Рішення № 127437577, 16.05.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2025 рокусправа № 380/11310/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області (далі відповідач, Управління), в якому просить:

- визнати протиправними дії щодо припинення ОСОБА_1 виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.10 2023;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області поновити виплату ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.10.2023 та виплатити заборгованість з жовтня 2023 року по лютий 2024 року.

Позовні вимоги обґрунтовані таким. Позивач не погоджується із діями відповідача щодо припинення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у зв`язку з наявністю житла, яке розташоване на територіях, що не включені до переліку територій, або на територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (дату припинення можливих бойових дій) або тимчасової окупації, оскільки відповідачем не розраховано правильно площу житлового приміщення, що належать їй та її членам сім`ї.

Ухвалою суду від 03.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що відповідно до підпункту 5 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 №709 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб» виплата припиняється внутрішньо переміщеним особам, якщо за результатами верифікації встановлено, що внутрішньо переміщена особа має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташовані на територіях, не включених до переліку територій, затвердженого Мінреінтеграції, або на територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (дату припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації (крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що документально підтверджено органами місцевого самоврядування або за технічної можливості інформацією щодо житлових приміщень, віднесених до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації проти України, або житлового приміщення /частини житлового приміщення площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім`ї). За результатами проведеної Мінфіном верифікації станом на 01.08.2023 виявлено невідповідність вимогам пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №709 від 11.07.2023, оскільки у власності позивача є нерухоме майно (квартира) загальною площею 46,6 кв.м, яке розташоване у місті Києві. Виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам припинена автоматично засобами Єдиної інформаційної системи соціальної сфери з 01.10.2023. Оскільки допомога призначається не на сім`ю а на кожну особу окремо, площа квартири, власником якої є позивач, не ділиться на кожного члена сім`ї. Отже, припинення позивачу виплати та відновлення такої виплати її неповнолітній дитині здійснена згідно з чинним законодавством.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій позовні вимог підтримав в повному обсязі.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).

Суд на підставі позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, а також долучених письмових доказів,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 відповідно до довідки №1329-7001575633 від 18.10.2022 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичне місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Неповнолітні діти позивача:

- донька ОСОБА_2 згідно з довідкою №1329-7001575844 від 18.10.2022 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичне місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;

- донька ОСОБА_3 відповідно до довідки №1329-7001575917 від 18.10.2022 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичне місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Також, чоловік позивача ОСОБА_4 згідно з довідкою переселенця №1329-7501706575 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ; фактичне місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 та неповнолітній донці ОСОБА_3 на підставі заяви позивача з жовтня 2022 року призначено допомогу на проживання в сумі 5000,00 грн на місяць. На підставі звернення доньки ОСОБА_2 їй призначено допомогу на проживання у сумі 3000,00 грн. Чоловіку ОСОБА_4 допомога призначена на підставі його звернення з вересня 2023 року.

За результатами проведеної 31.08.2023 за даними Єдиної інформаційної системи соціальної сфери верифікації даних щодо одержувачів допомоги виявлено невідповідність даних щодо позивача, а саме: станом на 01.08.2023 має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення.

З державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що загальна площа нерухомого майна 46,6; дата реєстрації 10.03.2020; тип об`єкта: квартира; найменування області: Київ.

У звязку із вказаним позивачу та неповнолітній доньці ОСОБА_3 з 01.10.2023 припинено виплату допомоги на проживання.

Позивач звернулася до відповідача із заявою від 20.12.2023, в якій повідомила, що площа нерухомого майна на кожного члена сім`ї є меншою встановлених 13,65 кв.м. та складає 7,4 кв.м., у зв`язку із чим просила поновити виплату допомоги з жовтня 2023 року.

Відповідач листом від 10.01.2024 повідомив позивача, що в результаті верифікації виплата допомоги припинена. Управління не має технічної можливості відновити виплату в ЄІССС та надіслало запит до Національної соціальної сервісної служби щодо надання роз`яснення.

Головне управління Національної соціальної сервісної служби у Львівській області листом від 15.01.2024 роз`яснило, що у випадку позивача виплата допомоги мала припинитися тільки матері, а її неповнолітній дитині поновлюється.

