Рішення № 127420850, 06.05.2025, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" травня 2025 р. Справа №924/641/24

Господарський суд Хмельницької області у складі колегії суддів: головуючий суддя Димбовський В.В., суддя Вибодовський О.Д., суддя Заярнюк І.В., при секретарі судового засідання Нечаюк А.О., розглянувши матеріали справи

за позовом керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації, м. Хмельницький

до: 1)Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області, с. Гвардійське Хмельницький район

2) Товариства з обмеженою відповідальністю ''Виробнича зовнішньо-торгівельна фірма ''Ягуар ЛТД''

3) Лісовогринівецької сільської ради, с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область

4) Товариства з обмеженою відповідальністю ''Полярис-2021'', м. Хмельницький

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача державне підприємство ''Ліси України'', м. Київ

про визнання нечинним та скасування розпорядження, визнання незаконною та скасування державної реєстрації, зобов`язання повернути державі земельну ділянку

Представники сторін:

від позивача Хмельницької обласної військової адміністрації: не з`явився

від відповідача - ТОВ ''Виробничо зовнішньо-торгівельна фірма ''Ягуар ЛТД'': Остапчук О.О. - згідно ордеру;

від відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю ''Полярис-2021'': Раац К.В. - згідно ордеру від 07.11.2024р.

від відповідача - Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області: не з`явився

від відповідача - Лісовогринівецької сільської ради: не з`явився.

від прокуратури: Русецька О.В. - згідно службового посвідчення

від третьої особи: Довгопола К.А. згідно довіреності

У судовому засіданні, згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення (вступна та резолютивна частини) проголошено 06.05.2025р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Виклад позицій учасників справи, заяви клопотання.

Прокурор в інтересах позивача звернувся із позовом до суду, в якому із врахуванням заяви про зміну предмету позову, просить визнати нечинним та скасувати розпорядження голови Хмельницької районної державної адміністрації №1668/2021-р від 25.09.2012 "Про затвердження технічної документації із землеустрою та внесення змін до договору оренди земельної ділянки №62 від 17.04.2004"; визнати незаконною та скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6825083600:03:008:1008 площею 0,8214 га, яка розташована на території Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області; скасувати державну реєстрацію речових прав Лісовогринівецької сільської ради та ТОВ "Полярис-2021" на земельну ділянку з кадастровим номером 6825083600:03:008:1008 площею 0,8214га, яка розташована на території Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, зареєстрованих в Державному реєстрі речових прав; зобов`язати повернути державі в особі Хмельницької обласної військової адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 6825083600:03:008:1008 площею 0,8214га, яка розташована на території Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Обґрунтовуючи позов, прокурор зазначає таке. 04.08.1999 між ДСО "Хмельницькліс" та ВЗТР "Ягуар" укладено договір короткострокового користування земельною ділянкою лісового фонду, згідно якого ТОВ "ВЗТФ Ягуар" передано у короткострокове користування земельну ділянку лісового фонду загальною площею 0,97 га під рекреаційну діяльність, яка розташована в урочищі "Лісові Гринівці" у кварталі 36, виділи 10,11 терміном на 3 роки. Головою Хмельницької районної державної адміністрації 15.10.1999 затверджено акт вибору та обстеження земельної ділянки площею 1 га із земель лісового фонду під рекреаційну діяльність, створення місць відпочинку та кафе-бар на землях Лісовогринівецької сільської ради для ТОВ "ВЗТФ Ягуар". Вибрана земельна ділянка розташована в урочищі "Лісові Гринівці" у кварталі 36, виділи 10, 11. Відділ земельних ресурсів Хмельницького району, розглянувши матеріали вибору та обстеження вказаної земельної ділянки на території Лісовогринівецької сільської ради для розміщення кафе та зони відпочинку, погодив місце розташування об`єкту на земельній ділянці за межами населеного пункту площею 1 га, у тому числі лісів 1 га, без права зміни цільового призначення земельної ділянки та вирубки лісу.

Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації №506/03-р від 30.07.2003 "Про передачу в оренду ВЗТФ "Ягуар" земельної ділянки для розміщення кафе та зони відпочинку на території Лісовогринівецької сільської ради" надано ТОВ «ВЗТФ Ягуар» в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 1 га для розміщення кафе та зони відпочинку на території Лісовогринівецької сільської ради за межами населеного пункту.

Згідно висновку комісії №2 від 20.01.2004 щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову, земельна ділянка площею 1 га, що розташована на землях Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району (Лісовогринівецький ліс, урочище Лісові Гринівці) придатна для будівництва кафе-бару та зони відпочинку.

У висновку зазначено, що земельна ділянка відноситься до функціональної зони - лісовий фонд.

Незважаючи на те, як вказує прокурор, що земельна ділянка відноситься до лісового фонду та знаходиться в межах території природно-заповідного фонду, на підставі вище вказаного розпорядження, між Хмельницькою районною державною адміністрацією та ТОВ "ВЗТФ Ягуар" укладено договір оренди земельної ділянки №62 від 17.02.2004, згідно якого Хмельницькою районною державною адміністрацією товариству передано в оренду земельну ділянку за межами населеного пункту с. Лісові Гринівці Хмельницького району площею 1,0 га із земель резервного фонду для створення зони відпочинку та розміщення кафе строком на 5 років, починаючи з дати його державної реєстрації. Договір зареєстровано в регіональній філії центру державного земельного кадастру у Хмельницькому районі 18.03.2005 №23.

Таким чином, уклавши договір оренди земельної ділянки з ТОВ "ВЗТФ Ягуар" №62 від 17.02.2004, як вважає прокурор, Хмельницькою районною державною адміністрацією передано у користування землі природно-заповідного фонду лісогосподарського призначення площею 1,0 га, без їх вилучення та погодження з постійним користувачем Державним лісогосподарським об`єднанням "Хмельницькліс", для нелісогосподарських потреб як землі резервного фонду чим неправомірно вилучило вказані землі із земель природно-заповідного фонду та створено передумови для подальшої зміни їх цільового призначення та використання як землі нелісогосподарського призначення.

На думку прокурора, із викладеного вбачається, що ТОВ "ВЗТФ Ягуар ЛТД" та Хмельницькій районній державній адміністрації було відомо про належність земельної ділянки до лісового та природно-заповідного фонду. В подальшому, між Хмельницькою районною державною адміністрацією та ТОВ "ВЗТФ Ягуар ЛТД" укладено додаткову угоду №52 від 15.03.2010 до договору оренди земельної ділянки №62 від 17.02.2004, якою внесені зміни до розділу 2 вказаного договору в частині строку укладення договору та викладено в такій редакції: договір укладається строком на 10 років. Додаткову угоду зареєстровано в Хмельницькому районному відділі Хмельницької регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №041074300001 від 18.03.2010.

Звертає увагу суду, що вказану додаткову угоду рішенням Господарського суду Хмельницької області від 28.02.2013 у справі №9/18/5025/344/11 було визнано недійсною. Постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 та Вищого господарського суду від 04.06.2013 рішення суду першої інстанції залишено в силі.

У 2012 році, на замовлення ТОВ "ВЗТФ Ягуар ЛТД", Земельно-аграрним центром "Карат" виготовлено технічну документацію із землеустрою, відповідно до якої земельна ділянка площею 0,1 га поділена на земельну ділянку площею 0,8214 га з кадастровим номером 6825083600:03:008:1008, цільове призначення для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02), категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку енергетики, оборони та іншого призначення та земельну ділянку площею 0,1832 га з кадастровим номером 6825083600:03:008:1009, цільове призначення для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02) категорія земель землі, промисловості, транспорту, зв`язку енергетики, оборони та іншого призначення.

В подальшому, на підставі розпорядження голови Хмельницької районної державної адміністрації №1668/2021-р від 25.09.2012 "Про затвердження технічної документації із землеустрою та внесення змін до договору оренди земельної ділянки №62 від 17.04.2004" між Хмельницькою районною державною адміністрацією та ТОВ "ВЗТФ "Ягуар ЛТД" укладено додаткову угоду №140 від 09.10.2012, якою внесені зміни до договору оренди №62 від 17.02.2004 та викладено у такій редакції: земельна ділянка площею 0,1 га, яка складається із земельної ділянки площею 0,8214 га з кадастровим номером 6825083600:03:008:1008 та земельної ділянки площею 0,1832 га з кадастровим номером 6825083600:03:008:1009 передається в оренду строком на 25 років ТОВ "ВЗТФ Ягуар ЛТД". Вказану додаткову угоду зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Хмельницькому районі, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №682508364001810 від 26.10.2012.

Надалі на підставі розпорядження від 05.05.2015 №209/2015-р Хмельницькою районною державною адміністрацією укладено з ТОВ "ВЗТВ Ягуар ЛТД" та ТОВ "ВСУ" додаткову угоду від 22.05.2015 до договору оренди №62 від 17.02.2004, якою внесені зміни до вказаного договору в частині передачі в оренду із земель резервного фонду, а саме: земельної ділянки площею 0,8214 га з кадастровим номером 6825083600:03:008:1008 - ТОВ "ВЗТФ "Ягуар ЛТД" та земельної ділянки площею 0,1832 га з кадастровим номером 6825083600:03:008:1009 - ТОВ "ВСУ".

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, станом на час пред`явлення позову тобто 02.07.2024 право власності на земельну ділянку було зареєстровано за Хмельницькою районною державною адміністрацією. Як землі з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02), категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку енергетики, оборони та іншого призначення зареєстровано 16.09.2013 і підставою реєстрації є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.09.2013.

Право оренди за ТОВ "ВЗТФ "Ягуар ЛТД" зареєстровано 16.09.2013 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.09.2013 та поданих документів: договору оренди земельної ділянки №62 від 17.02.2004, додаткової угоди №140 від 09.10.2012 до договору оренди №62 від 17.02.2004; розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 05.05.2015 №209/2015-р; додаткової угоди від 22.05.2015 до договору оренди №62 від 17.02.2004 (зареєстровано без врахування угоди 2010 року, яка скасована судом).

При цьому, як зауважує прокурор, враховуючи, що строк дії договору оренди земельної ділянки №62 від 17.02.2004, укладеного на 5 років починаючи з часу державної реєстрації 18.03.2005, закінчився 18.03.2010, а додаткова угода №52 від 15.03.2010 до договору оренди земельної ділянки №62 від 17.02.2004 визнана Господарським судом Хмельницької області недійсною, додаткова угода №140 від 09.10.2012, якою внесені зміни до договору оренди №62 від 17.02.2004 укладена після закінчення строку дії договору оренди №62 від 17.02.2004.

