Рішення № 127435544, 19.05.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2025 року Справа№200/2133/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Аляб`єва І.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якому просить

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 056230001766 від 13.03.2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію ОСОБА_1 відповідно "б" статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення", зарахувавши до страхового стажу періоди роботи згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 30.05.2002 року з 08.07.1991 по 16.02.1993 року, 01.07.1996 по 30.03.1998 року, 15.11.2001 по 30.05.2002 року, та повний пільговий стаж з 01.08.2002 по 23.02.2022 року (виключаючи декретну відпустку);

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 грн. 96 коп. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок)

В обґрунтування позову зазначила, що звернулася до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України ,,Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та недосягненням пенсійного віку..

До пільгового стажу не зараховано згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 30.05.2002 року 08.07.1991 по 16.02.1993 року, 01.07.1996 по 30.03.1998 року, 15.11.2001 по 30.05.2002 року, та повний пільговий стаж з 01.08.2002 і по 23.02.2022 року (виключаючи декретну відпустку).

Посилається на рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 позивачка зазначає про колізію між нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» (ст. 13 п. б) та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(п.2 ч.2 ст. 114), яка має бути вирішена на користь позивачки. Наведене стало підставою її звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 31.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін до судового засідання). Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області усі матеріали за результатами розгляду заяви про призначення пенсії, розрахунок стажу, письмові пояснення стосовно того, які періоди не зараховані до пільгового та страхового стажу з зазначенням підстав не зарахування таких періодів, надати довідку форми ОК-5, РС-право.

Відповідач надав відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву зазначає, що 06.03.2025 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Заява Позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.03.2025 року №056230001766 Позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

На час звернення за призначенням пенсії 06.03.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла повних 53 роки передбачені п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058.

Відповідно до розрахунку стажу (Форма РС-право) страховий стаж роботи Позивача складає 23 роки 02 місяці 11 днів, пільговий стаж за Списком №2 - 12 років 06 місяців 23 дня, що унеможливлює призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону №1058.

Позивачу не зараховано період з 08.07.1991 по 16.02.1993 року, 01.07.1996 по 30.03.1998 року, 15.11.2001 по 30.05.2002 року, та повний пільговий стаж з 01.08.2002 і по 23.02.2022, оскільки трудова книжка "Дублікат" видана пізніше ніж встановлено трудові відносини з підприємством яке видавало трудову книжку. Також повідомляємо, що вказаний період роботи потребує підтвердження первинними документами.

Відсутні підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІ1, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-п/2020.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.

06.03.2025 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Заява Позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за принципом екстериторіальності.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.03.2025 року №056230001766 Позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та недосягненням пенсійного віку.

Вік заявника 53 років.

Загальний стаж за наданими документами складає 23 роки 2 місяці 11 днів.

Пільговий стаж - 12 років 6 місяців 23 дні.

До загального страхового стажу не враховано періоди роботи згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 30.05.2002, оскільки періоди до дати відкриття трудової книжки потребують уточнення первинними документами.

До пільгового стажу роботи враховано всі періоди згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу.

Відповідно до дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.05.2002 ОСОБА_1

- з 08.07.1991 по 16.02.1993 року працювала продавцем в «Магазин № 1» (запис 1-2);

- з 01.07.1996 по 30.03.1998 року працювала охоронником в ТОВ «Віхрь» (запис 3-4);

- з 15.11.2001 по 30.05.2002 року проходила курси машиніста підйому (запис 5-6);

- з 01.08.2002 прийнята на посаду учня гірника поверхні виїмки породи ДВАТ «Шахта «Південнодонбаська№1» (запис 7);

- 19.08.2002 переведена тимчасово на посаду учнем машиніста підйому (запис 8);

- 14.11.2002 позивачку переведено на постійну посаду машиніста підйому (запис 9);

- 27.03.2017 позивачку переведено на посаду машиніста підіймальної машини (запис 16).

Згідно з довідкою РС -право вбачається, що до пільгового стажу роботи позивачки не зараховано періоди: з 01.08.2002 по 13.11.2002, з 01.01.2011 по 30.11.2012, з 01.02.2013 по 28.02.2013, з 04.04.2013 по 31.01.2016, з 01.02.2016 по 30.06.2016, з 01.07.2016 по 26.03.2017.

