Рішення № 127438069, 19.05.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3652/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області(код ЄДРПОУ20987385, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправним дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 05 лютого 2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області(код ЄДРПОУ20987385, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83), в якій позивач просить:

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №2959 від 23 вересня 2024 про відмову у призначенні пенсії в разі втрати годувальника.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, ЄДРПОУ 20987385) з моменту звернення, а саме - з 18 вересня 2024 року, призначити неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 пенсію відповідно до ст.ст.29,34 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262- XII, в разі втрати годувальника - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою від 10 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №2959 від 23 вересня 2024 було відмовлено у призначенні пенсії в разі втрати годувальника її чоловіка ОСОБА_3 її неповнолітньому сину ОСОБА_2 від попереднього шлюбу.

Позивач не погоджується з прийнятим рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з таких підстав.

Так, позивач зазначає, що на підтвердження факту перебування неповнолітнього сина ОСОБА_2 на повному утриманні ОСОБА_3 на день його смерті вона надала акт обстеження умов проживання Кодимської міської ради Подільського району №452 від 29.08.2024 року та копію рішення Кодимського районного суду Одеської області від 12.08.2024 року у справі №503/1535/24, яке набрало законної сили 12.09.2024 року, яким встановлено факт перебування дитини на утриманні ОСОБА_3 .

Крім цього позивач зазначає, що на підтвердження факту несплати рідним батьком дитини ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини відповідно до рішення Кодимського районного суду Одеської області від 13.10.2015 року у справі №503/1785/-ц, нею були додані копія довідки Кодимського відділу Державної виконавчої служби №21.18-6863 від 13.05.2024 року, копія листа цього відділу ДВС №21.18-8906 від 26.06.2024 року, копія постанови державного виконавця від 06.02.2018 року про закриття виконавчого провадження.

Отже, на думку позивача, долученими до заяви від 18.09.2024 року про призначення пенсії по втраті годувальника документами належним чином було підтверджено:

а) факт її перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , повторно виданим 16 лютого 2023 року Кодимським відділом ДРАЦС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса);

б) наявність у неї та чоловіка ОСОБА_3 спільної неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_4 , повторно виданим 16 лютого 2023 року Кодимським відділом ДРАЦС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса);

в) наявність у неї іншої неповнолітньої дитини від попереднього шлюбу - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_5 , повторно виданим 16 лютого 2023 року Кодимським відділом ДРАЦС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса);

г) визначення судом місця проживання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом зі нею після розірвання попереднього шлюбу з ОСОБА_5 , що підтверджується копією рішення Кодимського районного суду Одеської області від 22.09.2015 року, справа №503/1468/15-ц;

д) факт спільного проживання чоловіка ОСОБА_3 однією сім`єю разом зі нею та дітьми - синами ОСОБА_4 , 2022 року народження та ОСОБА_2 , 2010 року народження з червня 2020 року і до дня смерті чоловіка ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та утримання останнього, що підтверджується документами органу місцевого самоврядування, а саме - довідкою Кодимської міського ради Подільського району Одеської області №453 від 29.08.2024 року та Акт обстеження умов проживання №452 від 29.08.2024 року поясненнями;

є) факту перебування неповнолітнього ОСОБА_2 , 2010 року народження на утриманні вітчима ОСОБА_3 , що підтверджується рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 12.08.2024 року, справа №503/1535/24, яке набрало законної сили 12.09.2024 року;

ж) факт смерті чоловіка ОСОБА_3 та обставини його загибелі;

і) факт виключення чоловіка ОСОБА_3 у зв`язку зі смертю зі списків особового складу військової частини, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_6 №62-РС від 08.05.2023 року;

ї) факт несплати з 2018 року рідним батьком дитини ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_2 відповідно до рішення Кодимського районного суду Одеської області від 13.10.2015 року у справі №503/1785/-ц.

З вищевикладеного позивач вважає, що її син неповнолітній ОСОБА_6 , 2010 року народження та його вітчим (її чоловік) ОСОБА_3 до дня смерті останнього проживали однією сім`єю, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, тобто були членами однієї сім`ї, а отже її син має право на отримання пенсії у разі втрати годувальника.

З наведених підстав позивач просить задовольнити позовні вимоги.

До суду 25 лютого 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ є Закон України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Представник відповідача звертає увагу, що приписами ст. 30 Закону № 2262 встановлено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону № 2262 члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Відповідно до ст. 34 пасинок і падчерка, якщо вони не одержували аліментів від батьків, мають право на пенсію нарівні з рідними дітьми.

Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 13.10.2015 по справі №503/1785/15-ц вирішено стягнути з ОСОБА_5 аліменти на користь ОСОБА_7 на утриманця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Тобто, на ОСОБА_2 не поширюється положення ст. 34 Закону і права на призначення пенсії в разі втрати годувальника він не має.

Також представник відповідача звертає увагу на порушення позивачем строку звернення до суду, оскільки з позовом Позивач звернувся в 2025 році, при цьому позовні вимоги стосуються перерахунку починаючи з 18.09.2024 року, а тому Позивачем було пропущено строки позовної давності без поважних на те підстав.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджено паспортом громадянина України № НОМЕР_7 .

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади ОСОБА_1 зареєстрована з 09.04.2019 року за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , повторно виданим 16 лютого 2023 року Кодимським відділом ДРАЦС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), 30 липня 2022 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_3 .

Від цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_7 народився син ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , повторно видане 16 лютого 2023 року Кодимським відділом ДРАЦС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Також матеріалами справи підтверджено, що від попереднього шлюбу, з ОСОБА_5 , позивачка має неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , повторно видане 16 лютого 2023 року Кодимським відділом ДРАЦС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Відповідно до рішення Кодимського районного суду Одеської області від 22 вересня 2015 року по справі № 503/1468/15-ц про розірвання з ОСОБА_2 шлюбу, шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , зареєстрований у Пиріжнянській сільській раді, Кодмиського району Одеської області, актовий запис № 5 - розірвано, неповнолітній син ОСОБА_2 - залишено проживати з матір`ю ОСОБА_7 .

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади ОСОБА_2 зареєстрований з 09.04.2019 року за адресою: АДРЕСА_2 .

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 13.10.2015 року по справі №503/1785/15-ц було задоволено позов ОСОБА_7 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі розміром 400 грн на кожну дитину щомісяця, до досягнення повноліття старшою дитиною, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Згідно з листів Кодимського відділу ДВС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 21 серпня 2023 року №21.19-7084, від 26.06.2024 року №21.18-8906 від 26.06.2024 року та довідки №21.18-6863 від 13.05.2024 року, аліменти на утримання сина ОСОБА_2 починаючи з лютого 2018 року і до цього часу не стягуються та батьком дитини ні добровільно, ні примусово не сплачуються, виконавче провадження щодо їх примусового стягнення закінчено.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 загинув, що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_8 , видане 31 січня 2023 року Кодимським відділом ДРАЦС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

На момент смерті ОСОБА_3 був військовослужбовцем Збройних Сил України, та відповідно до витягу із наказу командира НОМЕР_9 окремого мотопіхотного батальйону (по особовому складу) від 08.05.2023 року № 62-РС молодшого сержанта ОСОБА_3 виключено зі списків особового складу Збройних Сил України у зв`язку з загибеллю.

Відповідно до копії Витягу з протоколу №3302 від 04 серпня 2023 року засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії, травма, що призвела до смерті ОСОБА_3 , є травма, яка призвела до смерті, одержана в результаті нещасного випадку, так, пов`язана з проходженням ним військової служби.

ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 , але, як стверджує позивач, з 20 червня 2020 року постійно проживав разом зі позивачкою та неповнолітніми дітьми ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в помешканні в АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою Кодимської міської ради Подільського району Одеської області №376 від 09 травня 2024 року та актом обстеження від 09 травня 2023 року №375, та копією витягу з наказу командира в/частини №62-РС від 08 травня 2023 року, в якому місце проживання ОСОБА_11 вказано АДРЕСА_2 .

Суд встановив, що 14 травня 2024 року позивач звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 про призначення йому пенсії по втраті годувальника ОСОБА_3 .

Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області №38 від 22.05.2024 року у призначенні сину ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника відмовлено через наявність рішення Кодимського районного суду Одеської області від 13.10.2015 року у справі №503/1785/15- ц, яким з ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 .

Матеріалами справи підтверджено, що 18.09.2024 року позивач повторно звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 про призначення йому пенсії по втраті годувальника ОСОБА_3 .

На підтвердження факту перебування неповнолітнього сина ОСОБА_2 на повному утриманні ОСОБА_3 на день його смерті позивач надала акт обстеження умов проживання Кодимської міської ради Подільського району №452 від 29.08.2024 року та копію рішення Кодимського районного суду Одеської області від 12.08.2024 року у справі №503/1535/24, яке набрало законної сили 12.09.2024 року, яким встановлено факт перебування дитини на утриманні ОСОБА_3 .

Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області №2959 від 23.09.2024 року у призначенні сину ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника відмовлено з тих підстав, що рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 13.10.2015 року у справі №503/1785/15- ц з ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 , тому дитина не перебувала на утриманні померлого чоловіка ОСОБА_12 .

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню, з огляду на таке.

Частиною 2 ст.19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІУ) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Частиною 1 ст. 9 Закону №1058-ІV встановлено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ (далі, - Закон № 2262-ХІІ) сім`ї померлих пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом мають право на пенсію в разі втрати годувальника на загальних підставах із членами сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно з ст. 30 Закону № 2262-ХІІ, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Відповідно до ст. 31 Закону № 2262-ХІІ члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Згідно з ст. 34 Закону № 2262-ХІІ пасинок і падчерка, якщо вони не одержували аліментів від батьків, мають право на пенсію нарівні з рідними дітьми.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок № 3-1).

Відповідно до п.3 розділу І Порядку № 3-1 заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника за померлого годувальника, який отримував пенсію відповідно до Закону, подається заявником до органу, що призначає пенсію.

Відповідно до п. 5 розділу І Порядку № 3-1 за малолітніх або неповнолітніх осіб, недієздатних осіб, осіб, дієздатність яких обмежено, заяви подаються законними представниками (батьками, усиновлювачами, батьками-вихователями, прийомними батьками, патронатними вихователями, опікунами, піклувальниками, представниками закладів (органів опіки і піклування), які виконують функції опікунів і піклувальників).

Матеріалами справи підтверджено, що 18.09.2024 року позивач повторно звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 про призначення йому пенсії по втраті годувальника ОСОБА_3 .

Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області №2959 від 23.09.2024 року у призначенні сину ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника відмовлено з тих підстав, що рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 13.10.2015 року у справі №503/1785/15- ц вирішено з ОСОБА_2 стягнути аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 .

Таким чином, підставою для відмови у призначенні пенсії ОСОБА_2 стало наявність рішення Кодимського районного суду Одеської області від 13.10.2015 року у справі №503/1785/15- ц, відповідно до якого з ОСОБА_2 належать стягненню аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 , з посиланням на положення ст. 34 Закону № 2262-ХІІ.

Разом з цим, суд вважає, що відповідачем неправильно застосовано положення ст. 34 Закону № 2262-ХІІ, що стало підставою помилкового висновку щодо відсутності підстав для призначення пенсії в разі втрати годувальника, з огляду на таке.

Відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини правова природа поняття сімейного життя є автономним поняттям та не обмежується виключно поняттями сім`ї, та установленої процедури визнання сім`ї та членів сім`ї, відповідно до норм національного законодавства.

Важливим аргументом у визнанні сім`ї та членів сім`ї є встановлення обставин щодо спільного проживання, наявність взаємних обов`язків.

Так, згідно з п. 3 розділу ІІ Порядку № 3-1 до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника додаються такі документи, зокрема:

5) документи про перебування непрацездатних членів сім`ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника (крім непрацездатних дітей; непрацездатних батьків і дружини (чоловіка) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби), які передбачені пунктом 13 цього розділ.

Відповідно до п. 12 розділу ІІ Порядку № 3-1 за документи про родинні відносини приймаються:

1) паспорт громадянина України;

2) свідоцтво про народження;

3) свідоцтво про шлюб;

4) рішення суду.

Згідно з п. 13 розділу ІІ Порядку № 3-1, за документи про перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї приймаються:

1) відомості про проживання (разом з годувальником за однією адресою), або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт;

2) рішення суду про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім`ї на утриманні померлого годувальника.

Суд встановив, що на підтвердження факту перебування неповнолітнього сина ОСОБА_2 на повному утриманні ОСОБА_3 на день його смерті позивач надала акт обстеження умов проживання Кодимської міської ради Подільського району №452 від 29.08.2024 року та копію рішення Кодимського районного суду Одеської області від 12.08.2024 року у справі №503/1535/24, яке набрало законної сили 12.09.2024 року, яким встановлено факт перебування дитини на утриманні ОСОБА_3 .

Суд вважає, що надані позивачем документи відповідають переліку документів, передбачених Порядком № 3-1 для призначення пенсії в разі втрати годувальника та є достатніми для призначення такої пенсії.

