Постанова № 127433331, 19.05.2025, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/500/25

Провадження № 3/513/387/25

Саратський районний суд Одеської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2025 року суддя Саратського районного суду Одеської області Миргород В.С., при секретарі судового засідання І.О. Аркуші, розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.173-2 КУпАП, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сергіївка Саратського району Одеської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий 16 червня 2006 року, Саратським РВ УМВС України в Одеській області, РНОКПП не надано, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Саратського районного суду Одеської області від 25 грудня 2024 року (справа № 513/1586/24) ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.

01 квітня 2025 року близько 03 години 30 хвилин ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , вчинив домашнє насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 , 22 квітня 1990 року, а саме висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, чим завдав шкоду її психологічному здоров`ю, вчиняючи домашнє насилля психологічного характеру, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, за ознакою повторності.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання, шляхом направлення судової повістки смс повідомленням в мобільний додаток Viber, яка отримана 09 квітня 2025 року о 17:09:23, у судове засідання не з`явився, клопотань та заяв від останнього не надходило.

У відповідності до положень ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП не є обов`язковою, тому враховуючи наведені положення, той факт, що ОСОБА_1 при повідомленні судом про місце і час розгляду справи, не з`явився у судове засідання, будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Проаналізувавши надані докази, суд вважає, що з матеріалів справи вбачається, що в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, виходячи з такого.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачає, що домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Системний аналіз національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП домашнім насильством визначається насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Частина 2 вказаної статті передбачає відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

В диспозиції ч. 3 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті .

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, підтверджується такими доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 171362 від 01 квітня 2025 року, якими зафіксовано факти правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, з яким ОСОБА_1 , ознайомлено під особистий підпис, зауважень щодо викладених у ньому обставин правопорушник не зазначив;

- рапортом тимчасово виконуючого обов`язки начальника відділення № 1 СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, старшого лейтенанта ОСОБА_3 щодо вивчення матеріалів ЄО № 2416 від 01 квітня 2025 року;

- рапортом старшого інспектора-чергового чергової частини відділення поліції № 1 (смт Сарата) Білгород-Дністровського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області В.Г. Коваленка від 01 квітня 2025 року про надходження повідомлення зі служби 102 про те, що 01 квітня 2025 року о 03 годині 48 хвилин за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру (дебоширить) щодо співмешканки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; заявник: ОСОБА_2 ;

- заявою ОСОБА_4 , датованою 01 квітня 2025 року про те, що о 03 годині 48 хвилин 01 квітня 2025 року за адресою: АДРЕСА_3 , її співмешканець громадянин ОСОБА_1 , висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно неї;

- письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , від 01 квітня 2025 року, згідно з якими близько 03 години 30 хвилин вона перебувала в себе вдома за адресою: АДРЕСА_3 , до неї прийшов її співмешканець ОСОБА_1 , перебуваючи в стані сильного алкогольного сп`яніння, почав висловлюватися на її адресу нецензурною лайкою. Після чого остання викликала поліцію;

- письмовими поясненнями громадянина ОСОБА_1 від 01 квітня 2025 року, якими останній пояснив наступне: він та громадянка ОСОБА_2 , мешкали разом за адресою: АДРЕСА_2 , протягом п`яти днів вони сварились зі співмешканкою і та переїхала тимчасово до с. Розівка Білгород-Дністровського району Одеської області. 01 квітня 2025 року він вирішив приїхати в гості до співмешканки та близько 03 години 30 хвилин почав ображати її нецензурною лайкою. Вину свою визнав;

- формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, заповненої 01 квітня 2025 року у відповідності до вимог Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України та Міністерства внутрішніх справ України від 13 листопада 2023 року № 434-Н/917;

- копія постанови Саратського районного суду Одеської області від 25 грудня 2024 року по справі № 513/1586/24, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.

Аналізуючи докази, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, оскільки він, будучи особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за ч. 2 ст. 173- 2 КУпАП, повторно вчинив домашнє насильство, тобто умисно вчинив дії психологічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої.

Зазначені вище докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, є такими, що доповнюють один одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки, у відповідності до ст. ст. 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також зібрані в порядку, встановленому законом та не викликають сумніву в суду.

Накладаючи стягнення на ОСОБА_1 , суд враховує характер i ступінь суспільної небезпеки вчинених ним правопорушень та його особу, оскільки обставин, що обтяжуючих та пом`якшуючих відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, а також того, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд вважає, що на ОСОБА_1 слід накласти стягнення, яке б відповідало вчиненому ним правопорушенню та його особi, в межах санкції ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за якою його визнано винуватим, обравши його у вигляді штрафу в розмірі шести десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 020,00 грн.

Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з 01 січня 2025 року складає 605,60 грн.

На підставі викладеного, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», керуючись ст. ст.40-1, 283, 284 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу в розмірі шести десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1 020,00 (тисячу двадцять) гривень 00 копійок.

Стягнення проводити на користь держави на розрахунковий рахунок №UA978999980313030106000015722, код за ЄДРПОУ отримувача 37607526, отримувач коштів - ГУК в Одеській області/смт Сарата/21081100, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), вид платежу: адміністративні штрафи та інші санкції.

Роз`яснити правопорушнику, що у разі несплати штрафу в установлений ст. 307 КУпАП строк, постанова буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем його проживання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст. 308 КУпАП з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок. Судовий збір перераховувати на рахунку №UA908999980313111256000026001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), отримувач коштів ГУК у м. Києві (м. Київ) 22030106, призначення платежу стягнення судового збору на користь держави.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці з дня набрання нею законної сили.

Суддя В. С. Миргород