Здійснивши оцінку обставин справи та надавши їм юридичної кваліфікації, суд прийшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини 1статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058- IV).

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Щодо не зарахування до пільгового стажу позивачки період роботи з 01.08.2002 по 23.02.2022 суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачка з 01.08.2002 по 18.08.2002 на посаду учня гірника поверхні виїмки породи ДВАТ «Шахта «Південнодонбаська №1».

Суд зазначає, що посада «гірника поверхні виїмки породи» не входить до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджений постановою КМУ від 11.03.1994 №162.

Отже, дій відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу позивачки періоду її роботи 01.08.2002 по 18.08.2002 на посаду учня гірника поверхні виїмки породи ДВАТ «Шахта «Південнодонбаська №1» є законними та обґрунтованими.

Судом встановлено, що з 19.08.2002 позивачку переведено тимчасово на посаду учня машиніста підйому; з 14.11.2002 позивачку переведено на постійну посаду машиніста підйому; з 27.03.2017 позивачку переведено на посаду машиніста підіймальної машини.

Вказана посада відносяться до шкідливих відповідно до постанови КМУ від 11.03.1994 р. №162 (Список № 2, розділ 1, підрозділ 1 КП 2010100а-14021).

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Отже, за змістом вказаної норми, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, лише якщо в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах.

Проте, встановлені у цій справі обставини свідчать, що спеціальний трудовий стаж позивача у спірні періоди, підтверджується записами в трудовій книжці, де вказано, що у спірні періоди позивач працював повний робочий день підземним гірничим робітником.

Тобто Трудова книжка позивача має усі кваліфікуючи ознаки, які відносять таку роботу до пільгової.

Це означає, що уточнююча довідка підприємств за відповідні періоду стажу не є обов`язковою для призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду від 25.09.2019 року № 227/516/17.

Отже, період роботи з 19.08.2002 по 23.02.2022 підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи позивачки.

З позовної заяви позивачки вбачається, що у період з грудня 2012 року по лютий 2016 року позивачка перебувала у декретній відпустці по догляду за дитиною до 3-х років.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до страхового стажу зараховується весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, тобто ті періоди трудової діяльності до 1 січня 2004 року, як це передбачено нормами Закону № 1788-ХІІ та законодавством СРСР.

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Відпустка без збереження заробітної плати, згідно із частиною 6 статті 179 Кодексу законів про працю України, надається, у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, одному з батьків дитини в обов`язковому порядку тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

Згідно з частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Відповідно до пункту 11 Порядку №637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Наведені норми дозволяють дійти висновку, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. При цьому, вимоги про обов`язкову наявність у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта чинним законодавством не передбачені.

Відповідно до п. «ж» частини 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Отже, зважаючи на наведене вище, період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного року підлягає до зарахування до пільгового стажу роботи позивачки.

Щодо не зарахування до страхового стажу роботи позивачки періодів роботи з 08.07.1991 по 16.02.1993 року, 01.07.1996 по 30.03.1998 року, 15.11.2001 по 30.05.2002.

ЗІ спірного рішення вбачається, що до загального страхового стажу не враховано періоди роботи згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 30.05.2002, оскільки періоди до дати відкриття трудової книжки потребують уточнення первинними документами.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 5.2 Інструкції № 58 дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

Пунктом 5.3 Інструкції № 58 визначено, що якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.

Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.

Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.

Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис.

Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані.

У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах.

У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.

Згідно з підпунктом 5.5 Інструкції № 58 якщо трудова книжка (вкладиш до неї) стала непридатною (обгоріла, розірвана, забруднена та інше), то власник або уповноважений ним орган за останнім місцем роботи видає працівнику дублікат трудової книжки (вкладиш до неї).

При цьому на першій сторінці трудової книжки, що стала непридатною, робиться надпис "Замість видано дублікат", а книжка повертається її власнику. При працевлаштуванні на нове місце роботи працівник зобов`язаний пред`явити дублікат трудової книжки.