Прокурор наголошує, що спірна земельна ділянка має статус земель лісового фонду з 1966 та статус природно-заповідного фонду з 1977 року. Крім того, земельна ділянка площею 0,8214 га з кадастровим номером 6825083600:03:008:1008, що надана у 2013 році у користування на умовах оренди ТОВ "ВЗТФ Ягуар ЛТД" як землі резервного фонду та, в подальшому, на підставі виготовленої та затвердженої документації із землеустрою, цільове призначення якої визначено - для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02), категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку енергетики, оборони та іншого призначення та на підставі вище зазначеного договору купівлі - продажу від 27.09.2024 адміністративно-побутових приміщень, що розташовані на спірній земельній ділянці, право оренди якої перейшло до ТОВ "Полярис -2021" повністю знаходиться в межах природно - заповідного фонду та перебуває у постійному користуванні ДП "Ліси України". Отже, підсумовує прокурор, спірна територія була і залишається землями лісогосподарського призначення, відноситься до земель природно- заповідного фонду та належить до єдиного лісового масиву площею 109,4 га, що розташоване в кварталах 35, 36 Хмельницького лісництва.

З огляду на викладене, та те що заказник створено рішенням виконавчого комітету Хмельницької обласної ради депутатів трудящих "Про взяття під охорону держави об`єктів природи" №213 від 14.07.1977, в подальшому, рішенням 11 сесії Хмельницької обласної ради №22-11/2004 від 30.03.2004 "Про впорядкування та розширення природно-заповідного фонду" змінено категорію природно-заповідного фонду з парку - пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Лісові Гринівці" на заповідне урочище та рішенням 28 сесії Хмельницької обласної ради №18-28/2010 від 28.05.2010 "Про внесення змін до рішення 11 сесії обласної ради №22-11/2004 від 30.03.2004 "Про впорядкування та розширення природно-заповідного фонду області" змінено категорію природно-заповідного фонду з заповідного урочища на лісовий заказник "Лісогринівецький" від імені держави повноваження власника лісової ділянки, як вважає прокурор, належить Хмельницькій обласній військовій адміністрації.

Таким чином, в силу вимог закону, а ні Хмельницька районна державна адміністрація, а ні Лісовогринівецька сільська рада не являються власниками спірної земельної ділянки та не наділені правом розпоряджатися нею.

Прокурор відмічає, що Хмельницька обласна військова адміністрація як орган виконавчої влади, яким реалізується право на землю державної власності, а також як державний орган управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, є власником спірної лісової ділянки та має право нею розпоряджатися, тож лісова ділянка має бути повернута саме її власнику.

Відповідач 1 у заяві 02.08.2024 просить розглядати справу за відсутності представника та прийняти рішення відповідно до законодавства.

Відповідач 2 - ТОВ "Виробнича зовнішньо-торгівельна фірма Ягуар ЛТД" у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує. Зазначає, що позивачем не надано жодних координат земельної ділянки, що перебуває у користуванні ДП "Ліси України" як правонаступника ДП "Хмельницьке лісове господарство".

Доводи прокуратури про те, що спірна земельна ділянка знаходиться у межах об`єкту природо-заповідного фонду, а саме заповідного урочища "Лісогринівецьке", яке створене рішенням 11 сесії Хмельницької обласної ради від 30.03.2004 №22-11/2004 року, вважає не підтвердженими жодними та належними доказами.

На думку відповідача 2, позивачами не надано жодного доказу про наявність права землекористування (постійного, оренди тощо) за цільовим призначенням земельної ділянки згідно п. в) ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України (землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення). Належними доказами щодо правового режиму (основного цільового призначення), місця розташування, землекористувача, прав на землю є дані державного земельного кадастру, відповідна землевпорядна документація (проект землеустрою, технічна документація) з геопросторовими координатами. Також зазначає, що наявні в позивача рішення 11 сесії Хмельницької обласної ради від 30.03.2004р. №22-11/2004 "Про впорядкування та розширення природно-заповідного фонду області з додатком №1 та охоронне зобов`язання від 29.12.2007 року не дозволяють жодним чином встановити межі цих ділянок та їх місце розташування, тобто ідентифікувати в натурі. Додаток №1 до рішення містить лише вказівку на площу 110 га напроти об`єкту "Лісогринівецький" без координат тощо. Пунктом 6 рішення ради рекомендовано землекористувачам винести межі створених територій та об`єктів в натуру, оформити та встановити охоронні знаки і інформаційні аншлаги. Таким чином, станом на 30.03.2004р. достовірно доведено, що межі цих об`єктів не винесені в натуру.

Крім того, зауважує, що державне підприємство "Хмельницьке лісомисливське господарство" чи будь-який інший суб`єкт права об`єктивно не мало можливості виготовити та затвердити (у належний спосіб) проект землеустрою та встановити межі території природно-заповідного фонду раніше на момент набуття чинності постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2004р. №1094 "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення". Відповідно до п. 8 цього Порядку проект землеустрою погоджується з власниками і користувачами суміжних земельних ділянок, а також земельних ділянок, які включаються до території природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення без їх вилучення, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.

Відповідно до п. 10 погоджений проект землеустрою підлягає державній експертизі відповідно до законодавства. Після позитивного висновку державної експертизи проект землеустрою розглядається та затверджується органом, до повноважень якого належить надання у користування або передача в оренду. До моменту прийняття (25.08.2004р.) цього підзаконного нормативного-правового акту усі суб`єкти права в Україні були позбавлені юридичної можливості виконати та погодити проекти землеустрою у межах повноважень державних органів, на підставі та у спосіб, передбачений законами України.

Звертає увагу, що Рішенням Хмельницької обласної ради від 26.05.2010р. №18-28/2010 "Про внесення змін до рішення Хмельницької обласної ради від 30.03.2004р. №22-11/2004 "Про впорядкування та розширення природно-заповідного фонду області" змінено категорію "Заповідне урочище" на "Лісовий заказник", а у графі "Загальна площа цього ж рядка цифри "110,0" замінити на цифри "109,4". Тобто, площа була зменшена до 109,4га. На основі викладеного, вважає, що належні та допустимі докази, які б підтверджували розташування спірної земельної ділянки в межах заповідного урочища об`єктивно суду не надано.

Відповідач 4 ТОВ "Полярис 2021" проти позову заперечує та вказує на відсутність у матеріалах справи правовстановлюючого документу - акту про право постійного користування філії "Хмельницьке лісомисливське господарство" ДП "Ліси України" так і на його правопопередника (також відсутні докази правонаступництва як виду реорганізації, а також правонаступництва в питанні постійного користування). Доводи прокуратури та позивача про те, що спірна земельна ділянка знаходиться у межах об`єкту природо-заповідного фонду, а саме заповідного урочища "Лісогринівецьке", яке створене рішенням 11 сесії Хмельницької обласної ради від 30.03.2004 №22-11/2004 року, вважає не підтвердженими жодними та належними доказами.

Крім того, відповідач 4 зазначає, що позивачами не надано жодного доказу про наявність права землекористування (постійного, оренди тощо) за цільовим призначенням земельної ділянки згідно п. в) ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України (землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення). Належними доказами щодо правового режиму (основного цільового призначення), місця розташування, землекористувача, прав на землю, на його думку є дані державного земельного кадастру, відповідна землевпорядна документація (проект землеустрою, технічна документація) з геопросторовими координатами.

Наявні в позивача рішення 11 сесії Хмельницької обласної ради від 30.03.2004р. №22-11/2004 "Про впорядкування та розширення природно-заповідного фонду області з додатком №1 та охоронне зобов`язання від 29.12.2007р. не дозволяють жодним чином встановити межі цих ділянок та їх місце розташування, тобто ідентифікувати в натурі. Додаток №1 до рішення містить лише вказівку на площу 110 га напроти об`єкту "Лісогринівецький" без координат тощо. Пунктом 6 рішення ради рекомендовано землекористувачам винести межі створених територій та об`єктів в натуру, оформити та встановити охоронні знаки і інформаційні аншлаги. Таким чином, станом на 30.03.2004р. достовірно доведено, як вважає відповідач 4, що межі цих об`єктів не винесені в натуру.

Звертає увагу суду, що згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 15.11.2024р. вих. №29-22-0.502-3890/2-24 відповідно до наданої інформації Департаментом природних ресурсів та екології Хмельницької обласної військової адміністрації №06-68-304/24 від 01.02.2024 до об`єктів природно-заповідного фонду місцевого та загальнодержавного значення Хмельницького району Хмельницької області не входить об`єкт природно-заповідного фонду - лісової ділянки парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва "Лісові Гринівці", а тому надати належним чином завірену копію документації із землеустрою на вищезазначений об`єкт природно-заповідного фонду неможливо.

Згідно листа Департаменту природних ресурсів та екології Хмельницької ОВА вих. №06-101-2457/24 від 11.11.2024р. планово-картографічні матеріали станом на 1977 роки, 2000 роки, 2010 роки, 2020 роки і з зазначенням суб`єкта, який здійснив виготовлення таких планово-картографічних матеріалів, їх погодження, зазначенням координат лісового заказника місцевого значення "Лісовогринівецький" в Департаменті відсутні, проте наявна схема розміщення парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Лісові Гринівці" станом на 1994 рік". Звертає увагу, що вказана схема не містить жодних координат, а тому не надає жодних можливостей для встановлення конкретного місцезнаходження вказаного парку-пам`ятки. Згідно листа філії "Хмельницьке лісомисливське господарство ДП "Ліси України" вих. №257/25.11.2024 від 14.11.2024 року межі лісового заказника місцевого значення "Лісогринівецький" не винесені в натуру. На основі викладеного, вважає, що належні та допустимі докази, які б підтверджували розташування спірної земельної ділянки в межах заповідного урочища об`єктивно суду не надано.

Відповідач 4 також зауважує, що у позивача відсутні чіткі координати належних йому земельних ділянок, на які заявляються права, що, відповідно, унеможливлює визначення їх меж та відповідно встановлення факту накладання з спірною земельною ділянкою. На даний час земельна ділянка ДП "Ліси України" визначена в натурі та має кадастровий номер 6825083600:03:008:0005 з координатами, які не перетинаються з координатами спірної земельної ділянки.

Третя особа ДП "Ліси України" у письмовій позиції позовні вимоги підтримує та вважає розпорядження №1668/2012-р "Про затвердження технічної документації із землеустрою та внесення змін до договору оренди земельної ділянки №62 від 17.02.2004р." протиправним та таким, що підлягає скасуванню з урахуванням такого: належним суб`єктом розпорядження землями природно-заповідного та лісового фонду з метою їх передачі в довгострокове тимчасове користування, які є державною власністю, є Хмельницька обласна військова (державна) адміністрація (пункт 4 та пункт 6 частини 1 статті 31 ЛК України в редакції, чинній на момент прийняття Розпорядження, 25.09.2012 року); відповідач 1, з урахуванням положень частини 10 статті 33 Закону № 161-XIV (в редакції чинній на момент прийняття Розпорядження, 25.09.2012 року) безпідставно вніс зміни у нечинний Договір, в той час, як мав би дотриматись процедури, встановленої для одержання земельної ділянки на праві оренди; відповідач 1, з урахуванням положень частин 3, 4, 7 статті 122 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття Розпорядження, 25.09.2012 року) не мав права передавати землі в користування, а передача в користування таких земель з урахуванням зміни їх цільового призначення в силу положень частини 1 статті 123 ЗК України (в редакції на момент прийняття Розпорядження, 25.09.2012р.) мала б здійснюватися на підставі проекту землеустрою, а не технічної документації; з урахуванням того, що на підставі Розпорядження відбулась, серед іншого, зміна цільового призначення земель, вказане порушення є триваючим і породжує відповідні правові наслідки, а тому в цій частині Розпорядження не може вважатись таким, що реалізоване (вичерпало свою дію виконанням) і підлягає скасуванню (постанова Великої Палати Верховного Суду України від 11 червня 2024 року у справі №925/1133/18).

Третя особа звертає увагу суду на відсутність у дійсній справі доказів того, що з 14.07.1977 року відповідні землі лісового фонду в урочище "Лісові Гринівці", зокрема, на момент виникнення спірних правовідносин (станом на 30.07.2003 року), були набуті відповідачем 1 відповідно до його повноважень, визначених Законом № 586-XIV, в порядку, передбаченому земельним та лісовим законодавством, чинним на вказану дату. Таким чином, з системного аналізу наведеного випливає, що виключно позивач міг бути власником земель, на яких в подальшому була сформована земельна ділянка. А враховуючи те, що земельна ділянка формувалась на підставі недійсного правочину між відповідачем 1 та відповідачем 2, для захисту порушеного права такого власника достатньо позовної вимоги щодо повернення земельної ділянки як складової земель лісового фонду в урочище "Лісові Гринівці" належному власнику. При цьому, враховуючи те, що земельна ділянка була сформована на підставі недійсного правочину, необхідним у сукупності до вищевказаного способу захисту, як вважає третя особа, є застосування скасування державної реєстрації земельної ділянки як об`єкта цивільних прав з відповідним скасуванням речових прав на неї відповідача 1 та відповідача 2. Позов просить задовольнити.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

Згідно розпорядження Ради міністрів Української РСР №744-р від 27.06.1966 та додатку до нього №13 із земель Елітно-насінницького господарства ім. Щорса Хмельницької обласної сільськогосподарської дослідницької станції Міністерства сільського господарства - 53,80 га та Хмельницького господарства лікарських рослин - 56,16 га відведено ділянку площею 109,96 га вкриту лісом та передано у постійне користування Ярмолинецькому лісгоспу для ведення лісового господарства.

Як об`єкт природно - заповідного фонду Парк - пам`ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення "Лісові Гринівці" створено рішенням виконавчого комітету Хмельницької обласної ради депутатів трудящих "Про взяття під охорону держави об`єктів природи" №213 від 14.07.1977 площею 110 га, з метою збереження грабово-дубового з домішками клена, берези, черешні та інших порід, та відповідно до додатку до даного рішення передано у під охорону Ярмолинецькому лісгоспу, у відданні якого знаходилася дана лісова ділянка (охоронне зобов`язання від 15.04.1987).

У 2003 році Технологічним університетом Поділля надано пропозиції до коректування категорії та статусу існуючих заповідних об`єктів, відповідно до яких парк - пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Лісові Гринівці" не відповідає наданій йому категорії та відповідає статусу заповідного урочища.

Рішенням 11 сесії Хмельницької обласної ради №22-11/2004 від 30.03.2004 "Про впорядкування та розширення природно-заповідного фонду" змінено категорію природно-заповідного фонду з парку - пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Лісові Гринівці" на заповідне урочище "Лісогринівецьке" площею 110 га, у додатку до рішення зазначено, що об`єкт природно - заповідного фонду знаходиться у відомчій приналежності Державного лісогосподарського об`єднання "Хмельницькліс".

Згідно охоронного зобов`язання від 07.04.2004 заповідне урочище "Лісогринівецьке" площею 110 га, яке входить до складу природно-заповідного фонду України та є складовою частиною світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною, передано під охорону лісокористувачу Державному лісогосподарському об`єднанню "Хмельницькліс".

В подальшому, згідно охоронного зобов`язання №127 від 29.12.2007 заповідне урочище "Лісогринівецьке" площею 110 га, що розташоване в кварталах 35, 36 Хмельницького лісництва передано під охорону лісокористувачу ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство".

Рішенням 28 сесії Хмельницької обласної ради №18-28/2010 від 28.05.2010 "Про внесення змін до рішення 11 сесії обласної ради №22-11/2004 від 30.03.2004 "Про впорядкування та розширення природно-заповідного фонду області" змінено категорію природно-заповідного фонду з заповідного урочища на лісовий заказник "Лісогринівецький" та змінено площу заказника з 110 га на 109,4 га.

Зміна меж та площі території об`єкту природно-заповідного фонду відбулася у зв`язку з тим, що на території земельної ділянки площею 0,6 га розташовано об`єкт незавершеного будівництва "Контора з гаражем та котельнею", що наказом Фонду державного майна України від 15.02.2006 №1882 включена до переліку об`єктів незавершеного будівництва, що підлягає приватизації шляхом продажу на аукціоні, разом із земельною ділянкою. Згідно експертного висновку щодо зміни меж та категорії заповідного урочища "Лісогринівецьке" вказаний об`єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку, на якій він розташований, запропоновано винести за межі заповідного об`єкту.

Відповідно до Положення про лісовий заказник місцевого значення "Лісогринівецький", затвердженого наказом державного управління охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області №10 від 18.02.2011, заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, який охороняється як національне надбання і є складовою частиною світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Заказник має загальну площу 109,4 га, розташований в кварталах 35, 36 Хмельницького лісництва та переданий під охорону лісокористувачу ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство".

На даний час заказник перебуває у постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (надалі ДП "Ліси України") як правонаступника ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство" та ДЛГО "Хмельницькліс".

Згідно схеми розміщення земельної ділянки парку пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Лісові Гринівці" станом на 1994 рік вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6825083600:03:008:1008 повністю знаходиться в межах об`єкту природно-заповідного фонду.

Відповідно до витягу з планшету №4 лісовпорядкування 2012 року (квартал 35, 36 Хмельницького лісництва ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство"), що виготовлений Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням (ВО "Укрдержліспроект") та містить координати поворотних точок об`єкту природно-заповідного фонду, земельна ділянка з кадастровим номером 6825083600:03:008:1008 площею 0,8214 га, що знаходилась у кварталі 36 виділ 10, 11 Хмельницького лісництва ДП «Хмельницьке лісомисливське господарство, відносилася до земель природо-заповідного фонду та накладається на землі лісового заказника "Лісогринівецький".

04.08.1999 між Державним лісогосподарським об`єднанням "Хмельницькліс" та ВЗТР "Ягуар" укладено договір короткострокового користування земельною ділянкою лісового фонду, згідно якого ТОВ "ВЗТФ Ягуар" передано у короткострокове користування земельну ділянку лісового фонду загальною площею 0,97 га під рекреаційну діяльність, яка розташована в урочищі "Лісові Гринівці" у кварталі 36, виділи 10,11 терміном на 3 роки.

Головою Хмельницької районної державної адміністрації 15.10.1999 затверджено акт вибору та обстеження земельної ділянки площею 1 га із земель лісового фонду під рекреаційну діяльність, створення місць відпочинку та кафе-бар на землях Лісовогринівецької сільської ради для ТОВ "ВЗТФ Ягуар". Вибрана земельна ділянка розташована в урочищі "Лісові Гринівці" у кварталі 36, виділи 10, 11.

Відділ земельних ресурсів Хмельницького району, розглянувши матеріали вибору та обстеження вказаної земельної ділянки на території Лісовогринівецької сільської ради для розміщення кафе та зони відпочинку, погодив місце розташування об`єкту на земельній ділянці за межами населеного пункту площею 1 га, у тому числі лісів 1 га, без права зміни цільового призначення земельної ділянки та вирубки лісу.

Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації №506/03-р від 30.07.2003 "Про передачу в оренду ВЗТФ "Ягуар" земельної ділянки для розміщення кафе та зони відпочинку на території Лісовогринівецької сільської ради надано ТОВ "ВЗТФ Ягуар" в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 1 га для розміщення кафе та зони відпочинку на території Лісовогринівецької сільської ради за межами населеного пункту.

Згідно висновку комісії №2 від 20.01.2004 щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову, земельна ділянка площею 1 га, що розташована на землях Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району (Лісовогринівецький ліс, урочище Лісові Гринівці) придатна для будівництва кафе-бару та зони відпочинку. У висновку зазначено, що земельна ділянка відноситься до функціональної зони - лісовий фонд.

17.04.2004 між Хмельницькою районною державною адміністрацією та ТОВ "ВЗТФ Ягуар" укладено договір оренди земельної ділянки №62 від 17.02.2004, згідно якого Хмельницькою районною державною адміністрацією товариству передано в оренду земельну ділянку за межами населеного пункту с. Лісові Гринівці Хмельницького району площею 1,0 га із земель резервного фонду для створення зони відпочинку та розміщення кафе строком на 5 років, починаючи з дати його державної реєстрації. Договір зареєстровано в регіональній філії центру державного земельного кадастру у Хмельницькому районі 18.03.2005 №23.

Наказом Міністерства лісового господарства Української РСР від 26.05.1992р. №58 створено з 01.06.1992р. Хмельницький держлісгосп в складі об`єднання "Хмельницькліс" на правах самостійного підприємства.

Наказом Державного комітету лісового господарства України від 05.03.1998р. №27 вирішено реорганізацію Хмельницького держлісгоспу провести шляхом приєднання до державного лісогосподарського об`єднання "Хмельницькліс".

Наказом Державного комітету лісового господарства України №178 від 20.10.2004 реорганізовано державне лісогосподарське об`єднання "Хмельницькліс" шляхом виділення з їх складу головних підприємств. Створено на базі майна виділених головних підприємств Хмельницьке державне лісомисливське підприємство. Валові активи та пасиви головних підприємств державного лісогосподарського об`єднання "Хмельницькліс" безкоштовно передано Хмельницькому державному лісомисливському підприємству.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №892 від 28.10.2022 припинено ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство" шляхом реорганізації, а саме приєднання до ДСГП "Ліси України". Визначено, що ДСГП "Ліси України" є правонаступником прав та обов`язків ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство".

Наказом Державного агентства лісових ресурсів від 10.01.2023 №81 затверджено передавальний акт балансових рахунків, основних засобів, нематеріальних активів, товарно матеріальних цінностей, грошових коштів, а також матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство" на баланс ДСГП "Ліси України" як його правонаступника.

15.03.2010 Хмельницькою районною державною адміністрацією та ТОВ "ВЗТФ Ягуар ЛТД" укладено додаткову угоду №52 від 15.03.2010 до договору оренди земельної ділянки №62 від 17.02.2004, якою внесено зміни до розділу 2 вказаного договору в частині строку укладення договору та викладено в такій редакції: договір укладається строком на 10 років. Додаткову угоду зареєстровано в Хмельницькому районному відділі Хмельницької регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №041074300001 від 18.03.2010.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 28.02.2013 у справі №9/18/5025/344/11 додаткову угоду №52 від 15.03.2010 було визнано недійсною. Постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 та Вищого господарського суду України від 04.06.2013 рішення суду першої інстанції залишено в силі.

У 2012 році, на замовлення ТОВ "ВЗТФ Ягуар ЛТД", Земельно-аграрним центром "Карат" виготовлено технічну документацію із землеустрою, відповідно до якої земельна ділянка площею 0,1 га поділена на земельну ділянку площею 0,8214 га з кадастровим номером 6825083600:03:008:1008, цільове призначення для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02), категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку енергетики, оборони та іншого призначення та земельну ділянку площею 0,1832 га з кадастровим номером 6825083600:03:008:1009, цільове призначення для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02) категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку енергетики, оборони та іншого призначення.

На підставі розпорядження голови Хмельницької районної державної адміністрації №1668/2012-р від 25.09.2012 "Про затвердження технічної документації із землеустрою та внесення змін до договору оренди земельної ділянки № 62 від 17.04.2004" між Хмельницькою районною державною адміністрацією та ТОВ "ВЗТФ "Ягуар ЛТД" укладено додаткову угоду №140 від 09.10.2012, якою внесено зміни до договору оренди №62 від 17.02.2004 та викладено у такій редакції: земельна ділянка площею 0,1 га, яка складається із земельної ділянки площею 0,8214 га з кадастровим номером 6825083600:03:008:1008 та земельної ділянки площею 0,1832 га з кадастровим номером 6825083600:03:008:1009 передається в оренду строком на 25 років ТОВ "ВЗТФ Ягуар ЛТД". Вказану додаткову угоду зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Хмельницькому районі, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №682508364001810 від 26.10.2012.

На підставі розпорядження від 05.05.2015 №209/2015-р Хмельницькою районною державною адміністрацією укладено з ТОВ "ВЗТВ Ягуар ЛТД" та ТОВ "ВСУ" додаткову угоду від 22.05.2015 до договору оренди №62 від 17.02.2004, якою внесено зміни до вказаного договору в частині передачі в оренду із земель резервного фонду, а саме: земельної ділянки площею 0,8214 га з кадастровим номером 6825083600:03:008:1008 - ТОВ "ВЗТФ "Ягуар ЛТД" та земельної ділянки площею 0,1832 га з кадастровим номером 6825083600:03:008:1009 - ТОВ "ВСУ".

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, станом на 02.07.2024 право власності на земельну ділянку було зареєстровано за Хмельницькою районною державною адміністрацією як землі з цільовим призначення для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02), категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку енергетики, оборони та іншого призначення зареєстровано 16.09.2013 і підставою реєстрації є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.09.2013.

На підставі договору купівлі-продажу від 27.09.2024 укладеного між ТОВ "ВЗТФ "Ягуар ЛТД" та ТОВ "Полярис-2021", адміністративно-побутові приміщення площею 51,0 кв.м., що розташовані на спірній земельній ділянці площею 0,8214 га з кадастровим номером 6825083600:03:008:1008, перейшли у власність ТОВ "Полярис-2021".

Згідно відомостей наданих ДП "Ліси України" (лист від 26.04.2024 № 2791/3.1 -2024) та Департаментом природних ресурсів та екології Хмельницької ОВА (лист від 20.02.2024 № 06-68-450/24), спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та знаходиться в межах природно-заповідного фонду - лісового заказника "Лісогринівецький".

Згідно Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП "Хмельницьке ЛМГ" 2012 року та плану лісонасаджень земельна ділянка з кадастровим номером 6825083600:03:008:1008 знаходиться на землях лісового заказника "Лісогринівецький" квартал 36 виділ 10,11.

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи №172/13-22 від 04.02.2013, що проведена у справі №9/18/5025/344/11, земельна ділянка на території Лісовогринівецької сільської ради, за межами населеного пункту, надана ТОВ "ВЗТФ Ягуар" відповідно до договору оренди №62 від 17.02.2004 перебуває в межах земельної ділянки, що знаходиться в постійному користуванні Державного підприємства "Хмельницьке лісомисливське господарство" як правонаступника Державного лісогосподарського об`єднання "Хмельницькліс". Площа накладення складає 0,8229 га, решта території, а саме 0,1771 га також вкрита лісовою рослинністю.

15.03.2024 керівник Хмельницької окружної прокуратури звернувся до Хмельницької обласної військової адміністрації із запитом про надання інформації чи вживались або будуть вживатись Хмельницькою ОВА заходи спрямовані на усунення порушень вимог законодавства про природно заповідний фонд щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6825083600:03:008:1008 та 6825083600:03:008:1009 які знаходяться в межах лісового заказника місцевого значення "Лісовогринівецький".

У відповідь (лист від 16.04.2024 №68/34-12-3542/2024) Хмельницька ОВА повідомила, що нею не вживались заходи спрямовані на усунення порушень вказаних у листі Хмельницької окружної прокуратури та не заперечила щодо здійснення прокуратурою заходів представницького характеру в інтересах держави.

Норми права застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасникам справи та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Обґрунтуванням наявності підстав для представництва прокуратурою інтересів держави.

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. З ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч. З ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У постанові Верховного Суду України від 10.01.2019 у справі №904/3953/17 зазначено, що підставою для представництва прокуратурою інтересів держави в суді є неналежний захист інтересів держави уповноваженим органом, який, в тому числі, полягає в тривалому невжитті останнім заходів позовного характеру.

Верховним Судом України в ухвалі від 19.07.2018 у справі №822/1169/17 зроблено висновок, що аналіз ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Подання Хмельницькою окружною прокуратурою позовної заяви обумовлено необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні режиму охорони та використання об`єкта природно-заповідного фонду.

Так, встановлюючи наявність підстав для представництва інтересів держави, обов`язковими є висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 25.04.2018 у справі №806/1000/17.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Зазначена позиція міститься у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду України від 02.10.2018 у справі №4/166 "б".

Аналогічні правові позиції Верховного суду України щодо наявності підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави викладені у постановах від 01.03.2018 у справі №922/1361/17, від 13.03.2018 у справі №911/620/17, від 17.10.2018 у справі №910/11919/17, від 13.02.2019 у справі №914/225/18, від 26.02.2019 у справі №905/803/18, від 25.03.2019 у справі №469/580/16-ц.

Аналіз позицій Верховного Суду України вказує на те, що лише звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з відповідним позовом можна вважати належним здійсненням захисту інтересів держави. Інші вжиті заходи (зокрема, листування) не відповідають вимогам чинного законодавства, зазначеним позиціям. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.03.2019 по справі №912/898/18.

Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду України від 26.05.2020 (справа №912/2385/18) невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Великою Палатою Верховного Суду України у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 зроблено висновок, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи органу, уповноваженого на здійснення захисту інтересів держави в суді, про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом до суду, сам факт незвернення з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо захисту інтересів держави, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для вжиття заходів реагування та звернення до суду з таким позовом.

У постанові від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 Верховний Суд України дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому, прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.

Згідно із п. а ч. 1 ст. 20-4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції обласних державних адміністрацій відноситься забезпечення реалізації державної політики у сфері заповідної справи, формування, збереження та використання екологічної мережі, здійснення управління та регулювання у сфері охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду України на відповідній території, а тому наділено правом звертатись до суду у цих правовідносинах.

Крім того, відповідно до ч. 3, 5 ст. 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.

Згідно з ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених ч. ч. 3, 4 і 8 цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту та належить до земель лісового фонду та природно-заповідного фонду, повноваженнями на розпорядження нею, а також і на захист інтересів держави наділена Хмельницька обласна військова адміністрація (Хмельницька обласна державна адміністрація).

Предметом спору у цій справі є захист особливо цінних територій природно-заповідного фонду України як в національному, так і міжнародно-правовому контексті (забезпечення виконання Україною ряду міжнародно-правових зобов`язань з охорони цієї території), так само як і захист усіх і кожного на чисте довкілля.

Виконання таких зобов`язань якнайкраще відповідає громадським інтересам, оскільки це сприятиме не лише збереженню унікального об`єкта екосистеми і стабільності навколишнього природного середовища, а й дасть населенню доступ до виняткового за красою та різноманітністю природного комплексу.

Необхідність пред`явлення цього позову зумовлена потребою в забезпеченні екологічної безпеки громадян та охорони об`єктів і територій природно-заповідного фонду як національного багатства.

Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України до Господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Таким чином, держава з метою захисту екосистеми України та дотримання екологічних прав громадян зобов`язана забезпечити належну охорону територіям та об`єктам лісового та природно-заповідного фонду, у тому числі і на території, які входять у межі лісового заказника "Лісогринівецький".

Таким чином, Хмельницька обласна військова адміністрація, як орган виконавчої влади, яким реалізується право на землю державної власності, а також як державний орган управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, уповноважена на звернення до суду з позовною заявою про витребування земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Хмельницькою окружною прокуратурою листом №50-2023вих-24 від 15.03.2024 повідомлено Хмельницьку обласну військову адміністрацію про виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства та з`ясовано питання щодо реалізації наданих законом повноважень у сфері охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів та намірів на відповідне судове реагування.

З отриманої відповіді від 13.12.2023 №34-68-3882/23 вбачається, що такі заходи не вживалися та на даний час немає можливості їх вжити у зв`язку з обмеженим фінансуванням.

Невжиття органами державної влади, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Судом береться до уваги, що інтереси держави повинні захищати насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, у тому числі шляхом подання відповідних позовних заяв, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду України від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, постановах Верховного Суду України від 10.08.2021 по справі №923/833/20, від 20.07.2021 у справі № 908/2153/20, від 11.03.2021 по справі №240/3382/19, від 12.05.2021 по справі №806/2361/18, від 23.06.2022 по справі №120/11369/21-а.

Звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності порушених інтересів держави, які полягають у дотриманні режиму охорони та використання об`єктів природно-заповідного фонду, запобігання використання земель природно-заповідного фонду у господарських та інших цілях фізичними/юридичними особами.

Щодо вимоги прокурора про визнання нечинним та скасування розпорядження голови Хмельницької районної державної адміністрації №1668/2012-р від 25.09.2012 "Про затвердження технічної документації із землеустрою та внесення змін до договору оренди земельної ділянки №62 від 17.04.2004".

