Рішення № 127430823, 16.05.2025, Оболонський районний суд міста Києва

16.05.2025 Справа № 756/516/25

Унікальний № 756/516/25

Провадження № 2/756/2070/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2025 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Белоконної І.В.,

за участі секретаря - Харук М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Медичного реабілітаційного центру «Пуща-Водиця» Міністерства внутрішніх справ України, треті особи: ОСОБА_2 , Міністерство внутрішніх справ України, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 10.01.2025 звернувся до суду з вищевказаною позовною вимогою до відповідача МРЦ «Пуща-Водиця» МВС України та з урахуванням збільшення позовних вимог просив суд стягнути з останнього на свою користь середній заробіток за час затримки виплат належних звільненому працівнику сум за період з 17.08.2024 по 05.09.2024 в розмірі 46 659,60 грн та судові витрати.

У обґрунтування своїх позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначив, що 16.08.2024 наказом №130-3в відповідач МРЦ «Пуща-Водиця» МВС України звільнив його із займаної посади з 16.08.2024 у зв`язку зі скороченням посади внаслідок скорочення чисельності штату відповідача (п. 1 ст. 40 КЗпП України).

Згідно довідки відповідача про нараховані суми при звільненні від 16.08.2024, позивачу було нараховано 169 393,05 грн, а до виплати - 135 074,39 грн.

Указані кошти позивач отримав від відповідача на свою банківську картку у період з 16.08.2024 по 21.08.2024.

Але 05.09.2024 на банківську картку позивача від відповідача додатково надійшли кошти у сумі 1 102,40 грн.

Позивач пояснює, що йому було не відомо походження та підстави донарахування відповідачем вказаних грошових коштів, у зв`язку з чим він звернувся до відповідача із заявою від 09.09.2024 про надання письмових роз`яснень.

12 жовтня 2024 року від відповідача позивач отримав лист-відповідь, у якому останній зазначив, що під час обрахування заробітної плати за липень 2024 року відбувся збій програмного забезпечення, що призвело до недонарахування позивачу заробітної плати за один день липня 2024 року у сумі 1 102,40 грн.

Таким чином, на думку позивача, у порушення ч. 1 ст. 116 КЗпП України остаточний розрахунок з ним відповідач здійснив не у день звільнення з роботи 16.08.2024, а 05.09.2024.

Ураховуючи середньоденну заробітну плату у розмірі 2 332,98 грн, позивач просить суд стягнути з останнього на свою користь середній заробіток за час затримки виплат при звільненні за період з 17.08.2024 по 05.09.2024 (20 календарних днів) в розмірі 46 659,60 грн.

Щодо дотримання встановленого тримісячного процесуального строку подання до суду позову позивач пояснює, що тільки 12.10.2024 він отримав від відповідача роз`яснення стосовно виплаченої суми 1 102,40 грн, відтак уважає, що станом на 10.01.2025 тримісячний строк на звернення до суду з позовом він не пропустив.

Ухвалою суду 24 лютого 2025 року за вказаним позовом відкрито спрощене позовне провадження.

Позивач у судовому засіданні позов з урахуванням уточнення підтримав та просив його задовольнити з підстав, що вказані у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі, оскільки його довірителем не порушені жодні права позивача. Зокрема, зазначив, що у зв`язку з несанкціонованим втручанням в електронні системи, в тому числі і у систему розрахунку заробітної плати в МРЦ «Пуща-Водиця» МВС України, бухгалтером по розрахунку заробітної плати було встановлено помилку у розрахунку при звільненні позивача 05.09.2024 на суму 1 102,40 грн. Цю суму, відразу ж було перераховано на платіжну карту позивача. Окрім того, представник відповідача просив застосувати строки позовної давності, оскільки довідку про нараховані суми при звільненні позивач отримав 16.08.2024, а до суду звернувся лише 10.01.2025.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд уважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

Суд установив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

26 жовтня 2023 року наказом № 112 о/с Медичного реабілітаційного центру «Пуща-Водиця» МВС України (відповідач) позивача ОСОБА_1 було призначено на посаду заступника начальника центру з економічних питань з 25.10.2023.

16 серпня 2024 року наказом № 130-3в відповідач звільнив позивача з вказаної посади з 16.08.2024 у зв`язку зі скороченням посади внаслідок скорочення чисельності штату відповідача (п. 1 ст. 40 КЗпП України).

