Ухвала суду № 127438090, 19.05.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15096/25

УХВАЛА

19 травня 2025 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду моєї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статі 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку із наявністю матері з числа осіб з інвалідністю ІІ групи, яка не має інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані її утримувати; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву про надання відстрочки від призову на військову службу від час мобілізації від 19 червня 2024 року (отриману відповідачем 25.06.2024 року) на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особі, яка має мати інваліда ІІ групи та у зв`язку із відсутністю інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані її утримувати, та надати мені відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом 14.05.2025 з приводу оскарження бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви від 19.06.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статі 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку із наявністю матері з числа осіб з інвалідністю ІІ групи, яка не має інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані її утримувати (отримана відповідачем 25.06.2024).

Так, 19 червня 2024 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з письмовою заявою про надання відстрочки від призову.

Зазначена заява була направлена на адресу відповідача засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з описом вкладення) та отримана ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно відмітці на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення 25.06.2024 року.

Відповідно до п. 60 Постанови КМУ № 560 від 16 травня 2024 р., комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.

Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.

Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Таким чином, відповідач був зобов`язаний розглянути отримані 25.06.2024 заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

Тобто відповідь, з урахуванням нормативів поштових пересилань, позивач повинен був отримати до кінця липня 2024 р. Не отримавши жодної відповіді, позивач повинен був бути обізнаний про порушення своїх прав та інтересів, а тому відліку строку на звернення до суду розпочинається з цього моменту.

Так, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.

Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Суд підкреслює, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду із заявою, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, в межах кожної конкретної справи, суд повинен надати оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

В даному випадку позивач звернувся до суду із порушенням шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України, оскільки звернення до суду відбулося 14.05.2025 щодо оскарження бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви від 19.06.2024 (отримана відповідачем 25.06.2024).

У адміністративному позові представник позивача зазначає, що бездіяльність відповідає є триваючим правопорушенням, у зв`язку із чим строк на звернення до суду ним не пропущено, що суд оцінює критично.

Так, триваючим є правопорушення яке розпочалося з протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно у спосіб невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином.

В даному випадку відповідачу належало протягом семи днів з 25.06.2024 (дати отримання заяви позивача) вирішити порушене позивачем питання та не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення направити його позивачу в зазначений ним спосіб.

У разі встановлення законом строку для виконання певного обов`язку, відлік строку звернення до суду починається з моменту його порушення, а не з моменту припинення наслідків чи з волі особи заявити про порушення.

Тобто якщо є встановлений законом строк дії, і суб`єкт не виконує обов`язок - це разове порушення, а строк звернення до суду починається з моменту його спливу. Якщо ж строку немає, або правопорушення виявляє себе як триваюча бездіяльність без визначеного кінця - тоді це триваюче правопорушення, і строк звернення до суду починається з моменту припинення порушення.

В даному випадку позивач звернувся до суду майже через рік після свого звернення, яке підлягало розгляду в семиденний строк, що свідчить про очевидний пропуск строку на звернення із даними вимогами.

При викладених вище обставинах, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, позивачу необхідно подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів.

На підставі викладеного, враховуючи, що виявлені недоліки перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі, керуючись ст. 169 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху, надавши десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення зазначених вище недоліків.

У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву повернути позивачеві зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Завальнюк