Статтею 13 Конституції України закріплено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Статтею 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" визначено, що до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища; штучно створені об`єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам`ятки природи, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Згідно з статтями 60, 61 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" особливій охороні підлягають природні території та об`єкти, що мають велику екологічну цінність як унікальні та типові природні комплекси, для збереження сприятливої екологічної обстановки, попередження та стабілізації негативних природних процесів і явищ.

Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації №506/03-р від 30.07.2003 "Про передачу в оренду ВЗТФ "Ягуар" земельної ділянки для розміщення кафе та зони відпочинку на території Лісовогринівецької сільської ради надано ТОВ "ВЗТФ Ягуар" в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 1 га для розміщення кафе та зони відпочинку на території Лісовогринівецької сільської ради за межами населеного пункту.

Згідно висновку комісії №2 від 20.01.2004 щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову, земельна ділянка площею 1 га, що розташована на землях Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району (Лісовогринівецький ліс, урочище Лісові Гринівці) придатна для будівництва кафе-бару та зони відпочинку.

На підставі вище вказаного розпорядження, між Хмельницькою районною державною адміністрацією та ТОВ "ВЗТФ Ягуар" укладено договір оренди земельної ділянки №62 від 17.02.2004, згідно якого Хмельницькою районною державною адміністрацією товариству передано в оренду земельну ділянку за межами населеного пункту с. Лісові Гринівці Хмельницького району площею 1,0 га із земель резервного фонду для створення зони відпочинку та розміщення кафе строком на 5 років, починаючи з дати його державної реєстрації. Договір зареєстровано в регіональній філії центру державного земельного кадастру у Хмельницькому районі 18.03.2005 №23.

В подальшому, між Хмельницькою районною державною адміністрацією та ТОВ "ВЗТФ Ягуар ЛТД" укладено додаткову угоду №52 від 15.03.2010 до договору оренди земельної ділянки №62 від 17.02.2004, якою внесені зміни до розділу 2 вказаного договору в частині строку укладення договору та викладено в такій редакції: договір укладається строком на 10 років. Додаткову угоду зареєстровано в Хмельницькому районному відділі Хмельницької регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №041074300001 від 18.03.2010.

Вказану додаткову угоду рішенням Господарського суду Хмельницької області від 28.02.2013 у справі №9/18/5025/344/11 було визнано недійсною. Постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 та Вищого господарського суду України від 04.06.2013 рішення суду першої інстанції залишено в силі.

У межах справи №9/18/5025/344/11 судом враховано висновок судової експертизи Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 04.02.2013 172/13-22, проведеної на виконання постанови Вищого господарського суду України від 26.10.2011 та ухвали суду від 10.01.2013р., згідно якого досліджувалися питання розташування земельної ділянки, наданої в оренду. Судом констатовано, що дані обставини підтверджують правомірність доводів позивачів про те, що надана в оренду земельна ділянка на території Лісовогринівецької сільської ради за межами населеного пункту, надана ТОВ "ВЗТФ Ягуар" відповідно до договору оренди від 17.02.04 №62 та додатковою угодою від 15.03.10, частково перебуває в межах земельної ділянки природно-заповідного фонду - заповідне урочище "Лісовогринівецьке" та перебуває в межах земельної ділянки, що знаходиться у постійному користуванні Державного підприємства "Хмельницьке лісомисливське господарство" як правонаступника Державного лісогосподарського об`єднання "Хмельницькліс".

У 2012 році, на замовлення ТОВ "ВЗТФ Ягуар ЛТД", Земельно-аграрним центром "Карат" виготовлено технічну документацію із землеустрою, відповідно до якої земельна ділянка площею 0,1 га поділена на земельну ділянку площею 0,8214 га з кадастровим номером 6825083600:03:008:1008, цільове призначення для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02), категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку енергетики, оборони та іншого призначення та земельну ділянку площею 0,1832 га з кадастровим номером 6825083600:03:008:1009, цільове призначення для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02) категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку енергетики, оборони та іншого призначення.

Розпорядженням голови Хмельницької районної державної адміністрації №1668/2012-р від 25.09.2012 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою при поділі земельних ділянок, які перебувають у користуванні на умовах оренди у ТОВ "ВЗТФ Ягуар ЛТД", внесено зміни до договору оренди земельної ділянки №62 від 17.02.20224р., абзац третій розділу 1 договору №62 від 17.02.2004 викладено в новій редакції.

На підставі розпорядження голови Хмельницької районної державної адміністрації №1668/2021-р від 25.09.2012 "Про затвердження технічної документації із землеустрою та внесення змін до договору оренди земельної ділянки №62 від 17.04.2004" між Хмельницькою районною державною адміністрацією та ТОВ "ВЗТФ "Ягуар ЛТД" укладено додаткову угоду №140 від 09.10.2012, якою внесено зміни до договору оренди №62 від 17.02.2004 та викладено у такій редакції: земельна ділянка площею 0,1 га, яка складається із земельної ділянки площею 0,8214 га з кадастровим номером 6825083600:03:008:1008 та земельної ділянки площею 0,1832 га з кадастровим номером 6825083600:03:008:1009 передається в оренду строком на 25 років ТОВ "ВЗТФ Ягуар ЛТД". Вказану додаткову угоду зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Хмельницькому районі, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №682508364001810 від 26.10.2012.

Надалі на підставі розпорядження від 05.05.2015 №209/2015-р Хмельницькою районною державною адміністрацією укладено з ТОВ "ВЗТВ Ягуар ЛТД" та ТОВ "ВСУ" додаткову угоду від 22.05.2015 до договору оренди №62 від 17.02.2004, якою внесено зміни до вказаного договору в частині передачі в оренду із земель резервного фонду, а саме: земельної ділянки площею 0,8214 га з кадастровим номером 6825083600:03:008:1008 - ТОВ "ВЗТФ "Ягуар ЛТД" та земельної ділянки площею 0,1832 га з кадастровим номером 6825083600:03:008:1009 - ТОВ "ВСУ".

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, станом на 02.07.2024 право власності на земельну ділянку було зареєстровано за Хмельницькою районною державною адміністрацією, як землі з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02), категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку енергетики, оборони та іншого призначення зареєстровано 16.09.2013 і підставою реєстрації є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.09.2013.

Право оренди за ТОВ "ВЗТФ "Ягуар ЛТД" зареєстровано 16.09.2013 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.09.2013 та поданих документів: договору оренди земельної ділянки №62 від 17.02.2004, додаткової угоди №140 від 09.10.2012 до договору оренди №62 від 17.02.2004; розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 05.05.2015 №209/2015-р; додаткової угоди від 22.05.2015 до договору оренди №62 від 17.02.2004 (зареєстровано без врахування угоди 2010 року, яка скасована судом).

Судом береться до уваги, що розпорядження Ради міністрів Української РСР №744-р від 27.06.1966 та додатку до нього №13 із земель Елітно-насінницького господарства ім. Щорса Хмельницької обласної сільськогосподарської дослідницької станції Міністерства сільського господарства - 53,80 га та Хмельницького господарства лікарських рослин -56,16 га відведено ділянку площею 109, 96 га вкриту лісом та передано у постійне користування Ярмолинецькому лісгоспу для ведення лісового господарства.

Як об`єкт природно - заповідного фонду Парк - пам`ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення "Лісові Гринівці" створено рішенням виконавчого комітету Хмельницької обласної ради депутатів трудящих "Про взяття під охорону держави об`єктів природи" №213 від 14.07.1977 площею 110 га, з метою збереження грабово-дубового з домішками клена, берези, черешні та інших порід, та відповідно до додатку до даного рішення передано під охорону Ярмолинецькому лісгоспу, у відданні якого знаходилася дана лісова ділянка (охоронне зобов`язання від 15.04.1987).

У 2003 році Технологічним університетом Поділля надано пропозиції до коректування категорії та статусу існуючих заповідних об`єктів, відповідно до яких парк - пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Лісові Гринівці" не відповідає наданій йому категорії та відповідає статусу заповідного урочища.

Рішенням 11 сесії Хмельницької обласної ради №22-11/2004 від 30.03.2004 "Про впорядкування та розширення природно-заповідного фонду" змінено категорію природно-заповідного фонду з парку - пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Лісові Гринівці" на заповідне урочище "Лісогринівецьке" площею 110 га., у додатку до рішення зазначено, що об`єкт природно - заповідного фонду знаходиться у відомчій приналежності Державного лісогосподарського об`єднання "Хмельницькліс".

Згідно охоронного зобов`язання від 07.04.2004 заповідне урочище "Лісогринівецьке" площею 110 га, яке входить до складу природно-заповідного фонду України та є складовою частиною світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною, передано під охорону лісокористувачу Державному лісогосподарському об`єднанню "Хмельницькліс".

В подальшому, згідно охоронного зобов`язання №127 від 29.12.2007 заповідне урочище "Лісогринівецьке" площею 110 га, що розташоване в кварталах 35,36 Хмельницького лісництва передано під охорону лісокористувачу ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство".

Рішенням 28 сесії Хмельницької обласної ради №18-28/2010 від 28.05.2010 "Про внесення змін до рішення 11 сесії обласної ради №22-11/2004 від 30.03.2004 "Про впорядкування та розширення природно-заповідного фонду області" змінено категорію природно-заповідного фонду з заповідного урочища на лісовий заказник "Лісогринівецький" та змінено площу заказника з 110 га на 109,4 га.

Зміна меж та площі території об`єкту природно-заповідного фонду відбулася у зв`язку з тим, що на території земельної ділянки площею 0,6 га розташовано об`єкт незавершеного будівництва "Контора з гаражем та котельнею", що наказом Фонду державного майна України від 15.02.2006 №1882 включена до переліку об`єктів незавершеного будівництва, що підлягає приватизації шляхом продажу на аукціоні, разом із земельною ділянкою. Згідно експертного висновку щодо зміни меж та категорії заповідного урочища "Лісогринівецьке" вказаний об`єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку, на якій він розташований, запропоновано винести за межі заповідного об`єкту.

Інших рішень щодо зміни меж та площі, категорії, скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду лісового заказника "Лісогринівецький", вилучення його території з державної власності до матеріалів справи не надано.

Відповідно до Положення про лісовий заказник місцевого значення "Лісогринівецький", затвердженого наказом державного управління охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області №10 від 18.02.2011 (надалі Положення), заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, який охороняється як національне надбання і є складовою частиною світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Заказник має загальну площу 109,4 га, розташований в кварталах 35, 36 Хмельницького лісництва та переданий під охорону лісокористувачу ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство".

На час розгляду справи заказник перебуває у постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (надалі ДП "Ліси України") як правонаступника ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство" та ДЛГО "Хмельницькліс".

Таким чином, враховуючи вище зазначені рішення обласної ради з додатками до них, охоронні зобов`язання та положення про лісовий заказник місцевого значення "Лісогринівецький" спірна земельна ділянка має статус земель лісового фонду з 1966 та статус природно-заповідного фонду з 1977 року.

