним судом України у постанові від 14.11.2017 у справі №826/3775/15 встановлено протиправну бездіяльність ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 1412951,00 грн за податковою декларацією з податку на додану вартість за липень 2014 року, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ "Аскоп-Україна", зазначені обставини доказуванню не підлягають.

У свою чергу, невідшкодування ТОВ "Аскоп-Україна" суми податку на додану вартість, заявленої у липні 2014 року, є заборгованістю бюджету перед платником податків, що є підставою для нарахування та стягнення на користь позивача пені на рівні 120 відсотків облікової ставки національного банку України.

Суд звертає увагу, що з 14.11.2017, відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції станом на 14.11.2017) у ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві виник обов`язок виконати рішення суду касаційної інстанції, у свою чергу, за змістом постанови Вищого адміністративного суду України від 14.11.2017 у справі № 826/3775/15 ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві допустило протиправну бездіяльність, яка полягає у неподанні у п`ятиденний строк після закінчення перевірки до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету ТОВ "Аскоп-Україна".

У зв`язку із цим, Вищим адміністративним судом України було стягнуто з Державного бюджету України через ГУ ДКС у м. Києві на користь ТОВ "Аскоп-Україна" суму пені в розмірі 72583,10 грн, нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, за період з 30.10.2014 по 03.03.2015.

Ураховуючи встановлені обставини щодо не направлення контролюючим органом у визначений пунктом 200.15 статті 200 ПК України строк на адресу казначейської служби висновку із зазначенням суми податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на користь позивача, суд дійшов висновку про порушення контролюючим органом встановленого законом права позивача на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1412951,00 грн за податковою декларацією з податку на додану вартість за липень 2014 року, що спричинило порушення відповідачами строків для повернення суми бюджетного відшкодування та, відповідно, є підставою для нарахування пені за прострочення відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день її погашення.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі №803/1513/17 у подібних правовідносинах.

Оскільки у період з 13.12.2017 (наступний день після нарахування пені на виконання рішення ОАСК у справі №826/16356/17) до 25.11.2019 (складення позовної заяви) позивачеві не було відшкодовано заборгованість бюджету з податку на додану вартість в розмірі 1412951,00 грн. (відшкодована 07.06.2021), суд вважає, що позивач має право на відшкодування пені за вказаний період.

Розраховуючи суму пені, що підлягає стягненню з бюджету на користь ТОВ "Аскоп-Україна", суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до постанов Національного банку України у період з 13.12.2017 до 25.11.2019 облікова ставка Національного банку України змінювалася та становила такі розміри:

- з 13.12.2017 по 14.12.2017 13,5 %;

- з 15.12.2017 по 25.01.2018 14,5 %;

- з 26.01.2018 по 01.03.2018 16 %;

- з 02.03.2018 по 12.07.2018 17 %;

- з 13.07.2018 по 06.09.2018 17,5 %;

- з 07.09.2018 по 25.04.2019 18 %;

- з 26.04.2019 по 18.07.2019 17,5 %;

- з 19.07.2019 по 05.09.2019 17 %;

- з 06.09.2019 по 24.10.2019 16,5 %;

- з 25.10.2019 по 25.11.2019 15,5 %.

Відповідно, використовуючи формулу нарахування пені: облікова ставка НБУ х 120 % /365 днів, сума пені, що підлягає нарахуванню за вказаний період загалом складає 566844,98 грн.

Таким чином, наданий позивачем розрахунок пені, що підлягає стягненню з бюджету на користь ТОВ "Аскоп-Україна", відповідає вимогам пункту 200.23 статті 200 ПК України.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15 ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушених прав позивача у спорах цієї категорії, є стягнення з Державного бюджету України через територіальний орган Державної казначейської служби України на користь позивача заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що невідшкодування у період з 13.12.2017 до 25.11.2019 ТОВ "Аскоп-Україна" сум податку на додану вартість, заявлених у липні 2014 року, які є заборгованістю бюджету перед платником податків, з огляду на що наявні підстави для стягнення на користь ТОВ "Аскоп-Україна" з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за період з 13.12.2017 до 25.11.2019 у розмірі 566844,98 грн.

Щодо доводів податкового органу про порушення строку звернення, суд зазначає таке.

Частинами 2, 3 ст.122 КАС України визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ "дізналася" та "повинна була дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

ПК України не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду із вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням податку на додану вартість державою.

Строк давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 ПК України, поширюється, зокрема, на право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов`язань (пункт 102.1); стягнення податкового боргу (пункт 102.4); право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування (пункт 102.5); право платника податків на оскарження в суді податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу (пункт 56.18 статті 56).

При цьому положення пункту 102.5 статті 102 ПК України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.