Посилання відповідача на те, що рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 13.10.2015 року у справі №503/1785/15- ц вирішено з ОСОБА_2 стягнути аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 як на підставу для відмови у задоволенні заяви позивача про призначення пенсії в разі втрати годувальника, є помилковими, оскільки буквальний зміст статті 34 Закону № 2262-ХІІ доводить, що пасинок і падчерка не мають право на пенсію нарівні з рідними дітьми лише, якщо вони одержували аліментів від батьків.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.79 Сімейного кодексу України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Відповідно до ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Таким чином системний аналіз наведених норм права доводить, що поняття «отримання аліментів» не є тотожним із поняттям «стягнення аліментів за рішенням суду», оскільки сам факт наявності судового рішення про стягнення з батька дитини аліментів на користь дитини ще не означає отримання цих аліментів на користь дитини.

Повертаючись до обставин у цій справі, суд враховує, що позивач стверджує, що з 2018 року вона не отримувала аліменти від ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_2 , аліменти не стягуються у примусовому порядку, що підтверджено довідкою Кодимського відділу Державної виконавчої служби №21.18-6863 від 13.05.2024, копією листа цього відділу ДВС №21.18-8906 від 26.06.2024 року, та постанови державного виконавця від 06.02.2018 року про закриття виконавчого провадження, що також встановлено в ході розгляду заяви про встановлення факту, що має юридичне значення в межах справи № 503/1535/24 та підтверджено рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 12.08.2024 року у справі №503/1535/24, яке набрало законної сили 12.09.2024 року, яким встановлено факт перебування дитини на утриманні ОСОБА_3 .

Своєю чергою відповідачем не надано докази на спростування вказаних обставин.

Тому суд доходить висновку, що відповідач протиправно відмовив у призначенні позивачу пенсії в разі втрати годувальника з тих підстав, що рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 13.10.2015 року у справі №503/1785/15- ц вирішено з ОСОБА_2 стягнути аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 , без урахування інших доказів наданих позивачем на підтвердження утримання ОСОБА_2 загиблим ОСОБА_3 .

Враховуючи вищевикладені встановлені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №2959 від 23 вересня 2024 про відмову у призначенні пенсії в разі втрати годувальника, є правомірними та належать задоволенню.

Щодо позовних вимог - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, ЄДРПОУ 20987385) з моменту звернення, а саме - з 18 вересня 2024 року, призначити неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 пенсію відповідно до ст.ст.29,34 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262- XII, в разі втрати годувальника - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 50 Закону № 2262-ХІІ членам сімей осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, - з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, - з дня звернення за пенсією.

Таким чином, враховуючи, що встановлені та з`ясовані судом обставини свідчать про протиправне відхилення відповідачем наданих позивачем документів на підтвердження свого права на призначення пенсії в разі втрати годувальника та судом не встановлено необхідності у наданні позивачем додаткових доказів для підтвердження такого права, суд доходить, що позовні вимоги - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити пенсію по втраті годувальника з моменту звернення з заявою про призначення пенсії по втраті годувальника, є правомірними та належать задоволенню шляхом зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити пенсію по втраті годувальника з дати звернення із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника, з 18 вересня 2024 року.

Посилання відповідача на пропуск строку звернення до суду є помилковими, оскільки відповідно до положень ст. 122 КАС України загальний строк на оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є шість місяців з дати коли особа дізналась чи повинна була дізнатися про порушення свого права.

Оскаржуване рішення було ухвалено відповідачем 23 вересня 2024 року, отже шестимісячний строк на його оскарження в судовому порядку спливав 23 березня 2025 року. Своєю чергою позивач звернувся до суду із цим позовом - 05 лютого 2025 року (надіслано поштою 04 лютого 2025), отже у строк встановлений ст. 122 КАС України. Тому позивач не пропустив строк звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України рішення суб`єкта владних повноважень має бути, зокрема, обґрунтованим, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), пропорційним, тобто прийнятим з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Згідно з приписів ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги є правомірними та належать задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутні докази понесення ним інших судових витрат, жодні судові витрати не належать стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 205,246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ20987385, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправним дії та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №2959 від 23 вересня 2024 про відмову у призначенні пенсії в разі втрати годувальника.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ20987385, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) з моменту звернення, а саме - з 18 вересня 2024 року, призначити неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 пенсію відповідно до ст.ст.29,34 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262- XII, в разі втрати годувальника - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко