Рішення № 127435638, 14.05.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2025 року Справа№640/17825/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовомПриватного акціонерного товариства «АБС-УКР» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 32-В, код ЄДРПОУ 24720911) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 110, код ЄДРПОУ 34967593) про скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «АБС-УКР» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в якому просить:

визнати протиправною та скасувати постанову від 19.09.2022 у виконавчому провадженні №60842792 про накладення штрафу на ПрАТ «АБС-УКР» (ідентифікаційний код юридичної особи: 24720911), винесену Державним виконавцем Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рожкованом Олександром Борисовичем;

стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що винесена постанова про накладення на позивача штрафу в розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду є незаконною, оскільки рішення суду у справі №2-40/11, ПрАТ «АБС-УКР» не може виконати з поважних причин - через наявність реальних та об`єктивних підстав, які цьому перешкоджають, а саме: ПрАТ «АБС-УКР» не має у власності будь-яких машиномісць у будь-яких критих паркінгах. Зазначене підтверджується Інформаційною довідкою №285209047 від 17.11.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Крім того, у кварталі обмеженому вулицями Глибочицькою, Студентською та Пимоненка у Шевченківському районі м. Києва взагалі немає жодних критих паркінгів. Більше за те, й сам квартал не обмежується вулицями Глибочицька, Студентська та Миколи Пимоненка у Шевченківському районі м. Києва. Зазначена територія розташована в кварталі, який обмежується червоними лініями вул. Глибочицька, узвіз Кудрявський, вул. Січових Стрільців та проїзд Глибочицький. Зазначає, що про виконання судового рішення повідомлено відповідача, проте державним виконавцем не взято вказані обставини до уваги.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2022 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2022 відмовлено у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «АБС-УКР» про забезпечення позову.

Відповідно до пункту 2 розділу II Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» справу №640/17825/22 передано на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.04.2025 вказану справу прийнято до провадження. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження у письмовому провадженні з урахуванням положень ст. 287 КАС України. Розгляд справи розпочато спочатку. Запропоновано учасникам справи протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання цієї ухвали надати суду письмові пояснення та/або заяву у разі зміни фактичних обставин у цій справі, вибуття, необхідності залучення або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, а також у разі врегулювання спору. Запропоновано відповідачу подати суду у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали відзив на позовну заяву.

Від відповідача в установлений судом строк відзиву на позовну заяву з невідомих для суду причин не надійшло, натомість надійшли витребувані судом копії матеріалів виконавчого провадження.

Ураховуючи, що відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву в установлений судом строк без поважних причин не скористався, у відповідності до вимог частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд визнав за необхідне розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Судом встановлено такі фактичні обставини у справі.

Справа №2-40/11 розглядалася судами неодноразово.

Зокрема, постановою від 23.10.2019 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.

Скасував рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11.10.2016 та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 21.12.2016 і ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову.

Зобов`язав ПАТ «АБС-УКР» забезпечити ОСОБА_1 машиномісцем у критому паркінгу на вул. Пимоненка, 24, прилеглій до кварталу обмеженого вулицями Глибочицькою, Студентською та Пимоненка у Шевченківському районі м. Києва, з передачею цього парко-місця у власність ОСОБА_1 за рахунок ПАТ «АБС-УКР».

29.11.2019 Шевченківським районним судом міста Києва видано виконавчий лист у справі №2-40/11 про зобов`язання Приватного акціонерного товариства «АБС-УКР» забезпечити ОСОБА_1 машиномісцем у критому паркінгу на вул. Пимоненка, 24, прилеглій до кварталу обмеженого вулицями Глибочицькою, Студентською та Пимоненка у Шевченківському районі м. Києва, з передачею цього машиномісця у власність ОСОБА_1 за рахунок приватного акціонерного товариства «АБС-УКР».

