Рішення № 127439803, 16.05.2025, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2025 року справа № 580/1353/23 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства Імеріс Багачеве до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

24.02.2022 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов приватного акціонерного товариства Ватутінський комбінат вогнетривів (далі позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.02.2023 №981/23-00-07-05-01, №992/23-00-07-05-01 та №993/23-00-07-05-01.

Позов мотивовано тим, що спірні рішення прийняті неправомірно та всупереч вимогам податкового законодавства України. Зокрема, висновки акту перевірки не відповідають нормам податкового законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами, натомість у позивача наявні всі первинні бухгалтерські документи з контрагентами, які спростовують висновки контролюючого органу, що наведені в акті перевірки, а тому позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Крім того, оскаржуваними рішеннями позивача повторно притягнуто до юридичної відповідальності одного виду за одне і теж правопорушення, що є самостійною та безумовною підставою для його скасування.

Ухвалою від 01.03.2023 відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

14.03.2023 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у її задоволенні. Зазначив, що за результатами дослідження господарських операцій встановлено недостатність/відсутність у контрагентів позивача ТОВ «Бест Біо», ПП «Сажев» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині зберігання, придбання та реалізації товару позивачу з огляду на відсутність трудових та матеріальних ресурсів. Також відповідач вказує на дефектність первинних бухгалтерських документів в контексті повноти зазначеної інформації, зокрема, завідувач центрального складу Брусліновський О.І., комірник ОСОБА_1 , які підписували видаткові накладні не могли отримувати товар, так як не перебували у відрядженні. Також неможливо підтвердити факт транспортування придбаного товару.

Стосовно доводів позивача про повторне притягнення до відповідальності одного виду за одне і теж правопорушення, відповідач зазначає, що до складу податкового кредиту поточного звітного періоду включається від`ємне значення попереднього звітного періоду. На визначення цього показника у свою чергу безпосередньо впливає від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, визначене у деклараціях з ПДВ за попередні звітні періоди, в яких безперервно наявний відповідний показник.

23.03.2023 позивач подав суду відповідь на відзив з подібними позовній заяві доводами.

Ухвалою від 11.05.2023 суд зупинив провадження у справі до часу набрання законної сили рішеннями Черкаського окружного адміністративного суду в адміністративних справах №580/2055/23 та №580/2971/23, а ухвалою від 02.04.2025 поновив провадження.

Усною ухвалою від 02.04.2025, внесеною до протоколу судового засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд справи по суті.

Ухвалою від 16.04.2025 суд замінив найменування позивача приватне акціонерне товариство Ватутінський комбінат вогнетривів на приватне акціонерне товариство "Імеріс Багачеве".

Ухвалою від 28.04.2025 суд вирішив здійснювати подальший розгляд справи №580/1353/23 по суті у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, допитавши свідків, суд зазначає таке.

Позивач зареєстрований юридичною особою з 20.07.1995 (код ЄДРПОУ 00191916).

Службовими особами ГУ ДПС у Черкаській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2022 року від`ємного значення ПДВ, у т.ч. заявленого відшкодування з бюджету.

Результати перевірки оформлені актом від 13.01.2023 №318/23-00-07-05-01/00191916 (далі акт перевірки).

Згідно з висновками акту перевірки ГУ ДПС у Черкаській області встановлено порушення позивачем вимог:

- п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.2 ст.200 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов`язання з ПДВ на 63705,00 грн.;

- п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, абз.«б» п.200.4 ст.200 ПК України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 1137845,00 грн.;

- п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, абз.«в» п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого позивачем завищено від`ємне значення ПДВ, що враховується до складу наступного звітного періоду в сумі 775213,00 грн.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.02.2023:

№981/23-00-07-05-01, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 70076,00 грн., у т.ч. штрафна санкція 6371,00 грн.;

№992/23-00-07-05-01, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2022 року на суму 1137845,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 113785,00 грн.;

№993/23-00-07-05-01, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2022 року на 775213,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним рішенням, суд врахував норми ПК України в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п.198.2. ст.198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень Верховний Суд у постанові від 19.07.2019 у справі №823/128/16 дійшов висновку, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства. При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Такі висновки Верховного Суду відповідно до ч.5 ст.242 КАС України обов`язкові для врахування судом першої інстанції.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Пунктом 200.4. ст.200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах відповідно до ч.3 ст.9 Закону №996-XIV, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Частинами 4-9 ст.9 Закону №996-XIV визначено, що регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов`язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.