У справі, що розглядається, немає підстав для врахування й положень норми пункту 56.18 статті 56 ПК України, оскільки остання є відсильною до статті 102 ПК України та регулює виключно правовідносини щодо оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу.

У разі ж несвоєчасного відшкодування заборгованості з податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, платник, звертаючись до суду, фактично просить захистити його право на отримання зазначених коштів, які залишаються невиплаченими у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень комплексу покладених на нього обов`язків. Відтак предметом оскарження у такому випадку є відповідна бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а отже, положення статті 102 ПК України, до яких відсилає пункт 56.18 статті 56 цього Кодексу, застосовуватись не можуть.

Ураховуючи наведене, стаття 102 ПК України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим "іншим законом", яким установлені спеціальні строки звернення до суду із вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку із несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України, якою встановлений загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

Отже, платник податку на додану вартість може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначені висновки сформулювала Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19, від 16 лютого 2023 року у справі № 803/1149/18, від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20.

Водночас, на переконання Великої Палати Верховного Суду, зміна правового регулювання, зміна Верховним Судом способу захисту порушеного права та підтверджені у встановленому порядку фактичні обставини щодо неможливості реалізації права особою, перелік спрямованих нею на досягнення цієї мети заходів підлягають оцінці судом в кожному конкретному випадку при з`ясуванні поважності причин пропуску цього строку.

Як установлено судом позивач просить стягнути пеню за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за період з 13.12.2017 до 25.11.2019, тоді як до суду позивач звернувся 27.11.2019.

Позивач у відповіді на відзив податкового органу зауважив, що на час звернення до суду з позовом у цій справі існувала судова практика, згідно з якою позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів.

Отже, звертаючись до суду з позовом про стягнення з Державного бюджету України пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості, позивач був переконаний, що строк звернення ним був дотриманий.

Однак, Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19 та від 16 лютого 2023 року у справі № 803/1149/18 було зазначено, що "стаття 102 ПК України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим "іншим законом", яким установлені спеціальні строки звернення до суду із вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку із несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України, якою встановлений загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду".

Таким чином, на початку 2023 року відбулася зміна судової практики, згідно з якою було визначено, що для звернення до суду із позовом у зв`язку із несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, встановлюється загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду на підставі частини другої статті 122 КАС України.

Водночас позивач звернув увагу на те, що звернувся з цим позовом до адміністративного суду ще 27.11.2019, тобто більш ніж за 3 роки до зміни судової практики щодо застосування процесуального строку на звернення до суду постановами Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19 та від 16 лютого 2023 року у справі № 803/1149/18, тобто факт звернення до суду з метою захисту порушених прав відбувся задовго до зміни строку звернення з 1095 днів до шести місяців.

Суд зазначає, що зміна сталої судової практики Верховного Суду може розглядатися судами як поважна причина для поновлення строків звернення до суду, про що було зазначено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, в постанові від 30 червня 2022 року у справі № 1.380.2019.004460.

Так, Верховний Суд зазначив, що суди повинні уникати випадків правового пуризму, зокрема скасування правомірних рішень, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи судом апеляційної та/або касаційної інстанції змінилось юридичне тлумачення відповідної правової норми.

Зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зокрема, задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивач мав достатньо обґрунтовані правомірні очікування, що строк звернення до суду ним був дотриманий, оскільки не знав та не міг бути обізнаним про те, що через більш ніж 3 роки (у січні 2023 року) судова практика зазнає кардинальних змін в частині застосування строків звернення до суду у справах подібної категорії.

Аналогічний правовий висновок щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду за позовними заявами, що були подані до зміни судової практики щодо обчислення строку звернення до суду у справах щодо стягнення пені на суми бюджетного відшкодування, викладено у постанові Верховного Суду від 28.05.2024 у справі № 320/12137/20 та від 13.02.2025 у справі №140/7202/21.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що клопотання податкового органу про залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованим.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Дотримуючись вказаних вимог, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 8502,67 грн.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, код ЄДРПОУ 37993783) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (02098, м. Київ, вул. Березняківська, буд.29, 1 поверх, літера Б, код ЄДРПОУ 30579869) пеню за несвоєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року у розмірі 120% облікової ставки Національного банку України за період з 13.12.2017 до 25.11.2019 у розмірі 566844,98 грн (п`ятсот шістдесят шість тисяч вісімсот сорок чотири гривні 98 коп.).

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.33/19, код ЄДРПОУ 44116011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (02098, м. Київ, вул. Березняківська, буд.29, 1 поверх, літера Б, код ЄДРПОУ 30579869) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 8502,67 грн. (вісім тисяч п`ятсот дві гривні 67 коп.).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