13.12.2019 старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Норкою Євгенієм Віталійовичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-40/11, виданого 29.11.2019 Шевченківським районним судом міста Києва про зобов`язання ПрАТ «АБС-УКР» забезпечити ОСОБА_1 машиномісцем у критому паркінгу у кварталі обмеженому вулицями Глибочицькою, Студентською та Пимоненка у Шевченківському районі м.Києва, з передачею цього машиномісця у власність ОСОБА_1 за рахунок приватного акціонерного товариства «АБС-УКР».

Ухвалою від 05.08.2020 Верховний Суд виправив описку, допущену у абзаці третьому резолютивної частини постанови Верховного Суду від 23.10.2019 зазначив: «у кварталі обмеженому вулицями Глибочицькою, Студентською та Пимоненка у Шевченківському районі м. Києва», замість «вул.Пимоненка, 24, прилеглій до кварталу обмеженого вулицями Глибочицькою, Студентською та Пимоненка у Шевченківському районі м. Києва».

Постановою від 05.08.2020 Верховний Суд ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 11.03.2021 скасував і ухвалив нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 задовольнив. Виправив помилку у виконавчому листі, виданому Шевченківським районним судом м. Києва у цивільній справі № 2-40/11 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерною товариства «АБС-УКР», Київської міської державної адміністрації про заборону руйнування гаражів та усунення перешкод у користуванні гаражем та автомобілем, замінити слова «вул.Пимоненка, 24, прилеглій до кварталу обмеженого вулицями Глибочицькою, Студентською та Пимоненка у Шевченківському районі м. Києва» на слова «у кварталі обмеженому вулицями Глибочицькою, Студентською та Пимоненка у Шевченківському районі м. Києва».

Листом від 21.10.2020 Шевченківським відділом Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) направлено на адресу Приватного акціонерного товариства «АБС-УКР» вимогу виконавця про термінове в 3-денний строк надання інформації стосовно виконання рішення суду.

Також, листом від 17.08.2021 Шевченківським відділом Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) направлено на адресу Приватного акціонерного товариства «АБС-УКР» вимогу виконавця про термінове надання інформації стосовно виконання рішення суду по справі №2-40/11.

31.08.2021 на адресу Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від Дацькова В.В. надійшла заява про встановлення загальної кількості машиномісць у критому паркінгу у кварталі, обмеженому вулицями Глибочицька, Студентська та Пимоненка, а також з іншими вимогами.

09.09.2021 ПАТ «АБС-УКР» листом вих.№45 повідомлено виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рожкован О.Б., що з метою збору інформації представник позивача звернувся із адвокатськими запитами від 09.09.2021 № 103 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради.

13.09.2021 державним виконавцем Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рожкован О.Б. прийнято постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних.

Листом від 27.09.2021 ПАТ «АБС-УКР» повідомлено виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рожкован О.Б. про те, що будь-яке майно, яке на праві приватної власності належить ПАТ «АБС-УКР» та за характеристиками (ознаками) є «паркінгом» та/або «машиномісцем» у кварталі, обмеженому вулицями Глибочицькою, Студентською та Пимоненка у Шевченківському районі м. Києва не знаходиться. Також вказано, що представник ПАТ «АБС-УКР» з метою збору інформації представник позивача звернувся із адвокатськими запитами від 09.09.2021 № 103 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради.

Листом від 03.10.2021 ПАТ «АБС-УКР» повідомлено виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рожкован О.Б. посилаючись на лист Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) у листі №055-28342 від 22.11.2021, про те, що територія, на якій має знаходитись машиномісце у критому паркінгу, що підлягає передачі ОСОБА_1 згідно з рішенням ВС ЦКС, як окремо визначений простір, не існує. Також, крім іншого, пропонувалось звернутись до ВС ЦКС із заявою про роз`яснення способу виконання Постанови від 23.10.2019 у справі №2-40/11.

12.11.2021 ОСОБА_1 звернувся до відповідача зі скаргою.

Листом від 16.12.2021 Шевченківським відділом Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомлено ОСОБА_1 про вжиті заходи щодо виконання виконавчого документа.

03.09.2022 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою, в якій просив виконати судові рішення.