Також, листом від 07.02.2024 відповідач повідомив позивача, що на підставі звернення чоловіка ОСОБА_4 неповнолітній дочці позивача поновлено виплату допомоги з 01.11.2023.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася за їх захистом до суду.

Вирішуючи справу, суд застосовує такі норми права.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон №1706-VII) відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Згідно з статтею 1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 2 Закону №1706-VII встановлено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Частиною 1 статті 5 Закону №1706-VII передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Відповідно до частин 2, 3 статті 7 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1706-VII внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

Кабінетом Міністрів України 20.03.2022 прийнято постанову №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок №332, в редакції чинній на час виникнення правовідносин).

Відповідно до пункту 1 Порядку №332 цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога).

Пунктом 5 Порядку №332 передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території російською федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204. Облік внутрішньо переміщених осіб ведеться відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб».

Згідно з пунктом 3 Порядку №332 допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 р. включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб» №709 від 11.07.2023 (далі Постанова №709) з 01.09.2023 виплата допомоги припиняється внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (далі - перелік територій), щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, а також особам, у яких внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, зруйноване або непридатне для проживання житлове приміщення та яким допомогу було призначено відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», якщо за результатами верифікації встановлено, що після набрання чинності цієї постанови внутрішньо переміщена особа має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташовані на територіях, не включених до переліку територій, або на територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (дату припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації (крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що документально підтверджено органами місцевого самоврядування або за технічної можливості інформацією щодо житлових приміщень, внесених до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації проти України, або житлового приміщення (частини житлового приміщення площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім`ї).

Відповідно до статті 47 Житлового кодексу України норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.

Таким чином, зокрема, приписами підпункту 5 пункту 2 Постанови №709 держава визначила підстави припинення виплат допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Разом з цим, підстава, за якої допомога на проживання продовжує виплачуватися, відповідно до Постанови №709, зокрема, якщо внутрішньо переміщена особа має житлове приміщення (частину житлового приміщення площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім`ї).

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З доказів у справі суд встановив, що позивач та її неповнолітні доньки з 18.02.2022 отримали статус внутрішньо переміщених осіб. Чоловік позивача отримав такий статус у вересні 2023 року.

На підстав договору дарування №589 від 10.03.2020, посвідченого приватним нотаріусом Шосткинського міського нотаріального округу Сумської області, позивач прийняла в дар (набула у власність) квартиру АДРЕСА_4 , та яка складається з двох житлових кімнат, житловою площею 29,7 кв.м, загальною площею 46,6 кв.м.

Сім`я позивача складається з 4-х осіб; житлова площа квартири 29,7 кв.м. Отже, житлова площа, що належить позивачу (одного члена сім`ї) складає 7,42 кв.м (29,7 кв.м (житлова): 4 (особи) = 7,42 кв.м (на одну особу), що є меншою законодавчо встановленої норми.

З огляду на приписи Постанови №709 слід виснувати, що позивач має у власності частину житлового приміщення площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім`ї, що свідчить про наявністю у неї права на отримання допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі.

Отже, суд висновує, що відповідачем здійснено неправильний розрахунок житлової площі квартири на одного члена сім`ї, що спричинило необґрунтоване припинення виплати позивачу допомоги на проживання.

Викладене узгоджується із висновками Третього апеляційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 18.09.2024 у справі №160/5064/24, та Другого апеляційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 04.12.2024 у справі №440/8215/24.

З огляду на встановлені обставини та викладені норми права, суд висновує, що відповідач безпідставно припинив виплату позивачу допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі.

Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Суд зважає, що позивач зазначила, що на підставі заяви, поданої відповідно до Порядку №332, з урахуванням внесених змін, з 01.03.2024 їй поновлено виплату допомоги на проживання.

З огляду на викладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язати відповідача поновити позивачу виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.10.2023 та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Отже, позов необхідно задовольнити повністю.

Судовий збір відповідно до частини 1 статті 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області щодо припинення виплати ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.10.2023.

3. Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області (81000, вул. Шевченка, 8, м. Яворів, Львівська область; ЄДРПОУ 03194163) поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.10.2023 та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області (81000, вул. Шевченка, 8, м. Яворів, Львівська область; ЄДРПОУ 03194163) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кравців Олег Романович