Рішення № 127419990, 19.05.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.05.2025Справа № 910/1880/25

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (Україна, 03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32, літ. А; ідентифікаційний код: 30859524)

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" (Україна, 03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14; ідентифікаційний код: 39433769)

про стягнення 78 004,40 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" (далі - відповідач) про стягнення 78 004,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до позивача перейшло право на отримання від відповідача відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

18.03.2025 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про закриття провадження у справі, яка 18.03.2025 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

18.03.2025 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, який 18.03.2025 зареєстрований в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

20.03.2025 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" додаткові письмові пояснення, які 20.03.2025 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

24.03.2025 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення, які 25.03.2025 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

25.03.2025 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на додаткові письмові пояснення, які 25.03.2025 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.09.2024 о 10 год. 35 хв. на перехресті вулиць Будіндустрії та Набережно-Печерської дороги у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля "Toyota Camry", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля "Renault Express", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Відповідно до постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 752/20186/24 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено, зокрема, автомобіль "Renault Express", реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був застрахований у позивача на підставі Договору добровільного страхування №28-0301-22-00435 від 05.01.2023 (далі - Договір).

06.09.2024 страхувальник позивача звернувся до позивача із Заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування №ЗСКА-16493.

Згідно з наявними у матеріалах справи рахунком-фактурою ремонтної організації (ТОВ "Укравто Голосіївський") № ВР-001382 від 12.09.2024 та калькуляцією до нього, вартість ремонту автомобіля "Renault Express", реєстраційний номер НОМЕР_2 , склала 109825,68 грн.

На підставі Страхового акту № ЗСКА-16493 від 24.10.2024, відповідно до якого сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті, складає 81204,40 грн, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в зазначеному розмірі, яке було перераховано на рахунок ремонтної організації, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією платіжної інструкції № 85016 від 24.10.2024.

Зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Toyota Camry", реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на дату ДТП була застрахована відповідачем на підставі полісу ЦПВВНТЗ ЕР №222019600, позивач звернувся до відповідача із Заявою на виплату страхового відшкодування №52548 від 28.10.2024, в якій просив перерахувати страхове відшкодування у розмірі 81204,40 грн на його рахунок.

З огляду на те, що відповідач обов`язок зі сплати страхового відшкодування не виконав, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування в розмірі 78004,40 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до положень статті 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Частиною першою статті 92 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховик за договором страхування зобов`язаний: у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк; у разі настання страхового випадку відшкодувати витрати, понесені страхувальником для запобігання настанню страхового випадку та зменшення наслідків страхового випадку, якщо це передбачено умовами договору страхування; забезпечувати збереження інформації, що становить таємницю страхування, з урахуванням вимог цього Закону.

Суд встановив факт виконання позивачем умов Договору та виплати, на підставі Страхового акту № ЗСКА-16493 від 24.10.2024, рахунку-фактури ремонтної організації №ВР-001382 від 12.09.2024 та калькуляції до нього, своєму страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 81 204,40 грн, яке було перераховано на рахунок ТОВ "Укравто Голосіївський", що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією платіжної інструкції № 85016 від 24.10.2024.

Статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Зазначене узгоджується з положеннями частини 1 статті 108 Закону України "Про страхування".

Пунктом 50 частини першої статті 1 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховою виплатою (страховим відшкодуванням) є грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства.

Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17 (провадження № 12-134гс18).

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку, а відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Централізованої бази даних М(Т)СБУ цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "Toyota Camry", реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на дату ДТП була застрахована у відповідача згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/222019600, відтак особою, відповідальною за завдану внаслідок ДТП шкоду, відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним законом та договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності, був відповідач.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню страховиком цивільно-правової відповідальності, в даному випадку підлягають застосуванню спеціальні норми закону, а саме п. 22.1 ст. 22 та ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Наведеними нормами закону встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.