19.09.2022 державним виконавцем Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рожкован О.Б. прийнято постанову про накладення штрафу на ПАТ «АБС-УКР» у розмірі 5 100,00 грн (п`ять тисяч сто гривень 00 копійок) у виконавчому провадженні №60842792, у зв`язку з невиконанням боржником рішення суду.

Шевченківським відділом Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) направлено на адресу Приватного акціонерного товариства «АБС-УКР» вимогу виконавця про термінове в 3-денний строк надання інформації стосовно виконання постанови ВП №60842792 про накладення штрафу від 19.09.2022.

Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходив із такого.

У силу вимог частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

У відповідності до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно із частиною четвертою статті 19 Закону № 1404-VIII, сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина восьма статті 19 Закону № 1404-VIII).

За правилами частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно частин першої та другої статті 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Тобто, державному виконавцю для реалізації виконання належних повноважень при примусовому виконанні відповідного рішення суду, надано право за невиконання його ж постанов про примусове виконання рішень суду накладати відповідні штрафи на боржника, у порядку та розмірі визначеному Законом №1404-VІІІ.

Системний аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» надає підстави стверджувати, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

При цьому, умовами для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є: невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) та відсутність поважних причин невиконання виконавчого документа (судового рішення).

Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника накладений штраф за невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому саме полягає причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення. Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 821/1568/16.

Отже, державний виконавець зобов`язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.

Поважними, в розумінні Закону № 1404, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його власного волевиявлення. Аналогічна позиція висловлена постановою Верховного Суду від 07.03.2018 у справі №127/3770/17, від 24.01.2018 по справі № 405/3663/13-а, від 21.02.2018 у справі № 814/2655/14.

Разом з тим, сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII (постанова Верховного Суду від 12.12.2018 в справі № 821/1568/16).

Як встановлено судом, постановою Верховного суду від 23.10.2019 (справа №2-40/11) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11.10.2016 та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 21.12.2016 скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову - зобов`язано приватне акціонерне товариство «АБС-УКР» забезпечити ОСОБА_1 машиномісцем у критому паркінгу на вул. Пимоненка, 24, прилеглій до кварталу обмеженого вулицями Глибочицькою, Студентською та Пимоненка у Шевченківському районі м. Києва, з передачею цього парко-місця у власність ОСОБА_1 за рахунок ПАТ «АБС-УКР».

Ухвалою Верховного Суду від 05.08.2020 виправлено описку, допущену у абзаці 3 резолютивної частини постанови Верховного Суду від 23.10.2019 зазначено: «у кварталі обмеженому вулицями Глибочицькою, Студентською та Пимоненка у Шевченківському районі м. Києва», замість «вул.Пимоненка, 24, прилеглій до кварталу обмеженого вулицями Глибочицькою, Студентською та Пимоненка у Шевченківському районі м. Києва».

На виконання постанови Верховного Суду було видано виконавчий лист та 13.12.2019 постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Київ Центрального управління Міністерства юстиції (м.Київ) розпочато виконавче провадження №60842792.

Отже, що ПАТ «АБС-УКР» належало забезпечити ОСОБА_1 машиномісцем у критому паркінгу у кварталі обмеженому вулицями Глибочицькою, Студентською та Пимоненка у Шевченківському районі м. Києва», замість «вул.Пимоненка, 24, прилеглій до кварталу обмеженого вулицями Глибочицькою, Студентською та Пимоненка у Шевченківському районі м. Києва.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що позивачем як боржником у виконавчому провадженні № 60842792, не виконано у встановлений виконавцем строк рішення суду у справі №2-40/11, з приводу чого суд звертає увагу на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 13.12.2019 державним виконавцем, у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів і повідомити державного виконавця про його виконання.

Зокрема, 21.10.2020, 17.08.2021, 13.09.2021 державним виконавцем позивачу направлялись вимоги щодо виконання вказаного вище судового рішення.

Разом з тим, за період з 13.12.2019 по 14.09.2021 в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо звернення позивача до державного виконавця з приводу виконання рішення суду.

Лише листом вих.№45 від 09.09.2021, який зареєстровано в Шевченківському відділі Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 14.09.2021 ПАТ «АБС-УКР» повідомлено, що з метою збору інформації представник позивача звернувся із адвокатськими запитами від 09.09.2021 № 103 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради.

