Рішення № 127412281, 19.05.2025, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/748/184/25

Єдиний унікальний № 748/4920/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2025 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі :

головуючої - судді Костюкової Т.В.,

при секретарях Орішко К.В., Гофрик К.С.,

за участю представника позивача Старкова І.О., у режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

25 листопада 2024 року, представник позивача - адвокат Старков Ігор Олександрович, діючи на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АІ №1688331 від 18.11.2024 та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом в якому, просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 236110,33 грн.

Позов обґрунтовується тим, що позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, ОСОБА_2 , який заочним рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 22.06.2010 року, розірвано. Від шлюбу мають спільну дитину дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.06.2010 у справі №2-3530/10 з відповідача стягнуто аліменти на користь позивача на утримання доньки в розмірі частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.03.2010 і до досягнення дитиною повноліття.

На виконання вказаного рішення позивачем було отримано виконавчий лист та звернуто до примусового виконання до Відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції. За даним виконавчим листом за період з листопада 2014 по липень 2024 року, нараховано аліменти на загальну суму 263975,48 грн, які сплачено ОСОБА_2 з порушенням строків.

У зв`язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню (неустойку) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки, за період з 01 грудня 2014 по 01.08.2024 в сумі 236110,33 грн.

Ухвалою від 28 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву. Ухвалу про відкриття провадження відповідач отримав 26.12.2024 року, засобом поштового зв`язку (а.с.50). До підготовчого засідання відзив на позов не надходив.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13.02.2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивач адвокат Старков І.О. позовні вимоги підтримав, просив задовольнити посилаючись на доводи викладені у позовній заяві, а також просив стягнути з відповідача понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн,

Відповідач, у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення повістки, яка повернулися на адресу суду з відміткою проставленою працівником АТ «Укрпошта» на довідці про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.76).

За змістом пункту 5 частини шостої статті 272 ЦПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України

Суд вважає, що відповідач не з`явився до суду без поважних причин, не подав відзив, тому, при відсутності заперечень зі сторони представника позивача, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини, і дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням, особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Судом встановлено, що 17 травня 2008 Відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис №475, підтвердження чого є Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00044911883 від 09.05.2024 (а.с.14-15).

Відповідно до повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 01.09.2021 Відділом держаної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), у сторін під час зареєстрованого шлюбу народилась дитина донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.18).

Згідно з ч.3 ст.6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

З наведеного убачається, що суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими, набрали законної сили та були чинними на час розгляду заяви про забезпечення позову.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23 березня 2021 року у справі №910/3191/20, від 24 жовтня 2024 року у справі №752/8103/13-ц.

Так, судом з відкритих джерел - Єдиного державного реєстру судових рішень, за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/10077371 встановлено, що заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 червня 2010 у справі №2-3535/10, розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , зареєстрований 17.05.2008 року у Відділі реєстрації цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції, актовий запис №475.

Повторне свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 свідчить, що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано, про що 20.07.2010 складено актовий запис №488. Після державної реєстрації розірвання шлюбу присвоюється прізвище йому та їй « ОСОБА_6 » (а.с.21)

З Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00044912012 від 09.05.2024 вбачається, що 24 липня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Згурівського районного управління юстиції у Київській області зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , після реєстрації шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_8 » (а.с.16-17)

З відкритих джерел - Єдиного державного реєстру судових рішень, за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/10226306 судом встановлено, щозаочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 червня 2010 у справі №2-3530/10, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у розмірі 1/4 частини всіхвидів заробітку (доходів) щомісяця, але не менше30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.03.2010 року та до досягнення дитиною повноліття.

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції від 10.06.2015 відкрито виконавче провадження №47821322 з виконання виконавчого листа №2-3530/2010, виданого 25.06.2010 Деснянським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.03.2010 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 24-25, 26).

На момент звернення з вказаним позовом виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні в Чернігівському відділі державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №47821322 з примусового виконання виконавчого листа №2-3530/2010, виданого 25.06.2010 Деснянським районним судом м. Чернігова, здійсненого головним державним виконавцем Чернігівському відділі державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шумейко Ю.О., станом на 30.08.2024 сукупний розмір заборгованість ОСОБА_2 по аліментам з моменту відкриття виконавчого провадження складає 23773,72 грн. З розрахунку вбачається, що аліменти ОСОБА_2 , у період часу: з листопада 2014 по лютий 2018, з лютого 2019 по квітень 2021, з березня 2022 по липень 2022 взагалі не сплачувались, а в інший період часу сплачувались зі значним порушенням строків (а.с.27-32).

Відомості про сплату відповідачем аліментів у матеріалах справи відсутні.

Заборгованість відповідачем не оскаржувалась, нового розрахунку суду не надано, доказів сплати аліментів, які не враховані виконавцем суду не надано.