Про належність земельної ділянки з кадастровим номером 6825083600:03:008:1008 площею 0,8214 га до земель природно-заповідного фонду, серед іншого, свідчать подані докази: матеріали лісовпорядкування, а саме витяг з планшету №4 лісовпорядкування 2012 року (квартал 35,36 Хмельницького лісництва ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство"), що виготовлений Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням (ВО "Укрдержліспроект") та містить координати поворотних точок об`єкту природно-заповідного фонду; схема розміщення земельної ділянки Парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Лісові Гринівці" станом на 1994 рік; проект організації та розвитку лісового господарства ДП "Хмельницьке ЛМГ" 2012 року та план лісонасаджень, висновок судової земельно-технічної експертизи №172/13-22 від 04.02.2013, також доказами, які подано третьою особою, а саме: матеріали Управління заповідної справи та біоресурсів 1994 року "Природно - заповідний фонд", актом встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 05.02.2010р., доданими до нього Планом земельної ділянки, витягом з технічної документації із землеустрою та каталогом координат кутів зовнішніх меж землекористування земельною ділянкою.

За змістом статті 35 ЛК України організація лісового господарства передбачає, зокрема проведення лісовпорядкування.

Відповідно до статті 45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Згідно п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Зокрема із схеми розміщення земельної ділянки парку пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Лісові Гринівці" станом на 1994 рік вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6825083600:03:008:1008 повністю знаходиться в межах об`єкту природно-заповідного фонду.

Також, відповідно до витягу з планшету №4 лісовпорядкування 2012 року (квартал 35, 36 Хмельницького лісництва ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство"), що виготовлений Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням (ВО "Укрдержліспроект") та містить координати поворотних точок об`єкту природно-заповідного фонду, земельна ділянка з кадастровим номером 6825083600:03:008:1008 площею 0,8214 га, що знаходилась у кварталі 36 виділ 10, 11 Хмельницького лісництва ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство", відносилася до земель природо-заповідного фонду та накладається на землі лісового заказника "Лісогринівецький".

Судом встановлено, що розміщення та конфігурація лісового заказника з матеріалів лісовпорядкування надані ДП "Ліси України", (витяг з планшету №4 лісовпорядкування 2012 року (квартал 35, 36 Хмельницького лісництва ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство"), повністю збігається з схемою розміщення Парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Лісові Гринівці" станом на 1994 рік та матеріалами Проекту організації і розвитку лісового господарства 2001 року.

Також, згідно відомостей наданих ДП "Ліси України" (лист від 26.04.2024 № 2791/3.1 -2024) та Департаментом природних ресурсів та екології Хмельницької ОВА (лист від 20.02.2024 № 06-68-450/24), спірна вказана земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та знаходиться в межах природно-заповідного фонду - лісового заказника "Лісогринівецький".

Згідно Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП "Хмельницьке ЛМГ" 2012 року та плану лісонасаджень земельна ділянка з кадастровим номером 6825083600:03:008:1008 знаходиться на землях лісового заказника «Лісогринівецький» квартал 36 виділ 10,11.

Зазначене підтверджується і висновком судової земельно-технічної експертизи №172/13-22 від 04.02.2013, що проведена у справі №9/18/5025/344/11, згідно якого земельна ділянка на території Лісовогринівецької сільської ради, за межами населеного пункту, надана ТОВ "ВЗТФ Ягуар" відповідно до договору оренди №62 від 17.02.2004 перебуває в межах земельної ділянки, що знаходиться в постійному користуванні Державного підприємства "Хмельницьке лісомисливське господарство" як правонаступника Державного лісогосподарського об`єднання "Хмельницькліс". Площа накладення складає 0,8229 га, решта території, а саме 0,1771 га також вкрита лісовою рослинністю.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 28.02.2013 у справі №9/18/5025/344/11, яке залишено в силі судами апеляційної та касаційної інстанції, додаткову угоду №52 від 15.03.2010 до договору оренди земельної ділянки №62 від 17.02.2004 було визнано не дійсною з її припиненням на майбутнє.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною четвертою статті 75 ГПК України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Вказаний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 03.11.2020 у справі №909/948/18.

Також, відповідно до розміщених у геопорталі "Ліси України" тематичних карт кварталу 35, 36 Хмельницького лісництва, актуальних станом на 27.09.2024, вбачається, що виділи 10, 11 являються частинами лісового заказника "Лісогринівецький", а спірна лісова ділянка площею 0,8214 га повністю знаходиться в їх межах та відноситься до земель природно-заповідного фонду.

Геопортал "Ліси України" являє собою веб-сайт для доступу й оперування геопросторовою інформацією про ведення лісового господарства.

Функціонал геопорталу забезпечує доступ до даних лісовпорядкування, виконання запитів за різними показниками з відображенням їх у картографічному вікні геопорталу, відображення даних лісопатологічного моніторингу, відслідковування рубок в межах природно-заповідного фонду, відображення розподілу лісового фонду за новими територіальними одиницями тощо.

Таким чином спірна земельна ділянка площею 0,8214 га з кадастровим номером 6825083600:03:008:1008, що надана у 2003 році у користування на умовах оренди ТОВ "ВЗТФ Ягуар ЛТД" як землі резервного фонду та, в подальшому, на підставі виготовленої та затвердженої документації із землеустрою, цільове призначення якої визначено - для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02), категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку енергетики, оборони та іншого призначення та на підставі вище зазначеного договору купівлі - продажу від 27.09.2024 адміністративно-побутових приміщень, що розташовані на спірній земельній ділянці, право оренди якої перейшло до ТОВ "Полярис -2021" повністю знаходиться в межах природно - заповідного фонду та перебуває у постійному користуванні ДП "Ліси України".

Отже, спірна територія на час винесення спірного розпорядження була і залишається землями лісогосподарського призначення, відноситься до земель природно - заповідного фонду та належить до єдиного лісового масиву площею 109, 4 га, що розташоване в кварталах 35, 36 Хмельницького лісництва.

Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельна ділянка площею 0,8214 га з кадастровим номером 6825083600:03:008:1008 перебувала у власності Хмельницької районної державної адміністрації та 27.09.2024, на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" право власності зареєстровано за Лісовогринівецькою сільською радою.

Однак, ст. ст. 7, 8 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Статтею 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.

Зокрема, згідно ч.2 цієї статті у комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі: а) передачі їм земель державної власності; б) відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; в) прийняття спадщини або переходу в їхню власність земельних ділянок, визнаних судом відумерлою спадщиною; г) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, виникнення інших підстав, передбачених законом.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" №1423-ГХ від 28 квітня 2021 року, який набрав чинності 27 травня 2021 року, розділ X Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення.

Верховний Суд України у постанові від 18.05.2022 (справа №140/279/21) дійшов висновку про те, що земельні ділянки, які відносяться до земель природно-заповідного фонду згідно з пунктом 24 Перехідних положень Земельного кодексу України не переходять у комунальну власність територіальних громад, а залишаються у державній власності. З огляду на це, не може мати місце адміністративне публічне правонаступництво у справах щодо розпорядження земельними ділянками природно-заповідного фонду.

Враховуючи вище зазначені норми чинного законодавства, та те що земельна ділянка площею 0,8214 га з кадастровим номером 6825083600:03:008:1008 відноситься до земель природо-заповідного фонду - знаходиться в межах лісового заказника місцевого значення "Лісогринівецький", перебуває у постійному користуванні ДП "Ліси України", є землями лісогосподарського призначення, відповідно, згідно з пунктом 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, не переходять у комунальну власність Лісовогринівецької територіальної громади, а залишається у державній власності, оскільки у даному випадку не може мати місце адміністративне публічне правонаступництво.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту та належить до земель лісового фонду, повноваженнями на розпорядження нею, а також і на захист інтересів держави наділена Хмельницька обласна військова адміністрація (Хмельницька обласна державна адміністрація).

Згідно із п. а ч. 1 ст. 20-4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції обласних державних адміністрацій відноситься забезпечення реалізації державної політики у сфері заповідної справи, формування, збереження та використання екологічної мережі, здійснення управління та регулювання у сфері охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду України на відповідній території.

Крім того, відповідно до ч. 3, 5 ст. 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.

Згідно із ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України розпорядником земель лісогосподарського призначення є обласні державні адміністрації.

З огляду на викладене, та те що заказник створено рішенням виконавчого комітету Хмельницької обласної ради депутатів трудящих "Про взяття під охорону держави об`єктів природи" №213 від 14.07.1977, в подальшому, рішенням 11 сесії Хмельницької обласної ради №22-11/2004 від 30.03.2004 "Про впорядкування та розширення природно-заповідного фонду" змінено категорію природно-заповідного фонду з парку - пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Лісові Гринівці" на заповідне урочище та рішенням 28 сесії Хмельницької обласної ради №18-28/2010 від 28.05.2010 "Про внесення змін до рішення 11 сесії обласної ради №22-11/2004 від 30.03.2004 "Про впорядкування та розширення природно-заповідного фонду області" змінено категорію природно-заповідного фонду з заповідного урочища на лісовий заказник "Лісогринівецький" від імені держави повноваження власника лісової ділянки належить Хмельницькій обласній військовій адміністрації.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним суб`єктом розпорядження землями природно-заповідного та лісового фонду з метою їх передачі в довгострокове тимчасове користування, які є державною власністю, є Хмельницька обласна військова (державна) адміністрація (пункт 4 та пункт 6 частини 1 статті 31 ЛК України в редакції, чинній на момент прийняття Розпорядження від 25.09.2012 року, відповідно Хмельницька районна державна адміністрація з урахуванням положень частин 3, 4, 7 статті 122 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного розпорядження) не мала повноважень передавати спірну земельну ділянку в користування.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Частиною 7 вказаної статті визначено, що Кабінет Міністрів України надає земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.

Слід зазначити, що ст. 149 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), визначено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Статтею 150 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що до особливо цінних земель відносяться: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерновобуроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; дернові глибокі грунти Закарпаття; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Окрім того, відповідно до ст. 54 Закону України "Про природно-заповідний фонд" зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статтей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 164 Земельного кодексу України складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб.

Отже, вилучення для нелісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності 0,8229 га що віднесена до земель лісогосподарського призначення та належить до природно-заповідного фонду і перебуває у постійному користуванні ДП "Ліси України", до 27.05.2021 належало до повноважень Кабінету Міністрів України.

Таким чином, земельна ділянка площею 0,8214 га, яка згідно закону має статус земель природно-заповідного фонду, без вилучення на підставі рішень Кабінету Міністрів України та згоди землекористувачів не могла змінити статус цільового призначення.

Водночас, відповідно до листа Секретаріату Кабінету Міністрів України від 02.05.2024 №10539/0/2-24 Кабінетом Міністрів України рішень про погодження зміни цільового призначення, відведення, вилучення, припинення права постійного користування земельною ділянкою із зазначеним кадастровим номером в межах об`єкта природно-заповідного фонду, не приймалося.

