Вирок № 127432349, 19.05.2025, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/2763/24

Провадження № 1-кп/484/98/25

Кримінальне провадження № 12024150000000346

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.05.2025 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

представника потерпілої ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську Миколаївської області кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайськ Миколаївської області, громадянина України, з базовою середньою освітою, одруженого, працює водієм ФОП ОСОБА_8 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

УСТАНОВИВ:

02 квітня 2024 року приблизно о 14:27 год. (денний час доби), водій спеціалізованого вантажного сідлового тягача MAN TGX 26.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 рухався по вулиці Одеська в м. Первомайськ Миколаївської області, зі сторони вулиці Грушевська в напрямку вулиці Коротченка.

Рухаючись в зазначених умовах, біля домоволодіння №40 по вул. Одеська в м. Первомайськ Миколаївської області (поблизу ТОВ Агроцентр-Первомайськ), водій ОСОБА_7 здійснив зупинку керованого ним транспортного засобу, де здійснив висадку пасажира ОСОБА_9 .

Будучи зобов`язаним знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, ОСОБА_7 проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або безпеки іншим учасникам дорожнього руху, а навпаки, розпочав рух свого транспортного засобу, де в цей час по проїзній частині дороги по переду транспортного засобу, почав переходити проїзну частину вулиці Одеська в м. Первомайськ пішохід ОСОБА_9 , справа наліво, відносно напрямку руху даного автомобіля, хоча повинен був це зробити та мав таку можливість, внаслідок чого допустив наїзд передньою частиною керованого ним автомобілем марки MAN TGX 26.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на пішохода ОСОБА_9 , чим грубо порушив вимоги п.п 1.3, 2.3 б, 10.1 ПДР України.

Внаслідок вказаної ДТП пішохід ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді: травматичного розриву правої легені, переломи 3-12 ребер справа, садно крила тазу зліва, садно лівої бокової поверхні грудної клітки, садно зовнішньої поверхні лівого плеча, садно лівого колінного суглоба, синець обличчя зліва, садно задньої поверхні грудної клітки, від яких останній загинув в бригаді швидкої медичної допомоги.

Дана ДТП сталася внаслідок злочинного порушення водієм ОСОБА_7 , вимог п. п. 1.3, 2.3 «б», 10.1 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, у вчиненому розкаявся та надав суду пояснення, які повністю узгоджуються із викладеним у обвинувальному акті. Пояснив, що загиблий потерпілий був його найкращим другом, в день трагедії потерпілий був у нетверезому стані та попросив підвезти його додому. Коли ОСОБА_7 підвіз та висадив ОСОБА_9 біля його дому на вул. Одеській, він не побачив з-за керма, що потерпілий почав одразу переходити дорогу безпосередньо перед його автомобілем, розпочав рух та здійснив наїзд на потерпілого.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні надала пояснення, які повністю узгоджуються із викладеним у обвинувальному акті та заявила цивільний позов в якому просила стягнути на її користь з Фізичної особи підприємця ОСОБА_10 , моральну шкоду у розмірі 504000 грн. Шкоду просила стягнути саме з ФОП ОСОБА_10 , як шкоду завдану його працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків, на підставі ст.ст. 1172, 1167 ЦК України. В обґрунтування позову зазначила, що оцінює завдану їй внаслідок загибелі чоловіка моральну шкоду в розмірі 600000 грн. Проте страхова компанія ПАТ «Українська страхова компанія Княжа», у якій була застрахована цивільна відповідальність водія автомобіля MAN TGX 26.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , провела виплату страхової суми за шкоду заподіяну життю і здоров`ю добровільно в максимальних межах передбачених полісом, і таким чином відшкодувала моральну шкоду в розмірі 96000 грн. Отже потерпіла просила стягнути з ФОП ОСОБА_10 на її користь різницю між виплаченою страховою компанією сумою моральної шкоди та реальним її розміром.

Крім того потерпіла заявила, що обвинувачений добровільно відшкодовує їй завдану шкоду, підтримує родину, так як є давнім знайомим сім`ї, тож просила суд не позбавляти обвинуваченого волі та не позбавляти його права керування транспортними засобами, так як це є його єдиним засобом заробляти гроші і тим самим продовжувати підтримку. При цьому кошти, які надає потерпілій ОСОБА_7 , не стосуються відшкодування моральної шкоди, про яку заявлено у цивільному позові до його роботодавця.

Цивільний відповідач ОСОБА_10 в судове засідання не з`явився, надав заяву з проханням слухати справу у його відсутність. Надіслав суду відзив на цивільний позов, в якому просив відмовити у його задоволенні з наступних підстав.

Цивільний відповідач стверджує, що відповідно до товарно-транспортної накладної №677 від 21.03.2024 року, водій ОСОБА_7 здійснював виїзний рейс щодо доставки вантажу з Кіровоградської області до Миколаївської області. Як вбачається з відповідної відмітки, рейс було завершено 24.03.2024 року о 18:44. До моменту ДТП - 02.04.2024 року, водій ОСОБА_7 жодних рейсів, виїздів, поїздок, пов`язаних із виконанням своїх трудових обов`язків або за дорученням роботодавця не здійснював.

Як убачається з матеріалів справи, ДТП сталася 02.04.2024 року поза межами здійснення рейсу, прямо пов`язаного з виконанням трудових обов`язків, а тому питання, чи здійснював водій під час скоєння цієї ДТП, свої трудові (службові) обов`язки, має суттєве значення для правильного вирішення справи. Більш того, на момент ДТП, транспортний засіб не був обладнаний напівпричепом, що унеможливлює його використання у зв`язку із виконанням трудових обов`язків взагалі. За урахуванням викладеного можна дійти висновку, що ОСОБА_10 не є належним відповідачем у справі.

