Рішення № 127425222, 19.05.2025, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/2863/25

Провадження №2/442/1036/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі - головуючої судді - Курус Р.І., розглянувши в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Діджи Фінанс", від імені якого діє Романенко Михайло Едуардович, до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

16.04.2025 до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі за текстомТОВ «Діджи Фінанс») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 26.11.2020 між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №10002662920, який підписано електронним підписом відповідачки, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер її мобільного телефону. Товариство виконало умови договору і надало відповідачці фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, однак відповідачка свої обов`язки не виконала, через що у неї перед Товариством виникла заборгованість, яка становить 24176,6 грн. і складається з 5500 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 18676,6 грн. заборгованість за відсотками.

05.09.2022, між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу № 556/ФК-22, у відповідності до умов якого право грошової вимоги до відповідачки за договором про надання споживчого кредиту №10002662920 від 26.11.2020 перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс».

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідачка не виконала свого зобов`язання. З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 , остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок ТОВ «Діджи Фінанс», ні на рахунок попереднього кредитора.

Позивач зазначає, що у зв`язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору, позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача, зазначену в кредитному договорі, направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» до ТОВ «Діджи Фінанс» та вказано інформацію про порядок погашення заборгованості за кредитним договором.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, позивач ТОВ «Діджи Фінанс» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №10002662920 від 26.11.2020 у розмірі 24176,6 грн.,стягнути судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

16.04.2025 отримано відповідь на запит з Державного демографічного реєстру щодо встановлення місця реєстрації відповідача, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знята з реєстрації 15.08.2023 за адресою АДРЕСА_1 . Іншого місяця реєстрації не має.

Ухвалою від 18.04.2025 в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін на 19.05.2025. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позовну заяву. Також позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Разом з тим, оскільки місце реєстрації відповідача судом не встановлено, а тому відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідача було повідомлено про дату, час, місце та порядок розгляду даної справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті «Судової влади України» за посиланням https://dgm.lv.court.gov.ua/sud1306/gromadyanam/vyklyky/, а.с. 69.

За останнім відомим зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідачки надсилалась ухвала про відкриття провадження, яка повернулась до суду з відміткою Укрпошти про причини повернення: «одержувач відсутній за вказаною адресою», а.с. 70.

При таких обставинах, відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК, суд вважає відповідачку повідомленою про дату, час, місце та порядок зазначеної справи.

Відповідачем ані клопотання про розгляд справи за участю сторін, ані відзиву на позовну заяву суду не надано.

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих і розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та з огляду на неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності до частини 5статті 279 ЦПК України.

У відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 26.11.2020 між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №10002662920, який підписано електронним підписом відповідачки, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер її мобільного телефону. Згідно з умовами договору відповідачка отримала кредит в розмірі 5500 грн. строком на 30 днів. Договором передбачений порядок нарахування та сплати відсотків за користування кредитом /а.с. 22-26/.

Товариство виконало умови договору і надало відповідачці фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, що стверджується інформаційною довідкою про перерахування коштів /а.с. 43/, однак відповідачка свої обов`язки не виконала, через що у неї перед Товариством виникла заборгованість, яка становить 24176,6 грн. і складається з 5500 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 18676,6 грн. заборгованість за відсотками /а.с. 17-19/.

Оскільки будь-яких доводів чи доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем по справі суду надано не було, а відтак, наданий позивачем розрахунок заборгованості суд вважає правильним, оскільки такий містить період нарахування сум заборгованості, проценту ставку, за якою нараховувалися проценти за користування кредитними коштами.

Отже, право позивача порушене невиконанням свого зобов`язання з повернення кредиту відповідачем, а тому підлягає судовому захисту.

Відповідно до ст. ст. 525, 526Цивільного кодексуУкраїни зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно зістаттею 527 ЦК Україниборжник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статей 610,611ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі ч. 1ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Стаття 1049ЦК України зобов`язує позичальника повернути позику у строк та в порядку, що встановлені законом.

Відповідно до ч. 2ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частки позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно дост.1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ч. 2 вказаної статті, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу щодо позики.

Закон України «Про електронну комерцію» від 3вересня 2015 року №675-VIIIвизначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Уст.3Закону «Проелектронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»,електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

За положеннями п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК Українипередбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ізст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно з правовою позицією ВС в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, - боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Як встановлено, між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу № 556/ФК-22, у відповідності до умов якого право грошової вимоги до відповідачки за договором про надання споживчого кредиту №10002662920 від 26.11.2020 перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс» /а.с. 30-41/.

Згідно витягу з додатку до договору факторингу № 556/ФК-22 від 05.09.2022 ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №10002662920 від 26.11.2020 в розмірі 24176,6 грн., з яких 5500 грн.сума заборгованості за тілом кредиту, 17 676,6 грн.сума заборгованості за відсотками, 0,00 грн.сума заборгованості за комісією, 0,00 грн.сума заборгованості за пенею /а.с. 12/.

У досудовій вимозі позивачем відповідачу було повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором та про порядок погашення заборгованості /а.с. 45/.

Отже, до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором 10002662920 від 26.11.2020, а відтак, ТОВ «Діджи Фінанс» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем, відповідно до умов кредитного договору, що були укладені між первісним кредитором та ОСОБА_1 .

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин справи та з урахуванням доказів, що подані на підтвердження позовних вимог, суд приходить до висновку що позивачем належним чином доведені обставини виникнення між сторонами правовідносин та обґрунтованість позовних вимог, за таких обставин є підстави для задоволення позову ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що позовна заява в частині стягнення заборгованості за кредитним договором вмотивована, аргументована та така, що підлягає задоволенню.

В той же час, надати оцінку аргументам відповідача суд позбавлений можливості, оскільки такі ним не наведені.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано договір про надання професійної правничої (правової) допомоги №42649746 від 01.01.2025 укладений між позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Білецьким Богданом Михайловичем; Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості; Акт про підтвердження факту правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 02.04.2025 року, відповідно до якого ТОВ «Діджи Фінанс» надано наступну професійну правничу допомогу: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» - 2,5 год; складання позовної заяви про стягнення заборгованості, копіювання та друк додатків до позовної заяви 2,5 год; формування додатків до позовної заяви 1 год., загальна вартість професійної правничої (правової) допомоги становить 6 000,00 грн., консультація щодо документів та доказів 1 год.; Додаткова угода №10002662920 до Договору №42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025 /а.с. 10, 27-29, 42/.

Відповідно до частини 1статті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно пункту 2 частини 2статті 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктами 1, 2, 3 частини другоїстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті137та частина 8 статті141 ЦПК України).

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини (постанова ВС від 16.02.2023 у справі № 824/9/22 (провадження № 61-11644ав22).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи критерій розумності розміру, виходячи з конкретних обставин справивіднесення справи до категорії малозначних, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та значення справи для сторін, виходячи з принципів пропорційності, співмірності, розумності, суд дійшов висновку не присуджувати позивачу на користь якого ухвалено судове рішення, всі витрати на професійну правничу допомогу, що заявлені до стягнення.

Враховуючи малозначність та типовість справи, обсяг та характер наданих послуг та виконаних робіт, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає, що понесені витрати є неспівмірними із складністю справи, наданим обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3000 грн.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 2422,40 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 274, 275, 279, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №10002662920 від 26.11.2020 у розмірі 24176,6 грн. (двадцять чотири тисячі сто сімдесят шість грн. 60 коп.), витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.) та витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.).

В решті вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 19 травня 2025 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження 04112, вул. Авіаконструктора І.Сікорського, 8, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуюча суддяКурус Р.І.