Щодо правовідносин з ПП «Сажев», суд зазначає таке.

12.07.2022 між ПП «Сажев» та позивачем укладено договір поставки №120/22, предметом якого є поставка позивачу сухого подрібненого лушпиння соняшникового негранульованого.

За результатами проведення вказаної господарської операції ПП «Сажев» та позивачем оформлено і підписано видаткову накладну від 03.09.2022 №35 на суму 233402,00 грн. (у т.ч. ПДВ 38900,33 грн.).

Суд встановив, що вказана видаткова накладна підписана уповноваженими особами сторін договору.

Поставка товару здійснювалась за умовами Inkoterms 2010 на склад позивача за адресою: Черкаська обл., м. Ватутіне, вул. Індустріальна, 11.

Факт транспортування товару підтверджується скріпленою печаткою сторін договору та підписаною уповноваженими особами товарно-транспортною накладною та накладною на розвантаження (том 4 а.с. 139, 140), в яких вантажовідправником є ПП «Сажев», а вантажоодержувачем позивач.

Отже, позивач підтвердив формування витрат за вищевказаним договором.

Щодо правовідносин з ТОВ «Бест Біо», суд зазначає таке.

01.07.2022 між ТОВ «Бест Біо» та позивачем укладено договір поставки №121/22, предметом якого є поставка позивачу сухого подрібненого лушпиння соняшнику.

За результатами проведення вказаної господарської операції ТОВ «Бест Біо» та позивачем оформлено і підписано видаткові накладні:

від 01.09.2022 №61 на суму 190554,00 грн. (у т.ч. ПДВ 31759,00 грн.);

від 01.09.2022 №60 на суму 198562,00 грн. (у т.ч. ПДВ 33093,67 грн.);

від 02.09.2022 №63 на суму 190008,00 грн. (у т.ч. ПДВ 31668,00 грн.);

від 04.09.2022 №64 на суму 186368,00 грн. (у т.ч. ПДВ 31061,33 грн.);

від 05.09.2022 №65 на суму 132860,00 грн. (у т.ч. ПДВ 22143,33 грн.);

від 05.09.2022 №66 на суму 125580,00 грн. (у т.ч. ПДВ 20930,00 грн.).

Суд встановив, що вказані видаткові накладні підписані уповноваженими особами сторін договору.

Поставка товару здійснювалась за умовами Inkoterms 2010 на склад позивача за адресою: Черкаська обл., м. Ватутіне, вул. Індустріальна, 11.

Факт транспортування товару підтверджується скріпленими печатками сторін договору та підписаними уповноваженими особами товарно-транспортними накладними (том 4 а.с.120, 123, 126, 129, 132, 135), в яких вантажовідправником є ТОВ «Бест Біо», а вантажоодержувачем позивач, а також накладними на розвантаження товару (том 4 а.с.121, 124, 127, 130, 133, 136).

Отже, позивач підтвердив формування витрат за вищевказаним договором.

Для вирішення спору суд врахував висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постановах від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа №814/2412/17), які обов`язкові для врахування судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

У вказаних рішеннях зазначено, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

При цьому норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Отже, висновки акту перевірки з посиланням на податкову інформацію стосовно відсутності у контрагентів позивача реального здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання суд вважає необґрунтованим доказом відсутності здійснення вищевказаних господарських операцій.

Також суд врахував висновки Верховного Суду у постанові від 08 травня 2018 року у справі №815/3526/17 відповідно до яких норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 08 травня 2018 року у справі №814/937/15 відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Відповідно до визначень, наведених у ст.1 Закону №996-ХІV: економічна вигода потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів; господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (валових витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема:

- фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій;

- документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду;

- наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності;

- наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної;

- наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. За певних інших обставин документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання.