Також цивільний відповідач вважає необґрунтованим розмір заявленої потерпілою моральної шкоди. Зазначає, що на підтвердження суми компенсації у розмірі 504 000 грн. позивачем додано довідку б/н від 29.07.2024 року, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_4 зверталась 24.05.2024 року (майже через два місці після події) за допомогою (реакція на важкий стрес) до КНП «Первомайська центральна міська багатопрофільна лікарня» Первомайської міської ради. З довідки не вбачається ані діагнозу, ані стану особи, що звернулася, ані рекомендованого лікування.

Підсумовуючи свій відзив цивільний відповідач зазначає, що ним ні в якому разі не спростовується факт пережитих цивільними позивачами моральних страждань, проте заявлений розмір шкоди є завищеним та таким що не відповідає принципу розумності та справедливості і заявлений не до тієї особи, що має відповідати за цим позовом.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, допитавши свідка ОСОБА_11 та дослідивши письмові матеріали справи, суд знаходить доведеною вину ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_7 ґрунтується на його особистих поясненнях, поясненнях свідка ОСОБА_11 , який в момент ДТП рухався своїм автомобілем на зустріч і був очевидцем події, та матеріалах проведених по справі інженерно-транспортних експертиз.

Вина також підтверджується протоколом огляду дорожньо-транспортної пригоди від 02.04.2024 року, протоколом проведення слідчого експерименту від 09.04.2024 року за участю водія ОСОБА_7 , з якого вбачається, що водій мав можливість передбачити наїзд на пішохода, якби був уважним, оскільки з водійського місця є можливість побачити перешкоду перед автомобілем, та висновком судово-медичного експерта з приводу отриманих потерпілим тілесних ушкоджень, що стали причиною смерті.

Обставини, що пом`якшують покарання підсудного щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування шкоди.

Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

Обираючи підсудному вид та міру покарання, враховуючи характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, його тяжкість, дані про особу підсудного, не судимого, за місцем проживання та роботи характеризується виключно позитивно, працює водієм, щиро розкаявся у вчиненому, добровільно підтримує родину потерпілого, суд вважає, що відносно підсудного необхідно обрати покарання у виді позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами, але зважаючи на вищевикладені пом`якшуючі покарання обставини, з урахуванням думки потерпілої, можливо застосувати до обвинуваченого ст. 75 КК України звільнивши його від відбування покарання з іспитовим строком.

Вирішуючи цивільний позов суд виходить з наступного.

Статтею 128 КПК України визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ст. 62 КПК України, цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

За загальним правилом ч. 2 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05 грудня 2018 року (справа№426/16825/16-ц) на підставі аналізу норм статей 1187 та 1172 ЦК дійшла висновку про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

З матеріалів справи вбачається, що обвинувачений працює водієм у ФОП ОСОБА_10 з 05.10.2023 року, прийнятий на посаду водія наказом № 6-к, і працював на момент ДТП (таке підтверджується характеристикою ФОП ОСОБА_10 та копією трудової книжки а.с. 223-226). Подія сталася під час керування обвинуваченим спеціалізованим вантажним сідловим тягачем MAN TGX 26.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що відповідно до реєстраційного посвідчення належить ОСОБА_10 (а.с. 109) і саме ОСОБА_10 зазначений страхувальником цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у полісі обов`язкового страхування № ЕР-215595745 (а.с. 110).

Тож суд не має сумнівів в тому, що на момент ДТП обвинувачений виконував свої трудові обов`язки, а тому у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди, саме ФОП ОСОБА_10 має її відшкодовувати.

Цивільний відповідач не оспорював той факт, що страхова компанія ПАТ «Українська страхова компанія Княжа», у якій була застрахована цивільна відповідальність водія автомобіля MAN TGX 26.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , провела виплату страхової суми за шкоду заподіяну життю і здоров`ю добровільно в максимальних межах передбачених полісом, тож суд вважає цю обставину встановленою.

Щодо реального розміру заподіяної потерпілій шкоди, яка підлягає стягненню з цивільного відповідача, то виходячи з принципів розумності та справедливості, суд вважає заявлений потерпілою розмір завищеним та вважає, що з урахуванням вже отриманих від страхової компанії коштів, загальний розмір завданої моральної шкоди слід зменшити до 300000 грн. та стягнути з цивільного відповідача 204 000 грн. (300000 96000 виплачених страховою компанією).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України слід покласти на підсудного судові витрати по справі, які складаються із вартості проведених під час досудового розслідування експертиз та вирішити питання щодо долі речових доказів.

При цьому суд враховує, що належний цивільному відповідачу автомобіль MAN TGX 26.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , арештований на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 10.04.2024 року у справі № 490/2666/24, провадження № 1-кс/490/1439/24, але враховуючи прийняте судом рішення про часткове задоволення цивільного позову, підстав для скасування арешту до повного виконання вироку в цій частині немає.

Керуючись ст.ст. 368, 369, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави в рахунок відшкодування судових витрат з вартості проведених по справі експертиз 9087 (дев`ять тисяч вісімдесят сім) грн. 36 коп.

Цивільний позов потерпілої задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_10 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої загибеллю чоловіка внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 204000 (двісті чотири тисячі) грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Речові докази: флеш носій з відеозаписом зберігати у справі; жилетку чорного кольору, що належала загиблому потерпілому та зберігається в кімнаті тримання речових доказів СУ ГУНП в Миколаївській області за квитанцією № 022 (а.с. 222) знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі оскарження, після перегляду справи судом апеляційної інстанції, якщо вирок не буде скасовано.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим з моменту отримання копії.

Копія вироку може бути отримана всіма учасниками судового провадження в Первомайському міськрайонному суді Миколаївської області. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: