Рішення № 127430556, 25.04.2025, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/17913/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Лазоришин А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, -

у с т а н о в и в :

07.10.2024 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, в якому просить визнати за ним право власності порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька позивача ОСОБА_2 , на садовий будинок, розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 142,9 кв.м. (кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:66:592:0022).

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина на садовий будинок, розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 142,9 кв.м. (кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:66:592:0022). За заявою позивачки після смерті її батька було заведено спадкову справу №4/2023 і 28.02.2024 року позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку розташовану на ділянці АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:66:592:0022. Разом з цим, 27.09.2024 року приватний нотаріус виніс постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом стосовно садового будинку розміщеного на вказаній земельній ділянці, через відсутність правовстановлюючого документу на будинок. Одночасно, згідно технічного паспорту на садовий будинок, він побудований у 1990 році та складається з садового будинку (літера А за планом), мансарди (літера Амн), тераси, навісу, вимощення, свердловини, септику, огорожі, воріт з хвірткою, загальною площею 142,9 кв.м. Позивачка зазначає, що до часу набрання чинності ЦК України від 2003 року та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. Відповідно до абз. 60 п. 3.3 Інструкції про проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, не належить до самовільного будівництва індивідуальні житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські /присадибні/ будинки і споруди, прибудови до них, що побудовані до 05.08.1992 року. Чинне на час побудови садового будинку законодавство передбачало державну реєстрацію будівель, споруд та державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будівлі і споруди не залежало від державної реєстрації. До 05.08.1992 року не передбачалось процедури введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформлення права власності. Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 року житлових будинків вимогам законодавства, будівельним нормам та державним стандартам, зокрема для потреб державної реєстрації права власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. Відповідно до роз`яснення Міністерства Юстиції України від 21 лютого 2005 року №19-32/319 в разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку. Виходячи зі змісту діючих на час побудови садового будинку нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 05 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.

Ухвалою суду від 16.10.2024 року відкрите провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 17.03.2025 року закрите підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні, а також витребувано копію матеріалів спадкової справи.

Позивачка та або її представник в судове засідання не з`явились, в матеріалах справи наявне клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач 30.10.2024 року отримав копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, однак своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання ; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Із матеріалів справи вбачається, що сторона позивача не викладала жодних заперечень з приводу розгляду в заочному порядку і ухвалення у справі заочного рішення.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх взаємозв`язку і сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Як убачається з матеріалів справи, позивачка є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження та про шлюб, а також копією свідоцтва про укладення шлюбу (Т. 1, а.с. 134-136, 137-139, 143-149, 174).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Т. 1, (а.с. 84).

19.06.2023 року позивачка звернулась до ПН КМНО Сафронової Н.Л. із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_2 (Т. 1, а.с. 124).

19.06.2023 року до приватного нотаріуса надійшла заява дружини померлого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про відмову від прийняття спадщини після смерті її чоловіка (Т. 1, а.с. 125, 131).

За матеріалами спадкової справи будь-які інші особи із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 до органів нотаріату не звертались.

28.02.2024 року позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті свого батька ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 0,0651, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:66:592:0022 (а.с. 85). Право власності на вказану земельну ділянку за позивачкою зареєстроване в Державному реєстрі речових прав 28.02.2024 року (Т. 1, а.с. 76).

Разом з цим, постановою приватного нотаріуса від 27.09.2024 року позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на садовий будинок, розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , (кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:66:592:0022), що належав її батьку ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки спадкоємицею не було надано документ, що посвідчує право власності на спадковий садовий будинок (Т. 1, а.с. 33).

Згідно наявного в матеріалах справи технічного паспорту на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , будинок побудований у 1990 році, загальною площею 142,9 кв.м. (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:66:592:0022) (Т. 1, а.с. 9-32).

Відповідно до довідки СТ Дніпровського району «Жовтень» від 07.10.2024 року, довідка видана в тому, що ОСОБА_2 до смерті був членом СТ Дніпровського району «Жовтень». Станом на дату видачі даної довідки заборгованість по сплаті будь-яких внесків (пайові, вступні, членські, цільові тощо) до садівницького товариства у ОСОБА_2 відсутня. ОСОБА_2 був власником ділянки АДРЕСА_1 , на якій господарським способом в 1990 році побудовані садовий будинок та господарські будівлі і споруди. Зазначений вище садовий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 (Т. 1, а.с. 100).

За змістом довідки СТ Дніпровського району «Жовтень» від 18.09.2024 року, довідка видана ОСОБА_1 про те, що вона є членом СТ «Жовтень» та має ділянку по АДРЕСА_1 . На садовій ділянці в 1990 році збудована 2-х поверхова домівка, яка існує на теперішній час (Т. 1, а.с. 28).

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (ст. 1220 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст. 1223 ЦК України).