Крім того, відповідно до листа ДП "Ліси України" згоду на вилучення з постійного користування вказаної земельної ділянки ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство" та ДЛГО "Хмельницькліс" не надавали і підстав для вилучення даної земельної ділянки немає.

Згідно ч. 9 ст. 25 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин укладення договору №62 від 17.02.2004) органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування за погодженням його місця розташування з працівниками цих підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерами з їх числа у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Із зазначеного положення випливає що, до земель резервного фонду відносяться землі сільськогосподарського призначення, що не відповідає дійсності з врахуванням місця розташування спірної земельної ділянки та технічної документації.

Окрім цього, 27.04.2012 Хмельницькою районною державною адміністрацією надано дозвіл для поділу орендованої земельної ділянки за договором №62 від 17.02.2004 на дві ділянки площею 0,8214 га та площею 0,1832 га, у зв`язку з чим Земельно-аграрним центром "Карат" на замовлення ТОВ "ВЗТФ Ягуар ЛТД", виготовлено технічну документацію із землеустрою, що посвідчує право власності та право користування земельною ділянкою.

Розпорядженням голови Хмельницької державної районної адміністрації №1668/2012-р від 25.09.2012 "Про затвердження технічної документації із землеустрою та внесення змін до договору оренди земельної ділянки №62 від 17.04.2004" було внесено зміни до договору оренди, а саме в оренду передавалася земельна ділянка площею 0,1 га, із земель резервного фонду, яка складається із земельної ділянки площею 0,8214 га з кадастровим номером 6825083600:03:008:1008, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку енергетики, оборони та іншого призначення та земельної ділянки площею 0,1832 га з кадастровим номером 6825083600:03:008:1009, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку енергетики, оборони та іншого призначення. Строк дії договору змінено з 5 до 25 років.

В редакції ст. 122 Земельного кодексу України станом на 05.09.2012 районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для а) сільськогосподарського використання, б) ведення водного господарства; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Отже Хмельницька районна державна адміністрація вийшла за межі наданої законом компетенції, безпідставно провівши зміну цільового призначення та надавши земельну ділянку із категорії земель за основним цільовим призначенням - землі промисловості, транспорту, зв`язку енергетики, оборони та іншого призначення.

Поряд із цим, відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на 05.09.2012) у разі зміни меж або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди. Тому при поділі земельної ділянки або зміні цільового призначення орендар повинен укласти новий договір оренди із затвердженням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України.

Судом також звертається увага, що відповідно до п. 2.2. договору №62 оренди (спірної) земельної ділянки від 17.02.2004р. договір укладався строком на п`ять років, починаючи з дати його реєстрації. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на викуп чи поновлення договору на новий термін.

В подальшому, між Хмельницькою районною державною адміністрацією та ТОВ «ВЗТФ Ягуар ЛТД» укладено додаткову угоду № 52 від 15.03.2010 до договору оренди земельної ділянки № 62 від 17.02.2004, якою внесені зміни до розділу 2 вказаного договору в частині строку укладення договору та викладено в такій редакції: договір укладається строком на 10 років. Додаткову угоду зареєстровано в Хмельницькому районному відділі Хмельницької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №041074300001 від 18.03.2010.

Поряд із цим, як вже зазначалось вище, вказану додаткову угоду рішенням Господарського суду Хмельницької області від 28.02.2013 у справі № 9/18/5025/344/11 було визнано недійсною з її припиненням на майбутнє. Постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 та Вищого господарського суду від 04.06.2013 рішення суду першої інстанції залишено в силі.

Натомість, Хмельницькою районною державною адміністрацією 25.09.2012 приймається спірне розпорядження про внесення змін до договору оренди № 62 від 17.02.2012 року, який припинив свою дію і, крім цього, в той же час діяли положення частини 10 статті 33 Закону № 161-XIV (в редакції на момент прийняття розпорядження) відповідно до яких, у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди. Відповідно до змісту вказаного Розпорядження змінювались і межі, і цільове призначення, а отже продовження дії Договору через «внесення змін» суперечить законодавству.

З огляду на викладене, Хмельницькою РДА при прийнятті спірного розпорядження перевищено надані законом повноваження, оскільки повноваження щодо вилучення земельної ділянки природно-заповідного фонду, яка перебуває у постійному користуванні лісокористувача із природно-заповідного фонду для нелісогосподарських потреб, не належали до їх компетенції.

Тобто, що на підставі Розпорядження відбулась, серед іншого, зміна цільового призначення земель, відповідно вказане порушення є триваючим і породжує відповідні правові наслідки, а тому в цій частині спірне розпорядження не може вважатись таким, що реалізоване (вичерпало свою дію виконанням) і підлягає скасуванню, що узгоджується з висновками викладеними у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2024 року у справі № 925/1133/18.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, суд дійшов висновку, що розпорядження голови Хмельницької районної державної адміністрації №1668/2021-р від 25.09.2012 прийняте з перевищенням повноважень та порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Заперечуючи проти позову, відповідач 2 зазначає про відсутність доказів, які б свідчили про накладення земель та їх координат, посилаючись на судові рішення за участю тих же учасників спору та відповідних обставин справи, а саме: постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.06.2009 року у справі № 2-а-3407/09/2270/12; рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.12.2009 року у справі № 15/5413, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 04.03.2010 року; рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.02.2014 року у справі № 924/1221/13.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.06.2009 року у справі № 2-а-3407/09/2270/12 було скасовано розпорядження Відповідача 1 від 23.07.2008 року № 901/08-р в частині скасування розпорядження голови Хмельницької районної державної адміністрації від 30.07.2003 року № 506/03-р "Про передачу в оренду ТОВ "Виробнича зовнішньо-торгівельна фірма Ягуар ЛТД" земельної ділянки для розміщення кафе та зони відпочинку на території Лісовогринівецької сільської ради". У цій справі судом було встановлено протиправність прийняття індивідуального акту суб`єкта владних повноважень з огляду на відсутність повноважень голови районної державної адміністрації на скасування раніше прийнятих розпоряджень.

Предметом позову прокуратури у справі №15/5413 було визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 17.02.2004 року № 62, укладеного між відповідачами дійсної справи, у зв`язку з невідповідністю вимогам земельного законодавства, оскільки передана в оренду відповідачу 2 земельна ділянка відносилась до земель лісового фонду та знаходилась за межами населеного пункту, а тому її передача в оренду мала здійснюватись виключно позивачем. Рішенням суду першої інстанції від 08.12.2009 року у справі №15/5413 у позові прокуратури про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 17.02.2004 року №62 було відмовлено. Відмова у позові обґрунтована відсутністю рішення позивача про віднесення спірної земельної ділянки до земель лісового фонду, а також доказів, які б підтверджували цільове призначення такої ділянки, визначене пунктом "е" частини 1 статті 19 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). При цьому, суд апеляційної інстанції у постанові від 04.03.2010 року у справі № 15/5413 зазначив, що за суб`єктним складом спору вказана постанова Хмельницького окружного адміністративного суду не має преюдиціального значення для вирішення господарського спору у даній справі. Натомість обставини прийняття розпорядження відповідача 1 від 30.07.2003 року №506/03-р на підставі якого було надано спірну земельну ділянку та укладено договір оренди між відповідачами судами у справі № 15/5413 не досліджувались.

Предметом позову прокуратури у справі №924/1221/13 було визнання незаконним розпорядження відповідача 1 та визнання недійсною додаткової угоди від 09.10.2012 року №140, укладеної між відповідачем 1 та відповідачем 2, яка зареєстрована в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 682508364001810 від 26.10.2012 року до договору оренди земельної ділянки №62 від 17.02.2004 року. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 24.02.2014 року у справі №924/1221/13 у задоволенні позову прокуратури було відмовлено з урахуванням того, що не надано доказів, які б підтверджували факт надання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування оспорюваної земельної ділянки Державному підприємству "Хмельницьке лісомисливське господарство" чи його попередника.

Таким чином, обставини прийняття розпорядження та укладення договору судом у справі №924/1221/13 не досліджувались.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, посилання відповідача 2 на зазначені судові рішення не створює преюдицію для врахування під час розгляду справи №924/641/24, оскільки заявлені у ній позовні вимоги передбачають дослідження відмінних від встановлених у таких судових рішеннях обставин та відповідно до вимог статті 86 ГПК України не мають заздалегідь встановленої сили, а є лише оцінкою судом наданих сторонами доказів або вказівкою на відсутність доказів.

З цього приводу Верховний Суд України неодноразово зазначав, що суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (справа № 2-847/10). Крім цього, Велика Палата Верховного Суду України розтлумачила правила про преюдицію таким чином: Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що відображено у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (пункт 32 постанови від 03.07.2018 у справі №917/1345/17).

При цьому, твердження відповідача 2 про те, що спірна земельна ділянка не знаходиться у межах об`єкту природо-заповідного фонду, а саме заповідного урочища "Лісогринівецьке", яке створене рішенням 11 сесії Хмельницької обласної ради від 30.03.2004 року №22-11/2004, жодними доказами не підтверджені, спростовується змістом обставин, встановлених судовим рішенням у справі №9/18/5025/344/11, у якому встановлена саме обставина щодо знаходження спірної земельної ділянки в межах заповідного урочища "Лісогринівецьке", а тому вказана обставина має преюдиційний характер.

Інші доводи відповідачів спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Щодо вимог про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6825083600:03:008:1008 площею 0,8214 га,; скасування державної реєстрації речових прав Лісовогринівецької сільської ради та ТОВ "Полярис-2021" на земельну ділянку з кадастровим

номером 6825083600:03:008:1008 площею 0,8214 га, зареєстрованих в Державному реєстрі речових прав; зобов`язання повернути державі в особі Хмельницької обласної військової адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 6825083600:03:008:1008 площею 0,8214 га, яка розташована на території Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 статті 79 ЗК України визначено, що земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За приписами ст. 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

У відповідності до ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Статтею 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" визначено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

При цьому, до того часу, поки в Державному земельному кадастрі продовжуватиме розміщуватися інформація про земельну ділянку з таким цільовим призначенням, яке суперечить дійсному, такі дані в розумінні ст. 20 Закону України "Про державний земельний кадастр" є офіційними.

З огляду на особливу цінність земель лісогосподарського призначення та територій природно-заповідного фонду, з урахуванням вимог наведеного вище законодавства, ефективне поновлення порушеного права можливе при скасуванні судом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням, яке не відповідає цільовому призначенню земель лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду.

У постанові Верховного Суду України від 31.07.2019 у справі №813/4701/16 викладені висновки про те, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов`язаний із фактом знаходження на ній об`єкта, який охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу місцевої влади. Неприйняття рішення про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її дійсного призначення, встановленого в силу вимоги законодавства, не впливає на її правовий режим.