Судом встановлено, що позивачем було розраховано коефіцієнт фізичного зносу на рівні 37,24% та застосовано його при розрахунку суми страхового відшкодування, що підлягала виплаті потерпілій особі. Доказів необхідності застосування іншого значення коефіцієнту фізичного зносу відповідачем не надано.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Пунктом 77 частини 1 статті 1 Закону України "Про страхування" передбачено, що франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством.

Згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/216534987 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000,00 грн, франшиза - 3 200,00 грн.

З огляду на викладене, сума страхового відшкодування, що підлягала виплаті позивачу відповідачем, складає 78 004,40 грн.

Для отримання страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування потерпілий повинен подати страховику за договором обов`язкового страхування заяву на виплату страхового відшкодування у порядку, передбаченому п. 35.1 ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

При цьому, враховуючи положення пунктів 36.1, 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик зобов`язаний не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із Заявою на виплату страхового відшкодування №52548 від 28.10.2024.

Зі змісту рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0303800030040 вбачається, що заява була вручена відповідачу 04.11.2024.

Відтак, передбачений статтею 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк сплив 02.02.2025.

Водночас судом встановлено, що Рішенням Правління Національного банку України від 31.12.2024 "Про застосування до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" заходу впливу у вигляді анулювання ліцензії на здійснення діяльності із страхування", відповідачеві, зокрема, анульовано ліцензію на здійснення діяльності із страхування, а також вирішено звернутися до господарського суду із заявою про відкриття ліквідаційної процедури відповідача.

Згідно з витягом з протоколу №70/2025 дистанційного засідання Загальних зборів членів МТСБУ від 03.01.2025 відповідача виключено з членів МТСБУ (з підстави анулювання ліцензії на здійснення діяльності із страхування).

23.01.2025 Національний банк України звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом про прийняття рішення про ліквідацію Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг", за результатами чого ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

20.06.2024 набрав чинності Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №3720-IX, який введений в дію з 01.01.2025.

Частиною першою статті 43 Закону №3720-IX передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння шкоди на території України, зокрема транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди укладено внутрішній договір страхування із страховиком, який на дату подання заяви про регламентну виплату не мав права здійснювати обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності у зв`язку з припиненням членства в МТСБУ, і такий страховик (його правонаступник) із закінченням строку, визначеного цим Законом для прийняття рішення щодо здійснення страхової виплати, не прийняв відповідного рішення або прийняв рішення про здійснення страхової виплати, але не здійснив її, а також у разі відкриття провадження у справі про банкрутство такого страховика чи ліквідації такого страховика - для виконання його зобов`язань за внутрішніми договорами страхування (пункт 4).

Судом встановлено, що 17.03.2025 Моторне (транспортне) страхове бюро України здійснило виплату страхового відшкодування позивачеві в розмірі 78 004,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №6966_00000/2e09bb54-9311-485a-9476-82856d7a3455.

З наведеного вбачається, що за наслідками прийняття Правлінням Національного банку України рішення від 31.12.2024 "Про застосування до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" заходу впливу у вигляді анулювання ліцензії на здійснення діяльності із страхування" та рішення Загальних зборів членів МТСБУ від 03.01.2025, оформленого протоколом №70/2025, обов`язок відповідача з виплати страхового відшкодування позивачу перейшов до МТСБУ, яке здійснило виплату 17.03.2025.

Вказана виплата була прийнята позивачем як належна, у зв`язку з чим останній звернувся до суду із заявою про закриття провадження у справі, з огляду на відсутність предмета спору.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 викладено правовий висновок, згідно з яким закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Водночас, з огляду на подання позову 17.02.2025, суд дійшов висновку, що спір між позивачем та відповідачем про стягнення страхового відшкодування у розмірі 78 004,40 грн вже був відсутнім на момент звернення позивача до суду, оскільки обов`язок із здійснення відшкодування перейшов від відповідача до МТСБУ.

Зважаючи на викладене, відсутні правові підстави для задоволення заяв позивача та відповідача про закриття провадження у справі.

Суд також звертає увагу, що Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" не є належним відповідачем у цій справі.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.05.2025.

Суддя О.В. Нечай