Суд враховує, що в листі від 03.10.2021 ПАТ «АБС-УКР» повідомлено виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рожкован О.Б., посилаючись на лист Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) у листі №055-28342 від 22.11.2021, про те, що територія, на якій має знаходитись машиномісце у критому паркінгу, що підлягає передачі ОСОБА_1 згідно з рішенням ВС ЦКС, як окремо визначений простір, не існує. Також, крім іншого, пропонувалось звернутись до ВС ЦКС із заявою про роз`яснення способу виконання Постанови від 23.10.2019 у справі №2-40/11.

З урахуванням викладеного судом установлено, що позивач фактично не виконав рішення суду № 2-40/11 та вважає, що позбавлений можливості його виконати.

Разом з тим, у контексті обраної позивачем підстави позову, суд констатує, що позивач лише окреслює свою позицію щодо правовідносин, що склалися між учасниками спору. Позовна заява за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судом оцінкою встановлених фактичних обставин справи, оскільки позивачем зазначається про неможливість виконання такого судового рішення.

Доказів вжиття боржником заходів на виконання рішення суду, або того, що позивач мав намір виконати таке рішення, матеріали справи не містять.

Судом не встановлено обставини, які об`єктивно унеможливили виконання судового рішення. Матеріалами справи не підтверджено, що позивач з об`єктивних причин не мав можливості виконати судове рішення у встановлений державним виконавцем строк. Проте, як вбачається зі змісту матеріалів виконавчого провадження, позивач почав вчиняти будь-які дії лише в вересні 2021 року, тобто через майже два роки з дня відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, в матеріалах даної адміністративної справи відсутні докази виконання ПАТ «АБС-УКР» рішення суду справі ПАТ «АБС-УКР».

В силу дії приписів статті 129-1 Конституції України рішення суду є обов`язковим для виконання, у тому числі, для органу місцевого самоврядування. Суд звертає увагу, що у даному випадку мова йде не про реалізацію депутатами місцевої ради дискреційних повноважень, а про виконання ними рішення суду, яке набрало законної сили.

Крім того, відповідно до статті 31 Закону України № 1404-VIII, у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення відповідного рішення. У разі якщо зміст виконавчого документа незрозумілий, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення його змісту.

Доказів звернення до суду ПАТ «АБС-УКР» щодо роз`яснення рішення у справі №2-40/11 судом не встановлено.

Отже, судом не приймаються у якості поважних причин невиконання рішення суду у справі №2-40/11 наведені в позовній заяві доводи позивача.

Частиною 1 статті 9 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 73 КАС України).

Згідно частини 1 статті 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, позивачем не надано до суду доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних причин, які унеможливлюють або значно ускладнюють виконання рішення боржником та які не залежать від його власного волевиявлення.

Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частиною 2 статті 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

У постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №552/3995/17 зазначено таке: «Враховуючи те, що завданням виконавчого провадження є, зокрема, примусове виконання рішень суду у разі невиконання їх у добровільному порядку, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що під час примусового виконання судового рішення, що набрало законної сили і є обов`язковим до виконання на всій території України, державний виконавець зобов`язаний вжити усіх заходів примусового характеру, у тому числі застосувати засоби впливу на боржника. Такі повноваження надані йому саме з метою забезпечення безумовного виконання судового рішення, а застосування заходів відповідальності за невиконання вимог державного виконавця, не звільняє боржника від виконання основного зобов`язання виконати вимоги виконавчого документа».

Згідно частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На переконання суду, невиконання рішення суду призведе до того, що судовий акт не буде виконаний, що у свою чергу суперечить основним принципам національного законодавства України та практиці Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін» («Жовнер проти України», № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).

Частиною 2 статті 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" (п. 58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржувану постанову відповідач діяв в межах та на підставі наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «АБС-УКР» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 32-В, код ЄДРПОУ 24720911) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 110, код ЄДРПОУ 34967593) про скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя А.С. Зеленов