Системним аналізом вищевикладених положень Інструкції № 58 встановлено, що перевірку наявності первинних документів для внесення записів про роботу у період до дати оформлення дубліката трудової книжки та належність оформлення таких документів здійснює підприємство за останнім місцем роботи працівника, яке оформлює дублікат трудової книжки. Наявність чи відсутність належно оформлених документів впливає на повноту записів про стаж роботи по окремих періодах роботи. Інструкція не містять будь-яких положень щодо здійснення такої перевірки іншими особами, відмінними від підприємства, яке оформлює дублікат трудової книжки.

Отже, періоди роботи з 08.07.1991 по 16.02.1993 року, 01.07.1996 по 30.03.1998 року, 15.11.2001 по 30.05.2002 підлягають зарахування до страхового стажу роботи позивачки.

Щодо призначення пенсії відповідно до п. «б» ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» суд зазначає наступне.

Верховною Радою України 03.10.2017 ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини 2 статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Натомість, згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років та страховий стаж з 20 років до 25 років.

23.01.2020 Велика палата Конституційного Суду України ухвалила Рішення у справі № 1-5/2018(746/15) № 1-р/2020 за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу ІІІ «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення рішення (пункт 2 резолютивної частини рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок - після досягнення 50 років та за наявністю страхового стажу 20 років та пільгового стажу 10 років.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років, так само, як і страховий стаж визначав 20 років, тоді як другий- 25 років.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 вказала, що, оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 відхиляючи доводи скаржника, зазначила про те, що відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон № 1058-IV.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20, також вказала на те, що не погоджується з посиланням скаржника на абзац 2 пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, відповідно до якого положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VІІІ мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку скаржника, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону № 1788-ХІІ відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788-ХІІ всі інші положення, чого зроблено не було.

При цьому, в постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що зміни до Закону № 1058-IV (зокрема щодо доповнення його статтею 114) внесено Законом № 2148-VIII від 03.10.2017, тобто раніше ухвалення КСУ Рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020. Тому відсутні підстави стверджувати про повторне запровадження правового регулювання, яке КСУ раніше визнав неконституційним. При цьому рішення КСУ про визнання неконституційними та втрату чинності положеннями одного закону не тягне втрату чинності положеннями іншого закону, який не був предметом конституційного контролю.

При вирішенні даного спору судом враховані правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Як було вказано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20, до осіб, на яких поширюється дія рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, і, відповідно, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону № 1788-ХІІ після 23.01.2020 (тобто після набрання чинності рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020) належать особи, які працювали до 01.04.2015, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, який визначений статтею 13 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, яка діяла до 01.04.2015 року), та досягли віку, визначеного цією нормою Закону, на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії.

Судом установлено, що до 01.04.2015 позивачка працювала на посадах, які віднесені у встановленому порядку до Списку № 2, що підтверджується трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_1 від 30.05.2002 та розрахунком стажу (Форма РС-право), на час звернення за призначенням пенсії досягла 53 років, мала страховий стаж 23 років 2 місяць 11 днів, з них 12 років 6 місяців 23 дні стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, зайнятість у яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Згідно положень частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та змінити спосіб захисту порушеного права шляхом визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 056230001766 від 13.03.2025; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію ОСОБА_1 відповідно "б" статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення", зарахувавши до страхового стажу періоди роботи згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 30.05.2002 року 08.07.1991 по 16.02.1993 року, 01.07.1996 по 30.03.1998 року, 15.11.2001 по 30.05.2002 року, та повний пільговий стаж з 19.08.2002 і по 23.02.2022 року з урахуванням висновків суду.

Виходячи з наведеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі судовий збір у розмірі 968,96 грн. має бути стягнутий за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Частково задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 056230001766 від 13.03.2025 року;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) призначити пенсію ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) відповідно "б" статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення", зарахувавши до страхового стажу періоди роботи згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 30.05.2002 року 08.07.1991 по 16.02.1993 року, 01.07.1996 по 30.03.1998 року, 15.11.2001 по 30.05.2002 року, та повний пільговий стаж з 01.08.2002 і по 23.02.2022 року з урахуванням висновків суду викладених в цьому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення судом складено і підписано 19.05.2025 року.

Суддя І.Г. Аляб`єв