Рішення № 127425483, 07.05.2025, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/426/25

Провадження № 2/157/302/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 травня 2025 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області

у складі головуючого судді Ходачинського Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Кисляка Я.С.,

прокурора Смітюх О.О.,

представника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Гаврилюк М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури Романюка Сергія Вікторовича в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки,

встановив:

11.03.2025 до Камінь-Каширського районного суду Волинської області надійшла позовна заява керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури Романюка С.В. в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області до ОСОБА_1 , в якій прокурор просить конфіскувати у власність держави земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0721481800:01:000:0119, площею 0,22 га, що розташована за межами населених пунктів Камінь-Каширської міської ради та належить на праві приватної власності громадянину республіки білорусь ОСОБА_1 , витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 2422,40 грн стягнути з відповідача на користь Волинської обласної прокуратури.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначив, що на території Камінь-Каширської міської ради одна земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0721481800:01:000:0119 площею 0,22 га та цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, 10.11.2014 набута у приватну власність громадянином республіки білорусь ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Відповідно до інформації Управління Державної міграційної служби у Волинській області від 13.09.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обліками не значиться, інформація про набуття іноземного громадянства та втрату у зв`язку з цим громадянства України в УДМС у Волинській області відсутня. Таким чином, ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, 10.11.2014 набув право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення та упродовж року добровільно її не відчужив (кінцеві строки сплинули 10.11.2015), у зв`язку з чим, право власності на земельну ділянку підлягає припиненню шляхом конфіскації за рішенням суду.

Ухвалою судді від 14.03.2025 заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Прокурор Смітюх О.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила їх задовольнити, згідна на заочний розгляд справи.

Представника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Гаврилюк М.О. у судовому засідання позовні вимоги також підтримала, просила їх задовольнити, згідна на заочний розгляд справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи шляхом розміщення на вебсайті Судової влади України оголошення про його виклик, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності та відзиву на позов не подав.

Враховуючи норми статті 280 ЦПК України, суд вирішив провести заочний розгляд справи та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підставним і таким, що підлягає до задоволення.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 410658203 від 30.01.2025 (а.с. 9), 10.11.2014 року державним реєстратором на підставі свідоцтва про право власності серії та номер НОМЕР_1 від 10.11.2024, зареєстровано право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства: площею 0,22 га з кадастровим номером 0721481800:01:000:0119 за ОСОБА_1 .

З технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства площею 1,5171 га на території Ворокомлівської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області (а.с. 19 зворот 36) встановлено, що зазначена земельна ділянка, що розташована на території Ворокомлівської сільської ради Камінь-Каширського району (в теперішній час Камінь-Каширської міської ради) Волинської області, на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВЛ № 0208398 від 29.03.1997 належала ОСОБА_2 та передана ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВТР № 323310.

Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0700138742025 від 31.01.2025 (а.с. 10-15) та витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 30.01.2025 (а.с. 16) підтверджується, що земельна ділянка, кадастровий номер 0721481800:01:000:0119, складається із земель сільськогосподарського призначення, а її нормативна грошова оцінка станом на 30.01.2025 становить 4396,08 грн.

Згідно з повідомлення Головного управління Держгеокажастру у Волинській області № 10-3-0.42-3760/2-24 від 13.06.2024, заходів щодо припинення права власності ОСОБА_1 на вищезазначену земельну ділянку не вживалося (а.с. 18 зворот 19).

З відповіді Управління державної міграційної служби України у Волинській області № 0701.2.3-6384/0701.1.3-24 від 13.09.2024 встановлено, що за обліковими даними ЄІАС УМП ДМС України громадянин ОСОБА_1 не значиться (а.с. 38).

Положеннями статей 13 і 14 Конституції України визначається, що земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Правовий режим земельних відносин, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування земельними ділянками визначаються законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 348 ЦК України якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, статтями 319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені і нормами Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 38 ЗУ «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 39 зазначеного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до статей 1, 3 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог цього Кодексу (ч. 5 ст. 22 ЗК України).

Згідно п. «а» ч. 1 ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.

Відповідно до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Частиною 1 ст. 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з пунктом «е» ч. 1 ст. 140 ЗК України однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Згідно з п. «в» ч. 1 ст. 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки. Частиною 1 ст. 148 ЗК України визначено, що земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Відповідно до ст. 356 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.

У цьому випадку наявна «справедлива рівновага» між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника земельної ділянки, відповідач мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, земельну ділянку в передбачений законодавством річний строк не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Аналіз норм ЗК України дає підстави для висновку, що законом передбачений чіткий обов`язок іноземця чи особи без громадянства відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом одного року з дня набуття права власності на неї. Вказана норма є імперативною та не передбачає винятків. У випадку не відчуження такої земельної ділянки іноземцем чи особою без громадянства у встановлений законом строк, така земельна ділянка підлягає конфіскації на користь держави.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» законодавець визначив, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited проти України» від 23.01.2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний, публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України відповідно до вимог, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Судом встановлено, відповідач ОСОБА_1 , який є громадянином республіки білорусь, 10 листопада 2014 року зареєстрував право власності на успадковану земельну ділянку сільськогосподарського призначення. Враховуючи належність земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення, неналежність відповідача до громадянства України та статут іноземця, положення земельного законодавства України, яке регламентує, що прийняті у спадщину іноземцями землі сільськогосподарського призначення протягом року підлягають відчуженню, суд констатує, що ОСОБА_1 не дотримано передбаченої земельним законодавством процедури щодо відчуження набутої ним земельної ділянки сільськогосподарського призначення протягом року, у зв`язку з чим право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0721481800:01:000:0119 підлягає припиненню шляхом конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держеокадастру у Волинській області.

Задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь Волинської обласної прокуратури понесені нею витрати на сплату судового збору.

Керуючись ст. 13 і 41 Конституції України, ст. 12, 81, 89, 141, 263-265, 280 ЦПК України, ст. 319, 321, 346, 348, 356 ЦК України, ст. 1, 3, 22, 81, 140, 143, 145, 148 ЗК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 0,22 га, кадастровий номер 0721481800:01:000:0119, що належить громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 .

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Волинської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Камінь-Каширським районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана ним протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного рішення.

Прокурор, який звертався з позовом в інтересах держави: керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури Романюк Сергій Вікторович, 44501, Волинська обл., м. Камінь-Каширський, вул. Воля, буд. 7, код ЄДРПОУ 02909915, рахунок для сплати/стягнення судового збору UA138201720343140001000004945 у державній Казначейській службі України, МФО 820172.

Позивач: Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, 43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, код ЄДРПОУ 39767861.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Білорусі, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення суду складений 16.05.2025 року.

Головуючий Роман ХОДАЧИНСЬКИЙ