Враховуючи те, що судом встановлено та підтверджено матеріалами справи рух активів у процесі здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагентів податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, встановлено зв`язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платників податків, витрати підтверджені первинними документами, суд вважає встановленим факт здійснення господарських операцій, а відтак доходить висновку про відсутність підстав у контролюючого органу для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Стосовно доводів відповідача про неможливість документального підтвердження транспортування товару, суд зазначає таке.

Згідно з висновками Верховного Суду у у постановах від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа №814/2412/17) відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (далі - Правила), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п.п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Водночас, такими документами є видаткові накладні, які надані під час розгляду справи та, як установлено судом, відповідають вимогам законодавства.

Більш того, як установлено судом факт транспортування придбаного у ТОВ «Бест Біо», ПП «Сажев» товару підтверджується скріпленими печатками сторін договору та підписаними уповноваженими особами товарно-транспортними накладними та накладними на розвантаження, в яких вантажоодержувачем є позивач. Ці ТТН не викликають сумнівів у їх достовірності.

Стосовно доводів відповідача про дефектність первинних бухгалтерських документів в контексті повноти зазначеної інформації, зокрема, оскільки завідувач центрального складу Брусліновський О.І. та комірник Руденко Н.Л. які ставили підпис на видаткових накладних, не могли отримувати товар, так як не перебували у відрядженні, суд зазначає таке.

Так, вищевказані договори, укладені позивачем з ТОВ «Бест Біо», ПП «Сажев», передбачають поставку товару за умовами Inkoterms 2010 DDP безпосередньо покупцю на склад за адресою: Черкаська обл., м. Ватутіне, вул. Індустріальна, 11.

Також, вищеописані ТТН містять адресу поставки товару - Черкаська обл., м. Ватутіне, вул. Індустріальна, 11. Така ж адреса складу позивача вказана у вищевказаних видаткових накладних.

Тому доводи відповідача про відсутність доказів відрядження завідувача центрального складу та комірника, суд вважає необґрунтованими, оскільки фактичне отримання товару ними здійснювалось на складі позивача за вказаною адресою.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю (висновки Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі №814/937/15).

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Відповідач не надав жодного доказу на підтвердження фактів виписування податкових накладних з метою надання/отримання податкової вигоди.

Тому суд дійшов висновку про відсутність сукупності достатніх обставин вважати, що господарські операції позивача з контрагентами, на підставі яких він включив суми коштів у податковий кредит, не мали реального характеру.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

На підставі п.198.7 ст.198 ПК України сума від`ємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду платника, що реорганізується шляхом: приєднання, злиття, перетворення, - підлягає перенесенню до складу податкового кредиту правонаступника у наступному періоді після підписання передавального акта відповідно до законодавства; поділу, виділення, - підлягає перенесенню до складу податкового кредиту правонаступника пропорційно до отриманої частки майна згідно з розподільчим балансом у наступному періоді після підписання розподільчого балансу відповідно до законодавства.

Таке перенесення здійснюється в разі, якщо сума від`ємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду платника, що реорганізується, підтверджена документальною перевіркою контролюючого органу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2. ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Згідно з п.200.4. ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, відповідно до п.200.7. ст.200 ПК України подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.10. ст.200 ПК України визначено, що у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.200.11. ст.200 ПК України контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу. Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

На підставі п.200.12. ст.200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат:

а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки;

б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки;

г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення;

ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами "б" і "в" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України".

У разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу.

У разі виникнення у платника податку необхідності зміни напряму узгодженого бюджетного відшкодування, такий платник податку має право подати відповідну заяву до контролюючого органу, який не пізніше наступного робочого дня з дня отримання такої заяви зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Отже, підставою для виникнення права на податковий кредит є податкова накладна, а для включення сплачених сум коштів у витрати підприємства - первинний бухгалтерський документ.

За наслідками вищевказаних господарських операцій позивачем складені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні за правовідносинами: з ТОВ «Бест Біо» від 01.09.2022 №№59-60 від 02.09.2022 №62, від 04.09.2022 №63, від 05.09.2022 №№64-65; з ПП «Сажев» від 16.09.2022 №1.

Оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що правовідносини між позивачем та вказаним контрагентами оформлені належним чином, тобто їх реальність підтверджується належно складеними первинними бухгалтерськими документами, суд дійшов висновку, що висновки податкового органу про безтоварність вищевказаних господарських операцій, є безпідставними.

