Ухвала суду № 127433261, 19.05.2025, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/8743/25-Е

Провадження №2-о/522/331/25

УХВАЛА

19 травня 2025 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Ковтун Ю.І., дослідивши матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Дудчак Поліною Вікторівною про встановлення факту родинних відносин.

Ухвалою суду від 01 травня 2025 рокузаяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано заявниці строк 10 днів з дня вручення зазначеної ухвали для усунення недоліків.

07.05.2025 від представника заявниці - адвоката Дудчак П.В. на адресу суду надійшла заява по усунення недоліків, в якій просить долучити до участі у справі в якості зацікавленої особи Одеську міську раду, ЄДРПОУ: 26597691, адреса: м. Одеса, пл. Думська, 1, 65026.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 суд враховує наступне.

Частиною 1ст. 13 ЦПК України, встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин 1 - 3ст.19ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:

1) наказного провадження;

2) позовного провадження (загального або спрощеного);

3) окремого провадження.

Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення регулюється Главою 6 Розділу IV ЦПК України.

Окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1ст. 293 ЦПК України).

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, у тому числі, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2ст. 293 ЦПК України).

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності те меж судового розгляд (ч. 3ст. 294 ЦПК України).

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суд, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, тому суд, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №320/948/18 зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 752/20365/16-ц, від 05.12.2019 у справі № 750/9847/18, від 03.02.2021 у справі № 644/9753/19, від 16.06.2021 у справі № 643/6447/19/19, від 08.09.2021 у справі № 641/5187/20.

Відповідно до ч. 1 ст.316ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Аналогічна адреса позивачки також зазначена у заяві по встановлення факту родинних відносин.

У заяві по встановлення факту родинних відносин представник заявниці адвокат Дудчак П.В. в обґрунтування підсудності посилалася на ч. 1 ст. 30 ЦПК України та зазначила, що предметом заяви є встановлення факту родинних відносин, при цьому, встановлення зазначеного факту, необхідне для прийняття спадщини, що відкрилась у складі квартири за адресою: АДРЕСА_2 , тому заявник звертається за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси.

Разом з тим суд вважає помилковим застосування до даних правовідносин правила виключної підсудності, а саме вимоги ч. 1ст. 30 ЦПК України, згідно якої, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходження майна, оскільки в даному випадку ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення юридичного факту в рамках окремого провадження, а не із позовом, в порядку позовного провадження, предметом якого є певне нерухоме майно.

Змістст. 30 ЦПК Українивказує на те, що правила виключної підсудності стосуються позовного провадження, тобто спорів про право цивільне.

Оскільки, ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення юридичного факту в рамках окремого (непозовного) провадження, а питання про наявність спору про право суд не вирішував, тому правильним є застосування правил щодо визначення підсудності, передбачених вимогамист. 316 ЦПК України.

Суд наголошує на тому, що подана до суду в порядку окремого провадження заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не є позовом у розумінніст. 30 ЦПК України, а тому встановлені нею імперативні норми про виключну підсудність не застосовуються до справ окремого провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 31 ЦПК України, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, суд передає справу на розгляд іншого суду.

Разом з тим, суд зазначає, що ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленимзаконом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Інтерпретація суті конструкції "суд, встановлений законом" викладена Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України". Так, ЄСПЛ наголосив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Правова позиція ЄСПЛ у вказаній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію "суд, встановлений законом": організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

З наведеного вище слідує, що розгляд справи судом з порушенням правил територіальної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції) та підставою для скасування ухваленого у справі рішення (ч. 1ст. 378 ЦПК України).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що справа підлягає направленню за підсудністю до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області за місцем проживання заявниці.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 31 - 32, 258, 260, 316, 353 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, - передати на розгляд за підсудністю до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області (вул. Шевченка, 68, селище Богородчани Івано-Франківського району Івано-Франківської області, 77701).

Передача справи на розгляд іншого суду за підсудністю здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягомп`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Юлія КОВТУН