Згідно довідки Медичного реабілітаційного центру «Пуща-Водиця» МВС України про нараховані суми при звільненні ОСОБА_1 від 16.08.2024, позивачу було нараховано 169 393,05 грн, а до виплати - 135 074,39 грн.

Указані кошти позивач отримав від відповідача на свою банківську картку у період з 16.08.2024 по 21.08.2024, що підтверджується відповідною довідкою АТ КБ «ПриватБанк» та платіжними інструкціями.

Окрім того, згідно з платіжними інструкціями № 1642, 1643, 1644 від 04.09.2025 відповідач виплатив на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 1 102,40 грн. У призначенні платежів зазначені наступні відомості: донарахування заробітної плати (1 день) за 07.2024, донарахування вихідної допомоги (1 день) за 07.2024, донарахування грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку (1 день) за 07.2024.

Грошові кошти у загальному розмірі 1 102,40 грн зараховані на банківську картку позивача 05.09.2024, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 13.12.2024 № JV7CJB5JBTUP57EM. У графі деталі операції зазначено наступне: Зарплата МРЦ «Пуща-Водиця» МВС України.

У судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є бухгалтерами Медичного реабілітаційного центру «Пуща-Водиця» МВС України, повідомили суду, що при формуванні довідки про нараховані суми при звільненні ОСОБА_1 від 16.08.2024 внаслідок технічного збою програмного забезпечення помилково не було донараховано заробітну плату за 1 день липня місяця 2024 року. Після виявлення указаної помилки 04.09.2024 відповідач доплатив донараховані суми позивачу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Згідно ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці», оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Середньоденна та середньогодинна заробітна плата позивача визначається на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 за два повні останні місяці роботи позивача.

З урахуванням відпрацьованих днів та годин за два останні місяці середньоденна заробітна плата позивача становить 2 332,98 грн.

Відтак у зв`язку з тим, що остаточний розрахунок по виплаті заробітної плати з позивачем проведено тільки 04.09.2025, беручи до уваги ті обставини, що належних та допустимих доказів поважності затримки повного розрахунку при звільненні відповідачем не надано, відтак суд уважає, що у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.08.2024 по 04.09.2024, що становить 30 328,74 грн, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати 2 332,98 грн та кількості робочих днів 13.

Разом з тим, частинами 1 та 2 ст. 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Вказаний висновок щодо строку позовної давності наведено в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц (провадження № 61-21807св19).

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну.

Зазначена правова позиція, на думку суду, є притаманною і до трудових правовідносин.

Суд критично ставиться до посилання позивача до того, що він дізнався про своє порушене право на виплату всіх сум, що належать йому при звільненні, лише 12.10.2024, тобто з тієї події, коли отримав від відповідача роз`яснення стосовно виплаченої суми 1 102,40 грн. Адже, як убачається з довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 13.12.2024 № JV7CJB5JBTUP57EM, грошові кошти у загальному розмірі 1 102,40 грн зараховані на банківську картку позивача 05.09.2024. У графі деталі операції зазначено наступне: Зарплата МРЦ «Пуща-Водиця» МВС України. Відтак, станом на 05.09.2024 позивачу було достеменно відомо про виплату недоплаченої заробітної плати, що зазначено також у коментарі до платежу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Терміни позовної давності, що є звичайним явищем в національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконують кілька завдань, у тому числі забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (судове рішення від 20 вересня 2011 року у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Російської Федерації», пункт 570, та судове рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 51).

Отже, суд звертає увагу на те, що перебіг строку позовної давності почався у правовідносинах між сторонами по справі 06 вересня 2024 року, тобто на наступний день після отримання останнього затриманого платежу по заробітній платі. Позивачем не було надано належних документів щодо переривання позовної давності, а тому суд, виходячи з принципів розумності та справедливості, погоджується з доводами відповідача, що позивачем пропущена позовна давність, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити з огляду на пропуск позивачем встановленого законом тримісячного строку позовної давності.

Оскільки строком захищається тільки порушене право, а судом встановлено порушення права ОСОБА_1 , який мав право вимоги в порядку затримки повного розрахунку при звільненні, однак відомостей про поважність причин пропуску строку давності позивач не надав, суд убачає необхідним відмовити у задоволенні позову у зв`язку зі спливом строку позовної давності, як самостійної підстави відмови в позові.

Керуючись ст. 5, 12-13, 76, 81, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 16 травня 2025 року.

Суддя, - Белоконна І.В.