Окрім того, у постанові від 07.10.2020 у справі №910/2323/18 Верховний Суд України вказав, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним. У наведеній постанові встановлено, що спірна земельна ділянка розташована у межах об`єкта природно-заповідного фонду, а тому належить до земель природно-заповідного фонду (п. 6.29), неоформлення спірної земельної ділянки не змінює її цільового призначення як такої, що віднесена до земель природно-заповідного фонду та не звільняє від обов`язку діяти відповідно до встановленого чинним законодавством України порядку зміни цільового призначення та вилучення земельної ділянки (п.6.36), спірна земельна ділянка належить до земель природно-заповідного фонду, на якій забороняється проведення господарської діяльності, яка може спричинити шкоду заповідному об`єкту та порушити екологічну рівновагу, а також забороняється зміна меж відведення і надання земельних ділянок для інших потреб (п. 6.37).

Згідно із законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Враховуючи викладене, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 6825083600:03:008:1008 з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02), категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку енергетики, оборони та іншого призначення підлягає скасуванню, з одночасним скасуванням (припиненням) усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки, з огляду на визнання нечинним рішення про затвердження документації із землеустрою (розпорядження голови Хмельницької державної районної адміністрації №1668/2012-р від 25.09.2012 "Про затвердження технічної документації із землеустрою та внесення змін до договору оренди земельної ділянки №62 від 17.04.2004").

Судом зауважується, що відомості про цільове призначення спірної земельної ділянки не впливають на правовий режим ділянки як такої, що належить до земель природно-заповідного фонду, оскільки, за законом, такий правовий режим пов`язаний із фактом перебування на ділянці об`єкту природно-заповідного фонду.

Враховуючи викладене, для забезпечення позивачу реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

При цьому скасування реєстрації земельної ділянки в ДЗК є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо її цільового призначення.

У даному випадку скасування державної реєстрації земельної ділянки призведе до припинення її існування як об`єкту цивільних справ, який було сформовано незаконно з огляду на неправомірне включення її до складу земель промисловості.

Стосовно земель природно-заповідного фонду Верховний Суд України неодноразово вказував на ефективність та правомірність негаторного позову про повернення земельної ділянки як способу захисту.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 20.06.2023 у справі №554/10517/16 зазначила, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону №2456-ХП потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку (такий підхід не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду України, сформульованому щодо земельних ділянок водного фонду у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15 -ц (провадження № 14-95цс18); від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 70); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс 18, пункт 80); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 96); від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 45), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункти 51-52)). За таких умов, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов.

При цьому, власник земельної ділянки, яка входить у межі об`єкта природно-заповідного фонду, може вимагати усунення порушення, шляхом заявлення негаторного позову про повернення такої земельної ділянки.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання чи оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діями наслідками (п. 57 Великої Палати Верховного Суду України від 05.06.2018 у справі №338/180/17).

У свою чергу ефективний спосіб захисту можна обрати тільки за умови врахування правового режиму об`єктів захисту, - у даному випадку земель природно - заповідного фонду, так як спірна земельна ділянка, що розташована в межах лісового заказника місцевого значення "Лісогринівецький", впродовж десятків років до виникнення спірних правовідносин належала до земель природно-заповідного фонду.

Отже, зайняття земельної ділянки природно - заповідного фонду з порушенням приписів Земельного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовні вимоги про повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику, визнання нечинними та скасування розпоряджень Хмельницької районної державної адміністрації та скасування державної реєстрації земельної ділянки слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Власник такої земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, вимагаючи повернути таку ділянку (п. 71 постанови Великої Палати Верховного Суду України від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, п. 96 постанови Великої Палати Верховного Суду України від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, п. 81, 90 постанови Великої Палати Верховного Суд України від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, постанови Верховного Суду України від 04.02.2020 у справі № 911/3574/17, від 04.02.2020 у справі №911/3579/17, від 04.02.2020 у справі №911/3311/17, від 04.02.2020 у справі №911/3897/17, від 05.02.2020 у справі №911/3310/17, від 03.09.2020 у справі №911/3449/17).

Негаторний позов, який спрямований на захист прав законного володільця спірних земельних ділянок щодо користування і розпорядження ними, може бути заявлений упродовж всього часу тривання відповідного порушення.

При цьому власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права на земельну ділянку, у тому числі оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку.

У постанові від 11.10.2023 у справі №734/1560/20 Верховного Суду України при задоволенні негаторного позову прокурора вказав, що вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку відповідає ефективному способу захисту порушених прав держави.

Подібні за змістом правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду України від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц та від 15.09.2020 у справі №469/1044/17.

Таким чином, вимоги законодавства щодо позовної давності у спірних правовідносинах не підлягають застосуванню.

Зважаючи на правовий режим об`єктів природно-заповідного фонду та враховуючи наведене вище, ефективне поновлення порушеного права можливе у разі усунення перешкод у користуванні спірною ділянкою шляхом скасування судом державної реєстрації речових прав та повернення земельної ділянки власнику.

Як вбачається з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею 0,8214 га з кадастровим номером 6825083600:03:008:1008 з 16.09.2013 перебувала у власності Хмельницької районної державної адміністрації та 27.09.2024, на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" право власності зареєстровано за Лісовогринівецькою сільською радою, інше речове право - право оренди земельної ділянки на строк до 26.10.2037 мала ТОВ "ВЗТФ Ягуар ЛТД" на підставі договору оренди земельної ділянки №62 від 17.02.2004 та додаткових угод до вказаного договору та 27.09.2024, на підставі договору купівлі-продажу адміністративно-побутових приміщень, розташованих на даній земельній ділянці, право оренди одночасно перейшло до ТОВ "Полярис-2021".

Однак спірна земельна ділянка розташована у межах земель лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, тому права на реалізацію усіх правомочностей щодо неї, а саме користування і розпорядження, підлягають захисту шляхом повернення спірної земельної ділянки від Лісовогринівецької сільської ради до титульного власника - Хмельницької обласної державної адміністрації.

Зокрема, відповідно до листа ДП "Ліси України" на даний час зареєстровано право постійного користування ДП "Ліси України" в межах лісового заказника "Лісогринівецький" лише на площу 103,9847 га (кадастрові номери 6825083600:03:008:0005 та 68250836900:03:008:0006). Різниця у площі (109,4 га на час створення заказника) складає 5,4153 га та зумовлена наявністю накладок, що виникла внаслідок незаконної реєстрації права власності чи користування земельними ділянками у межах заказника іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі ТОВ "ВЗТФ Ягуар ЛТД" та зміни їх цільового призначення.

У постанові від 03.09.2020 у справі №911/3306/17 Верховний Суд України вказав, що держава, втручаючись у права щодо земельних ділянок, зокрема тих, які перебувають під посиленою правовою охороною, захищає загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні майна не на шкоду людині та суспільству і ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок.

Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 07.04.2020 у справі №916/2791/13 виклала висновок про те, що положення розділу II "Землі України" ЗК України свідчать, що саме цільове призначення ділянки покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель, при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

Тобто вирішення питання зміни цільового призначення ділянок не обмежене власним розсудом компетентного органу, оскільки при прийнятті відповідного рішення належить керуватися вимогами земельного, лісового, природоохоронного та іншого законодавства і діяти з урахуванням загальних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором.

Отже, державна реєстрація прав та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права користування на об`єкт з обмеженою оборотоздатністю (у даному випадку на земельну ділянку природно-заповідного фонду) за особою, яка протиправно його використовує, є перешкодою у реалізації державою речових прав на зазначений об`єкт.

Як зазначено у частині 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Відтак, земельна ділянка площею 0,8214 га з кадастровим номером 6825083600:03:008:1008 підлягає поверненню державі в особі Хмельницької обласної військової адміністрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема відновлення становища, яке існувало до порушення.

Варто зазначити, що судове рішення про повернення земельної ділянки не є підставою для реєстрації речових прав відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У постанові Верховного Суду України від 11.10.2023 у справі №734/1560/20 судом наголошено, що задоволення позовної вимоги про повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду без скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на неї не є ефективним способом захисту.

Верховним Судом України зауважено, що задоволення вимоги прокурора про повернення земельної ділянки в державну власність не є правовою підставою для внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення права власності на спірну земельну ділянку відповідача.

Отже, при задоволенні негаторного позову прокурора вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку відповідає ефективному способу захисту порушених прав держави.

Зважаючи на правовий режим об`єктів природно-заповідного фонду та враховуючи наведене вище, ефективне поновлення порушеного права можливе у разі усунення перешкод у користуванні спірною ділянкою шляхом скасування судом державної реєстрації речових прав та повернення земельної ділянки власнику.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд України в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду України у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

З огляду на викладене, позовні вимоги є обгрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному розмірі.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідачів у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 53, 74, 75, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати розпорядження голови Хмельницької районної державної адміністрації №1668/2021-р від 25.09.2012р. ''Про затвердження технічної документації із землеустрою та внесення змін до договору оренди земельної ділянки №62 від 17.04.2004р.''.

Визнати незаконною та скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6825083600:03:008:1008 площею 0,8214 га, яка розташована на території Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області;

Скасувати державну реєстрацію речових прав Лісовогринівецької сільської ради та ТОВ ''Полярис-2021'' на земельну ділянку з кадастровим номером 6825083600:03:008:1008 площею 0,8214 га, яка розташована на території Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, зареєстрованих в Державному реєстрі речових прав;

Зобов`язати повернути державі в особі Хмельницької обласної військової адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 6825083600:03:008:1008 площею 0,8214 га, яка розташована на території Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Стягнути з Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області (Хмельницький р-н, Хмельницька обл., село Гвардійське, вулиця Соборна, будинок, 46, код 21318806) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, код 02911102) 3028,00 грн. (три тисячі двадцять всім гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ''Виробнича зовнішньо-торгівельна фірма ''Ягуар ЛТД'' (Хмельницький р-н, Хмельницька обл., Лісогринівецька сільська рада, дорога державного значення Н-03 Житомир-Чернівці 178 км+200м праворуч, код 22778042) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, код 02911102) 3028,00 грн. (три тисячі двадцять всім гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Стягнути з Лісовогринівецької сільської ради, с. Лісові Гринівці (Хмельницький р-н, Хмельницька обл., село Лісові Гринівці, вул. Хмельницька, буд.,29, код 04403717) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, код 02911102) 3028,00 грн. (три тисячі двадцять всім гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ''Полярис-2021'' ( м. Хмельницький, вул. Трудова, буд. 6-А, приміщення 102, код 43935064) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, код 02911102) 3028,00 грн. (три тисячі двадцять всім гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19 травня 2025 року.

Головуючий суддя Димбовський В.В.

Суддя Вибодовський О.Д.

Суддя Заярнюк І.В.