Також, відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума згідно з п.200.4 ПК України:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.7 вказаної статті ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Абзац перший п.200-1.6 ст.200-1 ПК України встановлює, що за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 цього Кодексу.

Суд зазначає, що позивач переніс залишки від`ємного значення ПДВ за серпень-вересень 2022 року за рахунок віднесення податкового кредиту щодо придбання лушпиння соняшника з господарських правовідносин, які відповідач вважає безтоварними, у декларацію за жовтень 2022 року, до яких подав заяву про відшкодування ПДВ, що і стало приводом спору в цій справі.

Отже, обставини спору з зазначеними у цій справі частково пов`язані, а саме щодо сум коштів безтоварних, на думку відповідача, операцій, які одночасно враховані в декількох актах перевірок, наслідки яких оскаржені у справах №580/2055/23, де предметом є ППР від 07.12.2022 №7021/23-00-07-05-01, №7022/23-00-07-05-01 та №580/2971/23, де предметом є ППР від 10.01.2023 № 258/23-00-07-05-01 та № 262/23-00-07-05-01.

Суд встановив, що у справі №580/2055/23 позивач оскаржив ППР від 07.12.2022 №7021/23-00-07-05-01, №7022/23-00-07-05-01, якими знято заявлену суму бюджетного відшкодування згідно з декларацією з ПДВ за червень 2022 року в розмірі 2277749,00грн та занижено від`ємне значення ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 3375695,00 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 у справі №580/2055/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 07.12.2022 №7021/23-00-07-05-01 та №7022/23-00-07-05-01.

У справі №580/2971/23 позивач оскаржив ППР від 10.01.2023 № 258/23-00-07-05-01 та № 262/23-00-07-05-01, якими знято заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за серпень 2022 року в розмірі 2277749 грн. та занижено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 3375695 грн (вересень 2022 року).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 у справі №580/2971/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2025, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 10.01.2023 № 258/23-00-07-05-01 та № 262/23-00-07-05-01.

Зазначене підтверджує посилання позивача про подвійне дослідження тих же правовідносин відповідачем.

Згідно з принципом формування податкової звітності суцільним порядком, враховуючи, що ППР вказаних вище судових справ коригують відомості декларацій щодо залишків від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, податковий кредит з яких перенесено в показники декларації за жовтень 2022 року, правомірність користування таким залишком пов`язана з правомірністю загального декларування ПДВ за серпень-вересень 2022 року.

У зазначеному контексті суд урахував порядок обчислення податкового кредиту, який оспорювався у вказаних судових справах і про які відповідач стверджував, приймаючи спірне в цій справі ППР.

Оскільки питання правомірності формування податкового кредиту, який перенесений у декларацію з ПДВ за жовтень 2022 року та вплинув на від`ємне значення ПДВ, що коригувалося спірними ППР, в основних деклараціях вирішене вказаними вище рішеннями судів, суд застосував ч.4 ст.78 КАС України про те, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тому безпідставність висновків відповідача про безтоварність вказаних вище господарських операцій та правомірність податкового кредиту, про що доводив позивач і в цій справі, протиправність ППР щодо зняття такого податкового кредиту та зменшення від`ємного значення ПДВ, які у подальшому відображені позивачем у декларації з ПДВ за жовтень 2022 року та зняті спірним ППР, підтверджені вказаними вище рішеннями судів у справах №580/2055/23 та №580/2971/23.

Отже, позивач обґрунтовано включив такі суми у податкову звітність.

З огляду на викладене, спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Згідно з ч.ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Дотримуючись вказаних вимог, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 26840,00 грн.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства Імеріс Багачеве задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 07.02.2023 №981/23-00-07-05-01, №992/23-00-07-05-01 та №993/23-00-07-05-01.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь приватного акціонерного товариства Імеріс Багачеве судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 26840,00 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот сорок гривень 00 коп.).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Учасники справи:

1) позивач приватне акціонерне товариство Імеріс Багачеве (20254, Черкаська обл., м. Ватутіне, вул. Індустріальна, буд.11, код ЄДРПОУ 00191916);

2) відповідач Головне управління ДПС у Черкаській області (18001, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд.235, код ЄДРПОУ 44131663).

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