З інформації наданої ІНФОРМАЦІЯ_3 листом № 7/1195 від 09.05.2025 року вбачається, що з 20.07.2023 року ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 призваний на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_5 у військову частину НОМЕР_3 ( а.с 83)

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка відповідно до статті 9Конституції України єчастиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, N10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, N31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8ст.7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікованаПостановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 рокута набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ч.1ст.8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зіст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із частиною четвертоюстатті 155 СК Україниухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до положеньстатті 196 СК Україниу разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятоюстатті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятоюстатті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

За правовою природою аліментні зобов`язання - це періодичні платежі, які боржник зобов`язаний сплачувати щомісячно, несвоєчасна сплата аліментів передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).

Отже, з урахуванням правої природи пені, як дієвого стимулу належного виконання обов`язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістомстатті 196 СК Українипеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

У п.22 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що передбаченаст.196 СК Українивідповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбаченихст.197 СК Україниумов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі №6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі №6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі №6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі №6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1%.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першоїстатті 196 СК Українипені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченогоСімейним кодексом України.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст.182 СК України).

Відповідно до ч.3 ст.71 Закону України«Про виконавче провадження»визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленомуСімейним кодексом України.

Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленомустаттею 195СК України.

Так, статтею 195 СК України передбачено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.

Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із:звіту про здійснені відрахування та виплати;квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником;заяв та (або) розписок стягувача;інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості;інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Згідно із частиною 4статті 71 цього Законувиконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті.

У частині восьмій статті 71Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

У відповідності до ч.1ст.74 Закону України «Про виконавче провадження»рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

До суду наданий розрахунок заборгованості станом на 02.10.2024, здійснений головним державним виконавцем Чернігівському відділі державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шумейко Ю.О. у виконавчому провадженні №47821322, , іншого розрахунку відповідачем не надано, доказів сплати аліментів, які не враховані виконавцем, суду не надано.

Суд приймає наданий стороною позивача розрахунок нейстойки ( пені) за прострочення сплати аліментів, який міститьсяться на а.с 8-10, частково, а саме за період з 01.12.2014 року по 19.07.2023 року включно, з огляду на те, що відповідач з 20.07.2023 року є військовослужбовцем, що підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_6 № 7/1195 від 09.05.2025 року.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, регулювання відносин у цій галузі, визначено положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі Закон).

У ст. 1-2 цього Закону визначено, що у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Статтею 14 Закону передбачено перелік пільг, які мають військовослужбовці та члени їх сімей.

Зокрема, у п.15 ст. 14 Закону визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

З аналізу змісту даних норм встановлено, що соціальний захист військовослужбовців забезпечується державою шляхом встановлення пільг, зокрема звільнення від нарахування пені за невиконання зобов`язань перед фізичними особами, в тому числі і за несплату аліментів, котрі є зобов`язаннями перед фізичними особами.

Оскільки відповідач є військовослужбовцем, який має пільги, визначені вищенаведеним Законом, і на даний час в Україні є особливий період, тому з урахуванням наведених норм, відповідач звільнений від нарахування та сплати пені за невиконання зобов`язань по сплаті аліментів на час проходження військової служби.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що останнім місяцем заборгованості по по сплаті аліментів за яким нараховується нейстойка (пеня ) є червень 2023 року та розрахунок нейстойки (пені) має бути здійснено за період 01.07.2023 року по 19.07.2023 року включно, а саме за за 19 днів до моменту призову відповідача на військову службу та становить розмір пені 269,23 грн ( 19 днів*1416,50 грн).

Нарахування неустойки( пені ) на суму заборгованості по сплаті аліментів з липня 2023 року і надалі суд не бере до уваги, так як відповідач ОСОБА_2 проходить військову службу, а відповідно звільнений від нарахування пені за невиконання зобов`язань перед фізичними особами, в тому числі і за несплату аліментів, котрі є зобов`язаннями перед фізичними особами.

Отже, встановвиши обставини справи, дослідивши письмові докази, на яких грунтуються вимогм позивача суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог , а саме за період з 01.12.2014 року по 19.07.2023 року включно, що становить суму 158255,90 грн

Згідно ст.141 ЦПК України, з врахуванням частково задоволення вимог позивачки та звільнення її відповідно до Закону від сплати судових витрат, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп., який є мінімальним розміром судового збору у спорах майнового характеру.

Щодо витрат на професійну правову допомогу суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до частини першої, пунктів 1,4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами першою четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що представником позивача у встановленому законом порядку та строк надано документи на підтвердження понесених судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, а саме: договір про надання правової (правничої) допомоги від 04.10.2024 року, додаткову угоду №3 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 04.10.2024 року від 18.11.2024 року, акт №2411 за додатковою угодою №3 від 24.11.2024 року (а.с.34-36).

Згідно частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За таких обставин, суд вважає за можливе стягнути з від відповідача на користь позивача понесені витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи у розмірі 6700 грн, пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76-81, 89, 141, 211, 223, 259, 263-265, 280-282, 288-289, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 01.12.2014 до 19.07.2023 у розмірі 158255 ( сто пятдесят вісім тисяч двісті пятдесят пять) грн 90 грн

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 6700 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), р/р UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу «Стягнення судового збору»).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Письмову заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Чернігівського районного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

СуддяТ.В.Костюкова