Ухвала суду № 127435160, 19.05.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

19 травня 2025 рокуСправа №160/18686/22Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 адвоката Івус Павла Вікторовича про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 року у справі №160/18686/22, стягнення грошової компенсації,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №160/18686/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача 1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача 2: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса місця фактичного перебування: АДРЕСА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_5 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не виплати в день виключення зі списків особового складу компенсації за неотримане речове майно за період служби у загоні.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за неотримане речове майно за період служби у загоні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення набрало законної сили 30.03.2023 року.

Від представника ОСОБА_1 адвоката Івус Павла Вікторовича надійшла заява в порядку ст. 383 КАС України про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 року у справі №160/18686/22, стягнення грошової компенсації.

Так, у заяві представник просить:

Поновити строк на подання заяви.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_4 Прикордонного загону (в/ч НОМЕР_5 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року у справі № 160/18686/22.

Стягнути з НОМЕР_4 Прикордонний загоні (в/ч НОМЕР_5 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 грошову компенсацію на користь ОСОБА_1 за неотримане речове майно за період служби з 06.02.2006 року по 06.02.2022 року у НОМЕР_6 Прикордонному загоні (в/ч НОМЕР_7 ) та НОМЕР_4 Прикордонному загоні (в/ч НОМЕР_5 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 142884 (сто сорок дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири) гривні 43 копійки.

Дослідивши матеріали справи та вищевказану заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У поданій заяві, у прохальній частині заявлено клопотання про поновлення строку на подання заяви, яке обґрунтовано тим, що в зв`язку зі збройною агресією росії, постійними обстрілами, позивачка дуже перелякана, має великий тиск та постійно хворіє, її панічні атаки пов`язані з війною не дають можливості контролювати час, а тому вона могла пропустити строк на подання відповідної заяви. Крім того постійні атаки на енерго систему привели до постійного відключення світла. Битові умови дуже погіршилися а тому позивач не мала можливості подати заяву до суду в строк.

Розглянувши заявлене у заяві клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 4 ст. 383 КАС України передбачено, що 4 заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Необхідно зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Крім того, слід зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась до суду, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №521/21851/16-а).

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Так, у клопотанні про поновлення строку зазначено, що в зв`язку зі збройною агресією росії, постійними обстрілами, позивачка дуже перелякана, має великий тиск та постійно хворіє, її панічні атаки пов`язані з війною не дають можливості контролювати час, а тому вона могла пропустити строк на подання відповідної заяви. Крім того постійні атаки на енерго систему привели до постійного відключення світла. Битові умови дуже погіршилися а тому позивач не мала можливості подати заяву до суду в строк.

Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та продовжує тривати.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII Про правовий режим воєнного стану (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Суд наголошує, що обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений саме на заявника та не може бути перекладений на суд, до якого подана відповідна заява.

Заявник, будучи обізнаним зі встановленими процесуальним законодавством строками звернення до суду та підставами для їх поновлення, про що свідчить відповідні посилання на норми законодавства зазначені у поданій заяві, не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку.

Суд наголошує, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі Перетяка та Шереметьєв проти України).

Згідно наданої копії постанови про закінчення виконавчого провадження вбачається, що вона була прийнята 25.09.2024 року.

Однак вперше цю заяву представник ОСОБА_1 направив до суду 03.04.2025 року, тобто зі спливом майже пів року з дня закінчення виконавчого провадження.

Отже, заявником не надано до суду жодних доказів, які б підтверджували наявність об`єктивних, істотних та непереборних причин, що заважали позивачу реалізувати своє право на звернення до суду із цією заявою, зважаючи на те, що Кодексом адміністративного судочинства України обмежено строк на подання заяви в порядку ст. 383 КАС України.

На підставі вищевикладеного, заявлене клопотання є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Отже представником позивача порушено десятиденний строк звернення до суду із заявою в порядку, передбаченому ст.383 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до частини першої статті 57 КАС України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

В силу частини 8 статті 59 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Частиною 4 статті 59 КАС України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги.

Згідно із частиною 1-4 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Так, до позовної заяви на підтвердження повноважень представника заявника додано ордер на надання правничої допомоги серії ВН № 1403810 від 08.05.2025 року.

Пунктом 4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 (далі - Положення) передбачено, що ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

Приписами підпункту 12.4 пункту 12 Положення імперативно визначено, що ордер містить наступні реквізити: назву органу, у якому надається правнича допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо) (в редакції відповідно до рішення Ради адвокатів України №118 від 17 листопада 2020 року).

Згідно із пунктом 11 Положення передбачено, що ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що національний законодавець чітко вказав на обов`язок адвоката вказувати в ордері судові органи, в яких він надає правову допомогу, зокрема в графі Назва органу, у якому надається правова допомога.

Отже, у разі надання адвокатом правової допомоги в суді ордер має містити назву суду, в якому адвокат надає правову допомогу.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2019 року у справі №9901/847/18 та у постанові від 03 липня 2019 року у справі №9901/939/18.

Суд зазначає, що відповідно наданого до суду ордеру адвоката Івус Павла Вікторовича уповноважено представляти інтереси ОСОБА_1 у "Днепропетрівському окружному адміністративному суді".

Разом з тим, відповідно до Указу Президента України № 1417/2004 від 16.11.2004 р. "Про утворення місцевих адміністративних судів, затвердження їх мережі", такого органу як Днепропетрівський окружний адміністративний суд не існує.

Суд звертає увагу, що Указом Президента України від 16.11.2004 року № 1417/2004 Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів з 01 січня 2005 року створено Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

З огляду на викладене, наданий адвокатом ордер не відповідає встановленим вимогам Положення № 41.

Абзацом 2 частини 5 статті 383 КАС України встановлено, що у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

З урахуванням викладених вище обставин, суд дійшов висновку, що заяву слід повернути заявнику.

В той же час суд роз`яснює заявнику, що повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного та керуючись ст. 383 КАС України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Івус Павла Вікторовича про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 року у справі №160/18686/22, стягнення грошової компенсації, - повернути.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Повний текст ухвали складено та підписано 19.05.2025 року.

Суддя О.М. Неклеса