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (ст. 1258 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням (ст. 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ст. 1269 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ст. 1296 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ст. 1297 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ст. 328 ЦК України).

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ст. 331 ЦК України).

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (ст. 386 ЦК України).

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Із матеріалів справи вбачається, що позивачка є єдиною спадкоємицею першої черги після смерті її батька, який на належній йому земельній ділянці побудував садовий будинок у 1990 році, але за життя не здійснив державної реєстрації свого права власності на нього.

Відсутність правовстановлюючого документу на будинок позбавляє позивачку можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом стосовно будинку, навіть маючи свідоцтво про право на спадщину стосовно земельної ділянки, на якій розташований будинок.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Умовою переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

У пункті 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, міститься перелік об`єктів (будівельних робіт), які не належать до самочинного будівництва.

Зокрема, зазначено, що до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05 серпня 1992 року, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

У матеріалах справи наявна копія технічного паспорту, у якій зазначено дату будівництва судового будинку - 1990 рік, а також наявні копії двох довідок С/Т «Жовтень», у яких також вказано про те, що будинок був побудований в 1990 році.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією права власності на збудовані об`єкти нерухомого майна, нерозривно пов`язані з законодавством у сфері містобудування, а саме із Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Так, відповідно до норм вказаного Закону, обов`язковою умовою створення об`єкта містобудування як об`єкта цивільно-правових відносин, щодо якого можуть виникати речові права, є прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" набрав чинності з 12 березня 2011 року. У пункті 9 Розділу V "Прикінцеві положення" цього Закону передбачений певний строк для проходження процедури прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами їх технічного обстеження.

Зокрема, до таких об`єктів було віднесено індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період з 05 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року.

Враховуючи наведене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпні 1992 року не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з частиною третьою статті 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Правовідносини щодо будівництва садових будинків і набуття прав на них до 05 серпня 1992 року регламентувалися нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Законодавство, чинне на зазначений час, не пов`язувало виникнення права власності на садові будинки з надвірними будівлями та спорудами з державною реєстрацією такого права.

Документом, що засвідчував факт існування об`єкта нерухомого майна й містив його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Згідно абзацу 3 п. 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі - «Порядок»), документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року.

Верховний Суд у своїй постанові від 15.01.2021 року по справі №1540/3952/18 прийшов до наступних висновків: Індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі №623/214/17.

Вперше на законодавчому рівні встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року №449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення», а до 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

Реєстрація (оформлення) права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них (надалі - «Об`єкти»), що закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року регулюється Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - «Закон») та зазначеним вище Порядком.

Так, для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються: технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що підтверджує присвоєння закінченому будівництвом об`єкту адреси, не вимагається у разі державної реєстрації права власності на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник у поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки, за яким державним реєстратором отримуються відомості Державного земельного кадастру з метою встановлення місця розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт, для подальшого відображення його адреси.

Для державної реєстрації прав на об`єкти, побудовані до 05.08.1992 року, державний реєстратор робить запит до БТІ щодо відсутності зареєстрованих прав на такі об`єкти до 2013 року.

Рік побудови визначається на підставі даних технічного паспорта. Інформація про рік спорудження (побудови) зазначається за словами замовника технічної інвентаризації, і не потребує надання будь-яких підтверджуючих документів (у разі відсутності у замовника відповідної документації матеріали конструктивних елементів та рік спорудження будинків, допоміжних (господарських) будівель і споруд зазначає замовник, що відображається в абрисі (ескізі) та засвідчується його підписом).

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Право власності на збудоване до набрання чинності вказаним Законом нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 червня 2012 року № 6-54цс12, постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18.

Верховний Суд України в пункті 8 постанови Пленуму № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 р. роз`яснив, що у разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Позивачем надано суду довідку Садового товариства «Жовтень» про відсутність у спадкодавця будь-якої заборгованості перед товариством.

Індивідуальні житлові будинки, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній «спрощеній» процедурі. Єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації.

Ураховуючи все вище викладене суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, оскільки садовий будинок побудований до 05.08.1992 року, а саме у 1990 році, що підтверджується даними технічного паспорту на будинок та довідками С/Т «Жовтень». Будинок споруджений на належній спадкодавцю земельній ділянці, яка в порядку спадкування за законом перейшла у власність позивачки. Позивачка є єдиною спадкоємицею майна свого померлого батька та вчасно звернулась до органів нотаріату із заявою про прийняття спадщини.

На підставі викладеного, керуючись 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 178, 247, 259, 263-265, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 5, 15, 16, 328, 331, 386, 392, 1216-1218, 1220, 1223, 1258, 1261, 1268-1270, 1296, 1297 ЦК України, ст. 58 Конституції України, законами України "Про регулювання містобудівної діяльності", «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року №127, Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на садовий будинок, розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 142,9 кв.м. (кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:66:592:0022).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складений 25.04.2024 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - Київська міська рада (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141).

Суддя -